Месяц работы правительства Тимошенко: победы и поражения Юрий Романенко, «Главред» Какие ошибки совершило новое правительство за первый месяц работы? Раскрутят ли выплаты по вкладам Сбербанка маховик инфляции?

На эти и другие вопросы искали ответы гости «Главреда» на круглом столе «Месяц работы правительства Юлии Тимошенко: победы и поражения». В нем приняли участие ряд политиков и экспертов-экономистов – Михаил Чечетов (Партия регионов), Ксения Ляпина (НУНС), Юрий Полунеев (БЮТ), Ярослав Жалило (Центр антикризисных исследований), Игорь Бураковский (Институт экономических исследований и политических консультаций), Александр Абарин, Михаил Гончар (Центр содействия изучению геополитических проблем и евроатлантического сотрудничества «НОМОС»).

Ю. Романенко: Мы рады вас сегодня приветствовать в «Главреде». Мы совместно с информационным агентством «Экономические новости» запускаем совместный проект, который будет концентрироваться на  тенденциях в экономике.  Сегодняшний «круглый стол» в качестве модератора ведет Тарас Загородний — директор агентства «Экономические новости», я — Юрий Романенко, занимаюсь спецпроектами на «Главреде».  Сегодня мы пригласили ряд экспертов, ряд народных депутатов, и, как вы знаете,  тема дискуссии: «Месяц деятельности правительства Тимошенко — поражения и успехи».  

Т.Загородний: Почему месяц, а не традиционные сто дней, которые обычно берутся для оценки работы правительства? В данном случае,  за этот месяц было сделано достаточно много громких заявлений, была, по крайней мере, начата реализация определенных шагов, которые могут существенно повлиять на долгосрочное развитие украинской экономики. За  месяц мы получили реакцию как внутриполитических оппонентов правительства и его сторонников, так и международных партнеров Украины.

«Круглый стол» будет разделен фактически на четыре сектора. Первый сектор — конкретно экономика. Второй — финансовый сектор. Третий — политика правительства в области приватизации. Четвертый — энергетика.

Начнем с первого сектора, речь пойдет об экономике. Первые шаги правительства в области выдачи вкладов бывшего Сбербанка СССР уже вызвали реакцию на международном уровне. В частности в середине января было опубликовано заявление ведущего международного рейтингового агентства Standard & Poor's о том, что, возможно, эти выплаты перегреют экономику Украины.

Вопрос к уважаемым гостям - повлияют ли выплаты на экономическое развитие Украины, либо приведут, возможно, только к росту цен, например, на продовольствие на рынке?

Михаил Чечетов:  Давайте я начну. Добрый день, дорогие друзья. Я благодарен организаторам за такую возможность в открытой дискуссии обговорить и программу, и первые шаги правительства по ее реализации. Думаю, что здесь врагов нет в том, чтобы хорошая программа реализовывалась, успешно исполнялась, если есть какие-то недоработки, недочеты, значит, мы должны об этом публично сказать. И, я думаю, мудрости хватит  Кабинету Министров это учесть. А теперь, для того чтобы, может быть, не в контексте, но я скажу так: «птицу видно по полету, так и политика видно по почерку». У нас так получилось, что дважды в кресле главы правительства был Виктор Федорович Янукович, и второй раз в кресле главы Кабмина находится Юлия Владимировна Тимошенко. И вот как бы, сравнивая почерк одного и другого. Делаем краткий экскурс, пользуясь возможностью перемотать пленку, и вернемся в 2004 год. Несмотря на острый политический кризис, вызванные президентскими выборами, тем не менее, правительству Януковича удалось достичь максимально высоких темпов роста — 12,2 процента темпов роста экономики, удержать инфляцию на нормальном уровне создать такой запас прочности, чтобы мы благополучно преодолели рифы нестабильности. И динамично растущую экономику Янукович передал Тимошенко в 2005 году. Причем тогда полностью везде и Президент, и Верховная Рада, и правительство — все было одноцветным. Казалось бы, тут уже делать нечего. Самолет пошел вверх на взлет, только не мешать. Только не мешать, но опять поменялся почерк, начато ручное управление, пошла раздача «слонов», пошли социальные обещания и прочее, прочее…. Через семь месяцев спад — Виктор Ющенко вынужден отправить правительство в отставку. Но страна уже пошла по наклонной плоскости, и темпы роста экономики упали в пять раз — до 2,4%.

