Константин Машовец

Военный журналист, координатор группы "Информационное сопротивление", автор книги "Диалоги с нулей"
1 августа 12:00

    

Читать ответы
  • Несколько дней назад Муженко заявил, что Россия стянула к границе с Украиной три мотострелковые дивизии, предназначенные для ведения наступательных операций. На ваш взгляд, с чем связаны такие действия России, к чему она готовится? И на какие операции реально способна такая группировка войск? И почему они сосредоточены именно по этим трем направлениям - Валуйки, Смоленск, Новочеркасск?
    Развертывание трех мотострелковых дивизий (3-я, 144-я и 150-я) пока вовсе не означает подготовку к широкомасштабному наступлению. Да, эти дивизии быстро наполняются солдатами и вооружением, весьма интенсивно строится необходимая инфраструктура для стационарного размещения (казармы, парки для техники, столовые, полигоны, учебные центры, мастерские и т.д.). Но меня бы больше беспокоило, если бы эти дивизии сосредотачивались и развертывались скрытно, пытаясь добиться оперативной внезапности. Это явно свидетельствовало бы о том, что они не собираются задерживаться на месте сосредоточения. А так, Россия, по сути, открыто развертывает первый эшелон на стратегических западном и юго-западном направлениях. Почему они смещены к юго-западу — понятно: на сегодня Беларусь и ее армия выполняют роль первого эшелона, а Украина из-за ее стратегического выбора в сфере безопасности перестала быть таковым. Отмечу еще несколько особенностей развертывания сил и средств у наших границ. Кроме этих трех дивизий, нужно учитывать ряд отдельных мотострелковых и танковых бригад, также развернутых вблизи нашей границы, группировку российских войск в аннексированном Крыму (эти войска могут выполнять и наступательные, и оборонительные задачи). Вполне возможно, показательное оборудование полигонов и строительство боксов для военной техники и вооружения — это такая себе стратегическая дезинформация. Но пока ИС не наблюдает достаточного количества разведпризнаков, которые бы свидетельствовали о подготовке к полномасштабному вторжению.
  • Какие риски и для кого, прежде всего, создает милитаризованный Крым? И как вы оцениваете степень милитаризации пол-ва на данный момент?
    На данный момент в Крыму развернута разновидовая и разнородная группировка российских войск и военно-морского флота, которые способны решать и наступательные, и оборонительные задачи. Постепенно агрессор наращивает в составе крымской группировки именно ударную составляющую. Имею в виду переброску на Крымский полуостров ударной авиации — бомбардировщиков и штурмовиков, как в компоненте ВКС, так и ВМФ. Также идет усиление данной составляющей в наземном компоненте, то есть развертывание дополнительных танковых подразделений и частей. А, кроме того есть планы по значительному оперативному усилению группировки в Крыму в случае "необходимости". Речь идет об интенсивной реконструкции объекта "Феодосия-13", отработке переброски самолетов дальней авиации ВКС России, введение в состав ЧФ надводных кораблей и подводных лодок, вооруженных КР, типа "Калибр", и ряде других мероприятий. Степень милитаризации полуострова растет постоянно и довольно интенсивными темпами.
  • Наскільки взагалі сьогодні потрібно і вигідно Кремлю та бойовикам розпочинати якісь більш активні бойові дії або наступальні операції?
    Передусім я би взагалі не говорив про наступальні операції стосовно бойовиків — вони просто не здатні їх проводити. Ескалацію і активізацію — так. Навіщо? Це одна з форм "розхитування" України. Внаслідок активізації бойових дій збільшується кількість втрат — і людських, і матеріальних. Використовуючи своїх агентів впливу всередині України, в тому числі у політичній сфері, Кремль використовує ці втрати як засіб звинувачення нинішньої влади у "неправильності обраного шляху чи стратегії", що дає йому формальні підстави вимагати зміни влади. Це такий собі симбіоз агресора (Кремля) і його адептів всередині Україні. Кремль стріляє і вбиває, а проросійські сили, які будь-якою ціною, незважаючи ні на агресію, ні на анексію української території, бажають йому "посміхнутися", використовують це у власних політичних цілях.
