Отставка правительства Тимошенко: основания и последствия
4 марта в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Отставка правительства Тимошенко: основания и последствия».
В пресс-конференции принял участие директор Центра политических исследований и конфликтологии Михаил Погребинский.
«Главред»: Як ви знаєте, вчора Верховна Рада України проголосувала за недовіру уряду: Партія регіонів – 172, комуністи – 27, Блок Литвина – 19, крім самого спікера, НУНС – 15, позафракційних – 3, і навіть 7 членів фракції БЮТ. Прокоментуйте, будь ласка, такі дані голосування.
Михайло Погребинський: Такі дані говорять, по-перше, про те, що є консолідована позиція в Партії регіонів. Аналогічно консолідована позиція фракції Литвина, крім Литвина, він каже, що, взагалі, не бере участі в кадрових голосуваннях. А також існує консолідована позиція комуністів.
Це говорить про те, що було свідоме бажання зробити ще один крок до зміни виконавчої влади в країні. Причому незалежно від того, чи мали вони підстави говорити, що у них от-от складеться нова конфігурація більшості. Важливо було просто продемонструвати, що у Юлії Тимошенко немає більшості. І вони, власне, це зробили.
Ще один висновок, який можна зробити - це голосування НУ НС. Та частина НУ НС, яку можна назвати безідейною, взяла участь у цьому голосуванні. Навіть група Костенка, яка нібито веде переговори про створення коаліції з Партією регіонів (є така інформація), не взяла участь у цьому голосуванні, оскільки мабуть не отримали обіцяного, чи того, що вони хотіли отримати за свою участь в тому, що Тимошенко називає зрадою, а решта залу вважає, що такі дії природні, оскільки більшості немає, країна потребує виконавчої влади.
Недаремно вигадана ситуація з більшістю. Щоб в парламентсько-президентській системі існував уряд, має бути більшість, яка може голосувати за потрібні уряду законопроекти. Якщо більшості немає, немає сенсу утримувати такий уряд. Тому попри те, що підстави, на яких зробив заяву Литвин, про відсутність коаліції, викликають певні юридичні сумніви, - це насамперед пов’язано з неузгодженістю Конституції України у зв’язку з тим, що Конституція має норму, стосовно більшості.
Насправді це унікальна ситуація саме для нас, оскільки за звичай в конституціях інших країн, парламентських або парламентсько-президентських, поняття більшості не формалізується, в конституції його немає. Тобто само собою очевидно, що якщо в парламентській системі парламентом створюється уряд, то це означає, що потрібно, щоб там була більшість. У нас в Конституції не просто записане саме поняття більшості, а ще записано, що вона може утворюватися лише фракціями. Тут виникає нюанс, пов'язаний з одним із варіантів, про який вчора говорив Янукович, на якому наголошує Литвин, що нібито є варіант створення нової більшості - як пишуть в Інтернеті – «тушками». Тушками означає не фракціями, а окремими депутатськими «тушками». Як каже Литвин: «Якщо буде 226 підписів, я зроблю заяву про створення нової коаліції». І нібито Янукович також сказав, що він розглядає такий варіант.
Всього є три варіанти. Перший варіант – створення більшості «тушками». Другий варіант – створення більшості шляхом домовленості Партії регіонів з більшістю депутатів НУ НС, для цього потрібно переконати 37 людей - поки що нібито не переконали, - і фракція Литвина. Ця більшість – другий варіант.
Третій варіант, про який говорить Президент Янукович – це розпуск парламенту і нові позачергові парламентські вибори. Оскільки ніхто не хоче позачергових парламентських виборів… Я думаю в діючому складі парламенту лише одна людина хоче позачергових парламентських виборів – це Яценюк. Притому при умові, що йому не вдасться тут щось отримати – прем’єрську посаду в цьому складі парламенту. Кажуть, що він навіть почав зранку вітатися з депутатами своєї фракції, раніше за ним такого не спостерігалося. Більше в цьому складі парламенту немає бажаючих позачергових парламентських виборів. Поза парламентом очевидно хоче Тігіпко. Знову ж таки за умови, що він нічого не отримає в цьому складі. Це означає, що шанси на позачергові парламентські вибори невеликі. Це буде лише в крайньому випадну, це буде якийсь супер-супер форс-мажор, який примусить Президента таки піти на позачергові парламентські вибори.
