Вороги – в тилу Юлія Лимар, журнал «Главред» Демократичної коаліції поки що не виходить. І хоча найбільш палкі її прихильники хоробряться, мовляв, процедуру закінчення та визнання виборів ще не завершено, парламент не розпочав роботи, новоспечені депутати присяги не складали, ясно одне: тріумфальної коаліції (у будь-якому форматі) вже не буде.

Бо тріумф – це коли прийшов, побачив й переміг. А не коли «тривають узгодження коаліційної угоди» чи «розширюється-звужується список питань для першого пакетного голосування». Це – компроміс. Та їх не буває між щирими союзниками.

Але ж союз «Нашої України – Народної самооборони» з Блоком Юлії Тимошенко ніколи й не нагадував романтичне шоу «Кохання з першого погляду». Та все ж певною несподіванкою для багатьох виявилось, як багато людей у НУНС насправді є щирими БЮТівцями та як чимало «нашоукраїнців» могли б прикрашати собою список Регіонів. Фактично «Наша Україна» розкололася на тих, кого ніякими коржиками не заманиш до широкої коаліції, та штрафбат, ладний не милувати нікого з потенційних зрадників. Винен, як завжди, Ющенко.

З одного боку, Президент заплутав мізки «нашоукраїнців», котрі не можуть провести чіткої межі між риторикою Віктора Андрійовича та його справжніми бажаннями. Бо ж всі чули, що глава держави – за перемогу на дострокових виборах демократії та не проти уряду Юлії Тимошенко. Та всі ж і розуміють, що Президент проти, і «ні» з кожним днем все категоричніше. Бо навіть після того, як Юлія Володимирівна, наступивши на край власної спідниці, заявила, що:

 готова не переглядати угоду між БЮТ та НУНС про розподіл урядових посад,

 не претендуватиме на губернаторів,

 парафує новий проект закону про Кабмін,

 домовлятиметься з Президентом про нову Конституцію,

 підтримає представника НУ на посаді спікера,

пан Президент і слова не вимовив, що подасть кандидатуру Тимошенко на посаду глави уряду. І тепер вона знову біла та пухнаста, а він – погане слово, бо не тримає власного слова.

На цю «електоральну» педаль про зраду наразі й тиснуть до упору ті, хто ще вчора чітко визначав своє у партії Президента. Сьогодні ж вони з ним, якщо він – за Тимошенко. Таким чином, шантаж став «калашем» української політичної системи як єдина ефективна зброя. Відмовиться Ющенко від демократичної коаліції – куля в спину від штрафбату і дострокові президентські вибори. Піди Президент на демократичну коаліцію – подаруй Юлі час для кращої підготовки проекту 2010.

Наслідки ж того чи іншого формату коаліції для економічно-соціального життя країни не обговорюються. Такі от, браття, часи настали.

До речі, браття «нашоукраїнців» по народній самообороні теж не гаяли часу. Після троянд без шипів для Юлі від Юри послідовники останнього зібрали підписи від потенційних депутатів на підтримку її уряду. Тож і блоку НУНС більше не існує. Як і не існує, власне, проекту «Юра проти Юлі». Тепер вони в одному тилу.