Дмитрий Снегирев

Сопредседатель общественной инициативы "Права справа"
24 ноября 11:00

   

Читать ответы
  • Пане Дмитре,чому,на Вашу думку,в останні рік-два спостерігається такий суспільний розрив,десь далеко,якісь люди воюють протестують,мітингують,а "на місцях"намагаються перетравити массу взаємовиключаючої інформації?Це проблема партійних структур,ЗМІ,чи ще чогось?Дякую!
    Поява взаємовиключної інформації свідчить про незахищеність українського інформаційного поля і відсутність єдиної інформаційної політики, яка б мала на меті захист національних інтересів. Натомість ми можемо спостерігати за боротьбою різних груп впливу не тільки в політичній площі, але й в інформаційному просторі. Ці процеси є шкідливими не тільки для внутрішніх процесів в Україні, але й формують негативний загальноукраїнський імідж на міжнародній арені.
  • Пане Дмитре, які наслідки можуть мати та про що свідчать заяви Медведчука, зокрема, про те, що наші військові та деякі цивільні - злочинці, які вчинили особливо тяжкі злочини, і його натяк, що треба віддавати всіх, кого розшукує ОРДЛО? Як це може позначитися на процесі обміну полоненими?
    Що стосується ролі Медведчука, то у вересні 2017 року українською стороною було висунуто пропозицію щодо обміну 309 бойовиків на 87 українських бранців. В той час як під час зустрічі Медведчука з Путіним Медведчук озвучив інші цифри — 307 бойовиків та 74 українських полонених. Це свідчило про те, що Медведчук виступає не як офіційний представник України у мінській підгрупі, а як приватна особа, кум Путіна, який веде власну гру. Більше того, під час цієї зустрічі Медведчуком була озвучена теза про те, що переговори щодо обміну полоненими заблоковані протягом останніх 14 місяців. Хоча останній обмін відбувся в грудні 2016 року. На ці розбіжності вказав патріарх Московської церкви Кирило, підкресливши, що останній обмін у грудні відбувся за участі РПЦ. Подібна заява мала на меті показати непоінформованість української сторони щодо обміну полоненими і наголосити на ключовій ролі РПЦ у цьому процесі, при цьому нівелювавши заяву Всеукраїнської ради церков до глав світових конфесій щодо сприяння у процесі звільнення заручників.
  • Який на сьогодні сенс Мінських угод? Що вони дають зараз?
    Єдиний позитив від Мінських угод — припинення активної фази протистояння. Але політична частина цих угод (проведення виборів, загальна амністія та особливий статус окупованих територій) несуть у собі потенційну загрозу суверенітету України.
  • Нещодавно Путін заявив про те, що військова операція росіян у Сирії завершується. Як ви гадаєте, чи існує у зв*язку з цим ризик того, РФ почне нарощувати свої війська поблизу українського кордону?
    Не залежно від того, завершиться чи ні операція в Сирії, РФ буде розглядати Україну як територію свого геополітичного впливу. Відповідно одним із елементів демонстрації цього впливу буде військова складова — розміщення додаткових підрозділів на окупованих території і поблизу кордонів з Україною. Ця практика буде використовуватися РФ з метою не допустити євроінтеграційних процесів України та її вступу до НАТО.
  • Вітаю! Як, по-вашому, більш правильно називати і характеризувати те, що відбулося в «ЛНР» — переворот, політична криза, розкол у «ЛНР» тощо? І чому? В чому полягають причини цих подій?
