Любомир Левицкий

Кинорежиссер, сценарист, продюсер
29 июня 10:00

     

Читать ответы
  • Добрый день! Откуда такая любовь к мистике? Вампиры, мольфары... намного же интереснее снимать про любовь и добро. Или вы сам колдун?)
    Я виріс у Карпатах, де ця тема вважається нормальною. Коли в тебе болить зуб, приходить сусідка, щось шепоче — і біль проходить. Звідти любов і взялася. Я вважаю, що любов і добро — це те, чим повинно закінчуватися кіно. Але на контрасті обов’язково потрібно показувати і темні сили. Ми всі люди, і, окрім фізичної оболонки, маємо й енергетичну, і сьогодні вплив на енергетичну оболонку набагато сильніший, ніж на фізичну. Для мене важливо робити людей кращими через кіно. Чи я — чаклун? Ні, звичайно. Просто читаю книгу проклять. :)
  • Любомир, расскажите о Вашей последней режиссерской работе? Что ожидать зрителю?
    Моя остання робота як режисера, не рахуючи повнометражного кіно, це музичне відео для гурту Transуlvania [Damn Fun]. Ми справді хочемо зробити щось унікальне, щось, щоб вирізнитися між великим пластом контенту. Хочеться, щоб цей музичний кліп був не просто музичним кліпом, а, швидше, промофільмом артистів. Це буде трихвилинне відео, насичене екшеном і хорошою музикою.
  • Любомир, здравствуйте! Вы сняли клип для румынской группы, расскажите поподробнее, о чем он?
    Це історія, де два учасники гурту — Konstantine та Vlad — подорожують брудною Англією ХІХ століття по закритих бійцівських клубах, де роблять ставки на свого бійця. Цим бійцем є дівчина, це такий собі недогодований вампір. Вони змушують повірити натовп, що вона програє. Але це не завжди так. Решту побачите у відео.
  • Як українським акторам потрапити у голлівудський фільм "Black Friday"? Якщо так, то коли буде кастинг?
    На жаль, ніяк. Це американський фільм, де візьмуть участь тільки американські актори. Але не виключено, що ми можемо передумати та все-таки взяти одного або одну акторку з України з вільним володінням англійською мовою. Наразі це залежить не від мене, а від нашого кастинг-директора у Лос-Анджелесі. Звичайно, це був би крутий шанс для українських акторів, оскільки фільм повинен вийти в прокат у всьому світі. Фільм має досить сильний соціальний меседж, який крутиться навколо проблеми кібертравлі. Тема досить гаряча. Всі ми знаємо мільйони тінейджерів сьогодні страждають від цієї проблеми. Вони замикаються в собі, а дехто навіть покінчує життя самогубством. Нам би хотілося, щоб фільм став якоюсь мірою вирішенням цієї проблеми або хоча б звернув увагу на неї. А в цілому у фільмі буде багато гумору, напруги та непередбачуваних поворотів сюжету.
  • Що тебе надихає? :)
    Напевно, кожна творча людина має якісь елементи, які допомагають їй надихати себе. Це переважно люди, місця, архітектура чи музика. Мене надихають три останні. Інколи можна почути один трек, одну композицію, і можна придумати цілий фільм. І, звичайно, люди, які допомагають тобі залишатися собою та ставати кращим. У моєму випадку це сім’я.
  • Здравствуйте!!! Как вы познакомились с Марком Эберли?
    Марк Еберлі — це мій давній товариш, кінооператор, а також співпродюсер мого наступного фільму. Нас познайомив наш спільний друг — голлівудський продюсер JD Zack, який уже на той час довго працював у сфері. Перша робота, яку я створив із Марком, це був фільм "Тіні незабутих предків", який став молодіжним хітом у 2014 році. Зараз ми знаходимося на етапі підготовки до нового голлівудського проекту у жанрі психологічний трилер, де кінокомпанія, до якої входить Марк Еберлі, є одним із головних партнерів.
  • В вашей жизни много мистики? Ведь она нередко находит воплощение в ваших киноработах.
