Геннадий Москаль

Губернатор Закарпатской области
6 апреля 14:00

     

Читать ответы
  • Що ви думаєте про «справу Бубенчика»? Якщо цього майданівця засудять, а ті, хто розстрілював Небесну сотню так і лишатимуться неназваними і непокараними, які наслідки це матиме для владі і суспільства в цілому?
    Не може слідство розслідувати одну частину справи, а другу оминати. Так, правоохоронців, які загинули під час подій на Майдані, менше, ніж мітингувальників, але поранених серед них також чимало — вони просто були в бронежилетах. Крім того, 20 лютого 2014 року там стояли Внутрішні війська строкової служби — без автоматів, без нічого. Багато телеканалів вело тоді прямі стріми, і можна було побачити: бах — один упав, бах — другий, бах — третій… Той поранений, того вбили… Хто стріляв? Саме це повинно з’ясувати слідство. Могла стріляти агентура СБУ або МВС, аби підштовхнути Януковича до більш рішучих дій. Це могли бути провокатори того ж 5-го розвідуправління Російської Федерації, керівник якого 20 лютого був на прийомі у Януковича (це підтверджено, і це відкрита інформація). Це міг бути спочатку обстріл кількох солдатів строкової служби, а потім сталося те, що сталося… А де та зброя? Адже майже по всій Україні, особливо з усіх райвідділів Львівської області, Львівського обласного управління «Беркут» були забрані тисячі одиниць вогнепальної зброї. Куди вона поділася? Генпрокуратура взагалі це розслідувала? Я ще тоді казав, що все це потрібно розслідувати в комплексі, тоді ми знайдемо слід — хто за цим стояв, хто цього добивався. Хто підпалив офіс «Партії регіонів»? Адже підпалили для чого? Для того, щоб підштовхнути Януковича до більш радикальних дій. Тоді ж і там же були знайдені ті списки — «чорна каса», про які сьогодні скромно всі мовчать. Також усі мовчать, що були вкрадені декілька сотень тисяч доларів із сейфу, який був на третьому поверсі, звідки видавали кошти. Це все треба розслідувати в купі — тоді все встане на свої місця: хто стріляв у майданівців, хто стріляв у «беркутівців» чи правоохоронців, хто підпалив офіс «Партії регіонів», хто підпалив Будинок профспілок, хто звозив «тітушок», в яких адміністраціях вони жили, хто їх годував і давав їм гроші — маса питань. Я був головою Тимчасової слідчої комісії і казав те саме у прокуратурі. Або, наприклад, постраждала купа журналістів тільки 1 грудня на Банковій, коли були зіткнення. Знайшли хоч одного, починаючи від українських і починаючи іноземними (France Press, Associated Press і т.д.)? Можна перелічувати довго. А що, хіба тяжко знайти тих, хто зупинив метро? Це була перша зупинка метро на декілька днів після війни. Хіба тут такий великий склад злочину? Ну, знайшли того, хто дав підсрачника козаку Гаврилюку, через що пізніше останній став народним депутатом. А що ще з’ясували і найшли?
  • Геннадію Геннадійовичу, не секрет, що вам часто дорікають за лайку та нецензурну лексику, яку, як на мене, ви часто дуже влучно вживаєте, бо інакшої реакції людина або ситуація не може викликати:) Але питання інше: чому так виходить? Це результат надмірної емоційності? Чи інколи це просто найбільш ефективний і точний спосіб донесення позиції? :)
    Інколи я не бачу іншого способу донести свою позицію.
  • Полторак учора сказав про те, що Росія стягнула до кордону з Україною 19 батальйонних тактичних груп чисельністю 77 тисяч осіб, а також техніку. Як ви думаєте, навіщо? До чого готується Росія? Справді є загроза повномасштабної агресії? Чи це просто спроба залякати Україну?
    Працюючи на Донбасі, я усвідомив одну річ. Всі ці «козачки», бойовики, російські військовослужбовці і всі, хто там знаходиться з різних країн, нічого не вирішують. У Ростові-на-Дону є штаб, який керує проведенням усіх спецоперацій на Донбасі. Він вирішує, коли йти в наступ, коли кого захоплювати, коли створити «котел» у Дебальцево чи в Іловайську тощо. Ця інформація є у відкритих джерелах, бо я говорив, де саме вони знаходяться в Ростові. Що у них там у голові? Це питання до Зовнішньої розвідки України і до Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил України. На жаль, я там джерел інформації не маю.
