Тарас Чорновіл: «Тимошенко хоче, щоб її «пішли» Оксана Козак, «Главред» Минулого тижня питанням №1 була відставка Валентини Семенюк з поста голови Фонду держмайна й призначення нового голови, який, за умовами коаліційної угоди, мав бути креатурою БЮТ.

Питання із зміною керівництва Фонду уже набуло скандального забарвлення і обіцяло стати чи то початком війни «всіх проти всіх», чи початком кінця демократичної коаліції. Заведення Андрія Портнова у ФДМ в якості нового голови особисто Юлією Тимошенко напередодні великодніх свят виглядало демонстративним жестом, який міг закінчитися тільки протистоянням всередині влади або ж «запрошенням» до нових жорстких торгів.

Отже, впродовж місяця був прийнятий закон «Про Кабмін» у редакції Банкової, приведено до присяги суддів Конституційного Суду – не без участі й БЮТ. Очевидно, Юлія Тимошенко могла сподіватися на певні поступки з боку Президента й у питаннях, які вважала для себе принциповими - як от призначення «свого» голови ФДМ. Після жорстких «боїв» з дистанції зійшов Андрій Портнов, і виникла кандидатура Андрія Кожем’якіна – екс-заступника голови СБУ, коли цей пост займав Олександр Турчинов.

Проте керівництво Фонду не змінилося ні у вівторок, ні в середу, ні в четвер, коли трибуну ВР заблокували депутати з ПР, вимагаючи звіту «старої» голови Валентини Семенюк і прийняття програми приватизації. Відомо, що цієї ж позиції «нефорсування» кадрових питань притримувалася й Банкова.

Натомість у п’ятницю, коли Семенюк, незважаючи на її відсутність не тільки в сесійній залі, а й в країні, таки намірялися звільнити, двоє депутатів із більшості – бютівець Ігор Рибаков і «самооборонець» Юрій Бут, написали заяви про вихід із коаліції. Про Семенюк і ФДМ, звісно ж, забули, й заговорили про загибель коаліційної більшості, яка веде до відставки уряду.

Наскільки ймовірним є переформатування коаліції, коли і за яких обставин можна очікувати відставки уряду Тимошенко, й для чого ПР так запекло протестувала проти відставки Семенюк, «Главред» говорив із регіоналом Тарасом Чорноволом напередодні «гарячої» п’ятниці. На той момент ще не прозвучали відверті заяви лідера ПР Віктора Януковича про те, що він дійсно веде переговори про зміну формату коаліції й не виключає можливості проведення дострокових виборів.              

Пане Тарасе, чому Партія регіонів встряла у боротьбу щодо переобрання голови ФДМ? Це ж не ваше «свято», а коаліції...

Позиція Партії регіонів у цій ситуації виглядає трошки двоїстою, але логіка у наших заявах і діях, безумовно, є. Ми давно чітко заявили, що є противниками приватизаційного курсу Юлії Тимошенко: ми вважаємо, що не можна входити в масовану приватизацію, скидати в Україні все, що приносить прибуток й може мати стратегічне значення. В даній ситуації не погоджені позиції з Семенюк, тому логічно, що ми виступаємо проти звільнення голови ФДМ.

Чи варто нам було втягуватися в блокування трибуни, і, по суті, стати на якусь сторону у цьому конфлікті, коли це, фактично, питання конфлікту між прем’єром і Президентом? Думаю, ні. Це проблема коаліції, і вони самі, й без нас, провалили б це питання – за моїми даними, все одно голосів їм бракувало.

Але скидається на те, що ПР виконала негласні рекомендації Віктора Балоги, який не затримався із заявою, що форсування переобрання голови Фонду не що інше, як виклик Президенту... І ПР у цій ситуації була інструментом чужої політичної волі...

Знаєте, я не впевнений, що ми виступили саме як інструмент... Наша позиція зрозуміла, проте методи її реалізації, як на мене, були не найкращі. Реакція на це блокування прогнозована – ви її озвучили. Ну, що зробиш... Ми дійсно іноді робимо речі, які варто було б прогнозувати наперед, подумати, чи треба втягуватися саме в таку систему процедури.

Власне, ситуація довкола Фонду розв’яжеться тільки тоді, коли Президент і прем’єр домовляться про одну річ, яку свого часу назвали негарним словом «дерибан». Тоді моментально буде звільнена Валентина Семенюк, відбудеться нормальна процедура призначення нового голови, а якщо такої процедури не буде, то цього ніхто й не помітить - все пройде красиво і нормально.

