Первые нарушения избирательного законодательства
4 декабря в «Главреде» состоялась пресс-конференция председателя правления Комитета избирателей Украины Александра Черненко на тему: «Президентская кампания-2010: первые нарушения избирательного законодательства».
«Главред»: Чи є зафіксовані порушення виборчого законодавства?
Олександр Черненко: Із збільшенням інтенсивності виборчої кампанії ми почали фіксувати більше фактів, які можна трактувати як порушення виборчого законодавства. Найбільша частина з них стосується агітації.
Якщо ми говоримо про адмінресурс, про можливий підкуп виборців, то дійсно, як тільки розпочалась кампанія, ми побачили, що певні агітаційні речі можна трактувати як використання службового становища або як непрямий підкуп виборців.
В Законі чітко сказано, що агітація, яка супроводжується безкоштовним або за зниженими цінами наданням товарів чи послуг фактично заборонена і це є підкуп виборців.
Це дуже чітко було видно під час епідемії, під час карантину, коли більшість штабів займалася тим, що безкоштовно роздавали маски, ліки або проводили безкоштовний медогляд. Це можна трактувати як підкуп виборців, і це заборонено Законом.
Звичайно, не будемо казати, що ці порушення є дуже значними, що якимось чином впливають на результат. Але якщо виходити з норми Закону, безперечно, це є порушенням. Хоча, дай Бог, щоб тільки такі порушення у нас були, тому що насправді це не є досить суттєво.
Якщо говорити про застосування адмінресурсу, то він не працює на якогось одного кандидата, він, як мінімум, розпорошений. У нас є три кандидати, які представляють владу – Президент, прем’єр, голова Верховної Ради. У нас є кандидат Янукович, який користується підтримкою багатьох мерів міст, керівників підприємств, які так само агітують за нього.
Тому адміресурс полягає в:
1.Використанні службового становища для агітації;
2.Організації адміністративних зустрічей з кандидатом або якихось агітаційних заходів, коли людей дуже просять це робити попри їх бажання;
3.Власне використання адмінресурсу для формування виборчих комісій, коли людям казали: «ви будете працювати у виборчих комісіях, хочете ви того чи ні». Ясно, що якісь гроші за це їм будуть доплачувати, але якщо вони відмовляться, вони можуть мати проблеми. Тому ніхто не відмовляється.
Поки що ми не бачили тиску на виборців, поки що ми не бачили конкретних порушень прав виборців. Поки що ми говоримо про м’які порушення, про які, тим не менше, треба говорити, щоб їх не було.
Я наведу дуже показовий приклад. В Горлівці Донецької області з міськвиконкому згонювали чиновників і казали: «ви будете працювати в комісії – ви від того кандидата, а ви – від того». Тобто, в «добровільно-принудительной» формі їх просили працювати в комісіях. Один з цих людей подзвонив у Комітет виборців України, ми зробили відповідну заяву, і після цього це припинилося.
Тому, з одного боку, у нас вже громадяни не ті – вони протистоять, вони борються. З іншого боку, навіть штаби, які йдуть на ці порушення, як тільки це стає публічним, припиняють це робити – в цьому є великий крок вперед порівняно з виборами п’ятирічної давнини.
Якщо говорити про агітацію з використанням службового становища, найбільш системним і масовим явищем стала роздача земельних актів людям, яка була організована не Блоком Юлії Тимошенко, але при цьому видається агітація за Юлію Тимошенко, агітаційні матеріали, де іноді вона фігурує як прем’єр-міністр, яка це зробила, але дуже часто вона фігурує в цих матеріалах як кандидат у президенти. Тому це можна вважати агітацією з використанням службового становища, з використанням адміністративної вертикалі. З іншого боку, подекуди це можна трактувати як підкуп виборців, тому що людям дають акти, які і так їм повинні дати, але це подається як ініціатива одного з кандидатів.
Якщо говорити про Ющенка, то були факти у Херсонській області, коли на зустріч з Ющенком як з кандидатом були зібрані бюджетники, губернатор закликав підтримати Віктора Ющенка на посаду президента. Коли наша Херсонська обрагінація КВУ видала заяву, що це порушення, губернатор відповів, що він вже у відпустці за власний рахунок, і тому займається агітацією.
Це маленькі, несуттєві факти, але про них говорити треба, щоб їх припинити.
Більш небезпечні речі, які суттєво можуть вплинути на виборчий процес – це те, що ми починаємо отримувати сигнали про можливу організацію безпосереднього грошового підкупу виборців напередодні, можливо, першого туру чи другого. Гроші ще ніхто не роздає, але ведеться певна підготовча робота: переписуються паспортні дані мешканців гуртожитків.