  • Чи може, по-вашому, Україна покладатися на Білорусь і бути впевненою, що Лукашенко не допустить розвитку сценарію, якщо Путін вирішить наступати на Україну з білоруської території?
    Ні, не можна довіряти пану Лукашенку, не дивлячись на його обіцянки. По одній простій причині - Білорусь тотально залежна від РФ, як у військовому, так і в соціально-економічному, фінансовому та інших сенсах. По суті, Росія скупила Білорусь, тому, об"єктивно кажучи, не дивлячись на жодні запевнення пана Лукашенка, на цьому напрямку нам слід зберігати пильність.
  • Які найбільші ризики створюють для України навчання "Захід-2017"? Наскільки ймовірно, що прикриваючись навчаннями, РФ вдасться до якихось агресивних дій, наступу тощо щодо України?
    Звичайно, навчання є достатньо ефективним засобом маскування і приховування процесу підготовки до напад. І, звичайно, пан Путін може все це зробити в Білорусі. Для цього немає жодних перепон. Але в стратегічному, військово-політичному плані підготовка вторгнення в Україну з білоруського напрямку має сенс тільки в тому випадку, якщо пан Путін готує повномасштабний наступ на Україну з наступною її окупацією. А це — малоймовірно.
  • Что изменится, если сменить формат и название "АТО"? Насколько, по-вашему, это целесообразно делать?
    Вполне целесообразно. В первую очередь, с юридически-правовой точки зрения. Это приведение реальной действительности, которую мы можем наблюдать, к формально-правовым требованиям законов Украины. Иначе страна просто погрязнет в правовых коллизиях, связанных с этим вооруженным конфликтом.
  • Украина движется к заморозке конфликта на Донбассе или к его завершению? Если, конечно, хоть куда-то движется...
    Мне сложно ответить на ваш вопрос, потому что я не понимаю, что вы вкладываете в термины "заморозка конфликта" или его "завершение". Если просто имеется в виду остановка боевых действий, то это одно дело. Если формальное урегулирование — другое. Если восстановление украинской юрисдикции над оккупированными территориями - третье. Если вы рассматриваете заморозку конфликта как сохранение существующей сейчас ситуации, то я бы так не рассматривал. Да, динамика развития конфликта упала, однако это не значит, что устранены противоречия или очевидна победа одной из сторон. Конфликт развивается, но медленно и неспешно. Но уже четко определилась тенденция к поражению одной из сторон и победе противоположной стороны. Если нынешняя динамика будет сохраняться, то в итоге Украина восстановит свою юрисдикцию над оккупированными территориями.
  • За вашою інформацією, наскільки сьогодні злагоджено і узгоджено діють "ЛНР" і "ДНР", чи по всіх питаннях у їхніх ватажків спільні позиції? Чи можливі міжосібні розбірки між цими двома "республіками"?
    По суті, "ДНР" і "ЛНР" — це дві конкуруючі банди, між ними навіть існує митниця, кордон. Вони дуже чутливо ставляться до володіння власністю. Між ними багато протиріч. Але дуже сумніваюся, що повноцінні міжусобні розбірки можливі між ними, бо у них один господар, і за необхідності він здатен "цикнути" на обох ватажків та навіть їх змінити.
  • Як слід сприймати заяву Захарченка про створення "Малоросії"? Навіщо взагалі це було сказано, і чи будуть ці слова супроводжуватися якимись конкретними відповідними діями?
    Ні, вони не будуть супроводжуватися якимись діями. Бо ідея "Малоросії" — це "отсєбятина" певної частини окупаційної адміністрації. Причому ця ідея була явно сприйнята негативно у Кремлі, навіть не дивлячись на те, що вона походила від оточення найближчого путінського радника — пана Суркова. Це і не дивно, бо ця маячня жодним чином не вкладається в жодні формати, навіть у той, що раніше придумали в Кремлі.
  • Журналист Юрий Бутусов заявил, что в июле 2014-го он предложил Порошенко сосредоточить все резервы ВСУ для окружения и прямой атаки на Донецк. Как вы думаете, были тогда у сил АТО шансы взять миллионный город и удержать Донбасс?
    Нет, не было. Окружить — да, удушить — тоже да. Но штурмовать в лобовую — нет. Если бы в свое время украинским войскам удалось удержать линию Дебальцево — Красный Луч, никаких шансов на существование у этих квазигосударственных образований не было бы. Летом 2014 года ВСУ были близки к этому. Если бы не августовское вторжение российских войск.