Берем опять, теперь 2007 год. Опять вчера Ющенко сказал, и правильно сказал, что в прошлом году были хорошие темпы роста экономики — семь с лишним процента, и это при всем том, что правительство Виктора Федоровича Януковича работало в условиях форс-мажора, десять месяцев не работал парламент. А ведь для того, чтобы принимать серьезные решения, мало их принять на правительстве, их нужно конвертировать и формализовать в законы, а если парламент не работает….

И, тем не менее, 7,2%, по признанию Ющенко, это был самый, довольно серьезный и высокий темп роста экономики. Дальше, правительство Януковича накопило на казначейских счетах двадцать четыре миллиарда гривен, понимая, что начнется Новый год, четырнадцать дней вылетает в году, поскольку праздники, и естественно, а жить-то надо.

Поэтому эти деньги прежнее правительство не потратило, Янукович их не потратил на выборную кампанию для того, чтобы, скажем, завоевать себе дивиденды на выборах. Нет, мы понимали, что будет зима, и зима непростая, непонятная ситуация с газом….  Двадцать четыре миллиарда не растратили, а передали новому правительству.

А с чего начинает новое правительство? Опять же почерк поменялся, опять начинает направо и налево раздавать, не зарабатывать, а раздавать. То есть отличие этих двух правительств состоит в том, чтобы было понятно, одно — зарабатывало, и оно специализировалось на зарабатывании денег, на подъеме экономики. А другое — специализируется, но красиво специализируется, тут ничего не скажешь, почерк красивый, популистский почерк, всегда красивее того, кто работает.

Знаете, вот как говорят, один шьет пиджак, его не видно, а тот, кто ходит на подиуме в этом пиджаке, того видно, смотри, какой он красивый-то. А не видно того, кто шьет. Вот то же самое и здесь. Один создавал, один наращивал… а здесь красивый почерк, я ничего не могу сказать, очень красивый почерк.

Но, к сожалению, этот красивый почерк не оценил даже Президент, поскольку он категорически против того, чтобы программа была принята в той редакции, которую нужно очень серьезно доработать, и так сказать, абсолютно кардинально поменять. Он назвал самым худшим бюджет, принятый за последние семь лет, поскольку этот бюджет идет на популистские программы. Это бюджет проедания, а не бюджет развития. Поэтому серьезнейшие коррективы, если правительство действительно хочет работать на перспективу, на благо страны, нужно вносить и в программу, и в бюджет. И тогда совместно с оппозицией, я думаю, мы опять выйдем на ту траекторию роста экономического, которую задавало правительство Януковича.

Т. Загородний: Михаил Васильевич, спасибо. Ярослав Анатольевич, скажите, пожалуйста, как вы оцениваете, первые шаги правительства, будут ли они поддерживать тенденции роста экономики?

Я. Жалило:  Взагалі, якщо говорити про динаміку економіки України, і залежність її від діяльності уряду, то це питання досить неоднозначне. Тому що, чи можна стверджувати, скажімо, що в 2005 році лише поточна діяльність уряду була причиною тих негараздів? Значною мірою так, я з цим погоджуюся. Але, з іншого боку, і попередні заходи, є попереднє збільшення ризиків так само. Так само можна сказати і про інші роки, про минулий рік, і про поточний рік. Тому ми можемо говорити лише про те, наскільки сприяють, скажімо, розвитку тенденції, які складаються, або наскільки не сприяють. От у цьому, я можу сказати, що тут дійсно, дуже великий плюс нинішнього уряду в тому, що ним зроблено інвентаризацію проблем. От якщо взяти програму діяльності, скажімо, проект, затверджений Кабміном, то як програма він нікуди не годиться, тому що там немає програми, там просто перелік проблем. Але як інвентаризація проблем, які є, вона декларує серйозні речі. Там підтримуються проекти інноваційної спрямованості, там збільшення видаткової частини бюджету саме на цілі розвитку, на питання заохочення інвестиційної діяльності, тут можна перераховувати багато. Проблема в тому, що немає інструментів реалізації, і друга проблема ще в тому, чи готовий уряд реалізовувати те, що закладено в цій програмі. На жаль, ми бачимо тільки перші кроки. І перші кроки, про які ми з вами говоримо, не свідчать про те, що відбувається практична реалізація цієї програми.  

Т. Загородний: Наприклад, що саме?

