Заява Державної Думи Федерального Зібрання Російської Федерації від 2.04.2008 №262-5 ГД Пам’яті жертв голоду 30-х років на території СРСР

Державна Дума Федерального Зібрання Російської Федерації розділяє з народами колишнього СРСР скорботу в зв’язку з 75-річчям страшної трагедії – голоду 30-х років, що охопив значну частину території Радянського Союзу.

    Досліджені сучасними істориками архівні документи розкривають не тільки масштаби трагедії, але й її причини. Надзвичайними методами вирішувалися наступні завдання: знищити дрібних власників, провести насильницьку колективізацію сільського господарства і витиснути з села селян для того, щоб отримати армію робітників для прискорення індустріалізації країни.

    В результаті голоду, що був викликаний насильницькою колективізацією, постраждало багато районів РСФСР (Поволжя, Центрально-Чорноземна область, Північний Кавказ, Урал, Крим, частина Західного Сибіру), Казахстану, України, Білорусі. Від голоду і хвороб, пов’язаних з недоїданням, в 1932-1933 роках там загинуло близько 7 млн. чоловік.

    Народи СРСР заплатили високу ціну за індустріалізацію, за гігантський економічний прорив, що відбувся в ті роки. Вічним пам’ятником героям і жертвам 30-х років стали Дніпрогес, Магнітогорський і Кузнецький металургійні комбінати, металургійні гіганти України «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь», крупні вугільні шахти на Донбасі, Кузбасі, Караганді, Харківський тракторний завод, Московський і Горьківський автомобільні заводи – всього понад 1500 промислових підприємств, багато з яких і в наш час забезпечують економічний розвиток незалежних держав на пострадянському просторі.

    Прагнучи будь-якою ціною вирішити питання постачання продовольством промислових центрів, що сильно розвивалися, керівництво СРСР і союзних республік застосувало репресивні заходи для забезпечення хлібозаготівель, що погіршило й без того тяжкі наслідки неврожаю 1932 року. Однак немає ніяких історичних свідчень того, що голод організовувався за етнічною ознакою. Його жертвами стали мільйони громадян СРСР, представники різних народів і національностей, що проживали переважно в сільськогосподарських районах країни. Ця трагедія не має і не може мати міжнародно встановлених ознак геноциду і не повинна бути предметом сучасних політичних спекуляцій.

    Державна Дума підтверджує свою згоду з положеннями Спільної заяви делегацій ряду держав-членів ООН, прийнятої на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в 2003 році, в якій виражено співчуття мільйонам жертв трагедії незалежно від їхньої національної приналежності.

    Депутати Державної Думи, віддаючи данину пам’яті жертв голоду 30-х років на території СРСР, рішуче засуджують режим, який скористався життями людей заради досягнення економічних і політичних цілей, і заявляють про неприпустимість будь-яких спроб відродження в державах, що входили раніше до складу Союзу РСР, тоталітарних режимів, що знехтували правами і життям своїх громадян.

    Москва

    2 квітня 2008 року