Алексей Гарань

Научный директор Фонда "Демократические инициативы"
14 июля 11:00

   

Читать ответы
  • Шановний пане Олексію! Завжди з надією читаю Ваші статті, виступи, інтерв"ю. У мене складне, мабуть, запитання: я втрутилася в дискусію щодо мовної проблеми й звернула увагу на те, що надто багато закликів від громади - до інших, до влади, але конкретної роботи дуже мало. Чи знаєте Ви зразки виходу з подібної до нашої мовної ситуації? Бо сподіватися на нашу владу на 99 відсотків марно. А мова наша чарівна! Чому має гинути?
    Мені це теж болить, але я можу згадати, як це було за радянських часів, коли я після закінчення школи не міг грамотно говорити українською мовою, бо не було відповідного оточення. Ми пройшли колосальний шлях. Після Революції Гідності престиж української мови зріс у рази. Водночас, враховуючи, скільки російськомовних воює і гине за Україну, я не думаю, що ми маємо занадто сильно тиснути в цьому питанні. Я думаю, що те, що відбувається зараз, поступово виведе нас на нормальний шлях поширення української мови. Влада все-таки теж щось робить, а ми маємо її контролювати. Тільки не перегинати палку на користь крикунів-урапатріотів, які будуть на цьому спекулювати і лише розколювати країну.
  • Як ви думаєте, наскільки ймовірний імпічмент Трампа? Чи піде Америка на такий крок? Чи, може, він сам піде у відставку?
    Ймовірність є. Демократи спробують це зробити. Тоді президентом стане Пенс. Але це справа американців, і нам у це не треба втручатися. Хай самі вирішують.
  • Г-н Гарань, как вы оцениваете идею сменить формат и название "АТО" и заменить на что-то другое? Что от этого изменится?
    Позитивно. Це дасть кращі правові підстави і можливості для дій наших військових.
  • Зараз здебільшого згадують радянські часи як суцільне зло та негатив, а ті, хто мають якісь теплі спогади частіше мовчать про них... Олексію Васильовичу, а ви про що згадуєте перш за все, коли йдеться про радянські часи?
    Згадую про те, який я був наївний, бо вірив у комунізм (хоча в Компартію не взяли), вірив у загрозу "українських буржуазних націоналістів", мріяв про світову революцію, не знав про ГУЛАГ і голод 1933 року, не міг говорити українською, бо був тотально русифікований. Напишу про це у своїх мемуарах під назвою "Дилеми українського політолога".
  • Рада підтримала подання на арешт Добкіна. Але чи буде цей арешт?
    Я думаю, він на це заслуговує. Якщо зможуть забезпечити достатню доказову базу. Але політично буде неправильно, якщо буде арештований тільки він. сподіваюся, що там будуть і Розенблат, і інші.
  • Наскільки Росія сьогодні договороспроможна? По яких питаннях вона готова домовлятися? Адже щодо Криму вона вперто повторює, що Крим - російський, і крапка.
    Кремль рахується тільки з силою. З силою української армії і силою санкцій. Крим — це питання довгострокове. Зараз ми його вирішити не можемо, але ми маємо посилити моніторинг міжнародних структур за ситуацією в Криму, і ми це робимо на різних рівнях. Зокрема, відомі резолюції ГА ООН, ПАРЄ, а нещодавно — і ОБСЄ, що стало нашою великою перемогою, враховуючи роль Росії в ОБСЄ. Але це нам не завадило досягти дипломатичного успіху.
  • Чи вичерпав себе "Мінськ"? Які ще задачі здатен вирішувати цей формат? Наскільки реально за його допомогою повністю врегулювати конфлікт на сході?
    Ми всі розуміємо вади "Мінська", але поки що іншого формату немає. Україна не здала жодної позиції, а санкції щодо Росії, які прив'язані до виконання "Мінська", продовжуються. Тому ми з цього процесу не виходимо. Якщо вдасться знайти щось краще, буде добре, але на даний момент виходимо з того, що є і що допомагає захистити наші інтереси.
  • Здравствуйте, Алексей Васильевич. Продолжаете ли вы ваши поездки в зону АТО или прифронтовые города? Если да, то поделитесь вашими оценками и наблюдениями, так сказать, из первых рук (потому что телевизор не всегда полно и достоверно передает "картинку") - как меняются настроения тамошних людей к происходящему, к действиям Киева? Не удаляется ли от Украины этот регион еще больше? Заранее спасибо.
    Нещодавно я був у Широкиному. Я завжди казав, що на місці ситуація виглядає краще, ніж коли ми дивимося телевізор у Києві. Не порушуючи Мінських домовленостей, українська армія в разі необхідності дає відсіч і дуже болючу для ворога. В армії тепер контрактники (а не мобілізовані), які знають, для чого вони прийшли, і вони роблять свою роботу, розуміючи, що ця робота може розтягтися на роки, оскільки багато з них підписали контракт до завершення АТО, і це їх свідомий вибір. Щодо настроїв на Донбасі, в понеділок, 17 липня, об 11.00, ми, Фонд "Демократичні ініціативи", представляємо в Українському кризовому медіа-центрі результати нового опитування. Трансляція буде онлайн. І одразу після того ми оприлюднимо результати на сайті "Демініціатив".
  • Ви буваєте за кордоном, спілкуєтеся з західними журналістами й експертами. Скажіть, як там зараз сприймаються події в Україні та й сама країна? Чи немає втоми від наших не надто відповідальних політиків, слів, а не справ, невичерпних проблем тощо? Адже підтримкою та допомогою інших не варто зловживати...
    Втома є. Це стосується насамперед боротьби з корупцією, але водночас відзначають і великий прогрес у реформуванні інституцій в Україні. І в цьому західні оцінки кращі, ніж ми чуємо від наших політиків на телебаченні. Ви здивуєтеся, але це стосується, наприклад, і Гонтарєвої, і її дій щодо санації сумнівних банків. Щодо мінського процесу, то на Заході зараз краще розуміють позицію України: спочатку безпека, а все інше — потім.
  • Олексію Васильовичу, нинішні кроки в напрямку боротьби з корупцією є справжньою боротьбою чи це суто показові або декоративні маневри, "типу щось робиться"?
    Громадянське суспільство і журналісти борються по-справжньому, і вони за допомогою Заходу здійснюють реальний тиск на владу, змушуючи її займатися не тільки показухою, а й щось робити. Борімося — поборемо.