Я. Жалило: По-перше, відбувається, на відміну від того, що декларовано в програмі, зрушення в бік підвищення ручного управління економікою. Це засвідчує бюджет 2008 року, де уряд взяв на себе всі ті проблеми, які він раніше закидав до попереднього уряду Януковича. А саме, переклав на себе питання вирішення щодо того, який саме рівень соціальних виплат і кому саме треба його здійснювати, а також зав’язав на урядові структури питання приватизації землі. Думаю, метод ручного управління, це те, що сьогодні намагаються зробити, вносячи зміни до закону про приватизацію. Сьогодні йдеться фактично про те, щоби запровадити конфіскаційні норми щодо тих, хто приватизує державні підприємства, і закладається в принципі, скажімо так, спроба жорсткого управління їхньою подальшою діяльністю. Отут підвищення ручного управління не означає, що в економіці створюється середовище, яке спроможне саме надалі себе розвивати. Це перший момент.

Т. Загородний: А чи немає тут протиріччя? Начебто заявляється, що продається у приватні руки залишки певної державної власності, фактично це ліберальна модель економіки, як там декларується. З іншого боку, фактично вводиться ручне управління економікою. Наскільки це небезпечно з точки зору реалізації, чи немає тут явних протиріч у заявах і в діях уряду?

Я. Жалило: Я про такі протиріччя й кажу, але продаються не залишки, а ведеться мова навпаки, про приватизацію ключових стратегічно важливих підприємств, щодо кожного з яких здійснюється конкретно специфічний підхід, які займають ключові місця в національній економіці.

Тобто є суперечність між тим, що є ліберально-орієнтована програма, протиріччя між необхідністю створювати ліберально-орієнтовані принципи функціонування економіки, і реальними засобами підвищення рівня ручного управління.

Другий момент пов'язаний, зараз усі дискутують, це питання, пов’язані з соціальними виплатами знецінених заощаджень. Знову ж таки, я не знаю, чи всі читали програму, але я беруся стверджувати, що в програмі взагалі жодного слова про повернення заощаджень немає. У всякому разі до останньої версії не було. Так уряд готовий здійснювати програму, яку він схвалив, чи уряд готовий здійснювати ті кроки, які він вважає першочерговими, а всі інші заходи відкладати кудись подальше?

Т. Загородний: Ну, це можна пов’язати, скажімо, роздаються гроші, створюється внутрішній попит, і відбувається підтримка розвитку економіки.

Я. Жалило: Правильно. Але що відбувається паралельно в рамках зростання соціальних виплат та вкидання грошей на ринок? Паралельно створюється необхідність підвищення жорсткості антиінфляційної політики Національним банком, і здійснення антиінфляційної політики іншими засобами, як-то, можливо, імпортна інтервенція, якої ще немає, але можливо, створюються умови, як-то, скажімо, певні засоби підвищення фіскального вилучення коштів, щоби загальмувати зростання ресурсів, і нарешті, підвищення жорсткості політики Національного банку. Знову ж таки, виходить, що поточна діяльність суперечить зі стратегічними орієнтирами, закладеними у програмі. Тому, я думаю, що місяць просто надто ще малий термін, аби надалі стверджувати, що уряд готовий працювати певним чином, чи ні. Тому я не беруся, ні звинувачувати, ні констатувати. Я просто беруся стверджувати, що на сьогоднішній день ми не бачимо, щоби по програмі Тимошенко почався якийсь рух.

Т. Загородний: Дякую. Питання до Юрія Полунєєва. Скажіть, чи якась програма уряду в наші країні була виконана? Як це впливало реально на реалізацію, чи на розвиток економіки. Як на мене, то вже відбувається те, що… Фактично ми прийшли вже до стану, коли у нас є зміна урядів. Один уряд лівий, інший уряд правий. Один скорочує соціальні витрати, інший — збільшує соціальні витрати.

Ігор Бураковський: Ще ні один уряд не скорочував соціальні витрати? Такого в Україні в принципі не було за останні, наприклад…

Т. Загородний: Припустимо,  теоретично. У нас фактично ще немає такого чіткого розподілу на лівий і правий уряд, якщо говорити в класичному розумінні. Наскільки програми, які пишуться, і які приймаються, відповідають реальним крокам. Чи вони реально впливають на економіку?  

