Ирина Бекешкина

Социолог, директор Фонда "Демократические инициативы"
15 ноября 10:00

   

Читать ответы
  • Наскільки коректно окремо говорити про "донецьку ментальність"? За вашими спостереженнями та за результататми ваших досліджень протягом усіх років, будь ласка, чи правильно стверджувати, що донеччани абсолютно відмінні від мешканців решти регіонів?
    Ми можемо говорити про "відмінності у ментальності" різних регіонів, не тільки Донбасу. Більше того, досить довго Україну ділили на схід і захід. І для цього були підстави, перш за все, пов’язані із зовнішньополітичними орієнтаціями — на Європейський Союз чи на Росію. Проте навіть у цьому поділі Донецька та Луганська області відрізнялися, скажімо, від сусідніх Дніпропетровської чи Харківської областей, перш за все, своєю специфічною монолітністю громадської думки. Політично протягом останніх років до війни у цих регіонах панувала "Партія регіонів" із деяким включенням "Комуністичної партії". Орієнтація на Росію переважала в усіх східних і південних регіонах України, проте в Донецькій і Луганській областях вона була майже домінантною. Негативне ставлення до членства в НАТО переважало майже в усіх регіонах України (за винятком західних), проте на Донбасі воно було абсолютним (наприклад, у 2013 році у цьому регіоні підтримували членство в НАТО 0,3% населення, тобто одна людина з 286 опитаних там). Щоправда, ситуація на територіях, які контролює Україна, зараз стрімко змінюється, і колишньої монолітності громадської думки вже немає. Для прикладу, зараз майже 20% підтримують членство України в НАТО. Це — меншість, і це менше, ніж в інших регіонах України, але це більше, ніж це колись було по всій Україні. І в інших питаннях колишня монолітність громадської думки зникла, рухнула колишня віра в Росію та інтеграційні процеси з нею. Хоча ще 25-30% населення в цьому регіоні ще залишаються прихильниками Росії, але це меншість. Причому на багато питань третина опитаних відповідають "важко сказати". Тобто відбувається істотний процес змін думок. В якому напрямку він піде, значною мірою залежить від інформаційної політики та діяльності громадських організацій.
  • Проводил ли ваш центр какие-либо социологические исследования, чтобы выяснить мнение и отношение украинцев к процессам, которые у нас названы "декоммунизацией", а особенно - к переименованию городов, а также к запрету практически на все российское или старое хорошо известное советское в телеэфире - кино, музыку, передачи? Какова реальная картина?
    Спеціальних досліджень ми не проводили, але були питання, пов’язані з забороною російських соціальних мереж. І думки поділилися регіонально: ця ініціатива була підтримана мешканцями заходу і центру, а не підтримана — на сході і півдні країни. Багато залежало від того, чи були ці громадяни користувачами соцмереж, які заборонялися. Якщо говорити про моє ставлення, то я вважаю, що заборони повинні бути більш вибірковими, тобто забороняти можна лише те, що становить справжню небезпеку, — якщо йдеться про фільми, передачі. А перейменовувати міста та вулиці потрібно в тому випадку, якщо вони названі іменами негідників. Бо чим завинив Пушкін, Тургенєв, Толстой, їй Богу, не можу зрозуміти.
  • Якою є ваша особиста позиція щодо вирішення проблеми Донбасу? Хтось пропонує «відпустити» Донбас, хтось — реінтегрувати… Яким ви бачите вихід із ситуації?
    Про це можна довго говорити. Якщо коротко: сьогодні ми "відпустимо" Донбас і Крим, а завтра — Закарпаття, Одеську і Харківську області… Причому що значить "відпустити"? Це значить визнати окупацію законною. Я вже не кажу про те, що це "відпущення" не буде підтримане більшістю громадян. І тому жоден політик, принаймні вголос, цього не запропонує.
  • Пані Ірино, чому різні соціологічні служби часто дають різні соціологічні дослідження? Це за окрему плату можуть намалювати що завгодно? Чи є відповідальність за фальшування соіцологічних опитів? Може взагалі відмловитися від цих досліджень?
    Насправді різні соціологічні служби на однакові питання надають дуже подібні результати. Я підозрюю, з чим пов’язане Ваше питання. Але якщо в списки, скажімо, кандидатів у президенти запропоновано різну кількість і різних кандидатів, то результати будуть різними. Якщо конкретно додати до переліку Вакарчука, це вплине на ситуацію, і результати будуть інакші. А якщо ще немає реального списку кандидатів, то, ймовірно, можна включати яких завгодно кандидатів. Інша річ, що іноді з’являються (а ближче до виборів будуть з’являтися ще частіше) так звані "соціологічні служби", які насправді жодних опитувань не проводили. Як ви думаєте, чому вони з’являються? Саме тому, що реальні соціологічні служби, які діють в умовах дійсної конкуренції, не будуть «за окрему плату малювати що завгодно». Зрозумійте, поганою ковбасою можна нагодувати лише раз, а далі люди не будуть її купувати. І соціологічні служби, які працюють на ринку багато років, не будуть ризикувати своєю репутацією.
