Николай Маломуж

Николай Маломуж

Экс-глава Службы внешней разведки Украины, генерал армии Украины
16 ноября 11:00

    

Читать ответы
  • Нещодавно лідер ОРЛО Плотницький заявляв, що «окрім як шлях до РФ, іншого у нас немає, і нікуди ми більше не підемо, і нікуди повертатися не будемо». Проте чи розділяє такий ентузіазм «лнрівського» ватажка сама Росія?
    Заяви ватажків ОРДЛО Плотницького і Захарченка щодо входження «республік» до складу Росії не мають перспектив. На це не піде сама ж Росія. Тому що це буде відвертий акт окупації. З іншого боку, міжнародне співтовариство готове виступити єдиним фронтом проти таких дій. Якщо це станеться, це буде приводом не для заяв, а для реальних жорстких дипломатичних, економічних, фінансових і навіть оборонних впливів на бойовиків та РФ.
  • Доброго дня. З вашої точки зору, чи замішана в нинішньому українсько-польському конфлікті «третя сила»? Чи тут питання тільки до поляків?
    Ми маємо давню історію стосунків із Польщею, і протиріч в трактуванні історичних українсько-польських подій вистачає. Але ефективна робота на упередження з боку української влади та діалог із поляками на рівні президентів, урядів, парламентів, церков, культурних діячів та громадськості призводили б до порозуміння з обох боків і допомагала б уникнути будь-які ескалації конфлікту та втручання "третіх сил". Сьогодні українська влада втратила відчуття реальності і можливих загроз, чим користуються як антиукраїнські сили в Польщі, так і "треті сили".
  • Нещодавно в західних ЗМІ пройшла інформація про те, що США готуються найближчим часом запропонувати Росії план з розміщення 20 тисяч миротворців ООН на всій території конфлікту в Україні. 20 тисяч — за вашою оцінкою, це адекватна кількість? Які задачі контингент із такою чисельністю зможе виконувати? І, думаєте, Росія погодиться на це?
    Щодо розміщення 20 тисяч миротворців ООН на території, контрольованій бойовиками, хочу зазначити, що проблема не буде вирішена. Їхня діяльність буде обмежена, і Росія обов’язково включить до складу цього контингенту своїх представників. В іншому випадку Росія це просто заблокує в Раді безпеки ООН. Тому проблему повернення територій потрібно вирішувати не контингентами, а глибокою системною роботою з глобальними країнами світу, які в союзі з Україною змусять Росію піти з цих територій.
  • Як думаєте, чи все від неї залежне робить українська влада, аби якомога швидше припинити війну на сході? Які очевидні кроки, що повинні були бути здійснені за нинішніх обставин уже давно, і досі лишаються не реалізованими?
    На сьогодні українська влада з так званими Мінськими угодами зайшла у глухий кут. І це веде до довготермінового «замороження» конфлікту. Без нової ефективної моделі вирішити проблему неможливо. Цього року, перебуваючи на неофіційних форумах у Брюсселі, Німеччині та в США, більшість країн глобального рівня (США, ЄС, Китай, Японія, Індія, Бразилія) погодилися з тим, що потрібно провести нові глобальні зустрічі (типу Гельсінських угод) для визначення шляхів подолання глобальних загроз світу, включаючи недопущення ядерної війни та реалізацію «дорожніх карт» щодо окремих «гарячих» регіонів — України, Сирії, Афганістану, а також щодо ядерної програми та «Ісламської держави». Ми працюємо в цьому форматі, і це може бути ефективною альтернативою Мінським угодам. Що стосується термінів реалізації, то на це піде до одного року.
  • Миколо Григоровичу, як вибори в Росії можуть вплинути на риторику та дії Кремля відносно Донбасу? Чи зміниться його поведінка в цьому напрямку після виборів?
    Перед президентськими виборами в Росії риторика Кремля щодо Донбасу буде змінюватися у напрямку заяв щодо готовності вирішення проблем. Будуть окремі демонстрації активних дій, наприклад, щодо сприяння обміну полоненими. При цьому будуть висуватися вимоги звільнення тих людей, в яких зацікавлена Росія. Така демонстрація буде як для росіян, так і для міжнародної спільноти. Путін буде намагатися показати, що він — не яструб, а миротворець. І російська пропаганда буде формувати саме такий імідж його як кандидата в президенти.
  • Какие процессы может запустить в обществе цепочка событий, связанная с наглыми убийствами одиозных деятелей то посреди бела дня, то посреди города? Шеремет, Вороненков, Окуева и т.д. Могли ли и должны ли были наши спецслужбы это предвидеть и предотвратить?
