Мухи, котлети і Кінах
«Про Сірка»
Про те, що бізнес не може бути в опозиції до влади, Анатолій Кінах сказав в інтерв’ю «Главреду» ще кілька тижнів тому. Але все одно новина про те, що Анатолій Кирилович стане міністром економіки в уряді того, з ким зовсім недавно навіть сидіти поряд не хотів, справила враження. Наче в анекдоті про Сірка і його зляканого на полюванні господаря: «І знаю, що це він, і лиже він мене, а перестати дрижаки ловити ніяк не можу». У випадку з Кінахом – аналогічно: «І знаю, що він хороший фахівець, і розумію, що політика – велика гра, у якій вчорашні соратники стають опонентами, а вірити в порядність однаково хочеться».
«Мухи – окремо, котлети – окремо»
Моя поміркована подруга почула в новинах, що квартиру Юрія Луценка обшукують. Тоді вона сказала так: «Він г...нюк, але він наш г...нюк». Луценка вона знає давно. І я їй вірю. Власне, лише тому, що я їй вірю, ми й простояли під квартирою Юрія Віталійовича кілька годин. А потім подались до ГПУ. Те, що відбувалось у квартирі Луценка, – жах, решта – піар. Звернімося до класики. Пам’ятаєте про мухи і котлети? Так от, це саме той випадок. Головне – не переплутати.
«І знову здрастуйте»
Наступний анекдот із тих, що на всі віки – «І знову добрий день». В оригіналі – це про жінку багатія, яка прийшла до магазину, але забула гроші. Пані замучила продавця на смерть і нічого не купила. Він був розлючений. Але – о диво! – жіночка згадала прізвище свого чоловіка, а менеджер уявив його товстий гаманець! У ту ж хвилину їхні стосунки налагодилися. «Приходьте до мене на чай, шановні журналісти», – ласкаво усміхаючись запрошує Віктор Федорович. Звісно, благородний напій та безпосереднє спілкування з Лідером – ласий шматок для журналіста. От тільки незабутні і легендарні запрошення «попити чайку», які відсилав Рінату Леонідовичу та Борису Вікторовичу вже згадуваний сьогодні Юрій Луценко, каламутять душу. Воно, може, й не найбільш точна асоціація, та все ж.
«Я тут собаку треную...»
Сенсація! Рекорд! Усі парламентські сили в єдиному пориві голосують за нового міністра закордонних справ Арсенія Яценюка. Наші вітання. А от епопея з обіцянками-цяцянками коаліції задовольнити бажання пана Президента бачити головним дипломатом країни Володимира Огризка – це сучасна обробка старої байки про кінолога і жінку.
Жінка повертається додому пізно ввечері. Йде парком. Раптом чує: «Стояти!» – зупинилася. «Лежати!» – лягла. «Повзи!» – поповзла. Коли чує лагідний голос позаду: «Жіночко, як почуваєтесь? Я тут собаку треную, аж бачу – ви рачкуєте.
«Дівчинко-дівчинко, чому ти завжди смієшся?»
Хто не пам’ятає анекдота про дівчинку, яка любила усміхатись? Не тому, що весело, а тому, що мама косички туго заплела. Так от, ця історія була найбільш цитованою під час останнього розширеного засідання уряду. Нагадаю, що лейтмотивом чотиригодинного нудного дійства було постійне і невблаганне бажання довести громадянам, що їхнє життя «покращилося вже сьогодні». Чи не в кожному реченні згадувались «високі показники» і «щирі устремління». Для підсилення ефекту – відсотки і діаграми. Були оплески, букети і міцні чоловічі поцілунки. Забутий аромат радянського дитинства!
І насамкінець про рідне.
Прикмети «четвертої влади»
Сміх і гріх – в понеділок ходила на «Толоку». Наступного дня, як грім серед ясного неба – програму закрили. Друзі тиснуть руку і радять найближчим часом випити кави з Піховшеком та заприязнитись із Шустером. Кому весело, а кому й непереливки! Наш холдинг минулого тижня презентував «Новую газету». І хоч із прикмет вірю тільки у чорну кішку, перший примірник газети до рук не брала. Щоб не стати героїнею анекдоту.