    Я справді є фанатом містики і завжди шукаю шляхи зробити її цікавою для глядача в кіно, але не надто нею захоплююся в житті. З цією темою треба бути дуже обережним, бо як тільки в житті ти переходиш із категорії глядача в учасника, на тобі залишаються відбитки. Тому моє відношення до містики виключно кінематографічне, адже фантастику знімати зараз дорого. І якщо думати в рамках українського кіно, то містика — це саме те, що потрібно глядачу. Адже ми хочемо бачити на екрані те, чого не бачимо в житті.
  • Як ви ставитеся до того, що зараз все частіше перезнімають вже відоме кіно, яке полюбилося вже не одному поколінню: «Службовий роман», «Кавказька полонянка» тощо? Чи потрібні такі рімейки, особливо якщо оригінал навіть близько не вдалося «переплюнути»? І чому вдаються до такого? Бракує власних ідей, фантазії та нових сценаріїв?
    Світ зараз переживає еру рімейків, це правда. І це зовсім не через брак ідей. Великі студії не хочуть ризикувати великими бюджетами заради невідомих сюжетів. Тому і з’являються рімейки коміксів, які повторюються з року в рік, а також рімейки класики та старих фільмів. Задача не стоїть — зробити рімейк кращим за оригінал. Це приблизно те саме, як у моді: у нових колекціях модних дизайнерів ми бачимо відголоски старої моди, яка вже колись була. Все циклічно. І, швидше за все, це пошук нової мови з глядачем. Є один закон у кінобізнесі, який говорить: хочеш мати успіх, дай глядачу добре відоме, але по-новому.
  • Останнім часом потихеньку почали з’являтися картини українського виробництва - чи то фільми, чи то серіали. І не секрет, що все нове, що виходить, одразу потрапляє під шквал критики і "фукання" від наших же співвітчизників. Чому так? Чому у нас така публіка, що ладна заклювати своє ж, коли воно тільки-но робить перші кроки, тільки-но намагається сформуватися чи відродитися (як тут правильніше сказати). Адже зрозуміло, що одразу не народяться шедеври.
    Справді, наша країна є досить молодою, а шлях до якості — досить довгий. Десять років тому я був єдиним режисером, який знімав жанрове кіно. Всі мої фільми, які виходили на екран, ставали кращими і кращими з роками. Це поступовий процес. І навіть, не дивлячись на шквал критики, глядачі приходили і робили box office (касові збори). Це говорить про те, що потреба у своєму — висока, але конкуренція є не місцевою, а міжнародною. Я маю на увазі те, що глядач стоїть і вирішує біля каси, чи піти йому на мій фільм українського виробництва, чи піти на черговий американський блокбастер. І якщо він зробить вибір на користь українського продукту і буде розчарований, ми втратимо його лояльність. І, розуміючи реалії сьогодення, я впевнено можу сказати, що глядач буде розчаровуватися більше, ніж отримувати задоволення, ще найближчі десять років. Це — не песимізм. Це — звичайний погляд на історичний розвиток. Це питання тільки часу. Ми повинні пройти хвилю великої кількості низькоякісного продукту, як це вже було в багатьох країнах, які ще розвиваються. Але тільки так можна дійти до якості. Наразі я зробив достатньо українських проектів і зараз перейшов до наступного етапу — міжнародні проекти для широкого світового прокату.
  • Кого из советских, украинских и современных отечественных актеров вы считаете гениями?
    Ми маємо чудових акторів, особливо багато геніїв серед акторів старшої школи, з якими я неодноразово працював. Але паралельно я страшно люблю молодих акторів, нову хвилю, яку я намагаюся постійно підтримувати і відкривати. Я не буду називати зараз конкретні прізвища, але скажу, що потенціал у українських акторів — величезний. Єдина проблема — відсутність індустрії, що не дає їм розвиватися як слід. Це знову ж таки питання часу.