Жан-П’єр Жуйє: «ПДЧ в НАТО для України – передчасне» Альона Гетьманчук, журнал «Главред» Жану-П’єру Жуйє пощастило: на своїй посаді відповідального за європейські справи державного секретаря Франції він, фактично, опікується втіленням у життя ідеї фікс нинішнього французького президента –«відновленням єдності європейського континенту».

Під час двадцятихвилинної розмови з головним французьким євроінтегратором у холі готелю «Прем’єр-палац» він розповів, як повинна вписатись у амбіційні проекти Ніколя Саркозі Україна, та чи має, з точки зору Франції, український лист-заявка на виконання Плану дій щодо членства в НАТО відношення до європейського вибору України

Пане міністре, чим відрізняється євроінтеграційна політика Ніколя Саркозі від тієї, яку проводив Жак Ширак? Чи є суттєві відмінності у їхньому підході до України?

Існують дві ключові відмінності. По-перше, президент Ніколя Саркозі побажав, аби за його президентства відбулося повернення Франції до Європи. Повернення, яке має ґрунтуватися на колективній грі. А, по-друге, нинішній президент вважає, що Франція має бути більш відкритою до країн, які знаходяться на Схід від Євросоюзу.

Великою новиною у політиці Франції за президента Саркозі є його бажання побудувати стратегічне партнерство між Францією та Україною. Під час свого головування в ЄС, яке розпочнеться в другому півріччі цього року, Франція робитиме все можливе, аби розвивати відносини особливого партнерства між Європейським Союзом і Україною.

Таким чином, можна насправді говорити про певні глибинні зміни, які відбулися у нашій зовнішній політиці й полягають у більшій відкритості до Сходу. Ця відкритість полягає у врахуванні прагнень цих країн, аби стимулювати процес їхнього наближення до ЄС. Щодо них не існує недовіри – вони наразі розглядаються як рівні партнери. А ключова місія французької дипломатії, її першочерговий пріоритет – це відновити єдність європейського континенту.

Це стратегічне партнерство між Україною і Францією, про яке ви згадали, передбачає можливість включення до нової посиленої угоди між Україною та Європейським Союзом формули про політичну асоціацію? За яких умов це можливо?

Треба розрізняти два аспекти в цьому питанні. Стратегічне партнерство між Францією та Україною означає, що ми бажаємо більш тісних зв’язків у певних конкретних галузях, насамперед – енергетиці, зв’язку, інвестиційному співробітництві, туризмі, співробітництві у сфері освіти, культури, оборони й безпеки. А також те, що ми готові допомагати Україні у цих питаннях. Коли йдеться про зв’язок між Україною та ЄС, то він має унікальний характер, що, власне, і потрібно віддзеркалити у новій угоді, яка розробляється і має іти набагато далі, аніж це передбачено традиційними рамками угод про партнерство та співробітництво. Франція виступає за продовження політичного діалогу на найвищому рівні між Україною та ЄС. А щоб він відбувався – потрібна політична стабільність в Україні. Це не є якоюсь умовою – це є об’єктивною необхідністю. Так само, як і низка важливих реформ: якою б не була перспектива вступу України до ЄС, який би термін чи тривалість не зайняв цей процес, у будь-якому випадку існує життєва потреба для України наблизитися до норм Євросоюзу і відповідати його вимогам на багатьох напрямках. Саме в цьому і полягає зміст стратегічного партнерства між Україною та ЄС.

Якщо ви згадали про тривалість процесу приєднання України до ЄС, то, відповідно, не виключаєте членство України в Євросоюзі, чи не так? І ви так і не відповіли на моє запитання з приводу політичної асоціації в новій угоді...

На сьогодні ми ведемо мову про особливе партнерство між Україною та ЄС. І наразі неможливо визначати в якихось формулах перспективу членства України в цій організації, бо не існує певного автоматичного зв’я¬зку між цими процесами (особливим партнерством і перспективою членства. – Ред.). Багато залежатиме від змісту, яким нам вдасться наповнити роботу саміту Україна–ЄС, що відбудеться у вересні цього року у Франції. Нам треба зробити все можливе для того, аби цей зміст був якомога більш насиченим як у політичній та економічній сферах, так і в питаннях безпеки та оборони.