Зараз проблема не в кандидатурах на голову Фонду і навіть не в самій Семенюк, це зрозуміло. Для БЮТ Семенюк абсолютно неприйнятна, її треба позбутися за будь-яку ціну. Для «Нашої України», з політичних міркувань, неприйнятний Портнов. Але будь-яка нейтральна фігура, яку би виставив БЮТ замість Семенюк, все одно була б провалена! Немає домовленостей про головне!..  

Видається, що питання голови ФДМ вже перейшло рівень майнових інтересів і стає наріжним каменем для власне існування коаліції. Чи не почнуться саме з цього питання процеси розпаду коаліції НУНС і БЮТ?      

Уже є стільки наріжних каменів для її розпаду, що питання з головою ФДМ навряд чи щось додало... Дай Бог, щоб вони не воювали так, як зараз воюють у Грузії. Мені все-таки видається, що тут йдеться про великі гроші й велике майно, а не про принципи чи політичні конфігурації. Якби була домовленість про цей «дерибан», то «Наша Україна» спокійнісінько, повністю віддала б весь «комплект» голосів і за Портнова. Під кінець він і сам, як розумна людина, зрозумів, що його будуть валити, бо немає домовленостей про те, щоб передати цю посаду під контроль БЮТ. Який є спосіб, щоб завалити якусь кандидатуру? Сказати, що вона погана. Яким способом це зробити, щоб була достатня аргументація? Обізвати злодієм, рейдером, бандитом, гомосексуалістом – що завгодно! І він вибрав варіант, який звільнив його від зайвого обливання брудом: зробив заяву проти Ющенка і викликав очікувану реакцію.                              

І якщо, скажімо, кандидатом на голову Фонду буде Королевська, яка ні Ющенкові, ні «Нашій Україні» нічого поганого не зробила, то поки не буде домовленостей, проти неї моментально знайдеться десять конраргументів: наприклад, що колись вона належала до кола луганських «регіоналів» Тихонова і Єфремова. Це чи будь-що інше використають, і її кандидатуру теж заблокують. Підкреслюю: тут не політика – тут гроші, гроші і ще раз гроші! Юлії Тимошенко вони потрібні на свою кампанію, Віктору Ющенку - на розкрутку його майбутньої політичної сили...

І Президент, і прем’єр твердять, що «коаліції бути», але буквально на наших очах вона розсипається...

На превеликий жаль, це так. Для будь-якого серйозного рішення треба мати 50% голосів. Пару таких голосувань відбулося. Юля дала Президентові голоси за закон «Про Кабмін» і за це щось дістала. Потім дала голоси за приведення до присяги суддів Конституційного Суду, і Президент пообіцяв їй розблокувати процес внесення змін до бюджету. Відбудеться ще кілька голосувань, але, врешті-решт, вони закінчаться, тема розмінів і торгів завершиться, і далі треба буде нормально працювати. А як? Ще півроку такого валандання, і у нас буде законодавчий колапс, причому фатальний! У нас уже наростають дуже серйозні проблеми з законодавством, і довго це тривати не може.

І тому, як на мій погляд, якби коаліційний «шлюб» розірвався, було б цілком логічно і нормально створювати інший формат коаліції. І мене зовсім не насторожуть заяви «нашоукраїнців», що «ніколи, ні за що в світі на одному гектарі» і тому подібне. Знаєте, про це говорять до того моменту, поки не замаячіє загроза проведення дострокових виборів. Думаю, після київської кампанії бажаючих спробувати ще раз залізти в ту саму «баюру» в «Нашій Україні» буде дуже мало.

Можливо, якийсь час – місяців три-чотири, парламент працюватиме і без коаліції: адже розпуск ВР - це не обов’язок, а право Президента. Основна проблема в тому, як зробити так, щоб за відсутності коаліції не було й уряду. Якщо сьогодні не йдуть на формальний розвал коаліції, то тільки тому, що ще не вибрана юридична модель.

Приведення до присяги суддів КС, а не якісь там ситуації з Фондом держмайна, може бути свідченням того, що в перспективі коаліція таки почиє в Бозі. Вочевидь, саме на КС, у якому «контрольний пакет» належить Президенту, буде покладене завдання, як зробити так, щоб коли розвалиться коаліція, уряд Тимошенко пішов у відставку, не очікуючи формування нової коаліції і уряду. І Президент якимось чином міг би створити якийсь тимчасовий уряд чи уряд, виконуючий обов’язки - тільки не уряд Тимошенко!

