Георгий Тука

Заместитель министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц
9 декабря 2017 11:00

   

Читать ответы
  • Наскільки великий ризик, що Донбас назавжди залишиться «сірою зоною», «випаленою землею», куди ніколи вже не повернеться нормальне життя? Як довго нам доведеться після завершення боїв «зализувати рану Донбасу»?
    Группа людей правящего класса не определилась с общей точкой зрения, общей философией и это обычно вредит. Я принимал участие как минимум в пяти круглых столах, международных в том числе, где присутствовали представители местных и властей, и бизнеса с Востока, но даже сотрудники Академии Наук утверждают, что старого Донбасса уже не будет – индустриального сырьевого монстра, живущего в XIX веке. Украина уже туда не вернется. Попытка восстановить старый Донбасс будет преступлением по отношению к Украине, огромной бесцельной тратой денег, это никому не нужно – ни государству, ни обществу, ни самим шахтерам. Нам надо идти в будущее, к статусу постиндустриальной державы. Это потребует огромных инвестиций, политической воли, которая состоит в том, чтобы уничтожить желание мародерить на восстановлении Донбасса. Сейчас есть ощущение, что слишком многие политики на проекте восстановления хотят греть руки.
  • Георгію Борисовичу, ви бачите і знаєте ситуацію зсередини, скажіть, як здебільшого на прифронтових територіях або на окупованих (якщо звідти надходить інформація) люди ставляться зараз до української влади та України в цілому, чи не має образи, відчуття покинутості тощо? І ще питання, а як ви самі ставитеся до тих українців, які досі проживають у «ЛНР» та «ДНР» - вони є зрадники, жертви ситуації, колаборанти чи ін.?
    Там є і зрадники, і жертви ситуації, і колаборанти. Але переважна більшість людей - це жертви, заручники. Треба чесно казати, в ситуації, коли людина стає заручником, існує кілька сценаріїв поведінки. Є так званий синдром заручника, який полягає в тому, що коли влада швидко не звільняє заручника, а терористи поводяться з ним умовно по-людськи (дають воду, їжу, дозволяють в туалет сходити) і розповідають людині: "От бачиш, ця влада - злочинна, вона не йде нам на поступки, не хоче тебе рятувати". То через короткий період часу людина починає симпатизувати терористам. Те саме з населенням окупованих територій. Вимушений чесно зазначити, що в разі приїзду дорогого Владіміра Владіміровіча в Київ, знайдеться багато дядь і тьоть, які з квітами побіжуть його зустрічати. Тому не треба казати, що в Києві - одні патріоти, а в Донецьку - сепаратисти. Коли я приїждаю на КПВВ і бачу, які там умови (банально не вистачає води, туалетів), і як українські силовики копирсаються в торбі бабусі, яка все життя чесно пропрацювала, як принизливо викидають її речі на підлогу, то яку іншу реакцію ви від них чекаєте? Звісно, вони ображені, звісно у них йде відторгнення. Людей не цікавлять георгіївські стрічки, їх цікавлять буденні проблеми - де можна купити сало, як отримати пенсії, як поїхати до лікаря в Харьків. Саме вирішення от таких питань - це шлях до повернення Донбасу в Україну. Той, хто принесе на цю територію мир, порядок, спокій і дасть майбутнє, того і приймуть ці люди. Якщо це не зробить Україна, тоді це зробить Росія. До того ж нам невідома реальна кількість загиблих, а в них є друзі, родичі. Про це треба думати, а не про те, скільки кілограм ковбаси протягнуть на ту територію.
  • Вітаю, пане Георгію! За вашими особистими відчуттями, скільки ще років може тривати війна на сході країни, скільки ще років Крим лишатиметься окупованим?
    С моей стороны было бы безответственно называть какие-то сроки. Думаю, Крым вернется в Украину после того, как РФ будет уничтожена как единое государственное образование.
  • Чому влада вже три роки боїться назвати війну на Донбасі війною, зафіксувати це законодавчо? Лише в усних спічах таке може пролунати, максимум, і все.
    Это позиция всего цивилизованного мира, не только Украины. Когда в последний раз в международных терминах использовался термин "война"? Посмотрите в библиотеке. Это абсолютно нормальная практика, когда то, что происходит у нас, называется "вооруженный конфликт". У этого термина есть несколько градаций. Это не какая-то "зрада" или "предательство", это мировая практика, которой Украина следует.
  • Доброго дня Григорий, скажите пожалуйста, почему бывшие волонтеры Вы, Касьянов и др., так быстро встали под знамена власти, хоть ранее критиковали ее? Может это системная ошибка власти, которая не может пояснить свои действия общественности? Или наоборот, это заслуга власти, которая может "убедждать" оппонентов?
    Это системная ошибка волонтеров, которые отказались идти во власть, ожидая, что изменять страну будет Коля, Вася, Наташа. Относительно Касьянова, то, во-первых, он никогда не был во власти, а во-вторых, более ярого критика власти Порошенко, вы не найдете. Поэтому отождествлять Касьянова с властью, по крайней мере, ошибочно. По поводу меня, посмотрите мою страницу в Фб, мои выступления, мои интервью, я неоднократно критиковал и парламент, и коллег по Кабмину, и различных деятелей политических. Меня никогда не останавливала занимаемая должность. Я считаю недопустимо большой роскошью бездеятельность власти в отношении таких деятелей, как Семенченко, Парасюк, Соболев, Саакашвили, Деревьянко. Я наверное был первым, кто начал публично выражать свое негативное отношение к дуэту Розенблата-Полякова. Я не устаю говорить о том, что с моей точки зрения на нарах должно сидеть минимум 30% Верховной Рады. Каждый раз когда попадаю под купол, меня тошнит от того сброда, который я там вижу. Не ищите вселенской зрады. Если сейчас во власти больше 4 тысяч вакансий, то идите и меняйте нашу страну, а не ждите, что очередной мессия прийдет и построит Украину.