Александр Хара

Директор департамента международных многосторонних отношений Фонда "Майдан иностранных дел", дипломат
26 декабря 2017 10:00

   

Читать ответы
  • Олександре, як після виборів у РФ може змінитися поведінка Кремля та його дії по відношенню до України?
    В цілому, політика Кремля щодо України не зміниться. Зазнають змін лише пропорції силових та несилових методів. Скоріше за все, не припиняючи "повзучої агресії", що дестабілізує ситуацію в Україні, Кремль вдасться до більш активних заходів, спрямованих на підрив політичної та економічної ситуації. Посилиться інформаційна агресія, психологічні операції, підтримка "п’ятої колони" та проросійських ЗМІ, не виключене скоєння терористичних актів та вчинення інших провокацій, що покликані показати безпорадність офіційної влади та посіяти зневір’я і жах серед пересічних українців. Оскільки Україна є демократичною, хоч і з певними обмовками, країною, суспільна думка значно впливає на будь-яку владу. Цією слабиною і користуватиметься Москва.
  • Що ви вважаєте найбільшими помилками і прорахунками української дипломатії у році, що минає? Заздалегідь дяку за відповідь.
    Українську дипломатію очолює президент України, який не вжив низку заходів по відбиттю збройної агресії РФ. Це і розірвання дипломатичних відносин з Росією, і введення воєнного стану, і вироблення стратегії на російському напрямі, і наполягання на безальтернативності "Мінську", і нездатність встановлення союзницьких взаємин із США та іншими країнами тощо. На додаток до цього внутрішньополітичні та економічні проблеми, а також неналежна боротьба з корупцією грають негативну роль у спроможності відстоювати національні інтереси на міжнародній арені.
  • Як би ви станом на сьогодні оцінили ефективність Мінських угод? Що корисного вони принесли задля врегулювання конфлікту на Донбасі за 2017 рік?
    Мінські угоди є нікчемними з правової точки зору та нездатними принести мир в Україну. Їх зміст викривляє сутність конфлікту: здається, що є громадянська війна і лише певна роль Росії у ній. Отже, якщо ми погодимося на розширення автономії так званих "ЛНР" і "ДНР", вони "захочуть" повернутися в Україну, і предмет конфлікту буде вичерпано. Насправді ж війна почалася з окупації Криму, а її причиною є бажання Росії обмежити суверенітет України. Отже, допоки Росія не досягне своєї мети або буде нездатна зробити це, війна в тій чи іншій мірі продовжуватиметься. Єдиним позитивом, який вбачають у домовленостях на Заході, є те, що це єдиний документ, під яким є підпис Росії. Мінські домовленості, на жаль, стали частиною умов підтримання санкцій. Тим не менше, допоки ми не визначимо справжню сутність конфлікту, не повернемо Україну у правове поле щодо відповідного реагування на агресію, а також не розпочнемо дипломатичні заходи з міжнародного визнання Росії як країна-агресора, успіху у припиненні війни та притягнення винних у ній до відповідальності не може бути досягнуто.
  • Пане Олександре, чим можна пояснити той факт, що за 2017 рік у України зіпсувалися стосунки ледь не з усіма країнами-сусідами? Це є результатом недалекоглядної політики української влади, незграбної поведінки наших дипломатів, наслідок втручання «третьої сили» чи чогось іншого?
    Погіршення взаємин із сусідами обумовлене причинами, що полягають в інших країнах. Зокрема, керівництво тих країн використовує український чинник задля забезпечення електоральної підтримки. Історична тематика або питання мови використовуються як об’єднавчий чинник для певних політичних кіл. Разом із тим, і українська сторона припустилася низки помилок. Так, закон про освіту мав би бути спочатку підтриманий дипломатичною активністю Києва. І, коли з’явилася певна антиукраїнська коаліція у цьому питанні, Київ міг би її розхитати, адже інтереси тієї ж Польщі та Угорщини різняться. Ми мали б більш жорстко поставитися до позиції Будапешту і не вступати в діалог в умовах ультиматуму. Ми могли б дочекатися висновків Венеціанської комісії і вже з чіткої правової позиції розмовляти з угорцями. Не завжди готовність до діалогу слугує вирішенню проблем. Натомість із Варшавою було вчинено цілком розумно, її занепокоєння було враховано. Щодо питань історичної пам’яті, слід посилити інформаційну та інші види роботи, з одного боку, відновлюючи історичну справедливість, а з іншого — доводячи, що певні речі не спрямовані проти Польщі. Це вельми складне завдання, адже у Польщі є консолідоване бачення минулого, а також нинішня влада використовує і використовуватиме його задля політичних цілей. Натомість в Україні відсутній загальносуспільний консенсус.
  • Вітаю. Скажіть, по-вашому, те, що Путін вирішив згорнути свою військову операцію в Сирії, може бути ознакою того, що тепер усі його зусилля будуть зосереджені на Україні? Дякую за відповідь.