    На сьогодні в Україні активно діють як спецслужби, так і різні радикальні й кримінальні структури, яких готували знищувати своїх опонентів або організовувати кримінальні розбірки. У зв’язку з тим, що робота розвідувальних, контррозвідувальних і правоохоронних органів по багатьох напрямках знецінена за рахунок вимивання професіоналів і втрати оперативних позицій за кордоном і в Україні, ми й маємо такі наслідки. Спецслужби та правоохоронні органі зобов’язані, згідно з законом, виявити та упередити такі резонансні вбивства та захисти простих людей. Цього, на жаль, не відбувається. Сьогодні ситуація потребує негайного повернення в ці структури спецслужб та правоохоронних органів професіоналів високого рівня, які працюватимуть не на політиків чи владу, а будуть відстоювати інтереси та безпеку простих громадян.
  • Як відомо, під час останнього голосування Генасамблеї ООН за резолюцію по Криму, зокрема, Білорусь висловилися проти. Питання: а наскільки доцільно Україні і далі залишати столицю Білорусі головним переговорним майданчиком для врегулювання ситуації на Донбасі? Взагалі, чи можна довіряти Лукашенку, який начебто демонструє свою дружність до України, навіть приїжджав у Київ із візитом, але при цьому формує всі свої рішення у повній відповідності до інтересів Кремля?
    Білорусь, на жаль, йде в фарватері політики Росії, тож вона на Генасамблеї інакше голосувати не може. Для об’єктивності ведення переговорів, особливо на вищому рівні, переговорним майданчиком повинна бути обрана столиця однієї з нейтральних країн: Гельсінкі або Женева. Це буде забезпечувати ефективний переговорний процес, недопущення будь-яких впливів та контролю над учасниками переговорів. На даний момент Лукашенко має роздвоєну позицію, тому тільки за його легальними діями треба судити про його позицію щодо Україні.
  • Вітаю. Що Ви думаєте про нинішній конфлікт між Києвом та Варшавою, у чому вбачаєте основні його загрози? Подейкують, що Польща сьогодні уподібнюється дещо до Росії, прагнучи нав’язати нам своє бачення нашої спільної історії — наскільки далеко це може зайти, адже з Росією ми теж спочатку дискутували на такі теми, а далі — самі чудово знаєте… Дякую за Вашу відповідь.
    Загострення ситуації з Польщею може призвести до жорсткої позиції проти України у двосторонніх відносинах, в тому числі в Євросоюзі. Є загроза створення «антиукраїнського поясу» на Заході, куди можуть увійти, окрім Польщі, Румунія, Угорщина, Сербія та деякі інші країни. Причина — не стільки в Росії, а скільки в нашій неефективній зовнішній політиці. Глибоке знання ситуації і робота на упередження забезпечать недопущення таких протиріч. Ескалація напруженості стосунків із переліченими країнами може призвести до формування загрози втрати окремих західних областей України.
  • Миколо Григоровичу, хотілося б почути ваш прогноз відносно того, як розгортатимуться події на Донбасі до кінця цього року та в новорічні свята? Як ви оцінюєте вірогідність ескалації бойових дій у цей період? Які напрямки противник може намагатися «прорвати»?
    За оперативною інформацією, Росія і бойовики не планують масштабних наступальних операцій перед новорічними святами, але окремі провокації будуть продовжуватися. Світовій спільноті буде демонструватися зниження бойової активності і досягнення якихось домовленостей на свята. Інакше активні військові операції повністю викриють реальні наміри бойовиків і Росії, і це призведе до потужної міжнародної консолідації проти них. Тим більше, наші ЗСУ не допустять жодних проривів, і бойовики про це знають.
  • Нас довго лякали військовими навчаннями «Захід-2017», говорили, що вони можуть бути використані ледь не в якості прикриття для початку масштабного наступу на Україну, проте все пройшло доволі чемно і спокійно. Навіщо були ці «страшилки»? Чи, можливо, ці навчання таки мали якісь небезпечні наслідки для України? Які?
    Навчаннями "Захід-2017" Росія прагнула продемонструвати НАТО свої сили. Ніякого масштабного наступу на Україну чи інші країни не передбачалося. Водночас низка політиків України використали ці навчання для нагнітання ситуації. Думаю, така позиція не сприяла стабільності і в нашій державі, і на міжнародному рівні. Водночас Росія продемонструвала, що вона готова проводити активні операції на будь-якій території. Практично зараз уже йде "холодна війна".