Оскільки я також вважаю, що вони недоречні, варто було б їх не проводити, залишаються ті два варіанти, про які говорить Президент і Литвин. Я думаю, що один варіант - абсолютно законний, хоча і неприродний – це коаліція Партії регіонів з НУ НС. Те, що вони зараз ніяк не можуть знайти компроміс для тих 37-ми людей, говорить про те, що поки що вони не відчувають критичності.
Я вважаю, що варіант створення коаліції «тушками» не зовсім законний, точніше зовсім незаконний, оскільки він суперечить нормі Конституції про те, що більшість утворюється фракціями. Тут насправді починається філологія. В Конституції нібито не сказано, що виключно фракціями. З іншого боку, там сказано так: створюється фракціями, загальна чисельність яких більше половини конституційного складу. Це означає, що все ж таки не можна «тушками». Виходить так, що можна, але якщо ви зробите так, то, так би мовити, легалізуєте фракцію позафракційних.
Колись до нової Конституції була така можливість: люди виходили з одних фракцій, створювали інші. Зараз діюча Конституція не передбачає фракції, яка б була створена в парламенті, і відповідні блоки чи партії не брали б участі в парламентських виборах.
Що хочуть зробити? Хочуть прийняти закон, який легалізує фракцію позафракційних. Нібито цим законом напівлегалізується сама ідея фракція «плюс» «тушки», і тоді є 226. Тоді нічого не треба давати НУ НС, а просто є 242 депутати, які проголосували за відставку, вони, власне, і є опорою майбутнього уряду. Але тут всю музику замовляє Партія регіонів, і вона не мусить нічим ділитися.
Мені видається, що за сьогоднішніх умов найкращим варіантом було б все ж таки переконати половину фракції НУ НС про створення разом з ними коаліції, що це обумовлено потребою надзвичайно складної економічної, фінансової ситуації в країні, треба їхати і просити гроші у МВФ, у Європи, у Росії і т.д. Ніхто грошей не дасть, якщо у нас такий безлад, і немає однієї думки. Без цих грошей в цьому році очікується катастрофа. Непогодження фракції НУ НС на створення коаліції штовхає Президента на шлях не зовсім законний, форс-мажорний шлях створення фракції «тушками». Оскільки ніхто не хоче позачергових виборів, залишається єдиний такий варіант.
В ситуації, в якій зараз знаходиться країна, я вважаю НУ НС треба патріотично об’єднатися з Партією регіонів. Але з іншого боку, бажано, щоб Партія регіонів також чимось поступилася. Вони мали б поступитися тим, що вони погоджуються на кандидатуру прем’єр-міністра, яка не є стовідсотково підпорядкованою президенту. Це кандидатура, припустимо, Тігіпко, або можливо, пошукати якусь іншу кандидатуру, можливо, Сергія Гриневецького. Або когось іншого, хто не є чітко підпорядкований партійній дисципліні Партії регіонів. Щоб все ж таки зберігалася система, коли є нормальна співпраця президента і уряду.
Я вважаю, бажано було б досягнути такого подвійного компромісу з двох боків, який би на певний час - бажано б на два роки, до чергових парламентських виборів - дав можливість вирішувати насамперед питання економічної політики і питання європейських норм і правил в різних сферах життя України.