    Нинішні події в "ЛНР" важко назвати заколотом або путчом у його класичному розумінні хоча б із поваги до історичних прикладів проведення путчів. Адже за чотири дні протистояння жодною з ворогуючих сторін не було зроблено жодних практичних кроків щодо ліквідації політичних опонентів. Події, що розгортаються в Луганську, є елементом гри російських спецслужб, які, по-перше, мають показати, що події всередині "республік" є внутрішнім політичним життям цих утворень, а Росія не має жодного відношення до цього. Подібна позиція потрібна Москві, аби показати, в першу чергу, країнам Заходу, учасникам "нормандського формату" і США, що Росія якщо і має вплив на ці "республіки", то він не безмежний. Це вкладається в тезу Піскова, що пролунала після телефонної розмови Путіна з ватажками бойовиків щодо обміну військовополоненими. Тоді стало зрозуміло, що заблокований з грудня 2016 року процес обміну полоненими можна вирішити одним телефонним дзвінком президента РФ. Це наочно продемонструвало ступінь впливу РФ на процеси та на керівництво цих "республік" і, відповідно, можливості РФ щодо впливу на подальший перебіг подій на сході України — припинення чи активізацію бойових дій. Після цієї розмови у країн Заходу виникли запитання до керівництва РФ з приводу того, що Росія, маючи можливості припинення збройного протистояння, не використовує їх, а, навпаки, робить усе можливе для подальшої ескалації напруженості. По-друге, спецслужбами РФ просувалася ідея про можливість створення нового квазіутворення шляхом злиття двох псевдореспублік. Подібна ідея вже вкидалася в інформаційний простір лідером бойовиків "ДНР" Захарченком. Тоді йшлося про можливість створення так званої "Малоросії" шляхом об’єднання "ЛНР" і "ДНР". Це був пробний камінчик, закинутий в інформаційний простір, щоб подивитися на реакцію як України, так і країн Заходу. Створення цієї "держави" загрожувало самому факту існування Мінських домовленостей. Як відомо, підписантами Мінських угод є дві псевдореспубліки — "ДНР" і "ЛНР". І їх об’єднання чи створення нової структури автоматично веде до скасування Мінських угод. Подібний розвиток подій не влаштовує, в першу чергу, країни Заходу, бо з появою нової сторони конфлікту прийдеться починати нуля. На жаль, змушений констатувати, що інформаційний простір України виявився незахищеним у моменті просування подібної інформації.
  • Пане Дмитре, в чому суть особистого конфлікту між Плотницьким і Корнетом, як ви гадаєте? Що вони не поділили?
    Як такого конфлікту між Плотницьким і Корнетом не існує. Плотницький намагається одноосібно контролювати фінансові потоки на території «ЛНР» і зосередити в своїх руках вплив не тільки на політичне й фінансове життя, але й на силовий блок. З боку Корнета лунають претензії не особисто до Плотницького, а до його найближчого оточення. Тому казати про те, що існує особистий конфлікт між Плотницьким і Корнетом, не можна. Йдеться про перерозподіл фінансових потоків і встановлення одноосібної влади в "ЛНР". Плотницький і Корнет — це різні за своїм політичним і фінансовим впливом фігури. Плотницький як підписант Мінських домовленостей є елементом політичної гри під назвою "Мінські домовленості". Водночас той час як Корнет є розмінною фігурою. Як свідчить перебіг подій в "ЛНР", посада очільника будь-якого міністерства не дає індульгенції на довічне правління.
  • У ЗМІ проходила інформація про те, що, мовляв, у нинішньому протистоянні в «ЛНР» Кремль обрав сторону Корнета. Чим цей персонаж вигідний і зручний російській владі? Для яких цілей він потрібен?
    Інформація про підтримку Корнета з боку РФ не відповідає дійсності. Поясню — чому. 13 листопада відбулася зустріч у форматі Волкер-Сурков, після якої обидві сторони перемовин зробили заяву про те, що «дорожньою картою» врегулювання ситуації на сході України є Мінські домовленості. Підписантом цих домовленостей є Плотницький як легітимний, з точки зору Москви, лідер "ЛНР". Відповідно його фізична ліквідація чи усунення з посади ставить під удар не лише репутацію Суркова як переговірника, але й ламає всю геополітику РФ на зовнішній арені, демонструючи всьому світові, що наразі РФ не контролює процеси, які відбуваються на окупованих територіях. До заяв Суркова і перемовин із ним не варто серйозно ставитися. Після заяви Корнета про те, що Росія підтримує його як сторону конфлікту, з РФ пролунала жорстка відповідь із найближчого оточення Суркова про те, що Росія наразі не підтримує жодну зі сторін конфлікту. Більше того, подібна заява Корнета стала фактично власноруч підписаним смертним вироком йому особисто. Бо подібні заяви без узгодження з батьком проектів "республік" — Сурковим — недоречні. Більше того, шкідливі. Заява Корнета свідчила про наявність декількох груп впливу всередині самої РФ і конфлікту між цими групами впливу. Швидше за все, йдеться про те, що Корнет намагався заручитися підтримкою не Суркова, а ФСБ РФ. Подібна поведінка Корнета лише зіграла на руку Україні, даючи всі підстави казати про те, що Кремль не тільки не контролює ситуацію на окупованих територіях, але й, власне, в самій Росії існують декілька груп впливу, що свідчить про втрату Путіним контролю над ситуацією.