  • Пане Геннадію, за вашими спостереженнями, чи можуть процеси, аналогічні тим, що зараз відбуваються на Донбасі, початися в інших областях України, зокрема, на Закарпатті? Розмови про сепаратистські настрої в області, якою ви керуєте, мають під собою реальні підстави чи це міф? Якщо це вигадка, то кому і навіщо вигідно розповсюджувати такі чутки?
    Сепаратистських настроїв на Закарпатті немає. Це однозначно. І це вам підтвердить будь-хто. Такі чутки — це частина інформаційної атаки, яку намагалися здійснити на Закарпатті, коли хотіли створити уявлення, що в цій області живуть одні сепаратисти, контрабандисти, власники приватного кордону і супер-контрабантист Атіла. Саме такий «собіратєльний» образ Закарпаття намагаються створити. Але — нема тут сепаратизму. Люди тут не хочуть нічого такого — ні угорці, ні румунці, ні словаки, ні будь-хто інший. І, навпаки, мешканці Закарпаття дуже болісно сприймають ті ярлики, які на них намагаються навішувати. Тут — багатонаціональний регіон.
  • Геннадий Геннадиевич, как вы считаете, хотят ли сейчас жители Донбасса в состав Украины? Есть ли у них повод хотеть сюда? Или им все равно – Путин или Порошенко, лишь бы прекратили стрелять?
    На Донбасі є різні групи населення. Є ті, хто закоханий у «Новоросію», хто не бачить себе без «ДНР» і «ЛНР», хто закоханий у Путіна по самі вуха. А є і проукраїнськи налаштовані люди, яких життєві обставини змусили залишитися на Донбасі. У когось батьки прикуті до ліжка, у когось діти-інваліди… У кожної сім’ї свої обставини. Тож на Донбасі дуже різні категорії людей. Одні розуміють, що відбувається, інші — не розуміють. Особисто я побоююся, щоб Донбас не став Косовим-2, бо на Донбас хочуть ввести «голубі каски». Але начебто і в Косово вводили миротворців ООН задля того, аби воно залишилося в складі Сербії. Проте згодом Захід у своїй більшості визнав незалежність Косового. Україна, як відомо, поки що відмовляється визнавати цю незалежність. Згадайте, тоді відбувалися напади на сербські святині, руйнувалися храми на території Косового, загинули цивільні люди… Коли відбувалися напади на сербів, коли їх вбивали, миротворці не надто втручалися в цей процес. А завершилося все тим, що Косово стало незалежною республікою, і країни Заходу, які так засуджували всі ці події, визнали його. Боюся, що введення «голубих касок» на Донбас призведе до подібних речей. Головне, щоб не вийшло так: «ДНР» і «ЛНР» об’єднаються, створять «Новоросію» (чи назвуться якось інакше), будуть захищені від української армії оонівським мандатом і проведуть собі вибори — оберуть свій «парламент», «президента» і «кабмін». А потім ті, хто виступали за введення санкцій проти Росії, по одному почнуть визнавати цю «республіку». Це — найгірший варіант, який може бути, якщо будуть введені миротворці на Донбас. Я просто проводжу аналогію з Косовим. Але можна проводити паралелі з Придністров’ям, Абхазією, Південною Осетією, Карабахом — чим завгодно. Крім того, зараз модно казати, що «вирішальне слово за Путіним»... Але у мене одне питання: а у 1991 році, коли від’єдналося Придністров’я, де був Путін? Про нього ніхто не знав і не чув. Карабах — де був Путін? Коли спитали Навального, чи поверне він Крим Україні, якщо здобуте посаду президента, він сказав, що Крим — російський. Єльцин начебто був демократом, принаймні так його подають, але він, як і всі інші, вийшов із імперської Росії. Тому я не бачу різниці між Єльциним, який наплодив цілу купу невизнаних республік, Путіним, який робить те саме, і його наступником, бо цей процес може продовжитися.
  • Как вы считаете, а действуют ли российские спецслужбы на Закарпатье? В силах ли они устраивать какие-то заварухи в этом регионе? Часто подозревают, что Россия действует посредством националистических и наиболее радикальных группировок в разных странах. Думаете, в Украине так же?
