Як краще покарати Добкіна і Кернеса в Україні

Одіозних "колишніх" не покарають. Принаймні, не затримають, не висунуть звинувачень, не посадять на лаву підсудних і не дадуть навіть мінімальний строк. Мова не лише про чинного міського голову Харкова Геннадія Кернеса і його друга, народного депутата від "Опозиційного блоку" Михайла Добкіна. Зі слів керівника Департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, друзям нічого не світить.

Так, вони підтримували "Антимайдан" не лише світоглядно, а й організаційно та фінансово. Так, озброєні бійці явно з ві́дома обох і за прямим усним наказом громили офіси, церкву та книгарню — місця збору прихильників Майдану. Так, очолюваний нині покійним бандитом Євгеном Жиліним "Оплот" напряму́ пов'язують із Кернесом, хоча жодних доказів, які б прийняла прокуратура, нема, не надано чи всі вони завбачливо знищені. Так, Добкін публічно підтримував побиття "Беркутом" майданівців, демонстративно вдягнувши футболку з символікою цього спецпідрозділу, бійці якого три місяці Революції Гідності набув статусу карателів. Кожен із цих фактів окремо й всі вони сукупно викликає цілком зрозумілий гнів, огиду в нормальних людей — та не конфліктує з буквою Закону.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Нікчема в центрі уваги. Чому в Україні не варто широко обговорювати вбивство бандита Жиліна

Можна спробувати скористатися досі діючою в Україні радянською формулою: "Була б людина — стаття знайдеться". А тут маємо одразу двох, дії яких не лише гіпотетично можуть підпасти відразу під кілька статей Кримінального кодексу України. Наприклад, частина 3 статті 146, яка передбачає відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинені організованою групою. 1 березня в Харкові після мітингу "Антимайдану", який відкрив Кернес, бійці хапали майданівців, били їх і тягнули в невідомому напрямку. Як міський голова, Геннадій Адольфович знав про наслідки напевне й навіть заохочував кримінал.

"Антимайдан" становив небезпеку не лише для майданівців, а й для пересічних людей, що теж доконаний факт: громадяни, котрі декларували нейтралітет, ставали жертвами пограбувань та побиття. Отже, Кернеса за великого бажання можна вважати організатором яскраво дійства з яскраво вираженими кримінальними ознаками. Але якщо мені скажуть — це притягнуто за вуха, напевне погоджуся. Адже, повторюся, ніде не фігурують документи, котрі доводять пряму причетність Кернеса з Добкіним до організації "Антимайдану". Й тим більше вони особисто не катували й не били майданівців. Віддавали накази — та довести це також неможливо.

Є у Кримінальному кодексі інший розділ — "Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина", і тут, знову ж таки — маючи бажання, час і натхнення, можна знайти кілька підходящих для згаданої парочки статей. А ще більше статей, порушених обома, є в розділах "Злочини у сфері службової діяльності" (зокрема — стаття 364, яка карає за зловживання владою) та навіть "Злочини проти правосуддя". Власне, той факт, що Кернес і Добкін на волі, сам по собі є злочином проти правосуддя. Хоча, як зазначив свого часу генеральний прокурор Юрій Луценко, правосуддя Facebook не має нічого спільного зі справжнім. А переконання в чомусь соцмереж не є доказовою базою, принаймні — для суду.

Інший приклад — свіжий візит до Верховної Ради соратниці Добкіна й Кернеса, одіозної Олени Бондаренко. Частину депутатів він обурив, а раніше соцмережі обурювалися її появою в прямих ефірах різних українських телеканалів. Також вона, будучи депутатом українського парламенту, заявляла з місця під час виступу Петра Порошенка: "Українська армія вбиває наших дітей!", безстрашно ретранслюючи російську пропаганду. А ще пані Бондаренко час від часу говорить подібне в ефірі російського ТБ. Коментуючи це, вона запитала: "А хіба заборонено?"

Ось ключ до розуміння, чому "колишніх" неможливо покарати згідно букви закону. Подібних законів нема навіть у більш розвинених країнах. У ХХ столітті засудили нацизм та фашизм у Нюрнберзі, після чого пропаганда цих ідеологій криміналізована навіть у тоталітарних та авторитарних країнах. Намалюйте свастику на кремлівській стіні й доводьте потім сакральність цього символу в суді. Захищати вас не візьметься жоден адекватний адвокат. Натомість суду над радянським та комуністичним не було в жодній із країн, потерпілих від нього. А Україна не визнала Партію регіонів злочинною організацією, тож приналежність до неї — не кримінал. Також не заборонено захищати радянські цінності, виступати в російських ЗМІ, "Антимайдани", покійному Бузині не забороняли писати й видавати свої твори. Всяка подібна заборона буде розцінена як репресії через власні переконання та можливість їх висловити.

Невже нема на всіх цих персонажів іншої кари, окрім Божої, якої найближчим часом не дочекаємося? Є, і то дуже болюче покарання. Щоб воно вступило в силу, Добкін, Кернес та подібні до них мають стати суспільними та медійними аутсайдерами. Людина, яка вважає себе порядною, не повинна вести з ними справ. Потиснути комусь із них руку, запросити в ефір, взяти інтерв'ю, просто стати поруч і сфотографуватися — повинно стати фактом, котрий ганьбить як особу, так і майданчик, на який вона запрошена. Знайомство з такими людьми вже саме по собі не має бути честю для того, хто себе поважає. А згадувати їх слід би було лише в негативному контексті. Ось випадок, здатний витіснити одіозних, але попри це не покараних співгромадян на маргінеси. Й зробити їх такими, котрі ні на що не впливають і нічого не вирішують. Це ж треба як себе не поважати, аби зважати на коментарі Геннадія Кернеса…

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред