Бабаку – труба! Віктор Шлінчак, журнал «Главред» Другого дня лютого в далекій американській Пенсильванії щорічно відзначають колоритне свято – День бабака (День сурка – рос., groundhog day – англ.). За американською традицією, якщо цього дня бабак побачить свою тінь, весна буде пізня, а якщо день похмурий і тіні немає – то рання.

Уся минулотижнева п’ятниця була напрочуд сонячною – і бабакова тінь долізла до Кабміну, потім спокійнісінько переповзла через вулицю Грушевського до Верховної Ради. О 15.20 вона дотягнулася до Маріїнського палацу, де в цей час за круглим столом Віктор Ющенко зустрічався з Нурсултаном Назарбаєвим. Уряд і правляча коаліція угледіли підступну тінь. І це, говоритимемо відверто, суттєво вплине на подальшу долю

бабака.

З одного боку, бабак засвідчив, що на невизначений термін відкладається реалізація БЮТівського гасла «Весна прийде». З іншого – тінь, кинута бабаком, зненацька викрила бутафорність тієї війни, яку протягом трьох місяців вів Секретаріат Президента з урядом. І за це бабак має поплатитися.

Бо не встиг голова парламенту Олександр Мороз опублікувати закон про Кабінет Міністрів, як стало зрозуміло: перетягування канатів з Секретаріатом Президента було елементарним замилюванням очей. А за кабмінівськими лаштунками вирішуються питання про чергові оборудки. І, як завжди, газові.

Про переговори щодо спільного з Росією використання українських газових труб проговорився російський президент Владімір Путін. І, як видається, нещиро «підставив» під удар українського прем’єра та мого тезку Віктора Януковича. У Кабміні не були готові до такого підступного кроку. Як і не були готові швидко здаватися. Прем’єр-міністр почав «з’їжджати»: мовляв, лідер російської держави тільки натякнув на можливу співпрацю.

Але тут у розмову з журналістами втрутився головний лобіст чи не всіх російських енергетичних проектів, а за сумісництвом – міністр палива та енергетики України Юрій Бойко. І вискочив поперед «батька» (прем’єр-міністра), заявляючи, що технічний бік цього питання вже відпрацьовано з російською стороною. «Сьогодні динаміка розвитку відносин дозволяє сподіватися на реалізацію цього проекту», – відзвітував він.

І тут треба зробити кілька вставок. Очевидно, говорячи про динамічні відносини, пан міністр мав на увазі прийняття поправок до російського законодавства, згідно з якими громадяни України, приїжджаючи на роботу до Росії, повинні ставати на міграційний облік? Чи рішення Россільгоспнагляду, що з 5 січня вирішив обмежити кількість пунктів пропуску української молочної продукції на російсько-українському кордоні? Ну, щоб молоко у сусідів скисло…

На логічному рівні важко пов’язати в одне ціле заяви про покращення українсько-російських взаємин (з уст російського посла в Україні Віктора Черномирдіна), досі незрозумілі схеми поставок українського газу, ціну на нього та дії українського уряду.

На емоційному рівні важко собі уявити, як одна рука щось робить собі приємне, тоді як інша крутить, перепрошую, дулі.

А на «понятійному» рівні – ще гірше. Ненав’язлива вечеря українського керівника уряду з тим, кого називають найімовірнішим наступником пана Путіна – Дмитром Медвєдєвим, – має своє продовження у претензіях на ГТС. І це демократи з команди Віктора Ющенка вирішують більшість питань за допомогою круглих столів і меморандумів. А «конкретні хлопці» – «у швейцарськой дєрєвнє Давос» за зачиненими дверима місцевих кабаків.

І найголовніше – чи дізнаємось ми колись, що то за «паритетні умови», на яких нібито хтось там колись десь має щось об’єднати?

Безпросвітна тінь.