Але хіба Тимошенко, яка дала добро на голосування БЮТ за суддів КС, не розуміла, що до цього йде?  Хіба це не було дивним?

Знаєте, мені теж було дивно, коли БЮТ проголосував за закон «Про Кабмін» у редакції Президента, але зараз все стає зрозумілим. От Тимошенко зараз розказує: «Уряду не дають працювати! Уряд не може працювати, тому що втручається секретаріат Президента!»

Вибачте, уряд Януковича працював при Президентові Ющенку: вони ніколи не були «любими друзями», але ж змогли більш-менш нормально працювати. І Ющенко, до того як почав розпускати Раду, нічим не заважав уряду Януковича – хіба дрібничками всякими, але ж не заважав!

Ну, ми ж пам’ятаємо усі ці війни секретаріатів...

Так, були речі, які на сьогодні виглядають дитячими іграшками – питання контрасигнації чи ще щось. Доручення уряду Януковича Ющенко не ризикував давати до найостаннішого моменту! Тому що було поставлене питання, що це – повноваження уряду, а це – Президента. Але ми не нарікали, а Юлія Тимошенко безперервно нарікає, що «їй не дають нічого робити»! Але, у той же час, вона не вимагає від Президента виконання Конституції: вона тихенько погоджується на умови Президента – скажімо, те ж прийняття закону «Про Кабмін», абсолютно дикого! А, може, вона бачить, що її уряд вже не має можливості абсолютно нічого зробити, що він абсолютно неспроможний, бо «карта не так лягла», і просто йде на певні поступки – з тим же Конституційним судом тощо. І Президент, відчувши владу – а в нього, знаєте, захланність просто пре, відразу ж схопився за це, а Тимошенко зможе потім сказати: от дивіться, він всю владу загріб! І я, біла і пухнаста, не змогла працювати, бо мені не дали!

Тобто вона таким способом добивається відставки уряду?  Але, з іншого боку, із Секретаріату Президента неодноразово заявляли, що нехай Тимошенко навіть не думає про відставку, тобто про те, як уникнути відповідальності за економічну ситуацію, інфляцію і т.ін.

Так, це позиція Віктора Ющенка. У Ющенка й Тимошенко мотиви й побажання в питанні відставки уряду не збігаються. Мені здається, що Тимошенко хоче, щоб її «пішли», а Ющенко - щоб вона пішла у відставку сама. До речі, якщо вона це зробить, то є чітке положення Конституції: відставка прем’єр-міністра – це відставка всього уряду. І тоді можна витворити якусь конституційну фантазію, при якій можна буде створити якийсь ситуативний уряд. А якщо вона сама не піде, що тоді робити?

Чи можливе, все-таки, формалізоване створення коаліції між Партією регіонів і «Нашою Україною», зважаючи на ускладнені стосунки тієї ж «Нашої України» з Віктором Ющенком?

Ви знаєте, ускладнення триватиме доти, поки їх на Банковій тримають за пасинків. А якщо щось пообіцяють, щось дадуть, то дуже багато людей відразу стануть хорошими, добрими, гарними, і згадають, що вони люблять Президента. Люди, які сьогодні нападаються на Балогу, ніяк не хочуть помічати однієї фрази, яку сказав «самооборонцям» Віктор Ющенко: «Балога – це я». Але вони цілком можуть домовитися, щоб Балога трошечки відсторонився від певних моментів, й вони зможуть сказати, що чогось там добилися, перемогли – все може бути! У політиці немає такого слова -«ніколи».

Зараз, коли всі розказують про закулісні переговори, я можу сказати абсолютно точно і остаточно: жодних переговорів про якийсь варіант широкої коаліції Партія регіонів зараз не веде. Доки БЮТ і НУНС не розлучаться формально і ми не почуємо у Верховній Раді офіційну заяву, що демократичної коаліції більше немає, будь-які переговори позбавлені сенсу.

Але присутність Раїси Богатирьової на посаді секретаря РНБО свідчить про те, що процеси йдуть, нехай і приховано...                                  

