Дмитрий Снегирев

Сопредседатель общественной инициативы "Права справа"
24 ноября 11:00

   

Читать ответы
  • За якими напрямками найбільш імовірна активність бойовиків, де саме можливі "прориви" або захоплення "сірих зон"?
    Загострення ситуації залежить не від військової складової, а є частиною політичної гри російських кураторів. Загальновідомою є практика, коли росіяни використовують "принцип терезів" — войовниче "ДНР" і миролюбне "ЛНР", та навпаки. Все залежить від конкретної ситуації і політичних цілей. Наявність такої практики свідчить про повну підпорядкованість керівництва цих "республік" вказівкам російських кураторів. Найбільш небезпечними залишаються Маріупольский, Донецький та Попаснянський напрямки.
  • Пане Дмитре, як дії та заяви Кремля щодо Донбасу можуть змінюватися із наближенням президентських виборів у Росії? Яким чином Путін може використовувати українську тему в своїй передвиборчій кампанії?
    Вибори в РФ — це, швидше, умовне явище, ніж реальне волевиявлення росіян. Це, скоріше, театральний акт, ніж прояв демократії. У Путіна наразі немає реального конкурента. Тому не залежно від того, чи буде Путін використовувати риторику щодо подій на сході України, результат виборів відомий наперед. Теза про те, що ситуацію на сході України не варто обговорювати до президентських виборів у Росії, вкидається самим росіянами. Це робиться для затягування переговорного процесу.
  • Як думаєте, чи все від неї залежне робить українська влада, аби якомога швидше припинити війну на сході? Які очевидні кроки, що повинні були бути здійснені за нинішніх обставин уже давно, і досі лишаються не реалізованими?
    На жаль, змушений констатувати, що Україна наразі фактично перестала бути суб’єктом міжнародного права, перетворившись на об’єкт. Зустрічі у форматі Волкер-Сурков без запрошення української сторони свідчать саме про це. Тобто доля України і подальші дії щодо врегулювання ситуації на сході вирішуються без самої України. Український парламент досі не визнав Росію окупантом, а бойові дій на сході країни — війною. Україна досі фактично живить окуповані території, продовжуючи практику виплати пенсій і соціальних нарахувань, постачання світла, води, електрики. Хоча, згідно з Женевськими домовленостями, саме країна-окупант (в даному випадку — Росія) має взяти на себе весь тягар соціально-економічного забезпечення окупованих територій.
  • Як ви ставитеся до ідеї введення миротворців на Донбасі? У чому, з вашої точки зору, полягають її ризики та користь? Наступне. Що ви думаєте про пропозицію Лукашенка — відправити на Донбас білоруських миротворців? Це прийнятна для України річ?
    Негативно ставлюся. На мою думку, наявність миротворців буде свідчити не про вирішення конфлікту, а про його замороження. Такий сценарій може розтягнутися на роки. Пропозиція Лукашенка щодо введення білоруських миротворців дивним чином співпала за часом з розмовою президента Путіна з ватажками бойовиків щодо звільнення полонених. А це свідчить про те, що ця пропозиція узгоджена з РФ, а не є самостійним рішенням Лукашенка. Збройні сили Білорусі лише раз брали участь у проведенні миротворчих операцій, це було в Лівані. І кількість білоруських вояків сягала п’ять чоловік. Тому серйозно говорити про досвід Білорусі у веденні миротворчих операцій не можна. Ці пропозиції свідчать про намагання РФ якщо не самій брати участь у миротворчий операції, то мати можливість діяти під прикриттям миротворців, підконтрольних Росії країн. Для України такий сценарій невигідний і неприйнятний. Не випадково після заяви Лукашенка і критики з боку українських політиків, у Білорусі розгорівся «шпигунський скандал», який варто розглядати як елемент тиску на Україну. У таких речах збігу обставин не буває.
