Спільна заява делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 рр. Спільна заява Делегацій Азербайджану, Бангладеш, Білорусі, Беніну, Боснії і Герцеговини, Гватемали, Грузії, Єгипту, Казахстану, Канади, Катару, Монголії, Науру, Об'єднаних Арабських Еміратів, Пакистану, Республіки Молдова, Російській Федерації, Саудівській Аравії, Сірійської Арабської Республіки, Сполучених Штатів Америки, Судану, Таджикистану, Тимора-Лешті, України, Ямайки з нагоди сімдесятої річниці Голодомору – Великого голоду 1932-1933 років в Україні

7 листопада 2003 р.

У колишньому Радянському Союзі мільйони чоловіків, жінок і дітей стали жертвами жорстоких дій і політики тоталітарного режиму. Голодомор – Великий голод 1932-1933 років в Україні – забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не винних людей та став національною трагедією для українського народу. У цьому зв'язку ми беремо до уваги заходи з нагоди сімдесятої річниці голоду, зокрема заходи, організовані Урядом України.

Відзначаючи семидесяту річницю української трагедії, ми також віддаємо данину пам'яті мільйонам росіян, казахів і представників інших національностей, що померли від голоду в Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших регіонах колишнього Радянського Союзу внаслідок громадянської війни та примусової колективізації, що залишило глибокі незагойні рані у свідомості майбутніх поколінь.

Висловлюючи співчуття жертвам Великого голоду, ми закликаємо всі держави-члени, Організацію Об'єднаних Націй та її спеціалізовані установи, міжнародні та регіональні організації, а також неурядові організації, фонди й асоціації віддати данину пам'яті тим, хто загинув у цей трагічний період історії.

Визнаючи важливе значення підвищення рівня інформування громадськості про ці трагічні події в історії людства для їхнього запобігання у майбутньому, ми засуджуємо дії та політику, що призвели до масового голоду і загибелі мільйонів людей. Ми не хочемо зводити рахунків з минулим, яке не можна змінити, але ми переконані в тому, що викриття порушень прав людини, збереження історичних документів і відновлення гідності жертв шляхом визнання їхніх страждань слугуватиме орієнтиром для майбутніх суспільств і сприятиме запобіганню подібних катастроф у майбутньому. Ми вважаємо, що якнайбільше людей повинні дізнатися про цю трагедію, і що ці знання допомагатимуть зміцненню законності і поваги до прав людини та основних свобод.