    Я далекий від тієї думки, що наші «праві» радикали, «ура-патріоти» йдуть на співпрацю з Російською Федерацією. Це виключено. На таку співпрацю можуть піти інші, як, наприклад, коли їх використали для підпалу офісу КМКС. Я думаю, що у російських політиків та працівників спецслужб моралі немає — там є виключно свої інтереси. Те, що російські спецслужби працюють на Закарпатті, в цьому немає навіть сумніву. Ми їх не бачимо, але вони нас бачать наскрізь. Вони тут працюють однозначно. Проте поки що вони не отримали жодної перемоги, і все, що вони намагалися здійснити, провалилося. Але це не означає, що вони відмовилися від своєї ідеї. Що б там не казали, але деякі реформи, які проводяться в Україні, йдуть на користь Росії, підіграють створенню автономій на Закарпатті. Мене постійно хочуть зняти, звинувачують в антиукраїнськості та інших гріхах, але я не повинен допустити створення жодної автономії на Закарпатті. Я все це бачив на Донбасі, знаю, чим усе це закінчується: смертями, поламаними долями, втратою житла і майна цивільним населенням, коли люди у 50-70 років змушені своє життя починати спочатку. Всіх тих, хто мені щось закидає, всіх тих патріотів, усіх, хто на мене обрушується, починаючи з Кабінету міністрів, я їх усіх прощаю. Треба тут жити і розуміти цю територію. А ніхто з Кабінету міністрів за весь час мого перебування на Закарпатті жодного разу сюди не приїхав. Як вони можуть заочно судити? Тільки Януковича можна заочно судити… Сьогодні закон про національні меншини дав повну можливість створення національної автономії. Як можна створити національну автономію? Шляхом об’єднання територіальних громад за національною ознакою. Мені кажуть, що не варто перейматися, бо поміж національних меншин є й українські села. Але ми це все перевірили: українські села йдуть за національними меншинами, бо ті дають гроші, допомогу та фінансові преференції. А за умов зубожіння та наших фінансових негараздів це стає основним. Хто хоче і знає, як це зробити краще — не допустити створення автономії у цьому регіоні, нехай іде і зробить. Поки ж я тут, я робитиму все від мене залежне, аби не допустити цього, навіть якщо це не подобається іншим. Я абсолютно за це не переживаю. Я переживаю за інше — як зберегти мир, спокій і політичну стабільність на Закарпатті.
  • Поділіться вашою оцінкою дієвості мінського процесу, переговорів… Чи має «Мінськ» зараз хоча б якийсь сенс? Мінські переговори здатні зупинити війну?
    Всі ці Мінські домовленості — це таке, чайку попили, поговорили і розійшлись. Нам треба шукати якийсь інший формат. Наприклад, можемо згадати приклад Іспанії. Був Франко, якого підтримали нацистська Німеччина і фашистська Італія. Другу Іспанську Республіку при цьому підтримував Радянський Союз — згадайте Свєтлова, який писав знамениті вірші: «Я хату покинул, пошел воевать, чтоб землю в Гренаде крестьянам отдать». Іспанії було дуже важко, але вона зуміла зберегтися у своїх кордонах. Тоді була введена нейтральна фігура короля, який мав стати об’єднавчим фактором для однієї та іншої сторони. Тяжко, зі скрипом, але країну вдалося втримати вкупі… Так, у них є проблеми — Каталонія, баски, але Іспанія все одно залишається унітарною державою, не розділеною на частини. Якесь примирення між франкістами і прихильниками Іспанської республіки все-таки відбулося. Не можу сказати, що ми можемо просто як кальку перенести в Україну досвід Іспанії, але зациклитися лише на одному — «нормандському форматі» і мінських переговорах — не можна, бо, як мені здається, це шлях в нікуди. Нам потрібно шукати нові формати. Я багато читав, бо переймався питанням, як нам не втратити Донбас, як об’єднати території. Але, крім прикладу Іспанії, на жаль, нічого розумнішого не знайшов.
  • Як ви ставитеся до ідеї введення миротворців на Донбас, чи допоможе це, по-вашому, наблизити повернення миру на ці території або це лише «заморозить» конфлікт на роки?
    Якщо «голубі каски» прийдуть на Донбас, значить, Донбас ми втратимо. Тоді утвориться якась нова республіка, буде вона визнаною чи невизнаною… Знайдеться якась Венесуела, Гондурас, Сальвадор, Куба і тому подібні, які визнають цю територію. Як показує історія, там, де «голубі каски» ставали між сторонами, що протистояли одна одній, вони давали можливість становлення державності усіляких сепаратистських бунтівних сил, які під захистом «голубих касок» будували свою державу правдою і неправдою.
  • Кому і чим вигідні суперечності між Україною і Угорщиною? Це загравання угорських політиків із власним електоратом або це справа рук "третьої сторони", або результат об’єктивних процесів?