  • Чим завинив Плотницький перед «лнрівськими» бойовиками та російськими кукловодами, що його вирішили замінити?
    Питання заміни Плотницького наразі не стоїть. Про це, до речі, заявив і сам заколотник Корнет, пояснивши, що основні претензії не до Плотницького, а до його найближчого оточення, яке ввело в оману ватажка бойовиків. І тут показовою є ситуація з так званою "втечею" Плотницького на територію РФ. Не зважаючи на наявність претензій Корнета і інших заколотників до найближчого оточення Плотницького, а йдеться про главу його "адміністрації" Тейцман, керівника ГТРК Шурхаєву і керівника особистої охорони, жодна з цих осіб не була видана Плотницьким заколотникам, і відповідно самі заколотники, маючи всі можливості для їх арешту, дали можливість безперешкодно покинути заблоковану будівлю "урядового кварталу" не тільки ватажку бойовиків, але й найближчому оточенню. Що свідчить про те, що Плотницький не здав своїх позицій, а відповідно так званий заколот нагадує дешевий водевіль. Основні претензії на адресу Плотницького, які лунають з боку "заколотників" - фізична ліквідація лідерів бойовиків першої хвилі "русской весны", одноосібний контроль над фінансовими потоками з боку РФ і намагання одноосібно контролювати основні фінансові потоки всередині самої "республіки" (видобуток та продаж вугілля, виробництво контрафактної продукції і контрабанда паливномастильних матеріалів та наркотичних речовин). Судячи з того, що Плотницький безперешкодно залишив заблоковану будівлю, претензій з боку російських кураторів до нього немає.
  • Пане Снегирьов, лунала така думка, що розбірки між ватажками бойовиків є відображенням розбірок, які відбуваються в Росії між різними групами інтересів, які по-різному бачать подальший розвиток подій на сході України та долю ОРДЛО. Що ви думаєте з цього приводу?
    Дійсно, розбірки між різними групами впливу всередині "ЛНР" є дзеркальним відображенням наявності суперечок між різними групами впливу всередині Росії. В першу чергу, йдеться про конфлікт між "групою Суркова" і представниками силового блоку, передусім, ФСБ. Крім цього, існують розбіжності і відверте протистояння всередині самого силового блоку, в першу чергу, це стосується конфлікту між ФСБ і ГРУ ГШ МО РФ. Йдеться про те, що за спиною Суркова як людини, яка є ідеологом створення "республік", ці силові структури намагаються поділити фінансові потоки і сфери впливу всередині цих "республік". Ці війни між російськими силовими структурами періодично вибухають на території "республік" у вигляді заколотів, путчів і фізичної ліквідації тих чи інших ватажків бойовиків. Ці протистояння між російськими силовиками ставлять під удар самого Суркова як представника Росії у перемовинах із країнами Заходу, демонструючи його неспроможність впливати на внутрішні процеси, які відбуваються на теренах "республік".
  • На вашу думку, ким були «зелені чоловічки» з білими пов’язками, які охороняли адмінбудівлю в центрі Луганська?
    "Зелені чоловічки" — це служба так званої урядової безпеки "ЛНР", яку очолює Євгеній Селіверстов. Кістяк її складають кадрові офіцери спецслужб РФ. Так, зокрема, особисту охорону ватажка бойовиків Плотницького здійснюють бійці з загону спецпризначення "Заслон" Служби зовнішньої розвідки РФ. Відповідно, ці "зелені чоловічки" були представниками названих структур.