Соловецький паломник Віталій Портников, журнал «Главред» Минулого тижня в Санкт-Петербурзі нарешті відбулася перша зустріч Президента України Віктора Ющенка з новим російським президентом Дмітрієм Медвєдєвим.

Звичайно, якихось серйозних результатів співрозмовникам досягти не вдалося, та це й не дивно. Тло для першого контакту не можна назвати сприятливим. І українська, і російська сторони зробили все, щоб довести – вирішувати найбільш складні питання двостороннього діалогу сторони збираються не за столом переговорів, а у власних кабінетах – шляхом підписання указів та підготування постанов... Напередодні побачення була проведена телефонна розмова між Ющенком і Медвєдєвим, яку аж ніяк не можна назвати простою. Принаймні це нечастий випадок, коли офіційні повідомлення не приховують претензій, висунутих одним із співрозмовників. Згідно з поясненнями кремлівської прес-служби, Медвєдєв назвав позицію Ющенка щодо виведення Чорноморського флоту з території України неконструктивною, маючи на увазі відповідний президентський указ. Звичайно, російський та український президенти могли про це поговорити – однак оприлюднення змісту розмови демонструє, що в Кремлі розраховували не на Ющенка, а на пропагандистський ефект від заяв Медвєдєва. Наступний крок було зроблено у парламенті. Щоб український Президент чітко усвідомив російську позицію, напередодні його візиту до Санкт-Петербурга питанням двосторонніх зв’язків зайнялася Державна Дума, яка рекомендувала не продовжувати так звану велику угоду між двома країнами. Майбутнє відносин між двома країнами було поставлено у пряму залежність від улюбленого політичного проекту Віктора Ющенка – приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. А в день обговорення російського питання в парламенті пройшла незапланована зустріч Бориса Гризлова і Віктора Януковича – спікер нижньої палати Федеральних зборів нагадав про партнерські взаємини «Єдиної Росії» та Партії регіонів, що насправді – як пояснив голова ради «Єдиної Росії» – віддзеркалює інтереси українського народу... Принаймні у питанні приєднання до Північноатлантичного союзу – то на всі 100...

Однак навіть якщо б цих обставин не було, що змінило б атмосферу приїзду Ющенка до Медвєдєва? Медвєдєв дійсно визначає російську зовнішню політику чи це робить хтось інший? Очевидно, що Президенту України (хіба тільки йому? ) ще доведеться зрозуміти, із ким у російському керівництві все ж таки мати справу – із президентом чи головою уряду? І якщо з головою уряду – то чи бажає сам Владімір Путін співробітництва саме із ним? Медвєдєв і Путін навіть не грають із Ющенком у доброго і злого слідчого, можна навіть так сказати – із Ющенком грають у злого слідчого, а от у доброго грають... з прем’єр-міністром. Адже зустріч Путіна з Юлією Тимошенко у Мінську продемонструвала, що російська сторона шукає собі співрозмовників у Києві. І якщо дама не оцінить чоловічої галантності – тоді у Кремля завжди є Янукович, партія якого віддзеркалює інтереси українського народу...

Хіба можна було за таких обставин у Петербурзі сподіватися бодай на найменший результат? Добре вже те, що почали спілкуватися, – якщо згадати, що бажання Віктора Ющенка стати Президентом України одночасно було найнеприємнішим епізодом у політичній кар’єрі Дмітрія Медвєдєва, їхнє рукостискання дорого коштувало! Однак після нього Президент України відправився на Соловки...

Оточувати свої поїздки символами – це давній український прийом Віктора Ющенка – він ніби піднімається над сучасними політичними пристрастями, демонструє гуманітарні інтереси. Однак цього разу цей стиль стає головною ознакою закордонної подорожі та своєрідним маскуванням відсутності конкретних результатів і розуміння – як далі нам бути з Росією? І на цьому тлі поїздка на Соловецький архіпелаг з його старовинними монастирями і незабутніми краєвидами перетворюється ще й на своєрідну терапію після київського протистояння і петербурзького пресингу...