Велика депресія на порозі Юрій Романенко, журнал «Главред» Шизоїдність української політики мимоволі справляє враження, що Україна – пуп землі, а значна кількість населення ревно в це вірить. Жаль, що це не так, бо тоді українцям можна було б менше хвилюватися за глобальну кризу. Якщо ви ще не в курсі, то вона вже почалася. Офіційно, з обвалу американської іпотеки, яка потягнула за собою фондовий ринок США. Реально диспропорції, що зараз терзають США, були закладені десятки років тому і поширюються на весь світ.

І хоча міністр фінансів Віктор Пинзеник хизується тим, що фінансові біди американців не торкнуться України, – це, як мінімум, бравада, як максимум – недооцінка ситуації. Найстрашніше, що нерозуміння глибини глобальних процесів і ризиків, що загрожують Україні, є загальною характеристикою правлячого класу.

Тому абсолютно очевидно, що до простих українців випробування прийдуть неждано-негадано.

Безсумнівно, суперкриза кардинально змінить світ, до цього ми всі звикли. Сама думка про те, що нам доведеться пережити щось подібне до смутних часів 1990-х, викликає в багатьох співвітчизників панічний страх. Коли говориш знайомим, що їм слід подумати про те, що новий кредит може сильно вдарити по їхній фінансовій стабільності вже незабаром, стандартною реакцією є: «Як це, адже економіка зростає, в Україні все добре».

Така реакція людської істоти на невідоме є природною. Більшість людей намагається заплющити очі на неприємні речі і до останнього відтягує приймання болючого рішення. Не випадково, що китайці говорять, що не хотіли б жити в часи змін. На жаль чи на щастя, ми опинилися саме в такій епосі.

Подібний страх перед невідомим пережили покоління Еріха Марії Ремарка і Ернеста Хемінгуея, які виявилися затиснутими між жорнами двох Світових воєн. І ось тепер ми опинилися в такому становищі.

Слабка держава змушує кожного з нас шукати свою стратегію збереження цінного і близького.

Якщо говорити про фінанси, то найбільш далекоглядні давно перевели свої активи в золото і землю. Адже час ще є, і якщо ви тримаєте свої валютні резерви в доларах, варто поспішити.

Треба бути готовими до того, щоб змінити спосіб життя. В умовах глобальної депресії міста стануть притулком великої кількості безробітних. Отже, зросте злочинність і насильство, тому краще підготуватися до переїзду в село. Тим паче, що своя земля забезпечить вас власними продуктами.

Якщо Депресія набуде радикальних рис, то цілком можливо, що варто буде потурбуватися про бункер. Можете сміятися, але багато голлівудських зірок вже мають їх. Наприклад, Том Круз із сім’єю завбачливо зарився під землю. У Німеччині будівниц¬тво бункерів добре налагоджено, і «лишень» за Ђ100 000 ви зможете отримати добре облаш¬товану підземну обитель. Тож якщо маєте зайві гроші, бункер не буде зайвим.

Якщо у вас немає ні бункера, ні грошей, вам залишається сподіватися на диво і ще декілька спокійних місяців звичного життя. Адже весь тягар змін в першу чергу впаде на плечі простих людей.

Проте не варто розглядати кризу як надзвичайне зло. Врешті-решт будь-яка криза виявиться рушієм прогресу, оскільки сприятиме переходу в нову якість. Як говорив Гессе, «у будь-якому почині криється диво, воно нам допомагає, у ньому наш захист». Тому сподіватимемося на краще, не забуваючи підготуватися до гіршого.