Ну, це не ознака факту переговорів! Ви перебільшуєте маніпулятивність у цьому процесі. Раїса Богатирьова, наскільки мені відомо, зробила свій вибір дуже суб’єктивно і самостійно, і різним середовищам у партії довелося якось на це реагувати. Скажімо, заява Бориса Колесникова з цього приводу на початках була жорстко негативною. А потім всі подумали, що Богатирьова в РНБО - не такий вже й поганий варіант, що це певний контактер, і на майбутнє це дійсно може бути добре. І навіщо робити велику бучу і скандал, якщо можна вийти із ситуації спокійно і з гідністю. Місце теперішньої роботи Богатирьової не є чимось принциповим у Партії регіонів, хоча, звичайно, є різні оцінки її вчинку, у тому числі й жорсткі. Так, вона вирішила, що серйозної політичної перспективи в ПР у неї більше немає, зробила саме такий вибір і пішла робити кар’єру в іншому місці.

Її вчинок дав підстави говорити про те, що у ПР наростають певні центробіжні процеси між основними групами впливу, які врешті-решт відійдуть одна від одної. Я маю на увазі групи Януковича і Ахметова-Колесникова, до якої, як відомо, належала й Богатирьова...              

Таких конкретизованих груп немає в принципі. Є чоловік двадцять, яких можна назвати групою Ахметова, і чоловік двадцять «людей Януковича» - все! Є безліч менших угрупувань зі своїми поглядами й інтересами, відбуваються переговори й створюється певний баланс інтересів. Але чітко тієї чи іншої групи, навколо якої всі б гуртувалися – такого нема! Я завжди кажу: коли говорять про групи Януковича й Ахметова, не враховують, що є люди, готові прислухатися до аргументів тієї ж Богатирьової, є ті, що ближчі до Азарова, є «стародонецькі» - ті ж Звягільський і Рибак... ПР -  велика структура, де є різні погляди на багато речей: вона не допускає таких конфліктів і свар, як в «Нашій Україні», але це не якийсь моноліт – інакше це була б казарма!

Віктор Янукович уже висловився щодо «фіаско політичних опонентів із помаранчевої коаліції» у статті з приводу київських виборів. Така людина, як Янукович, просто так статті писати не буде...  

Ну, чого не буде? Ми всі про це говоримо, й він сам про це говорив не раз, тобто тема фіаско вербалізована досить давно. З іншого боку, констатувати щось можна сто разів, але кінцево мусить відбутися юридичний фінал. Ми вже не раз казали, що коаліція розсипалася, вже були заяви, що «зима ваша, весна наша». Ну, виявилося, що дожили вони до літа... Звичайно, таке перетягування канатів і взаємний шантаж ще якийсь час може протривати, але від того, що коаліціанти між собою гризуться і нічого не можуть прийняти, для держави толку мало...

Наскільки ймовірним є повернення Януковича на пост прем’єра?  

Я можу це допустити, але не можу оцінити ймовірність. У 2006-му, коли ми вели попередні консультації з приводу можливості створення дійсно широкої коаліції, про це навіть не йшлося! Нам чітко говорили: «Янукович може бути ким завгодно – тільки не прем’єром!» Це для «Нашої України» тоді було принциповим.

Після спроб створити коаліцію НСНУ-БЮТ-СПУ ми припинили якісь серйозні переговори на тему широкої коаліції, сказавши: «Хлопці, розберіться між собою! Коли «наречений» чи «наречена» звільняться, тоді й розмовлятимемо». Після цього серйозних розмов не було, якихось пропозицій з цього приводу ні ми не висловлювали, ні нам не висловлювали...  

Але може виникнути ситуація, як в 2006-му, що «тільки Янукович»? Ви ще не формуєте, про всяк випадок, пакет вимог?        

Може якась аналітична група й формує якийсь пакет, але на цей момент він у партії не обговорювався, тому що немає предмету для розмови. Формально існує ця їхня «кааліція», дірка, і поки вона не заштопана, про що можна говорити?

Один із очільників новоствореного «Єдиного центру» Віктор Тополов несміливо зауважив, що у Партії регіонів люди, яких він поважає і хотів би бачити в «ЄЦ». Чи може якась частина ПР піти в цей новий проект «з-під даху» Секретаріату Президента?

Я думаю, що це тільки бажання Віктора Тополова. Я його добре знаю ще із парламенту IV скликання, коли ми створили депутатську групу «Центр». Думаю, що це тільки бажання Тополова, яке випливає з його бачення якихось об’єднавчих процесів. Але не думаю, що ця ідея серйозно обговорюється навіть на Банковій.

Ну, напевно, він не просто так це говорив: відомо про досить близькі і дружні стосунки Віктора Балоги та Бориса Колесникова...

