Палата №6 Юлія Лимар, журнал «Главред» До палати №6, тобто до Верховної Ради шостого скликання, опозиція таки двине двома колонами: «біле братство» борців за справедливість на чолі з Юлією Тимошенко та супер-мегаблок «Нашої України» під приводом Юрія Луценка (плюс кілька недобитків-індивідуалістів із «Правиці»).

Отож добре, що Президент не виключає можливості створення двопалатного парламенту. Бо ж кожному ясно, що в одній палаті Юра і Юля ніяк не вживуться. Не всім демократам у шалаші рай.

Загальний всеукраїнський рай мусить настати буквально зараз. Дострокові вибори і нова Конституція, ухвалена референдумом, – отакий рецепт манни небесної.

Тож найближчі місяці опозиціонери проведуть у приємних стратегічних клопотах. Думатимуть над текстом Основного Зако¬ну – не забуваючи про повноваження, бо ж вони колись знову можуть бути їхніми. Радитимуться, як би так влаштувати волевиявлення, щоб не було соромно перед Олександром Волковим, який свого часу мав результат у 107% підтримки бікамералізму Кучми в Закарпатті. Довгими літніми вечорами у ресторанах, на дачах і в «таємних» офісах впливові діячі розподілятимуть посади в майбутньому своєму уряді – цьому дам, цьому дам, а цій не дам…

А ще опозиціонери, вирішуючи сьогоднішні питання, знову не думатимуть про завтра. І про те, що вже сьогодні штовхають самі себе у чергове політичне пекло.

Мова навіть не про те, що у кращих правових антитрадиціях України точно віднайдеться свідомий пенсіонер, який у будь-якому мукачівському суді з легкістю оскаржить результати конституційного референдуму. І що як не крути, а процедура імплементації таки муситиме пройти у наступному парламенті. Де – уже зрозуміло – ні антрикризовики, ні опозиціонери не матимуть більшості у 300 голосів. Тому мез¬альянс неминучий, і питання в тому, хто знайде більше приводів для нього – «Наша Україна» і Регіони чи все ж таки останні з БЮТ. Бо ж справедливість Юлії Володимирівни, як підказує недавня історія, закінчується акурат на питанні закону про Кабмін…

Отож єдиного цілісного тексту Конституції, який належав би перу однодумців, не буде. А буде тяжкий конституційний процес, комісії та асамблеї, узгодження і перепогодження. Що на виході? Якщо пройде ідея бікамералізму, то це означатиме не тільки – що дозволено Ющенку, не дозволено Кучмі. Бікамералізм – це де-факто початок в Україні процесу федералізму. Повноваження, які ось уже два роки не можуть поперетягувати між собою Президент, уряд та парламент, тепер треба буде ще й розділити на місцевих князьків. А разом з повноваженнями – і бюджет. У таких реаліях, думається, усім буде не до європейського поступу країни, який також хоче законодавчо закріпити Віктор Ющенко в Конституції. Бо в країні, де бабло і дрібні інтереси завжди перемагають, у тому числі й справедливість, ніякою Конституцією державу не побудувати. Тільки шкода, що універсалів більше не буде…