Алексей Гарань

Научный директор Фонда "Демократические инициативы"
14 июля 11:00

   

Читать ответы
  • Регіонали можуть своєю демагогією взяти реванш. Що владі треба сьогодні робити, щоб цього не сталося?
    Проблеми не тільки в регіоналах. Проблеми — в "демократах" і "патріотах", які насправді займаються голим популізмом. Влада зараз може говорити про успіхи з безвізом, ратифікацією Угоди про асоціацією, макростабілізацією, але зрозуміло, що цього не достатньо. Потрібно, щоб люди відчули реальні зрушення, хай і невеликі. І потрібні "посадки" корупціонерів. Тоді реваншу регіоналів не буде.
  • Чи може Німеччина поставити питання про повернення Кенігсбергу сьогодні?
    Ні. Ні Німеччина, ні Захід в цілому не будуть діяти всупереч принципу непорушності повоєнних кордонів.
  • Як Ви бачите вирішення долі непризнаної ПМР? Чи довго цей проросійський анклав буде нам заважати нормально існувати?
    На жаль, я не бачу в короткостроковому плані вирішення цієї проблеми. Але це залежить насамперед від самої Молдови і її нинішньої влади. Існування ПМР створює певні загрози і для нас, але не будемо їх перебільшувати. Головне для нас — це стабільність в Одеській та Вінницькій областях. А це все-таки залежить від нас.
  • Чому жорствко не ставиться питання про позбавлення Росії права вето і навіть права голосу в РБ ООН? Адже держава-агресор не має права вирішувати долю інших держав!
    Ставиться. Але будьмо реалістами, Росія — ядерна країна, і це змушує з нею рахуватися, в тому числі і членів РБ ООН, серед яких, до речі, і Китай, який заграє з Росією, перетворюючи її на свого молодшого партнера.
  • Чи могла Україна все-таки відстояти Крим в 2014 році? Чи дійсно не було чим воювати? Невже все так було погано?
    На мою думку, ні. Наша силова відповідь могла бути використана Росією для повномасштабної агресії по всьому фронту. Ми могли б потрапити в ту саму пастку, в якій опинився Саакашвілі в Південній Осетії.
  • Що ми робили не так на Донбасі і в Криму за роки незалежності?
    Це загальновідомо. Залишили їх під контролем напівмафіозних структур.
  • Як Ви вважаєте, чи може Росія дійсно розвалитися? Це для нас добре?
    Як один із сценаріїв — так. Але в ньому для нас і для світу не тільки позитиви, а й ризики, оскільки відбудеться непрогнозована дестабілізація ситуації. Тому давайте розраховувати не на це, а насамперед на нас самих.
  • Якби президентом України в 1991 році став Чорновіл В.М. і Україна пішла шляхом країн Балтії, як би ми жили сьогодні в Україні? Давайте трошки пофантазуємо! Дякую.
    На той час ті, кого ми називаємо демократами, не мали більшості у суспільстві. Суспільство просто було неготове до таких перетворень. Могла б відбутися така ж дестабілізація, як за Ельчібея в Азербайджані або Гамсахурдія в Грузії.
  • Як боротися з підлою російською пропагандою? Чому наші деякі відомі діячі їздять на політичні ток-шоу до Росії, де їх принижують і ноги витирають? Невже так багато грошей за це платять, що можна і потерпіти?
    Я особисто вважаю, що ті, хто їздять на ток-шоу в Росію де-факто підіграють Росії. Питання — до них. Хіба що за винятком Олесі Яхно, бо вона — жінка, і їй не можна так просто по-хамськи затикати рота.
  • Військова розвідка США нещодавно спрогнозувала, що війна на Донбасі продовжиться і в 2018 році, і що "Мінськ" навряд чи повністю буде виконаний. Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою? У чому ви бачите вихід із ситуації та шляхи, які б дозволили закінчити війну якомога швидше?
    Про "Мінськ" я вже сказав. Я не думаю, що він буде повністю виконаний. Але як інструмент для збереження санкцій він поки що лишається. Путін продовжує військовий тиск на Україну, тому звідси й випливає необхідність збереження санкцій, які прив’язані до "Мінська". Не можна виключати того, що Путін може піти на подальшу ескалацію, але він змушений буде вважати і на зростання можливостей української армії, і на посилення в такому випадку санкцій проти Росії, а це для нього дуже болюче. Як суттєвий елемент реформування української армії — наша співпраця з НАТО. Добре, що ми зафіксували курс на вступ до НАТО в законі. Більше того, Порошенко підняв питання про початок діалогу щодо можливості подання Україною заявки на отримання ПДЧ у 2020 році. Не всі в НАТО з цим зараз погоджуються, але хай думають. Ми чітко окреслили свою позицію, яка спирається на суттєві зміни в ставленні українських громадян на користь НАТО. А щодо реакції Росії, то давайте будемо реалістами — Росія стала агресором не тому, що ми хочемо до НАТО. Вона здійснила цю агресію в умовах "позаблоковості" України. Тому ми маємо думати над тим, як забезпечити нашу безпеку — це наше право.