Томас Маркерт: У Президента є розуміння, що парламент не можна обійти в конституційному питанні Віталій Червоненко, журнал «Главред» Представники європейських організацій достатньо коректно й обережно коментують можливі конституційні зміни в Україні.

Проте вони достатньо неоднозначно висловлюються проти проведення конституційного референдуму в обхід парламенту, вказують на головну роль Верховної Ради в конституційному процесі та виступають за посилення ролі парламенту в державі. Про свій погляд та позицію Венеціанської комісії стосовно конституційного процесу в Україні в ексклюзивному інтерв’ю «Главреду» розповів заступник секретаря Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) Томас Маркерт

В Україні зараз активізується конституційний процес. Віктор Ющенко та інші політики говорять про необхідність проведення конституційної реформи. Але ж, якщо я не помиляюсь, Венеціанська комісія достатньо позитивно оцінювала українську Конституцію, навіть зі змінами 2004 року. Чи є необхідність її зараз міняти?

Справді, можу підтвердити, що ми давали загальну позитивну оцінку Конституції України, яку прийняли в 1996 році. Зрозуміло, що дос¬коналих конституцій не буває, й будь-який документ можна вдосконалювати й вдосконалювати. Україна змінилася з 1996 року, відбулися конституційні зміни. Але ми ще досі вважаємо, що українська Конституція непогана. Якщо вести мову про конституційні зміни 2004 року, то ми вважаємо загальний напрямок змін, а саме перехід до парламентсько-президентської форми правління, правильним. Проте ці зміни були проведені достатньо неграмотно. Зараз в Україні маємо розбалансовану систему управління на вищому рівні. Ми вважаємо, що деякі конституційні зміни зараз Україні дійсно потрібні.

Які саме зміни до Конституції рекомендує Венеціанська комісія?

У комісії є спільне бачення, що зміни мають стосуватися системи розподілу повноважень між Президентом, Кабінетом Міністрів та Верховною Радою. Відносини цих гілок влади мають бути виписані чіткіше – мають бути чітко врегульовані питання розпуску парламенту, питання формування уряду та інші нюанси функціонування виконавчої влади та її підконтрольності. Окремим питанням ми завжди ставимо питання функціонування Прокуратури.

Ви рекомендуєте прибрати загальний нагляд Прокуратури?

Так, адже загальний нагляд Прокуратури є рудиментом старої радянської системи. Україна має прибрати це. Варто було б повернутися до положень Конституції 1996 року, де такого наг¬ляду не було.

Українські політики, зокрема Юлія Тимошенко, також говорять про необхідність прибрати дуалізм підконтрольності Кабінету Міністрів і Президенту, і прем’єр-міністру. На вашу думку, такий дуалізм можна прибрати тільки у спосіб внесення конституційних змін?

Якби у вас були достатньо свідомі політики, які б дуже ретельно слідували своїм повноваженням й не намагалися перебрати на себе пов¬новаження інших органів влади, то Україна не потребувала б змін до Конституції та нормально жила з чинним документом. Проте життя показує, що у вас є проблеми з існуючою системою розподілу повноважень. За різних конфігурацій більшості в парламенті виникають різні супере¬чності між гілками влади. Тож я думаю, що без конституційних змін тут не обійтися.

Якби вам доручили вирішувати, яка форма правління краща для України, для її демократичного розвитку – парламентська чи президентська, то яку б обрали ви?

Звичайно, це питання вибору самої України. Проте європейський досвід показує, що парламентська форма правління більш прийнятна для демократичного розвитку. Але не слід забувати, що і в парламентських формах можуть бути передбачені повноваження для Президента.

Конституційні зміни в Україні активно обговорюються між політиками та експертами. Яке враження від цього процесу складається у вас?

На мою думку, конституційний процес був значною мірою пришвидшений створенням Президентом Ющенком Національної конституційної ради. Але з самого початку в цьому органі виникло багато проблем та протилежних поглядів на шляхи реформування Конституції. Без загального консенсусу щодо реформування буде важко досягти якісних результатів, адже без підтримки всіх головних політичних гравців зміни до Конституції неможливі.

Венеціанська комісія має якусь позицію стосовно утвореної Президентом Національної конституційної ради?

Ми не хочемо коментувати створення цього органу. Проте ми наполягаємо, що зміни мають розроблятися тільки шляхом досягнення консенсусу всіх політичних сил, які обов’язково мають бути представлені в НКР.

А це нормальна європейська практика, коли Президент своїм рішенням створює Раду, яка має переписати Конституцію?

У переважній більшості європейських країн зміни до Конституції – це прерогатива парламенту. Така відповідальність покладається більше на парламенти, ніж на президентів.

Ви поділяєте думку багатьох експертів, що Конституцію України може змінювати тільки Верховна Рада?