Це є. Але ви припускаєте, що завтра, післязавтра чи через рік Колесников покине Партію регіонів і увійде в «Єдиний центр»? Можу відразу сказати – ніколи! Тут у мене навіть сумніву немає! Чи увійде у «ЄЦ» хтось «Регіонів» в індивідуальному порядку? Ну, навіть якщо хтось буде незадоволений чи ображений, не думаю, що він стане політичним самогубцем. Трохи різниться політична вага цих сил. На сьогодні «Єдиний центр» може на щось розраховувати лише через певні адміністративні важелі, через Ющенка, через голову його Секретаріату. Коли цього не буде, то і цієї політичної сили не стане - це ж навіть не СДПУ(о)!

У нас самогубців немає, але ми готові співпрацювати з цією структурою, у нас добрі відносини, немає жодних проблем, але це ще абсолютно нічого не означає. Якщо вони думали, що об’єднання «ЄЦ» з ПППУ означатиме продовження об’єднання з ПР, то вони помилилися. Навіть Кінах нікуди не переходить і залишається в ПР. Так що я не дуже в такі перспективи вірю...

У своїй нищівній статті про «фіаско «помаранчевих» в Києві Янукович нічого не сказав про результат Партії регіонів у цій кампанії, який, в принципі, також можна вважати провальним...

До цієї кампанії дійсно можна було підійти трохи свіжіше: є речі, які вже не сприймаються. Адже виборці відчувають, коли їх хочуть «кинути»: коли до міської ради йдуть депутати ВР, ви мені хоч що розказуйте, але я ніколи не повірю, що вони складуть мандати депутатів ВР і працюватимуть на місто. Виборці теж не повірили й це дало свій ефект.

Це дало ефект і для БЮТ, хоча, наприклад, Юлії Тимошенко не треба вибирати: вона може бути прем’єр-міністром і депутатом міськради, це не заборонено. Думаю, ніхто не вірив, що Катеринчук складе повноваження депутата ВР, хоча результат його блоку в Києві непоганий. Не повірили й нам: думаю, це була велика помилка – ставити в першу п’ятірку списку депутатів ВР. Вони хороші, гарні, вони дійсно визначні, але це – предмет, у який виборець не вірить.

По-друге, поразка це чи ні? Безумовно, для нас це неуспіх, ми втратили, але ми прогнозували це, ми знали, що наш результат зараз буде гірший, ніж у 2006-му. До того ж ми виступали проти дострокових виборів в Києві: ми були поза основним процесом. Пан Черновецький воював з БЮТ, вибори були акцентовані на їхній боротьбі. Катеринчук мітлою дороги замітав, щоб провести свою «третю силу», хоча це ще питання чи вона «третя»... Хтось там ще щось робив... А тут, в даному випадку, партія, яка була поза цими процесами – Партія регіонів, у якої не було такої акцентації. І що ми могли очікувати?

А програли всі, хто казали, що «ми змінимо владу», які свято вірили, що вони все змінять. Щодо «Нашої України» з її провальним результатом, то це абсолютний крах. Тепер із впевненістю можна гооворити, що якщо будуть парламентські вибори – чи дострокові, чи строкові, то «Нашої України» як такої в парламенті вже не буде – вони вже не долають 3%-вий бар’єр ніде і ніколи!

Що стосується БЮТ, то політична сила, яка була свято впевнена у своїй великій перемозі – конкретно, над Черновецьким, яка була ініціатором цього процесу і потерпіла цей крах, не зумівши прорахувати наслідків, то це теж крах! Це початок кінця цієї політичної сили, яка, на відміну від Партії регіонів в Києві мала підтримку ого-го! У нас було так, трошечки...

Варто згадати процес формування списку ПР до Київради і дискусії  щодо висування кандидата в мери, щоб прийти до висновку, що і в ПР не все так добре і що йде внутріпартійна боротьба за Київ... Кажуть, була дана команда негласно підтримати Черновецького, а Горбаль міг би забрати в нього якісь голоси...

Ну, лідер Київської організації ПР Василь Горбаль завжди виступав проти того, щоб ми чітко й напряму підтримували Черновецького. Але Черновецький має свій електорат, який все одно проголосував за нього, а ми мали боротися за свого виборця, який не зовсім прихильний до Черновецького і шукав у нас певну альтернативу.

