Чому розплетена коса? Юлія Лимар, журнал «Главред» Один мій добрий знайомий, котрий протягом тривалого часу входив до першого кола наближених до Юлії Тимошенко, якось зауважив: «Якщо Юля розплітає косу – вона “в кусках”».

«В кусках», тобто дуже роздратованою і ображеною, була Юлія Володимирівна і напередодні 8 Березня, «коли чоловіки готують нам сніданки, прибирають у квартирах і мовчки дякують долі за те, що 8 Березня трапляється раз на рік» (цитування – за сайтом ЮВТ).

Сподіваюсь, у стан весняної депресії Юлію Володимирівну загнала не публікація на сайті «Главреда» проекту газової угоди між Україною та Росією (з текстом також можна ознайомитися у цьому числі журналу). Можливо, причиною розпачу прем’єрки стало відновлення роботи парламенту, а отже й необхідність ухвалення програми уряду, призначення ряду посадових осіб та розгляду закону про Кабмін у редакції Секретаріату Президента. Дискусія з кожного з цих приводів, а також з безлічі інших, доведе всю фантомність існування коаліції 227. Деякі, уражені особ-

ливим цинізмом скептики, навіть пророкують, що чергова парламентська криза (котра не за горами) призведе не до розпуску парламенту, а до його переформатування. Тобто до відставки прем’єр-міністра.

Та як би не склалася доля нинішньої Верховної Ради, і – головне – прем’єрська кар’єра самої Юлії Володимирівни, важливо інше. Ні розпуск парламенту, ні відставка Кабінету не вирішать головного протистояння, котре існує у політиці – конфлікту між прем’єром і Президентом. З минулого тижня бої «Кабінет–Секретаріат» перейшли у майже приватний формат «Юля–Ющенко».

Спочатку Віктор Андрійович відправив Юлії Володимирівні циркуляр, у якому вимагав якнайшвидше відновити переговори по газу з Росією. Тимошенко, котра ніяк не могла використати газову піар-тему собі на користь, відреагувала миттєво. Хтозна, на які мозолі «Газпрому» тиснула прем’єрка, але відновлення тиску в трубі таки відбулося. Аби закріпити перемогу, фактично відібрану у Президента, Юлія Володимирівна вдалася до епістолярного жанру. Лист ввічливості, як його охрестив радник Тимошенко Олег Медведєв, повідомляв Президенту, що «ми вирішимо всі проблеми з постачанням газу, якщо вище керівництво України виступатиме з єдиною консолідованою позицією на міжнародному рівні, яка базується виключно на захисті національних інтересів нашої держави». У відповідь Віктор Андрійович чи не вперше з часів вересня 2005-го заговорив про «політику авантюр та інтриг»...

Зрештою, Рубікон ввічливості перейдено. Нетерпимість між главою держави та главою уряду якийсь час ще можна приховувати, але подолати не вдасться. Юлія Володимирівна, з притаманною їй холоднокровністю, запропонувала свій вихід із ситуації: у коментарі «Дзеркалу тижня» запропонувала «вилучити» з Конституції одну з посад – або прем’єра, або Президента.

Тепер м’яч знову на полі гаранта. Вибір не великий. Або Президент починає відкриту війну, з усіма її відставками та розпусками, закликаючи до себе всіх, хто проти Юлі. Або ж він змушує свого (!) прем’єра дотриматися своїх же (!) слів і працювати у команді Президента, без огляду на 2010 рік. І начхати на розплетені коси.