Группа "Брати Гадюкіни"

Павел Крахмалев, Михаил Лундин
7 марта 13:00

    

Читать ответы
  • Чи виступають Брати Гадюкіни за межами України? В яких країнах найшаленіше і найтепліше приймають?
    Павло Крахмальов: Виступали, виступають і будуть виступати. Для мене є незрозумілим феноменом формація "Брати Гадюкіни" в тому сенсі, що місцева публіка, не емігранти, в Брюсселі, Парижі, Торонто, Мюнхені досить енергетично і жваво сприймає нашу творчість. То дає нам наснаги творити далі.
  • Доброго дня. Ви виходите зараз в ефір якраз напередодні 8 березня – озвучте і свої думки в дискусії щодо того, чи треба нам це свято, чи його варто припинити відзначати? Ви вітаєте жінок 8-го? Дякую. П.С. Питання ставив не В’ятрович:)
    Михайло Лундін: Треба залишити 8 березня. Принаймні для людей, які забувають вітати своїх жінок, для дуже зайнятих, для бізнесменів, людей з шоу-бізу — щоб вони могли привітати жінок. Ти ж жінку поздоровляєш, а не якогось диявола чи чорта. Павло Крахмальов: Ми є старшими людьми, ми були виховані в Радянському Союзі, і 8 березня — то просто для нас звичка поздоровляти своїх жінок. В незалежній Україні з’явилося дуже багато свят, в які ми маємо вітати жінок. Але 8 березня для мене зараз — це просто свято весни і привід привітати свою жінку, приготувати їй сніданок… Михайло Лундін: Салат "Мімоза". Із цибулею. Та пєчоночний тортик. :)
  • Що можуть зробити артисти, аби посприяти припиненню війни? Якщо можуть…
    Михайло Лундін: Робити свою справу. Чесно робити. Займатися тим, що вони уміють. Павло Крахмальов: Ми робимо українську музику, і це — наша справа. 
  • На частоту звучання в ефірі «Братів Гадюкіних» Якось вплинуло запровадження квот на українську музику? Взагалі, як ставитеся до цього кроку?
    Павло Крахмальов: Я дуже радо сприймаю квотність в українському ефірі. Ми почали чути шалену кількість хорошої і не дуже музики завдяки тому нововведенню. І час зробить з тої кількості свій відбір і дасть свої результати для якісної української музики. Ми — колектив, який радіє за молодих у цьому сенсі, а в нас все і так добре.
  • Як думаєте, російські рок-музиканти справді є рокерами, зважаючи на те, як лояльно вони ставляться до влади і її дій? Адже тільки одиниці з них наважаються чи вважають за потрібне щось сказати всупереч, а так – усі мовчать…
    Павло Крахмальов: Станьте на місце людей, які живуть у Росії, не тільки рокерів. Насправді їм страшно висловлювати свою думку, тому що наслідки можуть бути непередбачувані. І це дуже важливо. А рок — це таке саме життя, тільки на сцені. Ці умовності життя не можуть не впливати на творчість і ставлення до влади, до життя. До того ж, у російській музиці є різні люди. Важливою є особистість. Макаревич чи Шевчук можуть говорити про наболіле, а хтось — ні. І це приватна справа тої особистості, яка живе в даних умовах.
  • Замечаете ли вы разницу в восприятии вашего творчества и реакции публики на концертах в зависимости от региона Украины? По вашим наблюдениям, действительно ли такие разные украинцы востока и запада, юга и севера, Киева и регионов?
    Михайло Лундін: Запад, безусловно, отличается от востока Украины. Отличается публика. Мы сами со Львова, где говорили на суржике, который до сих пор используют в общении, но не так, как в 80-х годах. Когда мы в те годы приезжали в восточные регионы Украины, нас там до конца не понимали. Как английский юмор... Сейчас — все украинцы, а мы играем для украинцев, для своего народа. Павло Крахмальов: Мы выступали во всех регионах Украины, и ни разу на наших выступлениях не прозвучало обвинений в наш адрес по поводу националистической позиции или языка. В Донецке, Луганске, Львове, Франковске или Севастополе мы всегда видели позитивных людей, которые хотели слушать нас, а мы хотели им играть. Сегодняшняя ситуация — другая. Она заключается в политической плоскости, и ее анализировать мы не будем.
  • Чи маєте якусь традицію чи ритуал перед виходом на сцену, задля успішного виступу? Чи ви не забобонні люди?)
    Михайло Лундін: Нічого не маємо. Павло Крахмальов: Я мовчу півгодини до концерту і 15 хвилин після нього, бо хвилююся.
  • Як, по-вашому, слід карати артистів, які зараз гастролюють у Росії чи їздять туди за "самоварами"?
    Михайло Лундін: Ми — не судді. То справа кожного. Павло Крахмальов: Є люди, які ходять до театру в босоніжках і спортивних штанях, а є такі, що так не ходять. Але чомусь впускають і тих, і інших. Це питання етичного і патріотичного виховання кожної конкретної людини. А політичні питання повинні не ми тут вирішувати.
  • А чи буде тур на підтримку «Сміх і гріх»?
    Павло Крахмальов: Буде у цьому році. Вся інформація на наших ресурсах у мережі.
  • Нині стали модними серед артистів спроби себе в політиці. Чи бачите ви толк від цих спроб? Уже багато хто посидів у Раді (Вакарчук, Руслана, Повалій, Огнєвіч тощо) а тепер от вже деякі і на президентство замахуються… У вас не виникає політичних амбіцій? Із вашим досвідом та правильною самоіронією ви б могли стати непоганими депутатами, не гіршими за інших, це точно)
    Михайло Лундін: Раз ти музикант, ти повинен займатися музикою. Павло Крахмальов: Законами в нашій державі мають займатися професіонали, а не артисти. Музиканти мають працювати на своєму місці, але вони можуть радити політикам. Політики, як вивчаться у дипломатичних та політичних вишах, будуть видавати хороші закони. Ми — за професіоналізм в усіх сферах.
+
Соглашаюсь
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности