Жизнь


23.05.08 // 10:52 Версия для печати

Панслов’янізм-8. Частина 1. Гобова юха

Панслов’янізм-8. Частина 1. Гобова юха

Світлана Пиркало, письменниця, Лондон

Українці погано говорять слов’янськими мовами – така думка Павла Загребельного мені запам’яталася із якогось його тексту, прочитаного в молодшому шкільному віці. Мовляв, романо-германські мови ми можемо вивчити без акценту, а слов’янські – ні.


Ця думка тоді здалася дивною: які там чужоземні мови, тут літературною українською із моїх знайомих ніхто не говорив, включно із вчителями. Пізніше, в університеті, мої однокурсники вивчали польську, чеську, сербську й болгарську часом до досконалості, позбавляючись від будь-якого сліду акценту. Принаймні так ми домовилися вважати. «Неправий Загребельний», –думала я.

Власне, знайомство з братньою мовною сім’єю у мене обмежується східнослов’янською мовою. Думаю, неважко здогадатися, якою саме. На першому курсі університету в розкладі так і стояло: «Східнослов’янська мова». Невже білоруська, дивувалися ми? Але ні. Нам читали й сербську (пржени кромпір – смажена картопля) та чеську (двакрат тмаве піво – два темних пива).

Про те, що не вчила належним чином сусідських мов, я пошкодувала, прибувши в столицю Словенії – місто Любляну, куди мене як українського літератора запросив Форум слов’янських культур і культурна установа Цанкар’єв дом. Іван Цанкар був словенським письменником на зразок Івана Франка. Роль їхнього Шевченка відігравав поет-романтик Франц Прешерень, а Лесі Українки, судячи з усього, у них не було.

Чому в ролі українського літератора опинилася я, а не, скажімо, той же Павло Загребельний, – питання складне, тому не будемо в нього заглиблюватися. Від мене вимагалося приїхати в Любляну, прочитати уривок свого тексту і дати відповідь на питання про українську літературу разом із невідомим мені письменником на ймення Юрій Кох.

Я взяла словенську візу (яка для українців дешевша), сіла на крихітний літачок компанії «Адріа Ейрвейз» (де ще збереглися сталеві ножі та виделки, скляні склянки і красиві стюардеси) і за пару годин побачила казкові Альпи. Ми пролетіли над якимось синющим австрійським озером, прослизнули між горами й сіли в аеропорту посеред лісу й засніжених вершин.

Десь поруч проходила посадка на київський рейс – виявляється, між Словенією та Україною триває активна торгівля, не останньою – хоч і неофіційною – статтею якої є торгівля людьми.

Форум слов’янських культур виявився організацією, започаткованою двома великими слов’янами – Джорджем Бушем та Владіміром Путіним під час саміту в Любляні кілька років тому.

– Це трохи гальмує нашу роботу, – зізнався організатор культурного фестивалю «Слов’янський міст» Ізток Осойнік. – Деякі країни думають, що оскільки Путін мав причетність до цієї ідеї, то за нею стоїть Кремль.

Ізток виявився сумним гуманістом-ентузіастом слов’янського єднання. Він зустрів нас кавою в дуже цивілізованому готелі в центрі Любляни, куди ми приїхали з літератором Юрієм Кохом – представником найменшого слов’янського народу лужицьких сербів. Юрій Кох був старий, синьоокий і сивий, аж прозорий. Він писав дитячі книжки верхньолужицькою та німецькою мовами.

– Я хочу вас про щось попросити, – сказав він непоганою російською. – У мене є один лист…

Він витяг листа в потертому українському конверті, написаного від руки. Там давалося пояснення, що таке «сакля» у поемі Тараса Шевченка «Кавказ». Кореспондент герра Коха з Волині просив знайти когось, хто переклав би «Заповіт» верхньолужицькою мовою для його ювілейного видання всіма слов’янськими мовами.

– Але ж це я і є, – засмутився він. Я вже його переклав! Може, він думає, що то нижньолужицька?

Тут принесли каву, й Ізток почав пояснювати мету свого культурного фестивалю – мені англійською, а Юрію німецькою. Мене накрило відчуття, що я сиджу в поламаній машині часу: Шевченко і якісь ювілейні видання з одного боку, віденська кава за Ђ2 – з іншого, троє людей за столом говорять одне з одним трьома різними мовами, лише однією з яких є слов’янська, про відродження слов’янського культурного простору.

Ми пішли дивитися місто, у процесі чого з’ясувалося, що читати меню я все-таки можу. Гобова юха виявилася ароматною грибною юшкою, віно – вином, кава – кавою. А слово «ja» виявилося словом «так». Чому «так» – так? Про це – наступного разу.

Мнения наших читателей

Версия для печати
Ваше имя:  
Текст сообщения:  
 
Медиа-центр
По теме

Жизнь

Індія проти бьозніка

Світлана Пиркало, письменниця, Лондон
У вас є вибір, одне з двох. Перше. Місто в Центральній Африці, населення тридцять тисяч, вирізали озвірілі повстанці. Всіх: старих, дорослих і дітей. А потім спалили вщент. Друге. Мадонна отримала інфаркт під час пробіжки в парку й померла.

Жизнь

Блиск і злидні корсара

Світлана Пиркало, письменниця, Лондон
Коли: міжчасся. Як: у беззаконні й хаосі. Де: в країні, де горді повстанці не схиляються перед слабкою й жорстокою владою. (Героїчна музика, кадри шрамів і зброї).

Жизнь

Криза на Ноттінг-хілл

Світлана Пиркало, письменниця, Лондон
Не можна жити у світі й бути вільною від нього. А у світі – криза. Я намагаюся про це не думати. Слава Богу, зараз у розпалі книжкова премія «Книга року Бі-Бі-Сі», якої я є адміністратором, тож кілька місяців кризи минуло за прочитанням нової української літератури. Але книжки закінчилися.

Новини УНIАН
загрузка...
Загрузка...
Новости от redtram
Загрузка ...
Наши проекты
Спецпроект до 75-ї рiчницi Голодомору

Україна пам'ятає - свiт визнає...

Голодомор 1932-33
Год конституции

Спецпроект

Год конституции
Дневник евроатлантиста

Спецпроект Альони Гетьманчук

Щоденник євроатлантиста
Судьба России

Специальный проект Олеси Яхно

Судьба России
НАТО ВПРИТУЛ

Спiльний проект журналу «Главред» та української служби ВВС

НАТО ВПРИТУЛ
Картинка

Спецпроект журналу «Главред»

Коалiцiя - опозицiя
Картинка

Авторський проект Свiтлани Пиркало

Кухня егоїста

Читайте также:
Індія проти бьозніка

У вас є вибір, одне з двох. Перше. Місто в Центральній Африці, населення тридцять тисяч, вирізали озвірілі повстанці. Всіх: старих, …

Туристический капкан

В ожидании новой войны, или Почему на отечественные турагенства не действуют форс-мажорные обстоятельства? …

Детское питание или отрава для взрослых

Осторожно: НЕдетское питание! …

155 дітей отця Михайла

Недалеко від Чернівців у невеличкому румунському селі Молниця є незвичайний дитячий будинок. Про нього частіше пишуть різні церковні видання, рідше …

В аптеках нет лекарств для сердечников

Из украинских аптек каждый день исчезают лекарства. Уже сегодня ассортимент уменьшился на треть. …