Ва-Банкова Юлія Лимар, журнал «Главред» Президент не належить до радикальних політиків. Про це він сказав словом. А ділом Віктор Ющенко продемонстрував, хто є хто в Україні. І призначив Олександра Турчинова заступником голови РНБОУ

Замінив керівника Державної охорони, який про всяк випадок тримає заправлений борт для жінок і дітей. Ющенко звільнив Генпрокурора Піскуна, щоб посадити у його крісло Віктора Шемчука. Увів до складу РНБОУ усіх губернаторів із забороною роз’їжджатися на вихідні. Як Верховний головнокомандувач узяв на себе пряме підпорядкування внутрішніх військ. Пан Президент атакував. Хода Ющенка динамікою нагадувала «Танець із шаблями», бо ж Віктор Андрійович не зірвався, а пішов у наступ. І про нього відтепер навряд чи хтось наважиться сказати «нерішучий».

Оцінку сьогоднішнім діям Президента дасть історія. І, дай Боже, не вулиця. Адже тепер ніхто не може гарантувати, що країна вийде з політичного протистояння (криза – викреслено) мирно, як вийшла з карнавального Майдану.

А ще в країні надовго поховано ідею врегульовувати політичні кризи у правовому полі. Політика перелилася за край конституційної каструлі. Але право вище за закон. Як правда важливіша, ніж справедливість.

Опозиційні сили, попри те, не зробили кроків назустріч одна одній. Юрій Луценко заліз у безперспективну суперечку з «Правицею» щодо квот у можливому виборчому блоці. «Наша Україна» інформаційно «добиває» Олександра Мороза і має вкрай суперечливу внутрішню дискусію щодо майбутнього блоку і в перспективі – коаліції. Юлія Тимошенко… До речі, а де Юлія Тимошенко?

Відсутність зрозумілих заяв та позицій від лідера одного з найпотужніших опозиційних блоків насторожує. Адже саме Юлія Володимирівна була «батарейкою» процесу, фактично підвівши ситуацію до того, що Віктор Ющенко розпустив парламент. Пані Тимошенко збирала мітинги і вимагала публічних гарантій власного прем’єрства. Але у час, коли політики розділилися на тих, хто до кінця з Президентом і тих, хто назавжди проти, Юлія Володимирівна… не визначилася. Принаймні публічно. Жодного месиджу. На цьому тлі виникає запитання щодо призначення пана Турчинова – це свідчення погодженості дій між Ющенком та Тимошенко, чи, не боятимемося цієї думки, власна гра Олександра Валентиновича? Хто тепер контролює БЮТ? І чи хтось контролює Тимошенко?

Станом на кінець минулого тижня, коли інформаційні повідомлення вже почали нагадувати зведення з фронту, ще залишалася примарна надія на те, що «Шахтар» і «Динамо» зіграють просто у футбол. Що компроміс можливий, навіть якщо не вигідний. Що міжнародні посередники, без втручання яких ситуація навряд чи залишиться, зможуть бути почутими обома сторонами. І головне – що у народу витримають нерви, навіть коли «персен» не зможе заспокоїти політиків…