Юрій Полунєєв:  Це загальний коментар стосовно того взагалі, як в Україні будується економічна політика, на чому вона ґрунтується. І тут можна сказати наступне, і це стосується без винятку усіх урядів, які були до цих пір при владі, — в країні немає довгострокової стратегії, стратегічні орієнтири не узгоджені між політичними елітами, між бізнесом і суспільством. Без такої стратегії побудувати послідовну діяльність уряду, особливо в такому стані, в якому є Україна... Якщо би ми жили, наприклад, у такій країні як Велика Британія, Німеччина і так далі, то в принципі основне питання, яке виноситься там на порядок денний політичної боротьби, це зайнятість, то в України зовсім інакша низка проблем, які стоять перед країною та суспільством. Це надзвичайно низька конкурентоспроможність України, практично відсутність інновацій, законсервованість сьогодні того стану, тієї моделі економіки, яку ми маємо, — це ресурсно-екстенсивна та енергозатратна. Саме тому, для виходу з такої ситуації, потрібно мати абсолютно чітку і принаймні середньострокову стратегію. Вона має бути одна, і принаймні по ключових орієнтирах. Такого немає. Тому, приходить один уряд, він вважає за потрібне приймати свою програму, потім змінюється. І, от знаєте, що мене вразило? Дискусія почалася з того, що мій шановний колега знову-таки звернувся до практики, від якої вже оскомина на зубах. Це принцип — «сам дурак». Ті, хто були до нас дураки, і це спонукає нас, принаймні, нерозумних тих, хто є нерозумними… знаєте, знову-таки, прибігати до такої практики. Набридло вже. Я вам скажу чесно, набридло. Давайте будувати країну. Ми знаємо, що сьогодні в Україні надзвичайно колосальні проблеми і потреби, зокрема, ви там говорили, що робила Юлія Володимирівна, коли вона була прем’єр-міністром і так далі. Що ми отримали сьогодні, що ми маємо сьогодні на рубежі 2007-2008 років? Давайте подивимося цей зріз, і спадщина від кого нам дісталася. Я не хочу знову ж таки звертатися до цієї практики «сам дурак», давайте дивитися на всі проблеми. Це перше. І разом вирішувати.

Проблеми інфляції, і загроза інфляції — це колосальна суспільна проблема. Інфляція, крім усього іншого, це фіскальний податок, це перерозподіл багатства всередині країни. Але, крім того, що це перерозподіл багатства в середині країни, це ще й перерозподіл багатства між країнами. І ті країни, які мають велику інфляцію, вони втрачають. Зокрема, в Україні перерозподіл відбувся між домогосподарствами (між людьми) і деякими секторами виробництва.

Т. Загородний:  Я хочу ще уточнити за який період. Тут питання наступне: якщо видаються гроші, то куди вони підуть? Чи інвестуються вони саме в інновації, чи ідуть на переозброєння економіки?

Ю. Полунєєв:  Я дам відповідь на це питання. Просто я хочу послідовно розглянути деякі речі досить важливі. Шановний мій колега Ярослав Жаліло, якого я дуже поважаю, сказав, що він подивився на програму уряду, що він її уважно прочитав і так далі, і що це не програма, це інвентаризація. Ну, можна погодитися із тим, що це інвентаризація, але не можна погодитися з тим, що це не програма. Інша річ, що цю програму можна і потрібно критикувати. От, наприклад, мені не подобається те, що там немає того, що було у нашій передвиборчій стратегії, яка більше, можливо, претендує на поняття «стратегія розвитку України», де були конкретні показники, по яких вимірюється зрушення в тих чи інших секторах, галузях, макроекономічні показники тощо. Так, і інкорпорувати це в програму надзвичайно важливо, але це, наскільки я розумію, буде зроблено у плані дій уряду, який буде базуватися на саме цій програмі і буде прийнятий після того, як вона буде затверджена. Останній коментар стосовно Ощадбанку. Я дуже не люблю ловити шановних колег на неточностях, надзвичайно не люблю, тому що сам колись можеш стати жертвою цього.

І. Бураковський: Жертвою колег…

Ю. Полунєєв: Так, жертвою колег, абсолютно. Але відкриваючи сторінку двадцять два, тут є останній пункт: «Уряд поверне упродовж двох років громадянам України знецінені вклади, розміщені в установах Ощадбанку».

Репліка: Мабуть, це є оновлена редакція.

Ю. Полунєєв: Ні, це ми з пані Ксенією брали участь в усіх коаліційних переговорах, із самого початку це було записано, і воно нікуди не ділося. Але ми зараз піднімаємо зовсім іншу програму: «Уряд — перший місць діяльності…» і так далі.

