Фальшива качка для МВФ Світлана Пиркало, письменниця, Лондон Однією з причин, чому шлюб Лізи і Колі з гуртожитку імені монаха Бертольда Шварца не можна назвати цілком щасливим, попри наявність у них матраца і кількох відкинутих Бендером і Кісою стільців, був фальшивий заєць.

Ліза любила м’ясо і навіть вважала, що граф Толстой тріскав свинину під час написання «Анни Карєніної».

Але в цікаві часи, часи нестабільності й змін, часом зникає м’ясо, а зайці стають морквяними. Так само, як у часи стабільності й спокою люди починають набивати шлунки делікатесами, не боячись пекла, не замислюючись про дефолти – які і так будуть, то навіщо псувати собі апетит?

Періодом ненажерства в британській історії було коротке правління Едварда Сьомого з 1901 по 1910 рік. Після смерті королеви Вікторії настав період відносного послаблення строгої моралі, було ще довго до Першої світової війни, і аристократія (про робочий клас не знаю) їла втричі більше, ніж дозволяє здоровий глузд.

Ось меню типового аристократичного понеділка, оприлюднене в документальному фільмі «Едвардіанська подвійна порція» на 4 каналі Бі-Бі-Сі.

Сніданок: вівсянка, сардини на тості, яйця з каррі, вирізка на грилі, кава з шоколадом, хліб з маслом, мед.

Ланч: соте з нирок, товчена картопля, крученики з бичого язика, макарони, запечені з сиром.

Пообідній чай: гарячі картопляники, цукерки з кокосом, торт з мадерою, хліб з маслом, тост.

Вечеря: булочки з вустрицями, стейк, припущена селера, печена качка, картопляні кульки, ванільне суфле.

Закуска перед сном: холодна гуска, мадера.

Навіть мій полтавський апетит відступив би перед такою бонанзою.

Але ті часи, а після них – багато ще які часи, давно минули. Останні місяці позначилися страхом рецесії, яку вже тепер відкритим текстом обіцяє Сполученим Штатам Міжнародний валютний фонд. Ну, а рецесія у США – ні для кого не гарна новина.

Є дещо іронічне правило спідниці: в часи економічного зростання спідниці коротшають (60-ті роки), у часи занепаду – довшають. Досить було подивитися на довжину спідниць, починаючи з Лондонського, Міланського та Нью-Йоркського тижнів моди минулої осені і закінчуючи Українським тижнем моди, який пройшов у березні, щоб збагнути: таки да, настали скрутні часи. Спідниці подовшали, кредитні ставки також, настав час невпевненості, коли не хочеться зайвий раз світити ногами й випробовувати долю.

Це ж стосується й обідів. Не перший місяць британська преса закликає до бережливості, часом на межі здорового глузду. Але після оголошення песимістичних прогнозів МВФ культ економії сягнув нових вершин абсурду. Тепер нас закликають згадати Другу світову війну і британські ідеали бережливості та самопожертви, які тоді викристалізувалися по всьому суспільству, незалежно від класу.

«Дейлі Телеграф» – газета, відома також як «Торіграф», через свою прихильність до Консервативної партії (торі), замовила своєму оглядачу репортаж зі званого обіду. Той мав складатися із шести страв, натхненних рецептами Другої світової війни. На фото – відверто аристократична компанія за столом із канделябром та посудом, які свідчать не про обмежені засоби до існування, а якраз навпаки. Автор, він же кухар, Девід Ліф приготував, серед іншого, «Фальшиву качку» і «Заячий сюрприз». «Качка» складалася з довго провареної сочевиці з цибулею та рисом в овочевому бульйоні. «Коли це все стане подібним на їстівне пап’є-маше, надайте йому форми, якомога більш подібної до качки, і запечіть», – радить невдачливий кухар і зізнається, що його страва вийшла більше схожою на фальшивого жирафа.

«Фальшивий маргарин», вариво з молока, солі та кукурудзяного борошна, був визнаний неїстівним. Абрикосовий торт із моркви також не вийшов: морква в пориві індивідуалізму вперто лишилася морквою.

Попри явну непотрібність таких експериментів – я певна, що зарплати в «Дейлі Телеграф» вистачило б принаймні на котлети, – я співчуваю бідолашному кухарю. В країні, де громадська думка сильніша за закон, навіть такі нонконформісти й прихильники всеядства, як я, в якийсь прекрасний день у зневірі усвідомлюють, що замість смажити філе міньйон замочують квасолю. Як ніби ці дріб’язкові дії допоможуть нам повернути період процвітання і безтурботності.