Великим плюсом для України у відносинах з Європою могло б, певним чином, стати блискуче проведення – а, можливо, й перемога України – на Євро-2012: це був би дійсно дуже чіткий і значний сигнал до зближення. Україна вже була переможцем у Євробаченні, залишається перемогти в європейській першості з футболу, аби завоювати ще більше прихильності у європейців. Тим паче, що всі передумови з такими чудовими гравцями, як Андрій Шевченко, у вас є.

Ну, для того, щоб виграти Євро-2012, потрібно спочатку на належному рівні його організувати…

(Емоційно перериває) Ну по тому, як було організовано сьогоднішню (інтерв’ю записане в четвер, 14 лютого, під час засідання глав МЗС країн Євросоюзу та Ради міністрів закордонних справ ОЧЕС. – Ред.) конференцію, я можу судити, що так само на високому рівні буде проведено і Євро-2012. Я навіть не сумніваюся в цьому.

Насправді, сьогодні в Україні є ще одне, не менш актуальне, питання: це можливість запрошення її на Бухарестському саміті НАТО до виконання Плану дій щодо членства в Альянсі. Деякі наші співрозмовники з країн-членів НАТО розцінюють український лист-заявку як підтвердження на користь європейського вибору України. Франція згідна з таким трактуванням?

Я вважаю, що треба розрізняти два моменти: по-перше, коли йдеться про європейський вибір України, то він підтверджується і залежить передусім від особливого партнерства з ЄС, про яке ми згадували. У цьому форматі Україна має надати прозорі сигнали свого щирого прагнення бути більш європейською: зокрема, покращувати співпрацю з питань прикордонного контролю, з питань реалізації угоди про реадмісію тощо.

З яких позицій тоді виходить Франція у питанні ПДЧ для України на Бухарестському саміті? За яких умов – якщо такі існують – вона може підтримати цей крок?

Франція, як і низка європейських партнерів, була дещо здивована тим поспіхом, в якому формулювалася заявка на отримання Плану дій щодо членства в НАТО.

Ухвалити таке рішення за три місяці до проведення бухарестського саміту – а це вже невдовзі – є надзвичайно важким завданням. Потрібно також розуміти, що приєднання до цього процесу перетворює Україну на партнера Альянсу у військовому сенсі – бо НАТО, варто пам’ятати, є передусім військовим блоком.

Цей жест (лист-заявка щодо ПДЧ. – Ред.) нам видається завчасним із чотирьох причин. Ми вважаємо, що, по-перше, мають відбутися технічні дискусії між Україною та генеральним секретаріатом Північноатлантичного альянсу. По-друге, необхідно, аби стало реальністю обговорення між країнами-нинішніми членами НАТО. Як вам відомо, наразі немає консенсусу щодо цього питання. По-третє, має бути консенсус усередині самої України, а, за нашою інформацією, це не є на сьогодні фактом ні у громадській думці, ні серед політичних сил. І, зрештою, можливий вступ України до НАТО не має розглядатись як певний інструмент для вирішення проблем, які існують в України з одним із своїх потужних сусідів.

Як вам відомо, Франція має намір під час свого головування в ЄС приділяти велику увагу просуванню спільної європейської політики у сфері оборони і безпеки. Для нас вирішення питання щодо цього проекту не зводиться суто до належності до Північноатлантичного альянсу.

Утім, хочу підкреслити для наших українських друзів та партнерів: Україна знаходиться на правильному шляху – матиме добрі відносини з Францією, унікальне партнерство з ЄС, і, зрештою, я хотів би привітати вас зі вступом до СОТ, що теж є значним успіхом.

Тобто Франція не підтримує ПДЧ для України на Бухарестському саміті?

Так само, як і інші наші партнери, зокрема Німеччина, ми вважаємо, що це трохи завчасно: треба дати більше часу, аби Україна виконала свою роботу. Поспіх не буде корисним. Повторюю: приналежність до Європи не зводиться до питання належності до НАТО.