По-перше, уряд, скажімо так, ще суттєво і не почав діяти. Про що ми говоримо? Уряд може діяти тоді, коли затверджено програму, перше. По-друге, повернення заощаджень було записано в програмі і прем’єр-міністр вважає, що це є надзвичайно важливим і не тільки економічним кроком. Можна говорити і спорити про наслідки цього кроку для макроекономічних показників, макроекономічної стабільності і без серйозної антиінфляційної програми дійсно, я би сказав, що такий крок може призвести не виважено до підвищення інфляційного тиску. Але програма антиінфляційна розробляється і вона узгоджується зараз з Національним банком. Але, першою має бути затверджена програма, по-друге, сьогодні винести такий вердикт, що, вибачте, уряд почав діяти з того, що він почав будувати ручну економіку. Що таке ручне управління економікою? Це втручання, у першу чергу, в товарні ринки, це втручання в ті процеси, де держава має виступати виключно регулятором. Де сьогодні, який є приклад того, що держава втручається в економіку? Немає таких прикладів. Те, що, наприклад, вносяться зміни до законів про приватизацію, і йдеться мова про приватизацію стратегічних підприємств? Я переконаний в тому, що, по-перше, парламент не пропустить такої програми, яка буде не виваженою, яка буде побудована на неправильних методологічних засадах. Але абсолютно переконаний у тому, що приватизація в Україні, продовження приватизації прозорої, відкритої, абсолютно потрібно. Держава поганий менеджер. Крапка.

Т. Загородний: Пане Бураковський, скажіть, будь ласка, ви як професіонал постійно спостерігаєте за діяльністю всіх урядів України, наскільки існування чи не існування програми уряду якимось чином впливало реально на політику? Чи в даному разі уряд Тимошенко не стикнеться з проблемами, які неможливо розв’язати? Це те, що фактично ідуть виплати по боргам Ощадбанку, з іншого боку, потрібно запровадити більш жорстку монетарну політику? Оскільки сімнадцять відсотків інфляції минулого року, це дійсно багато для нашої перехідної економіки. І наскільки уже реально високі темпи інфляції можуть впливати на економічне зростання?

Ігор Бураковський: Я спробую дуже коротко відповісти на це питання і прокоментувати те, що я почув.

Я одразу хочу сказати, що в заявлених обсягах, поки у нас сьогодні відбуваються виплати Ощадбанку, вони не можуть вплинути на якесь таке катастрофічне загострення інфляції. Ми можемо говорити про певні відсотки, можливо, про півтора, можливо, до двох з чимось, але я, чесно кажучи, поки що не бачу, що через Ощадбанк, умовно кажучи, зруйнується макроекономічну стабільність і таке інше. Як економіст. Я в цьому залі декілька разів говорив, що в принципі я, як економіст, взагалі би не виплачував ці борги. Зробив би про це політичну заяву, поставив би крапку, і почав би життя, так би мовити, з нового аркушу. Але я хотів би сказати про те, що робить уряд, і на це, так би мовити, мене Михайло Васильович надихнув. Я погоджуюся з тим, що коли дійсно півроку не працює парламент і не приймаються відповідні закони, уряд не може зробити багато з того, що він хоче. Давайте, хоча я й економіст, але перейду на, так би мовити, юридичну частину.

Шановні колеги, хто в українському парламенті наважувався виступити із законодавчою ініціативою, і відмінити закон від 1996 року, який зобов’язав державу виплатити борги Ощадбанку СРСР? Роз’яснення Конституційного суду стосовно того, що ці гроші мають бути відшкодовані у відповідних формулах і таке інше. Тобто будь-який уряд, який свідомо іде на такі заходи, він потрапляє між Сциллою і Харибдою. І можу пояснити чому. І, з іншого боку, так би мовити, є закон. Тобто, тоді за великим рахунком ми можемо поставити запитання по-іншому. Ті уряди, які раніше не виплачувати ці заборгованості, вони порушували відповідний закон. Правильно? З іншого боку, ті уряди, які почали виплачувати, вони також порушують той закон, тому що, якщо ми формально підемо на це, то нам буде потрібно компенсації запровадити в 3,8 разів і таке інше. Тобто, я стверджую, що на сьогоднішній день в українській ситуації створені такі умови для будь-якого уряду, що ми будемо порушниками, якщо ми діємо за економічною логікою.