«Главред»: Більшість експертів погоджуються з думкою, що якщо Юлія Володимирівна стартувала би в президентських перегонах з опозиції, вона на сьогоднішній день була б президентом України. Вона швидко пішла в опозицію, навіть не погоджуючись виконувати обов’язки прем’єр-міністра. Можливо, це є ознакою того, що БЮТ готується до можливих позачергових парламентських виборів?
Михайло Погребинський: Який у неї вибір? Якщо вона залишається виконуючим обов’язки… Уявіть собі, що є якийсь указ президента, - якого, за її словами, вона не визнає, - вона не виконує указ, чи якийсь її міністр не виконує указ, але це вже підпорядковується прокуратурі. Я думаю, що це логічна дія зберегти позицію невизнання цих виборів. В цих умовах це природна і раціональна поведінка. Таке завершення означає, що вона знаходиться в ситуації, коли вона не хоче віддавати ініціативу комусь іншому з опозиції, вона каже, що вона єдина і неповторна людина, яка представляє опозицію.
Читатель сайта «Главред» В.Туров: Какова вероятность, что ПР ради премьерства Азарова изменит Закон о регламенте и пойдет на нарушение Конституции? Если это случится, каковы будут последствия в среднесрочной перспективе? Спасибо.
Михаил Погребинський: Трудный вопрос. С одной стороны, очевидно, что мы когда-то должны начать жить по закону, по Конституции. Но с другой стороны, вы знаете итальянскую забастовку, когда никто ничего не делает, все по закону. То есть можно запороть что угодно, если действовать строго по инструкции. В нашей конкретной ситуации, по-моему, мы сейчас имеем дело именно с таким моментом. Если действовать строго по Конституции, по закону, то страна в тупике. Ответственность за это, так или иначе, сейчас уже лежит исключительно на Януковиче и Партии регионов.
Как должен поступить в такой ситуации Президент? Он должен сказать: вот я, вот такой законник, ничего не получается, тридцать дней пройдет, идем на выборы, как будет, так будет. Все устали от этих выборов, закон не изменился, люди будут недовольны. В обществе сформировано такое представление, что этот депутатский корпус «полулегитимный», они избраны закрытым списками. То есть если идти на выборы, значит, нужно изменить закон. Для того чтоб изменить закон парламент должен заработать. Короче говоря, я понимаю трудности президента, который берет на себя ответственность, я понимаю, когда он говорит: в этой ситуации нет другого выхода, я буду создавать коалицию «тушками», а там жизнь покажет, потому что нам нужно спасать страну.
На самом деле это нехорошо, не очень законно, но все будет зависеть от действий уже правящего большинства и Президента. Это могут быть разные действия. Может быть, например, такое, что возвращают все, что можно и не можно Фирташу. Или, напротив, будут предприняты шаги по ограничению коррупции, будут предприняты шаги по началу необходимых стране реформ, будут найдены консолидированные усилия для восстановления диалога с Международным валютным фондом, разберутся, куда делись деньги, ушедшие на банки, потом куда-то исчезнувшие. Общество будет знать, что власть занята общественными интересами, а не дерибаном. Тогда это все будет легитимизированно. Если же команда, полностью консолидированная, придет и начнет заниматься прямо противоположными делами, то есть отбивать потраченные деньги на выборы. У нас сильная оппозиция, у нас пока свободно действующие средства массовой информации, и сделать это по секрету невозможно. Это будет видно.
«Голос.уа»: Как состыкуются заявления Януковича в Брюсселе с договоренностями с Россией – что Украина вроде бы не собирается в Евросоюз, тем не менее, до конца года должна быть дорожная карта и договор об ассоциации.
Михаил Погребинский: Я не вижу каких-то высказываний Януковича в Брюсселе, которые бы могли создать проблемы в отношениях с Россией, кроме одной: звучало примерно так – Украина придерживается понимания необходимости реализовывать Брюссельские договоренности по газотранспортной системе, которые были подписаны украинскими властями в прошлом году.