    Це результат нерозуміння деякими політиками в Києві тої ситуації, яка склалася на Закарпатті. Хтось вважає, що питання можна вирішити наскоками, всіх притиснути і поставити стояти струнко. Це неможливо. За угорцями на Закарпатті стоїть Угорщина, за румунами — Румунія, за словаками — Словаччина, за поляками — Польща, хіба що за ромами ніхто не стоїть. Я думаю, що це — результат прорахунків нашої зовнішньої політики.
  • Господин Москаль, на ваш взгляд, какой сценарий относительно Донбасса сегодня наиболее выгоден Кремлю, как бы он хотел выйти из этой истории с Донбассом? Или он пока не стремится закончить эту историю?
    Путін переміг на виборах у Росії, отримавши 76% голосів, але у Криму його підтримка становила 92%. І не варто говорити, що на цих виборах не голосували кримські татари, українці тощо, і що все це — результат фальсифікацій. Давайте трошки опустимося з небес на землю. Всі голосували. Такий результат, 92%, навіть за умови великих фальсифікацій натягнути просто неможливо. Значить, щось не те ми робили раніше… Коли я працював у Криму, я криком кричав, що кримські татари розколюють ситуацію, бо серед них було чимало прихильників такої партії як «Хізб ут-Тахрір», яка в Росії вважається терористичною. Тоді я бив в усі дзвони, щоб цю партію заборонили. Адже Європейський суд з прав людини, коли Німеччина відмовилася реєструвати «Хі бут-Тахрір» на своїй території, визнав таки цю партію терористичною і став на сторону Німеччини. Для України тоді були всі можливості заборонити цю партію. Проте Україна стала на бік кримських татар, які б стали стабільною єдиною силою, якби ФСБ не розколола їх цією партією… Росія зі своїми «зеленими чоловічками» не напала б на Крим, якби кримські татари були єдиними. Тоді б і ніякої окупації не було, впевнений на 100%. А тепер Росія пачками заарештовує кримських татар, і майже всі вони є прихильниками партії «Хізб ут-Тахрір», яка визнана в Росії терористичною організацією. Тобто ФСБ придумала дуже вдалу операцію. З одного боку, розколола кримських татар, з іншої — пачками їх заарештовує і відправляє в Лефортово та слідчі ізолятори. Що таке «Хізб ут-Тахрір»? Це політичне крило ІДІЛ. Я звертався до пана Ющенка і всіх, хто тоді був при владі, доповідав, що прихильники «Хізб ут-Тахрір» ставлять собі за мету побудову держави Халіфат (це щось подібне до того, чим при Радянському Союзі був комунізм: ніхто не знав, що це таке, але всі до нього прагнули) — єдину мусульманську державу без кордонів, в якій мають жити тільки мусульмани, і Крим входив у цей так званий Халіфат, то це є нічим іншим як посяганням на територіальну цілісність України. Чому тоді ніхто не реагував? Про це потрібно запитати у пана Ющенка і його оточення. Згідно з програмним документом прихильників «Хізб ут-Тахрір», якщо побудувати цю державу не можна було мирним шляхом, тоді це потрібно робити шляхом джихаду. А джихад — це озброєна боротьба. Тож чому ми втратили Крим? Тому що те, на що ми сподівалися — єдність кримських татар, яких ми вважали запорукою стабільності, яка не дозволить нікому захопити Крим, була розколота російськими спецслужбами, ФСБ. І так російські спецслужби «вбили двох зайців». І Крим забрали, і прихильників «Хізб ут-Тахрір» тепер пачками забирають з Криму як прихильників терористичної організації, хоча, по суті, саме вони стали «троянським конем» російського плану по захопленню Криму. Проте в Криму зараз так само багато проблем, як було за часів України: таке саме зубожіння, розруха, така сама нестабільність російського рубля. Рейтинг Путіна тримається ні на економіці, ні на духовності, а на його образі «спасителя», «собіратєля зємєль русскіх», який захистить усіх від «бандерівців», «Правого сектора»… Це можна перераховувати до нескінченості. Той відсоток голосів за Путіна — це не голоси за нього як за менеджера, економіста, людину, яка має великі навички державного управління територією… Тільки-но Путін відступиться від Криму, його рейтинг розсиплеться в пух і прах. Тому на сьогоднішній день я не бачу передумов для того, щоб він зняв «свій чобіт» з території Криму та Донбасу.