Якщо ми діємо за законною логікою, то ми порушуємо економічну логіку. І це має безпосереднє відношення до наступного. Якщо говорити про антиінфляційну програму, то, звичайно, з одного боку, є макроекономічна монетарна політика, і це відповідальність Національного банку. З іншого боку, є те, що повинен робити уряд. Хто відміняв відповідні закони стосовно необхідності індексації основних соціальних виплат щодо темпів інфляції? Які просто це прописують незалежно від того, країна в кризі, чи не в кризі. Хто, скажімо, відміняв питання, пов’язані з прив’язкою певних наших показників, скажімо так, до споживчого кошика і таке інше? Тому, в принципі, скажімо, якщо уряд виступить, а я раджу йому виступити з такими, так би мовити, жорсткими соціальними антиініціативами до певної міри, обмеженнями і так далі, я більш ніж впевнений, що наші політичні противники будуть йому говорити про те, що ви порушуєте безпосередньо закони. І в цьому, з моєї точки зору, на сьогоднішній день найбільша проблема. Тому, якщо ми говоримо про співпрацю між опозицією та, скажімо, демократичною коаліцією, то потрібно шукати оці, так би мовити, розв’язки. Прийняти дійсно непопулярні рішення. Але відповідальність за ці непопулярні рішення, мають нести всі українські політики, тому що інакше у нас в принципі нічого не буде, і тоді ми можемо в таких розумних, я сказав би, межах говорити про якісь там обмежувальні речі.

І останнє, що я би хотів сказати. Дуже часто, це просто моє таке зауваження, розтиражовано заяву агенції Standard & Poor's від п’ятнадцятого січня 2008 року. Одразу хотів би сказати, що це не найстрашніша проблема на сьогодні, що в принципі Standard & Poor's про це говорить, але говорить тільки побіжно. Він говорить, що у нас будуть виникати проблеми, пов’язані, так би мовити, з додатковими виплатами, і далі він перераховує відомі ризики, які на сьогоднішній день існують, і які безпосередньо ніким не відкидаються. Тому й ми також повинні коректно говорити про ці речі.

І останнє, про що я хотів би сказати. Це те, коли ми говоримо на сьогоднішній день про наміри уряду, то для мене це буде характеризуватися двома показниками діяльності  уряду,  після чого я буду виходити на будь-яку прес-конференцію, і відповідати на будь-які питання.

Першим буде питання  скоригованого бюджету, тому що ясно, що бюджет, який приймався урядом, він готувався на основі тих законодавчих актів, які приймав уряд Януковича. Тут без всякої іронії я хочу сказати, що уряду Януковича за цей документ ми повинні подякувати. Ми можемо з ним погоджуватися, не погоджуватися, зокрема з деякими положеннями цього бюджету, але в принципі де був досить такий серйозний документ, на основі якого можна було піти далі.  Але ясно, що тепер його треба переглядати. І ми будемо дивитися на ці нові макроекономічні припущення.

Другий момент. Я чекаю не дочекаюся, щоби подивитися на антиінфляційну програму уряду.

Т. Загородний: Ксенія Ляпіна. Скажіть, будь ласка, припустимо у нас є закон, який змушує все рівно в будь-якому разі повертати борги Ощадбанку. А чи існували якісь інші проекти видачі цих боргів? Наприклад, перевести їх у якісь цінні папери? Можна погасити ними борги по житлово-комунальним платежам і так далі. Існує безліч в принципі інструментів, які можна втілити в життя, і які не будуть, принаймні, викликати, у першу чергу, інфляційні очікування. Звичайно, це вимагатиме більш ретельної роботи, і такого патерналістського підходу, тому що коли людям видають гроші, то для цього не створено продукту, немає послуг, нічого, от гроші і все там. Чи існували якісь інші проекти, чи була можливість їх втілити?

К. Ляпіна: По-перше, я хочу сказати, що процес пошуку таких інструментів не завершений. Те, що зараз швидко почали роздавати по тисячі гривень, це далеко не всі повернення боргів Ощадбанку.  Більше того, ті люди, які накопичили за радянські часи більші обсяги, вони, безумовно, будуть прагнути отримати повністю власну заборгованість, і це законами передбачено, і рішенням Конституційного суду також. Оскільки вже почалася видача хоча би по тисячі гривень, це, скажімо, перший крок, це лише як крок, який засвідчує справжні наміри уряду, намагання все ж таки щось зробити у цій сфері. Я абсолютно згодна з колегою, що виплата цієї тисячі гривень, в тих обсягах, які зараз заплановані, не є вже таким потужним інфляційним фактором. Тобто ми на нього мусимо зважати, але жодної катастрофи в країні він не зробить. І не він, не цей фактор буде головним викликом в антиінфляційній програмі. Є інші фактори. Наприклад, зростання оптових цін. Про це неодноразово говорилося, це те, що минулого року оптові ціни зростали колосальними темпами, значно вищими, ніж роздрібні. І в цьому році це перейшло на роздрібні ціни.