На виборах Київського міського голови роздавали гроші, в тому числі у гуртожитках. Ці люди зараз знову ходять по гуртожитках і ведуть певну підготовчу роботу. Чи це є їхньою ініціативою, і вони потім будуть продавати цю технологію штабам, чи це вже виконання замовлення від штабів – ми сказати не можемо.
Головне, що ця робота активізувалася, і тут треба вести оперативно-слідчу діяльність, яку можуть вести лише правоохоронні органи. Дуже хотілося б, щоб вони на це реагували.
Ми про це говоримо не тому, що хочемо когось налякати, а тому, щоб запобігти цим фактам, тому що після бою махати кулаками не варто.
Це найбільші порушення, які є, але вони не йдуть в ніяке порівняння з тим, що було у 2004 році. Просто є певні «перегибы на местах».
«Главред»: Всі кандидати в президенти так чи інакше порушили виборче законодавство?
Олександр Черненко: У нас кампанію ведуть не більше 7-10 кандидатів. Інші лише рахуються кандидатами. Вони не те, що роблять порушення – вони нічого не роблять. Їх немає ані в інформаційному просторі, ані в регіонах.
Зараз загальмувати ведення кампанії практично усі штаби. В «полі» не працює ніхто – є зовнішня реклама, є телевізор, є намет. Це максимум. Якщо говорити про кампанію від дверей до дверей, безпосередню роботу з виборцями, поки що системно і масово таку роботу проводить Віктор Янукович. Всі інші кандидати роблять віртуальну кампанію. Звичайно, вони їздять, зустрічаються з виборцями, збирають численні аудиторії, але системна робота виборцями, яка називається «польовою роботою», практично не ведеться.
Тому, якщо говорити про кандидатів, які взагалі ведуть кампанію, їх не більше десяти. Якщо говорити про порушників, то їх є 5-6.
Це затишшя нагадує затишшя перед бурею – ті, хто гарно стартанув, але побачив, що не все гарно складається із рейтингами, притихли. Інші, які реально розраховують на перемогу, акумулюють сили для останнього ривка. Вони розуміють, що зараз це шумовиння, а все буде вирішуватися в останні дні перед першим туром. Тому здається враження, що зараз всі працюють не стільки на агітацію, скільки на забезпечення представництва в комісіях, на мобілізацію свого виборця.
І питання комісій. Хто в другому турі забезпечить контроль над комісіями, хоча по закону має бути рівна кількість представництва від кожного кандидата, - той фактично і виграє вибори.
Те, що ми зараз бачимо, - це в основному агітація нових кандидатів, які хочуть заявити про себе. Інші, хто розраховує на вихід до другого туру, готуються до останньої схватки.
«Главред»: В яких регіонах порушень було найбільше?
Олександр Черненко: Важко говорити про регіони – ці порушення не є системними, вони не координуються з єдиного центру, з єдиного штабу. Це, швидше, ініціатива на місцях. З географією це жодним чином не пов’язано.
[…]
Спочатку ми прогнозували в цій кампанії активні судові «війни». Я думаю, головні юридичні «війни» почнуться ближче до виборів, за підсумками першого туру. Вони, безперечно, будуть перед другим туром. Після другого туру в будь-якому разі буде оскарження. Питання, наскільки воно буде доказовим, наскільки воно буде аргументованим, наскільки ці порушення будуть системними і масовими, якщо вони будуть, наскільки конкуренти зможуть зібрати докази, свідків, факти.
Настрої такі, що хто б не програм другий тур, він буде оскаржувати. Це очевидно. Але я сподіваюся, що не буде масових системних фальсифікацій і ці оскарження нічим не закінчаться.
Чи будуть вибори сфальсифіковані? Є одна відповідь: штаби головних кандидатів налаштовані на перемогу за будь-яку ціну. Якщо вдасться перемогти чесно – слава Богу. Якщо не вдасться перемогти чесно – у кожного є «план Б». і навіть наявність цього «плану Б» насторожує.
Розглядаються можливості підкупу виборців, підкупу або навіть пере купівлі членів комісій. Можливі технології фальсифікацій через включення в списки виборців в день голосування, що дозволено діючим Законом. Наскільки ці сценарії будуть реалізовані – мені самому цікаво.
«Главред»: Скільки порушень виборчого законодавства вдалося попередити КВУ?
Олександр Черненко: Ми не рахуємо. все, що ми можемо, - апелювати до громадськості, заявляти про факти і упереджувати певні речі, тому що якщо хтось собі придумав якусь схему, а про неї вже було заявлено публічно, то вона вже не працює.
Поки що ми не говоримо про грубі порушення, які порушують права виборців, які впливають на результат. Швидше ми говоримо про тенденції, про певні сигнали.