    Передусім Росія кардинально не зменшує свою військову присутність у Сирії. Там залишається потужний офіційний компонент, також планується посилення військово-морського компоненту, а також створено спроможності задля реалізації концепції "заборона доступу та маневру" (тобто таких протиракетних засобів та засобів ПВО, що роблять вразливими будь-які сили супротивника в радіусі до 400 км). Фактично Москва створила своєрідну вісь небезпеки, що тягнеться від Калінінграду через російську територію, окупований Крим до Сирії. Росія і надалі використовуватиме Сирію в якості плацдарму в регіоні Середземного моря та Близького Сходу. На даний час, враховуючи прихований характер війни на Донбасі, Росія не зможе використовувати ВПС, які були виведені з Сирії. Можливо, так звані 1-й та 2-й армійські корпуси можуть бути посилені за допомогою кадрових військових та найманців приватних військових компаній, що воювали на сирійській землі. Втім, і наявних зараз на окупованих територіях сил та засобів достатньо для виконання тієї функції, яка відведена силовому компоненту у війні проти України.
  • Наскільки обґрунтовані образи та претензії поляків щодо суперечливих подій та питань у спільній українсько-польській історії? Наскільки боляче по Україні вдарить те, що відносини з поляками зіпсовані? Тим більше, що Польщу часто називали «адвокатом України в Європі» — хто ж тепер перебере на себе ці функції?
    Дійсно, вибудовування взаємин із Польщею вимагає дипломатичного таланту. Бажання поляків нав’язати власне бачення трагічних епізодів нашої спільної історії нікуди не дінеться. З іншого боку, Україна не може зупинити процес відновлення історичної справедливості. Нам не можна допустити нав’язування зовнішнього бачення нашої історії ані з боку наших ворогів, ані з боку друзів. Ми маємо зосередитися не лише на тому, що у нас є спільний ворог зараз, який є великою небезпекою для обох країн. Ми маємо сфокусуватися й на тому, що у наших країн має бути спільне майбутнє. Більшість інтересів безпекового та економічного характеру у нас збігаються. Поляки не перестали вважати, що цілісна суверенна прозахідна Україна якомога повно відповідає національним інтересам Польщі. Втім, вони можуть більш критично, ніж попередні ліберально-демократичні уряди ставитися до України. Так, вони доволі тривалий час були своєрідними "адвокатами України" в ЄС та НАТО, і ми вдячні їм за це. Але, я думаю, ми самі маємо показати відданість західним цінностям та реальні зміни, щоб жити за ними. У такої країни будуть і адвокати, і друзі, а у перспективі — й союзники. Тим не менше, нас активно підтримують як європейські країни (Литва, Британія, Швеція та інші), так і інші (США, Канада, Японія та інші). Отже, від нашої поведінки залежить, наскільки підтримка цих країн зміцнюватиметься, і до них додаватимуться нові.
  • Особисто для вас чи зберігається якась інтрига щодо президентських виборів у Росії, їхнього результату? Наскільки можливі якісь сюрпризи у цьому процесі, і чого вони можуть стосуватися?
    Росія не є правовою демократичною державою, тому сподіватися на те, що замість Путіна може прийти хтось інший, марно. Щодо України, навіть так звані лідери російської опозиції (Навальний та Собчак) лише нюансами відрізняються від Путіна і Ко. Враховуючи відсутність вільних ЗМІ, фактичне зомбування суспільства, а також невеличкий прошарок середнього класу, прихід будь-яких ліберальних демократичних політиків не проглядається у найближчому майбутньому. Можливо, на Путіна очікує доля його улюбленого Сталіна, коли він помре на самоті, а його оточення боятиметься прийти йому на допомогу. Малоймовірно, але не можна відкидати і можливості його усунення від влади. Втім, це не покращить нашого становища з огляду на наявний елітний та суспільний консенсус щодо підпорядкованої ролі України.
  • Як Путін може використовувати українську тематику у своїй передвиборчій кампанії? До яких дій щодо України він може вдатися, аби підвищити власні рейтинги?
    Безумовно, Путін може реалізувати певний проект, пов’язаний із Україною, щось на кшталт гуманітарної інтервенції, спрямованої на порятунок "русскоговорящіх" від трагедії в Сребрениці. Його пропагандисти вже почали казати, що надання американцями Україні зброї призведе до ескалації конфлікту. Звичайно, вони можуть використати це для невеличкої кампанії, метою якої буде не захист населення Донбасу, як дотепер, а інформаційний привід для виборів.
  • Татьяна Потураева: Украина заблокировала договор Болгарии и РФ на ремонт МИГ-29, София говорит о саботаже. Почему? Кому выгодно?
    Україна офіційно припинила будь-яку співпрацю у військово-технічному співробітництві з Російською Федерацією. Відтак, і пов’язані з цим контракти "заморожені". Це точно не є саботажем проти Болгарії. Це є вимушеним кроком. Зрозуміло, що від цього постраждали і українські підприємства ОПК, і іноземні партнери. Разом із тим, не можна собі уявити, як в умовах збройної агресії РФ Україна продовжувала би проекти, які посилюють російську здатність до агресії або приносять їй прибутки. Інше питання, чи могли б ми безпосередньо співпрацювати з Болгарією та іншими країнами, оминаючи Росію.