Пам’ятаєте отой перший конфлікт між Черновецьким і БЮТ, коли йшлося про підвищення комунальних тарифів? Позиція Партії регіонів тоді була чіткою: будучи фактично в більшості, ми дотиснули й добилися, що Черновецький таки пішов на зниження тарифів. За такого виборця, який очікував від нас оттакого неконфліктного протистояння з Черновецьким, і треба було боротися. Але доки ми вибирали лінію поведінки, ми цього виборця втратили: його перехопили в першу чергу Пилипишин і Катеринчук...

Чи у партії обговорювалися плани київських «регіоналів» щодо входження у більшість з Черновецьким? Чи, може, ПР має якісь інші плани в Київраді?

По закону, в місцевих радах не передбачається формування чіткої більшості: там більшість завжди створюється ситуативно. Це не Верховна Рада, для якої у Конституції визначена обов’язковість коаліції.

Якщо ви маєте на увазі якісь заяви й декларації, то у минулому скликанні Київради дійсно було оголошення про створення так званої більшості: у Черновецького тоді була меншість, і він, користуючись тим, що тоді ще не було закону про імперативний мандат, і можна було переходити із фракції у фракцію, сформував для себе певні гарантії. Без якихось законних механізмів він зумів зробити так, щоб у нього дійсно була більшість, на яку він міг би опертися – інакше йому б загрожували дуже великі проблеми з тим складом Київради. Цю більшість йому треба було зафіксувати.

Зараз у Черновецького такої проблеми немає. Ситуативну більшість з абсолютної більшості питань він все одно буде мати.        

Схоже, питання внесення змін до Конституції тимчасово прееходить у фоновий режим. Чи стоїть ще на порядку денному створення конституційної комісії у Верховній Раді, за яку ПР готова була підписатися разом з БЮТ, проти чого категорично протестувала Банкова?

Думаю, що це питання на порядку денному вже не стоїть. Ми вважали і вважаємо, що Конституцію треба вдосконалювати, потреба в цьому дуже серйозна, але!.. У нас же зовсім інше бачення цих змін, ніж, скажімо, у БЮТ чи в Президента. І за цих обставин лізти у створення якоїсь комісії чи ще чогось? У нас немає анінайменших шансів самостійно провести конституційні зміни. Жоден із трьох запропонованих варіантів проектів змін – БЮТ, Президента чи наш, багато не набере.

Для нас створення цієї комісії у ВР мало значення, в першу чергу, для повернення у конституційне русло, бо Банкова хотіла дістати нову Конституцію абсолютно неконституційним, злочинним способом. Ми заявили, що цього не допустимо, і запропонували перевести конституційний процес у комісію в ВР. Тому якби зараз дійсно з’явилися ініціативи певних змін до Конституції, які могли б набрати певну кількість голосів, очевидно, таку комісію варто було б створювати. Але оскільки жоден з проектів не має шансів, то про що мова? Це питання сьогодні не на часі: виникнути воно може тільки в тому випадку, якщо знову постане спроба ламати Конституцію неконституційним способом.

Зараз змінами до Конституції граються тільки як шантажем проти Ющенка – і нічого більше! Я не знаю, що там Юлія Тимошенко розповідала Ющенкові про те, як її підтримує Партія регіонів. Думаю, якби Янукович це почув, у нього би волосся дибки на голові встало! Тобто нас використовували як пугало – мовляв, є 300 голосів, хоча ми Тимошенко реально не підтримували.                                  

За кого ви голосували на «Великих українцях»?

На першому етапі, коли можна було написати десять прізвищ, я написав, зрозуміло, батька, написав Василя Стуса, Шевченка, Франка, Лесю Українку, написав Романа Шухевича. А коли треба було вибирати з десятки, то я проголосував за В’ячеслава Чорновола.

Як ви розцінюєте скандал із обранням найбільшим українцем Ярослава Мудрого, до чого, кажуть, приклався Дмитро Табачник і інші «регіонали»?

Розумієте, питання в тому, хто, як і наскільки фальсифікував. Якщо було скидання методом комп’ютера, то просто збити лічильник – без реальних дзвінків і sms, це дійсно реальний скандал. А якщо хтось десь організовував масовий додзвон, то це просто спотворення результатів. Але це робилося звідусіль!

Я добре знаю, як відбувавася обдзвон за Бандеру на Західній Україні: навіть на мій мобільний телефон приходили повідомлення «Покажемо всім, хто в Україні господар!», «Україна – для українців!», «Голосуйте за Бандеру!» Я знаю, що були люди, які за останні гроші сотнями посилали повідомлення за Бандеру – це було їхнє щире прагнення... Не знаю, наскільки воно було добрим, але воно було щирим.