Тогда речь шла о том, что Европа дает деньги на реконструкцию ГТС и Россия не участвует в этом процессе. Как можно одновременно выполнять эту договоренность и договоренность с Россией о создании газотранспортного консорциума? Не очень понятно.
Я думаю, что Янукович объяснит, что он имел в виду, что мы готовы брать у Европы деньги, но русских мы все равно пригласим для участия в этих общих делах, поскольку без них нельзя.
Больше я не вижу противоречий. Я думаю, будут тяжелые переговоры по газу – я уверен. Поскольку Янукович ясно дал понять, что ему не нравится эта цена на газ, которая сейчас есть. Какой компромисс с «Газпромом» они найдут, не ясно, но это трудная часть переговоров. Что касается Черноморского Флота, я думаю, что эта тема не будет обсуждаться. Понятно, что это звучная тема, всем интересная, но сейчас она не будет озвучиваться.
Я думаю, Янукович поехал сначала в Брюссель, потому что он хочет поехать в Москву, имея полный контроль над исполнительной властью – свое правительство. Похоже, до завтра нового правительства не будет. Это означает, что переговоры могут быть только рамочными. Никаких конкретных соглашений в Москве он не может заключить – просто для этого нужно правительство.
Правительство пока что то же, НАК «Нафтогаза» уже практически нет, потому что уволился его глава. Мне кажется, это только рамочный визит, который будет говорить о том, что да, мы начнем переговоры по корректировке соглашения, которое есть между Тимошенко и Путиным по газу, мы начнем соглашения по самолетам, пароходам, космосам и т.д. Может быть, еще что-то, но такие вопросы, как Черноморский Флот я не думаю, что будут ставиться с самого начала.
[…] Я думаю, що політичної перспективи у НУНС немає. Замість цього блоку дев’яти різних політичних сил має бути одна українська націонал-демократична партія. Треба визначити, хто буде її лідером. Вона може отримати достатній відсоток, якщо вони домовляться про те, що вони з ним однією політичною силою ідуть. Я думаю, що так і буде. НСНУ не має політичної перспективи. Мені видається, всі вони це визнають. Саме тому вони не хочуть зараз позачергових парламентських виборів, тому що вони нічого не отримають.
Зараз, коли нема куди діватися, можливо, буде створена така політична сила. Можливо, на чолі з Ющенком або на чолі з Яценюком, але вона має шанс отримати 10%, і вона буде важливим впливовим гравцем на українському політичному полі.
Не важливо, як вони проголосували вчора. Вже зрозуміло, що вони збанкрутіли.
Читачі сайту «Главред»:
Ліна Коваль (Ukraine, Kiev)
Яким чином можна розпустити парламент? Лише в разі нестворення нової коаліції протягом 30 днів? Чи можливо тепер створити нову кофігупацію в парламенті?
Роман (Ukraine, Kiev)
Якщо БЮТ складе мандати, парламент розпустять?
Михайло Погребинський: На останнє питання відповідь – не має такої змоги зараз, тому що ця норма вилучена. Зараз неможна обнуляти списки. Юридично вже неможливо таким чином делігітимізувати парламент.
Щодо того, на яких підставах можна розпустити? На таких підставах, що протягом 30 днів з моменту розпуску однієї більшості не створюється інша більшість – це дає право (лише право, не обов’язок) президенту розпустити парламент. Просто ситуація, в якій зараз знаходиться Україна – мені здається, якщо не буде створена інша більшість, це право фактично перетвориться на обов’язок, тому що президент не може собі дозволити сказати: мене влаштовує ситуація, коли парламент не працює, коли немає більшості. Він собі цього дозволити не може, тому що він відповідає за ситуацію.
Тому я думаю, якщо не вдасться створити більшість, парламент буде розпущений.
Читачі сайту «Главред»:
Анна (Ukraine, Kiev)
Если есть уже большинство в парламенте, почему не голосуют за повышение зарплат? И когда проголосуют. За отставку Тимошенко голосов хватило, а где же наши выросшие зарплаты и покращення життя вже сьогодны?
