Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск: «Я вже тричі розмовляв з пані Меркель щодо ПДЧ для України» Віктор Шлінчак, «Главред» Те, що Дональд Туск після зустрічі зі своєю українською колегою Юлією Тимошенко наговорив останній купу компліментів, символічно.

Бо польський і український прем’єри багато в чому схожі. По-перше, і Туск, і Тимошенко хочуть і вміють подобатися. І у Туска, і у Тимошенко – достатньо серйозні особисті рейтинги. По-друге, і перший, і другий наразі працює в дещо некомфортних умовах, бо в обох випадках йде прихована війна з президентами за повноваження. По-третє, і Туск, і Тимошенко поставили собі за мету отримати «нові відносини» з Росією.

Ось чому їм було про що поговорити в Києві під час офіційної частини візиту Туска до Києва. І, очевидно, було про що поговорити і під час неофіційного прийняття, на який Тимошенко запросила Туска. Саме через цей захід «Главред» писав   інтерв’ю в досить інтенсивному режимі. «До дами ми, знаєте, не звикли запізнюватися», - галантно пояснив прем’єр.

Пане прем’єр, ваш перший закордонний візит до Москви спричинив деяку нервозність в Україні. Адже багато хто сподівався, що ви перед цим заїдете до Києва, щоб підтвердити подальші наміри плідної співпраці польського уряду з українською владою. Коли цього не сталося, почали виникати підозри, що, заприятелювавши з Кремлем, ви скорегуєте вектор відносин з Україною. Можете розвіяти ці сумніви?

(Сміється) Я довіряю українським політикам. І коли вони їдуть до Москві, я не переживаю за польсько-українські відносини. І так само сподіваюсь, що вони не повинні переживати за наші відносини, коли я їду до Москви. Наші відносини з Росією протягом довгого періоду важко було назвати гарними, тому й відбувся цей візит. А польсько-українські відносини завжди були гармонійними. Тому й потреби негайно їхати до Києва, щоб ці відносини стали ще кращими і піднімати їх ще на вищий рівень не було. Бо вони такими вже є.  

Тобто ніяких підводних каменів не було?

Скажу так: помиляються ті, хто думає, що були інші причини мого візиту до Росії. Я був та залишаюсь гарантом теплих та дружніх польсько-українських відносин. Ви не повинні сумніватися, що при мені вони будуть якнайкращими.

Ви вважаєте, що ваш приїзд до Москви багато що змінив? Але польська преса здебільшого пише, що особливих зрушень у стосунках вам досягти не вдалось…

Я вважаю, що результат є. По-перше, було знято ембарго на постачання польського м’яса на російський ринок. По-друге, ми підписали угоду про боротьбу з тероризмом та угоду про охорону закритої інформації. Там ми зробили перший крок. Він був нелегким, але я задоволений результатом.

Пане прем’єр, вас дуже добре сприймають в Європі. Зроблю навіть припущення, що, можливо, навіть краще, ніж президента Качинські. Враховуючи цей факт, чи готові ви задля того, щоб Україні надали ПДЧ в Бухаресті, провести переговори з канцлером Німеччини Меркель?  

Я вважаю, що своє завдання я вже виконав – від імені польського уряду я вже тричі розмовляв з пані Меркель, яка є ключовою постаттю у Європі щодо надання Україні ПДЧ саме у Бухаресті. Я також розмовляв з іншими головами держав-членів НАТО європейських країн. Сьогодні ніхто не є впевненим, яким буде остаточний результат цього саміту. Ключове завдання стоїть перед президентом Сполучених Штатів Бушем. Якщо у нього вистачить сили, то у Бухаресті все повинно бути добре.

Важливо, щоб цей саміт не затримав маршу України до європейських і євроатлантичних структур. Ми з президентом Качинським маємо однакове і однозначне бачення щодо підтримки України у цьому питанні. Ваше євроатлантичне устремління Польща підтримує повністю.

Ви поїдете до Бухаресту?

У Бухаресті Польщу представлятиме президент Качинські. І я переконаний, що він там також відіграє свою роль, щоб підтримувати Україну.

Сьогодні ви підписали угоду щодо малого прикордонного руху. Прем’єр Тимошенко говорила, що мешканцям цих регіонів видаватимуть пластикові картки, за якими не треба буде оформляти візи. Можете сказати, коли почне працювати і діяти ця угода і коли люди отримають ці картки?

Я не можу зараз відповісти за усі ці організаційні питання. Бо не можу приймати рішення за український уряд. Зі свого боку можу запевнити, що ми будемо робити все необхідне для того, щоб ця угода почала працювати якнайшвидше. Сьогодні ми почали процес ратифікації цієї угоди, для цього потрібно ще рішення парламенту і підпис президента. Я сподіваюся, що влітку ця угода почне працювати.

Не секрет, що сьогодні і в Україні, і в Польщі виникає чимало питань щодо належної підготовки до Євро-2012. Те, що ви і Юлія Тимошенко очолили польсько-український комітет з підготовки до Євро-20012, хіба означає, що будівництво стадіонів, доріг, іншої інфраструктури піде швидшими темпами, ніж було до цього?  

Польща не побудує стадіонів в Україні. Україна не побудує стадіонів в Польщі. Ці питання ми мусимо вирішити самі. Але є такі речі, які ми можемо робити разом. Перше – це питання координації дій по створенню інфраструктури, яку ми можемо розбудовувати.  Друге – ми мусимо придумати ноу-хау, щоб Україна і Польща спільно вели політику щодо УЄФА, щоб спільно переконували УЄФА і давали докази того, що ми готові провести Євро-2012. Я – оптиміст, і переконаний, що ми здамо цей екзамен.

Дозвольте тоді запитання щодо інших спортивних змагань. Ви були першим, хто заявив про свій намір бойкотувати Олімпіаду в Пекіні через силові дії Китаю щодо виступів місцевого населення за незалежність Тібету. На ваш заклик відгукнулись ще кілька лідерів європейських урядів. Навіщо це вам?

Я вважаю, що політики мають закликати партнерів, щоб вони протестували проти подібних силових дій. Політики мають показати своє ставлення до цього питання. Я особливо тонко ставлюся до питань з свободами і правами людини. Мені важко пройти осторонь цього питання, не звертаючи на нього уваги. Якщо ситуація з Тібетом буде продовжуватися, я прийняв рішення для себе не їхати на олімпіаду. І це мій вибір.