Тепер щодо того, чи є інші методи повернення заборгованості? Безумовно, є. Але вони також обмежуються рішенням Конституційного суду. І ми маємо сьогодні цю проблему. Уряд найближчим часом вийде з декількими пропозиціями , як можна використовувати  гроші по заборгованості Ощадбанку. Наприклад, частину коштів можна направити на проплату страхових полісів, особливо, якщо вважати, що ми мусимо запускати страхову медицину. І більше того, я хочу зауважити, що наші громадяни самі підказували такий спосіб. Бо на кожній зустрічі, на якій розглядувалось питання повернення заборгованостей Ощадбанку, його піднімали люди вже похилого віку, які в першу чергу говорили, що хоча на ліки нам дайте, хоча би на якусь операція віддайте нам гроші. Тобто іншими словами, вони нам уже підказували цільове використання цих грошей, яке для них є найбільш бажаним.

Інші способи також є. Зокрема, наприклад, зараз уже простежується тенденція, що все більше громадян залишають свою тисячу на депозитних рахунках. Це відкладений попит, і ми мусимо стимулювати також цей напрямок, але потрібно дати й інші фінансові інструменти, які зараз розробляються. Таким чином, я думаю, що добре, що ця робота зрушилася, і добре, що йде пошук різних інструментів для різних соціальних категорій. Але найголовніше, що наші громадяни будуть добровільно обирати те, що вони вважають за потрібне.

Друге, про що я хотіла сказати. Мої колеги наголошували на конкретних напрямках економічної політики, але я хочу звернути увагу, що за місяць якісь конкретні обриси майбутньої економічної політики поки що, якщо чесно, не можуть бути промальовані. Я не кажу про програму, в якій є такі собі макровектори: дерегулювання, приватизація і таке інше, це все абсолютно ліберальні вектори. Є й соціальні вектори, які також визначені у програмі. Але обриси конкретної економічної політики, як пан Чечетов казав, «почерк» поки що тільки формуються. Я би хотіла наголосити на найважливішому. Оскільки у нас уряд коаліційний, ми прагнемо створити таку логіку. Є коаліційна угода, значить, кожна дія уряду мусить вимірюватися відносно двох документів: програми і коаліційної угоди. Кожна конкретна дія уряду мусить співвідноситися, чи вона відповідає цим напрямкам, чи вона їм не протирічить?  Як тільки ми випрацюємо цей механізм, я вам гарантую, що почнуть ухвалюватися рішення, зокрема, зі скасування рішень попереднього уряду, які носили характер прямого втручання в економіку.  

Наведу приклад. Новий уряд місяць працює, він ще не встиг переглянути цю постанову, яка на сьогодні є на заваді нормальному розвитку ринку зерна. Готуються проекти відповідних постанов, я не знаю, чи були вони ухвалені на останньому Кабміні, але те, що підготовлено, не зовсім відповідає нашим задекларованим програмним цілям. Відповідно ми висловили це зауваження, і я маю надію, що це питання відклали на доопрацювання. Зрозумійте одну просту річ, хто готує проекти рішень? Апарат міністерств. Цей апарат був за Януковича, був ще там, не знаю, за царя Гороха, був за всіх попередніх урядів, і він таким і залишився, це є апарат, який готує у межах свого розуміння ті чи інші рішення. Вони часто суперечать нашим політичним намірам. І міністр попадає в таку вилку, в жорна, з одного боку, є якісь конкретні кроки, які розроблені ніби на вирішення проблем, з іншого боку, є програмні напрямки, стратегічні, політичні наші наміри. Міністр мусить привести у цей крок у відповідність до наших намірів. Не завжди ще міністри вміють це робити, це зрозуміло. Вони тільки вчаться цьому, бо ніколи так питання не ставилося. Ми випрацюємо цей механізм, і виправимо оці всі ручні втручання, які закладені почасту до цього уряду.