Так. Я погоджуюсь, що поправки до вашої Конституції можуть вноситися тільки кваліфікованою більшістю парламенту. Логіка вашої Конституції якраз і стимулює широкий консенсус в межах парламенту між більшістю депутатів. Вимога голосування змін більшістю в 300 депутатів дає змогу запобігти змінам головних правил гри в країні чи не кожен день.

Найчисельніша фракція Верховної Ради відмовилася брати участь в роботі президентської НКР, чи може цей орган за таких умов бути ефективним?

Дуже прикро, що політичні сили не змогли досягти компромісу з приводу роботи НКР. Повторю, ефективною може бути тільки та конституційна робота, в якій беруть участь всі впливові партії.

На цьому тлі у Верховній Раді є ініціатива створити парламентську конституційну комісію. Таке утворення, за вашими оцінками, може працювати ефективно?

Парламенту належить головна роль у виробленні конституційних змін. Проте я також свідомий того, що багато людей у Верховній Раді хочуть, щоб парламентська конституційна комісія стала противагою президентській конституційній раді. Нам би хотілося, аби конституційний процес в Україні йшов в одному руслі й не розбивався на кілька протиборчих сегментів. Необхідно якось вибудовувати мости між парламентською комісією та президентською радою.

Венеціанська комісія в найближчому майбутньому не збирається давати офіційні рекомендації Україні щодо конституційного реформування?

Поки ми не висловлювали офіційної позиції. Проте ми очікуємо, що концепція конституційного реформування буде у вас готова вже в травні, а прийняти її має НКР разом з головними політичними силами. Потім ми цю концепцію оцінимо.

Віктор Ющенко не виключив, що може винести на всенародний референдум проект Конституції в обхід Верховної Ради. Яка ваша думка щодо такого кроку?

Ми не підтримаємо такого кроку Президента. Процедури прийняття змін дуже чітко прописані в чинній Конституції. Ці процедури вимагають широкого консенсусу в парламенті та, відповідно, в суспільстві. Не можна уникнути консенсусу, виносячи Конституцію на референдум.

Якої реакції можна очікувати від Венеціанської комісії, Ради Європи та інших інституцій після винесення Конституції на референдум в обхід парламенту?

Реакція європейських організацій буде достатньо критична. Але я все ж таки сподіваюсь, що такого не станеться. На мою думку, вірогідність вказаного вами кроку Президента зараз вже набагато менша, ніж ще деякий час тому. Гадаю, зараз у Президента є розуміння, що парламент не можна обійти в конституційному питанні.

Особисто ви можете допустити, що Ющенко таки наважиться на такий крок?

Головні політичні сили в Україні – БЮТ та Партія регіонів – чітко сказали, що не може бути конституційної реформи в обхід парламенту. Тож я просто не бачу, яким чином можна Верхов¬ну Раду в цьому питанні обійти. До того ж,

Президент сам чітко не заявляв, що має намір залишити парламент поза грою.

У Європі поширена практика прийняття конституцій на референдумах?

Зазвичай нові конституції приймають у революційних умовах. Таких умов в Україні я не бачу, у вашій країні ми спостерігаємо нормальне політичне протистояння.

До речі, які головні джерела інформації у Венеціанської комісії про Україну та процеси, що в ній відбуваються?

По-перше, ми ведемо постійних діалог з голов¬ними політичними силами в Україні. Ми відстежуємо українські ЗМІ через офіс Ради Європи в Києві та інші міжнародні організації в Україні.

Юлія Тимошенко активно лобіює запровад¬ження імперативного мандата в парламенті та місцевих радах. Як Комісія ставиться до імперативного мандата для депутатів?

Ми проти імперативного мандата. Це супере¬чить принципам західної політичної практики. Проте ми розуміємо, що в Україні скасування імперативного мандата має відбуватися разом з реформою виборчої комісії та розвитком політичних партій.

Щодо виборчої системи – чи варто залишати пропорційну виборчу систему?

Загалом пропорційна виборча система дає можливість кращому представництву населення. До того ж, мажоритарна система в минулому давала можливість адміністративному ресурсу потужно впливати на результати виборів. Проте залишати пропорційну виборчу систему в нинішньому вигляді не варто. Треба врахувати регіональні інтереси та якимось чином дати людям більше можливостей бути обраними.

Конституційні суди відіграють велику роль у процесі розвитку держав. Чи поінформовані ви про події в українському Конституційному Суді, коли його використовують як інструмент політичної боротьби?

Ми надіємося, що Конституційний Суд буде незалежним і незаангажованим органом. Ми розуміємо, що зараз він знаходиться в достатньо складній ситуації. Проте він має існувати й працювати. Потрібен нейтральний арбітр у державі, якому довіряють, а така довіра приходить не швидко.

«Главред» висловлює подяку за сприяння організації інтерв’ю Лабораторії законодавчих ініціатив