  • Як гадаєте, чи варто сподіватись на урегулювання конфлікту на Донбасі найближчим часом, чи є для цього якість сприятливі чинники?І ще одне питання - як вибори в Росії можуть вплинути на риторику Кремля відносно Донбасу? Чи є хоч якісь примарні шанси на повернення Криму у найближчі 10 років?
    Я вже відповідала на це питання. Врегулювання конфлікту на Донбасі, в першу чергу, залежить від Росії і тиску на неї Заходу. Моя думка: до президентських виборів у Росії не варто очікувати радикальних змін, оскільки Путіну слід підтримувати імідж «крутого хлопця». Але після виборів, думаю, Росія буде поступово відходити від Донбасу, намагаючись зберегти обличчя, бо Донбас їй обходиться надто дорого і не приносить особливої користі. Ситуація з Кримом істотно відмінна. "Крим-наш" підтримує 80% населення Росії, на відміну від Донбасу. Про те, що Крим — це Росія, постійно кажуть очільники РФ. А про Донбас вони, навпаки, постійно кажуть, що це — Україна. Хоча Україна об’єднує ці два питання, для Росії вони різні, тому, напевно, однакових рішень тут не буде. Шанси на повернення Криму в найближчі десять років Ви самі називаєте примарними.
  • Останнім часом влада взялась за тотальну українізацію. Чи підтримуєте ви таку напористість? Чи не має вона насправді протилежного ефекту в суспільстві?
    Напористість у ліквідації тих прогалин, які утворилися за багато років, потрібна. Наприклад, українська мова — державна, і вона має стверджуватися в цій якості. Але я не підтримую непотрібного радикалізму, який ображає людську гідність (наприклад, жбурляння монетами в обличчя касиру). Це тільки озлоблює людей і дає протилежний ефект. Українська мова має стверджуватися позитивними методами.
  • Два питання 1. Українці змирились з втратою Криму? І на що суспільство готове заради миру на Донбасі? 2. Як змінились прагнення українців з часів останнього майдану відносно вступу до ЄС та НАТО?
    1. Українці не змирилися з втратою Криму. Більшість із них вважає, що Крим — наш, український. Згідно з даними опитувань, більшість переконана, що заради миру на Донбасі потрібні компроміси, проте ті конкретні компроміси, які пропонує Росія, виявляються для українців неприйнятними. 2. Ставлення до ЄС та НАТО змінив не Майдан, а агресія Росії, через яку східний вектор просто рухнув. І зараз більшість підтримує не лише вступ до ЄС, але й до НАТО.
  • На українських дорогах побільшало "мажорних" чи чиновницьких ДТП, антикорупційні розслідування відносно чиновників відверто зливають або використовують як політичний інструмент. Скільки ще українці терпітимуть свавілля можновладців? Що має такого статися, щоб у нас як у Британії чиновники йшли у відставку за руку на коліні журналістки 10 років тому чи як в Японії зводили рахунки з життям за підозри в корупції?
    Ваше питання більшою мірою риторичне. Корупції у владі у нас поменшає тоді, коли люди не будуть обирати у владу тих, хто задіяний у корупції. В українців є можливість проявити свою нетерпимість до корупції на майбутніх виборах.
  • Со времен Революции гидности произошли ли какие-то изменения в сознании украинцев? Я имею ввиду, приблизились ли мы ментально к Европе и насколько отдалились от России?
    Основна зміна, яка відбулася, — це втрата рівноправності східного і західного векторів орієнтації, оскільки орієнтація на Росію різко зменшилася. Що стосується ментального наближення до Європи, то важко сказати, що це таке. Адже сама Європа — дуже різна: так, наприклад, ментальність греків істотно відрізняється від ментальності німців. Єдине, що нас досі істотно відрізняє від європейської ментальності, — це неповага до закону і терпимість до побутової та повсякденної корупції.
  • Как вы, как социолог, можете объяснить феномен успеха Путина в России? Что может спасти умы россиян? И возможен ли в Украине когда-нибудь "свой Путин"?
    До агресії Росії Путін мав успіхи в Україні, принаймні, за даними моніторингу Інституту соціології, куди включалися питання оцінки президентів різних країн. І тоді оцінки Путіна істотно перевищували оцінки всіх українських президентів. І лише після агресії Росії ситуація змінилася. Але абсолютним "улюбленцем" українців зараз є Лукашенко. Тож, очевидно, українці мріють про "сильну руку", але, як свідчать більш детальні дослідження, не диктатора, а «посланця Бога», який спуститься і вирішить усі наші проблеми.