Тобто я сказала, що оце позитив, але є й певні негативні моменти, які намітилися за цей місяць. Яка тенденція з’явилася? Голови дуже важливих відомств, таких як митниця і податкова, починають вести себе класично— з’являється тиск. Їм стає дуже мало власних повноважень, вони починають виходити з ідеями, наприклад, митниці надати повноваження слідчого органу. Це ми вже взагалі чули неодноразово. Я вже на це казала, що їм лаври Миколи Яновича Азарова про створення податкової імперії не дають спати, мабуть.  Тепер Хорошковському на це все дивиться і думає, що йому б ще повноважень, і він би усім показав. Але це не відповідає нашим програмним намірам, і ми будемо ставити про це питання, проводити внутрішню дискусію і повертати наших міністрів і голів відповідних важливих відомств на рейки нашої програми. І ми будемо за цим досить жорстко слідкувати. От як «Наша Україна — Народна Самооборона» ми, у першу чергу, в цьому вважаємо свою місію, ми практично не маємо сьогодні наших представників міністрами в галузях економіки, чи відповідно там головами відповідних комітетів, але ми, безумовно, є членами коаліції, і колективно відповідаємо за наслідки роботи нашого уряду. Тому ми будемо дуже ретельно слідкувати за відповідністю кожного кроку у кожній сфері програмним, затвердженим нами спільно намірам. Думаю, що через сто днів ми відмітимо наявність таких інструментів і ви відчуєте їх ефективність, їх роботу. Тобто такий собі фільтр, щоби не пропускати рішення, за які потім буде соромно.

Т. Загородний: Дякуємо вам, Ксенія Михайлівна. Стосовно, до речі, поведінки митниці та податкової інспекції. У нас присутній директор Асоціації всеукраїнського об’єднання торговців транспортними засобами. Ви пам’ятаєте, як нашуміла заява пані Тимошенко стосовно того, що рішення судів, які фактично звільняють від податків деякі фірми, то їх можна фактично не виконувати. Але потім було спростування, що не так зрозуміли і так далі. Що фактично там не виконання рішення суду тягне за собою карну відповідальність. Я прошу Олександра Олексійовича сказати стосовно того, як вплинула ця заява, чи що реально відбувається на автомобільному ринку, і як можуть на нього вплинути подібні заяви? Чи є певні юридичні підстави для фірм, які працюють на ринку, щоби говорити про те, що вони фактично праві?

А. Абарин: На сегодняшний день я представляю реальный сектор экономики — это две тысячи субъектов предпринимательской деятельности, которые занимаются торговлей транспортными средствами, являются импортерами  транспортных средств. Сегодня имеются как положительные, так и негативные моменты в той работе, которую проводит правительство. Какие  положительные моменты? Хочу сказать, что именно с помощью межфракционного депутатского объединения «Контрабанде — стоп», и такой фигуре как Игорь Рыбаков, была ликвидирована, честно говоря, очень надоевшая нам схема - серая схема по ввозу разукомплектованных автомобилей премиум-класса.

Что касается тех решений (это я уже о негативе), которые были не приняты, но озвучены, они получили широкое распространение в прессе, и, возможно, некоторую неверную трактовку. Хочу сказать, что на сегодняшний день действительно таможня руководствуется не понятно, какими документами для оценки таможенной стоимости товара. Отрицается первая позиция, которая есть в статье 226 Таможенного кодекса о том, что основным критерием для определения цены товара является цена договора. Сегодня эта цена не понятно по каким причинам повышается в два — пять раз. Созданы какие-то справочные цены на таможне, которые не отражают действительное положение дел и не позволяют сегодня субъектам предпринимательской деятельности в полном объеме вести внешнеэкономическую деятельность по тем правилам, которые существуют в мире. То есть внешнеэкономическая операция начинается при одних условиях, а заканчивается при других. У меня есть реальный, например, инвойс, в котором видно, что, скажем,  двадцать второго числа автомобиль зашел на территорию Украины, а двадцать третьего числа были приняты какие-то справочные цены. И инвойс, который предоставляет субъект внешнеэкономической деятельности, отбрасывается, и говорится, что он неверный, потому что нужно руководствоваться другими документами.

Сегодня вот такие документы, как справочники, которые распространяются на таможнях,  являются предметом купли-продажи, элитными, к сожалению. За какие-то там несчастные пятьдесят долларов можно купить сегодня эти справочные материалы. За сто долларов на Петровке можно купить вообще всю таможенную базу и отследить своих конкурентов, и можно работать по ним уже по этой базе для того, чтобы уже доказывать, куда они завозят транспорт и по каким ценам. Конечно же, то,  что делается сегодня, направлено на пополнение бюджета, потому что таможенные сборы дают одну треть нашего бюджета, и планы, которые сегодня доведены до таможни,  являются грандиозными. Потому что без предварительного просчета просто взять и увеличить, план Киевской региональной таможне по сбору средств в бюджет в два с половиной раза, ну, для этого нужно быть очень смелым человеком. Тем более что  в январе вся страна сами понимаете, чем занимается две недели. В общем, по-прежнему украинская экономика во многом все-таки зависит от многих каких-то конкретных персоналий на нижних ступенях власти. И это очень скверно, на мой взгляд. Спасибо.

Продолжение следует...