На даний момент я чітко можу сказати, що виборча кампанія іде конкурентно, права виборців не порушуються і фактів грубих порушень, які б на даному етапі могли вплинути на результат, ми не бачимо.
Якщо ближче до виборів буде підкуп, буде тиск на виборця, будуть організовуватись системи незаконного впливу на підрахунок, на голосування – ми будемо про це заявляти.
Зараз найбільшою проблемою є Закон «Про вибори», точніше, відсутність нормальних поправок до нього. За цим Законом, який є, провести якісно організовані, чесні, демократичні вибори – під питанням. Особливо коли наші штаби заточені не на чесну конкуренцію, а на те, як краще обійти закон, як краще порушити закон, але щоб про це ніхто не дізнався… Цей Закон дає для цього багато можливостей.
І те, як цинічно були провалені зміни, які пропонувались у Верховній Раді, свідчить про те, що головні політики вважають: чим гірше прописані правила гри, чим більше хаосу, чим більше речей, які не регулюються Законом, тим більш мутною буде вода. Але кожен думає, що рибку в цій воді спіймає він, хоча ближче до виборів ця недосконалість законодавства може вдарити по тих кандидатах, які свідомо провалювали зміни до Закону.
«Главред»: Дайте оцінку телевізійній політичній рекламі з точки зору дотримання виборчого законодавства.
Олександр Черненко: Якщо ми говоримо про рекламу, яка маркується як політична реклама і входить у відведені для неї блоки, то тут все зрозуміло, все законно, претензій немає. Ця реклама проплачується з офіційного виборчого фонду.
Лякає інше – замовлені матеріали у ЗМІ, агітація під виглядом новин, абсолютно не значимі для суспільства заяви кандидатів під виглядом інформаційних приводів. Доходить до абсурду – в редакціях просто роздаються диски з сюжетами. Наприклад, на одному з Харківських каналів йде сюжет про зустріч кандидата з виборцями. Наскільки це цікаво харківському глядачеві – не знаю.
Доходить до абсурду, але цей абсурд характеризує ту ситуацію, яка склалася у ЗМІ.
Читач сайту «Главред»: Хто з кандидатів підпадає під визначення «технічний»?
Олександр Черненко: В законі немає визначення «технічний кандидат». В Законі всі, хто зареєстровані, всі рівні. Це швидше політологічний термін.
Технічний кандидат – це кандидат, який обслуговує інтереси іншого кандидата. Як він може обслуговувати інтереси? Відтягувати голоси у конкурента, обливати конкурента брудом, тому що самому великому кандидату це недостойно робити – він веде позитивну агітацію, а технічні «мочать» конкурентів. Третє – завести через технічного кандидата своїх представників у виборчі комісії. Таким чином, коли в одному штабі набираються члени комісії, фінансуються, навчаються, координуються, але в комісіях формально вони представляють різних кандидатів, хоча працюють на одного.
Ми проаналізували створення окружних виборчих комісій, які були створені тиждень тому. Ми подивились, які партії або яких кандидатів ці люди представляли раніше. І ми побачили, що члени комісії, які з 2004 року у всіх турах були представниками або Партії регіонів, або Віктора Януковича, зараз представляють Василя Противсіх, Бродського, Ратушняка, трошки Богословську, трошки Тігіпка. Люди, які представляли в 2006-2007 роках інтереси Юлії Тимошенко, зараз представляють інтереси Білоконя або Пабата. Якби це було в 1-2 комісіях, це можна було б вважати за випадковість, коли це системно по всіх регіонах, то про яку випадковість можна говорити?
Закон не дає визначення «технічний кандидат», але, на мою думку, ті кандидати, які претендують на підтримку принаймні 1% виборців – а це 300-400 тисяч виборців, - не є технічними кандидатами. Їхня мотивація може бути різною – наступні парламентські вибори, місцеві, «засвітка» - будь-що. Але в них є така підтримка. Якщо кандидат має підтримки менше 100 тисяч голосів по Україні, то питання: чому він балотується? Очевидно, є якась інша мета.
Читач сайту «Главред»: Чи є підстави говорити про намір зірвати вибори?
Олександр Черненко: Я – оптиміст. Я думаю, що, якщо зірвати вибори, нас не зрозуміє ніхто ні всередині країни, ні за межами країни. І якщо хтось піде на цей крок, він програє більше, ніж виграє.
Я не кажу, що таких сценаріїв немає. Дійсно, готуються різні сценарії, але мій досвід, моя інтуїція підказують, що цього не буде. Буде боротьба за результат – боротьба безкомпромісна, боротьба часто нечесна, але це буде боротьба на результат, а не на зрив.