  • Добридень. Чи володієте ви інформацією про те, якими є щомісячні обсяги контрабанди на Донбасі? Хто і на чому найбільше заробляє в цій війні? І скільки вона може тривати, якщо є вкрай вигідною для людей, що мають вплив і уповноважені приймати рішення?
    Обсяги щомісячної контрабанди відомі лише людям, які нею займаються. Але дивним чином в окупованому Луганську лікеро-горілчаний завод "Луга-Нова" збільшив у шість разів у порівнянні з довоєнним періодом випуск власної продукції. Якщо враховувати факт, що територія "ЛНР" — це менше половини Луганської області за часів України, а обсяги реалізації російської лікеро-горілчаної продукції в "ЛНР" збільшилися на 30%, виникає логічне запитання — де реалізовується продукція цього підприємства. За відкритою інформацією, щорічні втрати українського бюджету від продажу контрафактного тютюну виробництва фабрики "Хамадей" (Донецьк) сягають приблизно 6 мільярдів гривень. Тривати така ситуація буде доти, доки в ній фінансово зацікавлені обидві сторони.
  • Пане Дмитре, чому, як гадаєте, у України поступово псуються відносини ледь не з усіма сусідніми країнами? Росія, Білорусь, Угорщина, Польща… Лишається ще всього три, з якими ще більш-менш зберігаються партнерські стосунки. Чи є ризик, що цей «клуб недружніх країн» просто оточить нас з усіх боків? І що тоді..?
    Тут є декілька аспектів. Не останню роль у погіршенні відносин України з сусідами відіграють операції російських спецслужб. Так, зокрема, в Угорщині місцевими спецслужбами доведено факт співпраці керівництва партії "Йоббік", яка виступає з територіальними претензіями до України, з російськими спецслужбами. Аналогічна ситуація у Польщі, де керівництво польських "правих" партій ("Зміна", "За друга", "Фаланга") виступає з антиукраїнськими гаслами — вони мають тісні зв’язки з російськими спецслужбами. "Права справа" в квітні 2015 року повідомляла про факти участі громадян Польщі у конфлікті на сході України та можливі факти співпраці керівництва польських "правих" партій зі спецслужбами РФ. У червні 2016 року польські спецслужби провели низку обшуків в офісах лідера партії "Зміна" за звинуваченням у співпраці з російськими спецслужбами. Щодо Білорусі, то останні події — «шпигунський скандал» — свідчать про те, що відповідні антиукраїнські акції є одним із елементів гри російських спецслужб із метою погіршення відносин між країнами.
  • Дмитрий, у меня к вам вопрос относительно призыва "мозгового центра" Трампа - аналитического центра Heritage Foundation - наконец вооружить Украину. Как американское оружие, уже не оборонительного характера, в руках украинских военных будет способно повлиять на ситуацию на Донбассе? Какую реакцию со стороны России это вызовет? Послужит ли сам факт предоставления такого оружия сдерживающим фактором? Или Россия сначала должны будет увидеть его в действии? Не психанет ли она еще больше?
    Сполученими Штатами Америки прийнято рішення про надання Україні гранту на закупівлю військового спорядження оборонного характеру. Наявність сучасних технологій дозволить Україні ефективно протистояти зовнішній агресії з боку РФ. Щодо реакції з боку країни-агресора, то вона її продемонструвала у вигляді захоплення українських територій. Тому Україну не мають турбувати "нерви" Росії. Крім отримання американської зброї (і це має бути безкоштовно, а не за гранти), Україна повинна розвивати власний військово-промисловий комплекс, як ключовий чинник стримування російської агресії і повернення окупованих територій. У цьому плані в нас є певні напрацювання. Йдеться про протитанкові ракетні комплекси "Стугна" чи "Скіф", які не поступаються американським аналогам. І вони в 14 разів дешевші за останні. Наявність сучасного озброєння виступатиме не лише стримуючим чинником, але і додатковим аргументом для повернення окупованих територій.