Надежда Волкова

Юрист Центра стратегических дел Украинского Хельсинкского союза по правам человека
24 марта 14:30

    

Читать ответы
  • Як би ви коротко охарактеризували "урок українцям від Савченко" - спочатку всі її героїзували, а потім гірке розчарування...
    Чесно кажучи, я б не говорила, що це якийсь урок українцям. Тому що насправді Савченко — така ж звичайна людина, яку героїзували свого часу, бо людям потрібно було в щось вірити. А реакція людей на її сьогоднішні дії, на мій погляд, не зовсім адекватна. Я не дуже розумію, чому всі розчарувалися. Для мене її дії є показовими в тому сенсі, що вона єдина, хто почав виконувати свої обіцянки. Вона єдина з української сторони, хто потрапив до хлопців, які сидять в "ЛДНР", хто побачив умови, в яких вони утримуються, дізнався їх стан, кількість. Для родичів цих хлопців це найголовніше, що їм нарешті привезли якусь вісточку — з’явилася хоча б якась надія. Тому не бачу причин розчаровуватися в її діях.
  • Смысл в Гааге, если Путину наплевать на международное право?
    С юридической точки зрения, смысл есть, и он важен, потому что суд, в первую очередь, должен решить вопрос юрисдикции и, таким образом, ответственности России. Даже если Путину наплевать, то мировому сообществу не наплевать. Также не должно быть все равно Украине, потому что если мы называем себя правовым государством, это значит, что мы сможем использовать это решение в других международных инстанциях для отстаивания своих интересов.
  • Наскільки складно визволяти полонених саме з Росії, і яка структура у нас цими питаннями займається - СБУ чи Міністерство закордонних справ? Як родичі аких полонених можуть достукатися до рідних, що перебувають за гратами в РФ?
    Насправді сьогодні, коли в держави відсутня будь-яка стратегія визволення своїх громадян з-за ґрат у Росії, це дуже складно. Тому що Україна зайняла таку позицію, коли вона дослухається до того, чого вимагає Путін, а ці вимоги є нереальними для виконання, і, власне, відсутній предмет домовленостей. Структура, яка у нас займається конкретно політв’язнями в Росії та Криму, відсутня. Тобто у нас немає тих, хто відповідає за визволення цих людей. Ми розробили державну концепцію визволення військовополонених, заручників та політв’язнів, в якій пропонуємо, базуючись на практичному досвіді щодо роботи з такими справами, модель того, яка з державних установ має відповідати за які питання, та як це робити. Як родичі полонених можуть достукатися до рідних, що перебувають за ґратами в РФ? Це в кожному випадку індивідуально. З власного досвіду знаємо, що доходять листи, особливо на стадії судового розгляду, коли є зв’язок через адвоката. В такій ситуації, як, наприклад, зі Станіславом Клихом, який перебуває у складному психічному стані, і якого вже етапували дуже далеко від дому, і в нього старенькі батьки, — майже нереально з ним зв’язатися. До інших, наприклад, до Валентина Виговського, їздять батьки на побачення — рідко, але їздять. До деяких взагалі немає доступу, наприклад, до кримських татар, що утримуються в Криму, та до "диверсантів".
  • Зачем, по-вашему, Россия вдруг признала "паспорта", выданные в "ЛНР" и "ДНР"? И чего на самом деле стоят эти "документы"? Второе. Если, например, человек, проживающий на временно оккупированной территории, получает свой первый паспорт там, то как, получается, он уже не может приехать в Украину, или на его паспорт никто не будет смотреть?
    По моему субъективному мнению, Россия признает эти "паспорта" для того, чтобы показать, что ей все равно, что о ней думают — она все равно будет вести свою политику, гнуть свою линию. Это можно сравнить с поведением подростка, который все время провоцирует старших. Но другого смысла я особо в этом не вижу. Эти документы ничего не стоят. Может быть, в России с ними можно будет устроиться на работу или поступить учиться. Но для других стран эти "паспорта" тоже ничего не значат. Что касается второго вопроса, то думаю, что такой человек может обратиться с запросом в государственные органы Украины, и думаю, что там ему не откажут в выдаче паспорта. Но такие вопросы лучше прояснять с Минюстом и другими компетентными органам.
