Виборець знає все
Після паузи висловилися всі – і виявилося, що гротескні підозри, які були змістом взаємних звинувачень останніми роками, зовсім не перебільшення.
Віктору Ющенку дорікали тим, що він налаштований проти Москви, з самого початку передвиборної президентської кампанії. І опоненти з Партії регіонів, і російські ЗМІ та політики. Майбутній президент як міг спростовував такі оцінки своєї політичної орієнтації. Перший після обрання візит здійснив саме до російської столиці. Завжди підкреслював, що прийняття України до НАТО не загрожуватиме російським інтересам і не спрямоване проти Москви. Тепер усі ці слова виглядають радше намаганням замаскувати реальні політичні завдання. Віктор Ющенко висловлюється проти дій Росії гостро і рішуче, радо приймає британського міністра закордонних справ, що приїхав до Києва саме у намаганні створити коаліцію проти Москви. І більше не треба доводити – поки Віктор Ющенко керує Україною, російсько-українські відносини тільки погіршуватимуться. Президент сказав все сам і багато чого ще скаже.
Віктору Януковичу дорікали, що він готовий погодитися з будь-яким російським рішенням, і під час передвиборної президентської кампанії, і після того, як він повернувся до великої політики як лідер опозиції, а згодом і як керівник уряду. Янукович як міг намагався спростувати такі звинувачення – їздив до Брюсселя, підтримував контакти із західними політиками... Однак заява керівника Партії регіонів, у якій він пропонує Україні визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії, демонструє, що у протистоянні Росії та Заходу симпатії Януковича – на російському боці. І більше не треба доводити – якщо Віктор Янукович керуватиме Україною, відносини України із Заходом будуть тільки погіршуватись. Лідер Партії регіонів сказав усе сам і багато чого ще скаже.
Юлії Тимошенко неодноразово закидали відсутність зовнішньополітичних орієнтирів, бажання і з Росією не посваритися, і на Захід справити непогане враження. Юлія Володимирівна мовчала так довго, як могла. Але врешті-решт висловилася – за територіальну цілісність Грузії і за відсутність конфліктів із неназваною країною. Це, звичайно, може справити непогане враження на Захід – особливо на європейців, яких підтримала глава уряду. У Росії навряд чи сприймуть слова Тимошенко як заяву прихильниці – однак, якщо почнуть порівнювати зі словами Ющенка, вирішать розмовляти саме з нею. І більше не треба доводити – якщо Юлія Тимошенко керуватиме Україною, вона шукатиме «середню лінію» у відносинах з Росією та Заходом. Лідерка БЮТ сказала все сама і багато чого ще скаже.
Принаймні тепер український виборець знає все. Йому більше ніхто не намагається замилити очі. Він може сам вибирати варіанти. Може разом із Віктором Ющенком беззастережно підтримувати Захід. Однак розуміти, що в разі серйозного конфлікту з Росією західні країни просто виступлять із жорсткими заявами. Що вони не здатні приборкати чудовисько сепаратизму – особливо після того, як самі визнали Косово. Що в разі підвищення Росією ціни на газ вони тільки зітхатимуть – самі ж платять значно більше. І що українська позиція зовсім не обов’язково приведе до пришвидшення євроатлантичної та європейської інтеграції.
Виборець може разом із Віктором Януковичем беззастережно підтримувати Росію. Однак розуміти, що дешевого газу все одно не буде. І що сучасній Москві не потрібні союзники – потрібні тільки підлеглі. Росія не годуватиме нас, проте вимагатиме участі у своїй алогічній боротьбі із західним світом.
Виборець може спробувати пройти «поміж крапельками» разом із Юлією Тимошенко – однак в нових політичних умовах це дуже непроста дорога, яка вимагає справжньої професійності, незаангажованості та розуміння українських інтересів. І успіх на цьому шляху не гарантований – у разі подальшого протистояння між Заходом і Росією все одно доведеться визначатися. І усвідомлювати, що головні проблеми для Києва почнуться після закінчення цього протистояння, – адже тоді треба буде відповідати на питання, наскільки ми є цікавими для наших партнерів у мирний час...