Пенсион (Ukraine, Odessa)
Янукович обещал всем, что как только его изберут, он сразу введет в действие закон о повышенных соцстандартах. Как вы думаете, в этом месяце мы получим уже повышенные пенсии?
Михаил Погребинский: Нет, не получите повышенные пенсии – в этом месяце и в следующем.
Я говорил с людьми, которые имеют отношение к украинскому бюджету. Они говорят, что если мы не найдем внешних займов, в середине года уже не будет денег, чтобы выплачивать сегодняшние – не повышенные – зарплаты и пенсии. Что делать? Можно использовать наш золотовалютный резерв, но его, как оказалось, не так уже и много.
Не платить пенсии и зарплаты бюджетникам просто невозможно. Если не найдут, сначала будут выплачивать из денег золотовалютного запаса. Потом будут просить деньги. Я думаю, если ситуация станет критической, нам сами привезут деньги – и Европа, и Россия, - потому что дестабилизировать Украину с почти 50 миллионами населения невозможно, это очень рискованно и для Европы, и для России. Россияне не захотят потока беженцев из Украины.
Так что я думаю, деньги найдут, просто должна быть какая-то власть, которая будет контролировать процесс, и должен быть принят соответствующий бюджет, где будут сокращения по тем статьям, по которым это точно можно сделать.
Давайте немного подождем.
Читач сайту «Главред»:
Володимир (Ukraine, Lviv)
Яка Ваша думка, стосовно розробки і прийняття нової Конституції України референдумом, і подальшими змінами її та вирішенням доленосних питань лише через референдум? Могло б це стати основою взаєморозуміння у суспільстві і стримуючим фактором для владних наїздників?
Михайло Погребинський: Я давній і категоричний противний ідеї приймати закони, тим більше Конституцію, референдумом, оскільки насправді йдеться про те, що ви вручаєте свою долю організаторам референдуму. Ті, хто будуть організовувати референдум, запишуть такі статті, яків їм потрібні, і просто легалізують те, що їм потрібно, гласом народу. Насправді, Конституцію пише не народ, а невеличка кількість людей, і саме представницький орган, такий, як парламент, має до деталей обговорити всі ці речі для того, щоб не дати можливість організаторам цього процесу врешті-решт узурпувати владні можливості.
Я абсолютно переконаний, що якщо буде йтися про референдум щодо змін до Конституції, то ми отримаємо варіант Конституції з сильною президентською владою. Я вважаю, що для України, зважаючи на історію, на ментальність, на ставлення українського суспільства до влади, сильна президентська модель неприйнятна. Нам треба рухатись до парламентської моделі.
Протягом двох років я говорив про те, що я вважав правильним створення великої коаліції задля внесення змін до Конституції і взагалі задля того, щоб можна було провести в Україні нагальні, необхідні реформи. Свого часу тим, хто думає так, як я, вдалося на певний час переконати Януковича і Тимошенко, що треба створити таку велику коаліцію. Пішов процес обговорення і створення, але ви знаєте, як він закінчився. Якби він закінчився позитивно, це би означало, що два тижні тому в парламенті обрали б Януковича президентом. Він також був би президентом, адже така була ідея. Тимошенко залишилась би прем’єр-міністром. Але повноваження у президента були б набагато менші. Вони б мали узгоджену позицію стосовно тих реформ, які треба провести, вони одне одного би стримували.
Я думаю, що зараз і Тимошенко, і люди із команди, які фактично лякали Тимошенко, що це антинародно і незаконно, зараз жалкують про це. З іншого боку, все навпаки. Звичайно, команда Януковича, яка говорила, що ми і так переможемо на президентських виборах і візьмемо всю владу і тоді покажемо їм «Кузькіну мать», вони зараз кажуть – ми були праві.
Від критиків