  • xто, за законодавством, повинен відбудовувати Донбас, коли закінчиться війна?
    Непростой вопрос, поскольку он касается проблем переходного правосудия. Когда закончится война, это должно выноситься на повестку дня как последствия войны — кто несет ответственность за разрушения, в какой части. Ведь в военных действиях принимает участие два государства. Скорее всего, там должно расследоваться максимально тщательно, кто производил обстрелы, вследствие которых были разрушения, кто находился на этой территории, кто стрелял. В тех делах, которые мы ведем по разрушенному имуществу на Донбассе в Европейском суде, ставим ответчиками оба государства — Россию и Украину. Но, к сожалению, пока никаких решений нет, поэтому нет однозначного ответа.
  • чи завжди, за вашими спостереженнями, обміни полоненими так би мовити адекватні, тобто обмінюють рівноцінних людей у рівній кількості тощо?
    Я б не застосовувала термін "адекватний", тому що ситуацію, коли люди перебувають у полоні, назвати адекватною важко. Та й обміни не завжди рівноцінні. Здається, цієї зими українська сторона просто як жест доброї волі віддала 115 осіб, сподіваючись на таку саму відповідь з боку противника. Але її не було.
  • Какие шансы у Украины выиграть в суде ООН в Гааге?
    З юридичної точки зору, вивчивши документи, які надавалися сторонами, на мою особисту думку, шанси невеликі. Але якщо це буде все-таки політичне рішення на користь України, то, звісно, шанси збільшуються.
  • Надежда, на ваш взгляд, кому нужен цирк с заочным осуждением Януковича и таких как он?
    Державі, звісно. На мою думку, майже три роки держава нічого не робить, адже нікого не притягнули до відповідальності за події на Майдані, хоча об’єктивних причин немає. Держава могла вже давно провести розслідування і оголосити всіх причетних у міжнародний розшук. Є дуже багато механізмів, які можна застосувати. Але розслідування у нас не проводиться, і для того, щоб задовольнити бажання суспільства та міжнародної спільноти бачити підозрюваних у скоєнні злочинів покараними, була прийнята поправка до Кримінального кодексу, яка дозволить заочно притягти до відповідальності Януковича та інших. Але це все — ілюзія, тому що насправді з заочним засудженням дуже багато проблем, і найбільша з них полягає в тому, що воно порушує право на справедливий суд підозрюваного. Осуджена особа може звернутися до Європейського суду з прав людини і скаржитися на порушення ст.6 — право на справедливий суд. І, напевно, суд задовольнить звернення.
  • чому україна не звільняє полонених??!
    Тому що вона не знає — як.
  • Если в Украине признают, что в руках террористов – военнопленные, а не заложники, то какие конкретно права такие люди будут иметь после освобождения из плена? Есть ли риск, что их обвинят в госизмене или сотрудничестве с террористами?
    Признание Украиной — второстепенно, но немаловажно. Потому что статус военнопленного или заложника по международному гуманитарному праву получают те люди, которые участвуют в военном конфликте. Определить, являются ли те военные действия, которые у нас происходят военным конфликтом, могут Международный Красный Крест или Международный уголовный суд. Поэтому те люди, которые сейчас находятся на оккупированной территории, уже являются военнопленными, с точки зрения международного права. Это значит, что если они будут обращаться за защитой своих прав в тот же Международный уголовный суд, их права будут рассматриваться в разрезе их статуса, согласно международному гуманитарному праву. Для чего Украина должна определиться с определением конфликта и статуса таких людей? Во-первых, чтобы решать вопросы, связанные с защитой прав этих людей на национальном уровне. Во-вторых, чтобы их защитить от своевольного преследования национальными правоохранительными органами и наделить их правами, согласно национальному законодательству. Действительно, на сегодняшний день мы имеем ситуацию, в которой люди, которые возвращаются из плена, никоим образом не защищены от своевольного преследования правоохранительными органами. Любой, кто выходит из плена, может быть обвинен как в госизмене, так и в сотрудничестве с террористами.