Один у полі не воїн
Бо, мовляв, Великий Дон – не Юлія Тимошенко, яка вічна революціонерка. Не знаю, що конкретно мав на увазі мій співрозмовник, але я це розцінив по своєму – Януковичу за будь-яку ціну потрібне прем’єрство. В гіршому випадку – спікерство. І в ідеалі – широка коаліція.
Та оскільки Віктор Федорович, як мене запевняли, не особливий борець, і тим більше не революціонер, то й в опозицію йому йти якось не годиться. Навіть попри гучні заяви туди кардинально сходити. Духу не вистачить!
За минулий тиждень ходоки від Януковича по кілька разів на день переступали пороги Секретаріату Президента, розцінюючи заяви гаранта Конституції про об’єднання усіх демократичних сил як добрий знак, що Віктор Ющенко зможе приборкати непокірну частину «Нашої України». Та заяви Президента, які були зроблені у п’ятницю, цю надію поховали.
Тепер залишився інший сценарій – надія на те, що Юлія Тимошенко, як тільки стане прем’єром, подарує посади заступників міністрів представникам нині діючої коаліції. Але ця надія, як fata morgana. Бо при БЮТівському прем’єрі більшості міністрів можна буде взагалі не ходити на роботу, все одно вони нічого не вирішуватимуть.
Але доки триває процес «попередніх консультацій» і БЮТ та ПР водить навколо Банкової свої хороводи, у кожній з політичних сил стискають кулаки, щоб тільки ця сесія стала легітимною і 450 депутатів склали присягу. І от тільки тоді розпочнуться реальні торги. І тільки тоді ми станемо свідками справжньої політичної гри. А, можливо, навіть багатоходівки, у які з часів Президента Кучми вже забули, як грати.
Чого гріха таїти: сьогодні Юлія Тимошенко заважає одночасно і Віктору Ющенку, і Віктору Януковичу вийти у фінальний забіг на президентських виборах. Тож у грі у прем’єра задіюються найнеймовірніші механізми. Я не знаю, чим там оперує Юлія Володимирівна у своїх гарантіях Віктору Ющенку не розпочати передчасну передвиборну кампанію уже з першого дня на посаді глави Кабміну. Але напевне знаю, що Віктор Федорович уже пропонував Президенту обрання в парламенті Президентом Ющенка. У 2010 році.
Фантастична по своїй суті і дуже важка за технологією пропозиція пояснюється просто. Якщо Юлія Володимирівна з прем’єрством чи без нього може жити окремим політичним життям, то для Януковича Віктор Ющенко потрібен саме як Президент. І як гарант того, що капітал, який підтримує Партію регіонів, зможе співіснувати з тією частиною капіталу, який підтримує НУНС. Адже за декларованою ідеологією обидва вони представляють ліберальну ідею, а не лівоцентристську, яку сповідує Тимошенко. І це вже помилка історії, що і Янукович, і Ющенко опинилися не в одному електоральному човні.
