Ширка для Юлі, або Іронія долі Юлія Лимар, журнал «Главред» Верховна Рада подолала вето Президента на Закон про Кабінет Міністрів. За це проголосували 366 депутатів, серед яких, зокрема, 185 депутатів від Партії регіонів, 121 – від БЮТ.

Такими повідомленнями рясніли стрічки новин рівно рік тому – 12 січня 2007-го. Того дня країна вперше отримала дивний політичний альянс кон’юнктурних союзників – Віктора Януковича та Юлії Тимошенко. Лідера уряду та лідера опозиції відповідно.

Напередодні нового, 2008 року, наші герої діаметрально змінили власні статуси. Тепер Віктор Федорович з екзилу «тіньового уряду» ображається, що прем’єрка ніяк не знайде часу оцінити його епістолярні вправи. А у Юлії Володимирівни, щоб ви знали, стільки клопотів, стільки клопотів! Для початку ж-бо потрібно розібратися з найбільшою аферою сучасності – поверненням вкладів Ощадбанку. Нехай мене зацурають економісти-оптимісти, але нічим іншим, як передвиборною аферою, цю «благородну місію» Юлії Володимирівни язик назвати не повертається. Із позиції власного політичного розвитку ЮВТ вчинила геніально: повертаючи лише по 1000 гривень, її уряд не розітнеться у вирі інфляції та криз аж до 2010-го – часу строкових президентських виборів. Зніми ж Тимошенко з керманича Кабміну раніше – остання бабця на Донеччині знатиме, що «Юлька хотіла, а їй не дали». На винного сама дама з косою вкаже безневинним пальчиком, не сумнівайтеся.

Та трудові будні приносять Юлії Володимирівні не лише радощі. Трапляється й ложка гі...на у бочці запашного БЮТівського меду. Он днями відомий ще з часів Євгена Марчука борець із корупцією, народний депутат Григорій Омельченко, заявив, що у рідному блоці не без виродків. За даними Омельченка, громадяни, як дві крап-лини схожі на Йосипа Вінського та Олександра Турчинова, приторговували місцями у виборчому списку БЮТ. Кажуть, за місця з 100 по 120 брали по 7 мільйонів доларів. Страшно подумати, скільки вкладників могли повернути свої кошти за рахунок якогось Губського (№27 у виборчому списку) чи, приміром, братів Буряків (№№ 38, 69). Залишається ж-бо contra spem spero, що СБУ виведе шахраїв на чисту воду. Бо ж пана Омельченка, якщо вірити Миколі Томенку, виведуть із керівних органів партії, а, може, навіть позбавлять депутатського мандата. Щоб знав, як мед псувати!

За цими клопотами Юлії Володимирівні все немає коли прочитати новий Закон про Кабмін, відправлений до Верховної Ради Президентом. «Ще руки не дійшли», – наївно зізналася Юлія Володимирівна. А й дійсно, чого поспішати з виконанням зобов’язання, даного главі державі та партнерам по коаліції НУНС? Для початку ж треба розібратися, чи варто боротися за президентську посаду, чи, може, залишитися навічно прем’єром? А крісло президента взагалі відправити на мотлох? Хтось думає, що у Юлії Володимирівни не вистачить на таке духу? Чи, може, буде проблема з 300-ми голосами у парламенті? Для тих, хто забув про роковини 12 січня, варто нагадати й інші способи розігріву «ширки». Із реальними босами Партії регіонів завжди можна домовитися на тлі виваженої кадрової політики. Тоді призначення, скажімо, Валерія Хорошковського керівником митниці, добре знайомого і з Дмитром Фірташем, і з Віталієм Гайдуком, не видаватиметься несподіваним. Як і не здивує призначення прокурором Києва Рената Кузьміна. А скільки чиновників, чиї імена невідомі широкому загалу, сядуть на потоки за узгодженням сторін? Наразі у БЮТ і ПР знову збіглися інтереси. І навіть відомо, проти кого товаришувати…