Paul Manandise

Французский певец и композитор
26 января 14:00

   

Читать ответы
  • Поль, находясь в Украине, вы часто тоскуете по Франции или Бельгии? Чего исключительно европейского, с вашей родины, вам не хватает здесь?
    Не відчуваю жодної ностальгії ні за Францією, ні за Бельгією, ні за Європою. І нічого мені не бракує тут, на цій славній землі — в Україні. Хіба що дощові дні. Та часом хочеться просто випити каву на терасі в Парижі.
  • На яких музичних інструментах ви граєте? З якого віку почали займатися музикою? Ви робили це охоче, чи батьки змушували?)
    Я почав співати в сім років. Був церковний хор, де я почав співочу кар’єру і почав грати на піаніно. Тож я співав лише релігійні пісні. У сім років у нас, у католиків, перше причастя. І ми напрацьовували пісні для цієї події, до цього дня — до причастя. Одного дня я запитав священика, чи міг би я стати солістом хору. І він довірив мені перші партії, так я став солістом церковного хору.
  • Поль, скажіть, будь ласка, що для вас, як для людини з іншої, безперечно, більш успішної країни, культурно багатої, було в українцях найбільш дивним, тим, що найбільше шокувало? Які відмінності між українцями та французами для вас виглядають найбільш суттєвими і яскравими?
    В Україні мені дуже сподобалися сімейні цінності, патріотизм та ставлення до своєї країни. Французи теж вельми патріотичні. Добре пам’ятаю, як вперше приїхав до України, перетнувши польсько-український кордон на автобусі. І от ми зупинилися в першому українському місті. Я прокинувся, вийшов з автобуса купити сигарет, і саме в той момент я побачив щось, чого не бачив раніше — бабусь, які продавали щось на вулиці, мобільні кав’ярні... Це був якийсь безупинний рух в усіх напрямках одразу, шалена енергія. Також вразила архітектура. Загалом, я відчув себе так, ніби повернувся додому, мені було затишно. Я вважаю, що між французькою та українською культурами багато спільного, вони — рідні душі.
  • Поль, скажите откровенно, если бы не жена-украинка, Вы бы остались жить и работать в Украине? Ведь это не такая простая страна, и жизнь в ней довольно сложная...
    Українці — дуже сміливі за своєю суттю, і це дуже видно в нинішній ситуації. Я свідомий того, що бути сміливим за таких умов — це надзвичайно складно. Відчуваю себе улюбленцем долі, бо я отримую надзвичайний прийом в Україні. Звісно, якби не моя дружина, я б ніколи не приїхав в Україну. (Без коханої я не уявляю життя!) Але в будь-якому разі я б залишився в Україні, оскільки закоханий і в дружину, і в країну.
  • Поль, гражданином какой страны Вы являетесь, планируете получать украинское гражданство? Сколько лет назад Вы впервые попали в Украину?
    Очікую з нетерпінням, щоб мені запропонували стати громадянином України. Я би хотів стати справжнім українським митцем, який би міг у цілому світі представляти українську культуру. Розумію, що це претензійна думка, але я відчуваю Україну всіма фібрами душі, тому думаю, що мені це б вдалося.
  • Как вы относитесь к конкурсу "Евровидение", который часто критикую за чрезмерную политизированность? Если бы вы принимали в нем участие, то какую страну вы бы представляли - Украину или Бельгию, или Францию?
    Я вже пробував свої сили у національному відборі. Разом із Русланом Квінтою ми створили пісню «War is lonely». Це був проект, над яким ми працювали шість місяців. Я хотів на «Євробаченні» виступати від України, представляти її. Для мене було дивним проходити відбір, оскільки в журі був один із моїх друзів — Андрій Француз, з яким я був суддею на інших молодіжних конкурсах. За задумом пісня в музичному звучанні мала поступово набирати потужності. Але інструментально ми не були готові це реалізувати. Тому, не дивлячись на те, що загалом судді — і Меладзе, і Француз — сприйняли мою пісню схвально, говорили лише компліменти, все-таки було прийнято інакше рішення, і пісня не пройшла. Ми були дуже розчаровані, не потрапивши до 25 відібраних виконавців. Проте я не хотів зайняти суддівське місце, місце Меладзе — я спробую себе знову на національному відборі «Євробачення» наступного року.
  • Сложно ли вам, иностранному исполнителю, прокладывать себе путь на большую сцену? Что дается сложнее всего?
    На моєму першому концерті в Києві у червні 2015 року було 70 осіб. З того моменту почало надходити багато пропозицій. Спочатку я приймав участь у благодійних проектах, різних подіях шоу-бізнесу, а потім я зустрівся з Ромадом Недзельським, який повірив у мене і запропонував взяти участь у концерті з нагоди відкриття сезону в палаці «Україна», який є найбільшим концертним майданчиком в Україні. Це була досить важка робота для мене. Я завжди щирий в тому, що роблю, в музиці, ніколи не прикрашаю своє музичне життя. Саме це і спрацювало швидко. Зараз я усвідомлюю, що взагалі перехід від маленької сцени до великої — це надзвичайна удача. До речі, вперше в житті мені було так страшно, коли я виступав на сцені палацу «Україна» — це такий величезний простір, велика аудиторія. Я щиро вдячний всім українцям, бо саме завдяки їм я там опинився.
  • Как в основном французы воспринимают Украину, с чем ее ассоциируют? И какие ваши представления об Украине были сломаны после того, как вы здесь побывали впервые?
    Я ніколи не думав про Україну, навіть не знав, що вона існує, до зустрічі з дружиною. А коли прибув сюди, не знав, чого мені очікувати. Я знав, що Україна — це країна поруч із Польщею. Досі для мене Україна — це сюрприз і відкриття щодня, і, на щастя, тільки позитивні відкриття. Я побачив надзвичайну культуру, надзвичайних людей, митців, сповнених таланту, особливих... У мене не було жодних упереджень і стереотипів, тому все це для мене стало приємним сюрпризом.
  • Как обычно проходит ваш день ???
    Починаю ранок із кави та прогулянки з песиком, аби також подихати свіжим повітрям. Потім упродовж двох годин працюю над новими проектами. Я не снідаю. А от після обіду маю сесії у студії запису. Ввечері ми зустрічаємося з друзями п’ять разів на тиждень, п’ємо вино, дискутуємо про музику і про все, що може бути в світі. А все, що роблю потім ввечері, — це секрет. :)
  • Возможно вы хотели бы записать следующую композицию в дуэте ,с кем бы она была ?
    Я би хотів заспівати з моєю доброю подругою Тонею Матвієнко. Нещодавно відкрив для себе Христину Соловій. Те, що вона робить, вразило мене. Я подумав, що було б цікаво створити з нею дует у французькому і в українському варіантах. Звісно, хотів би заспівати з богом українського року — Святославом Вакарчуком. Можливо, навіть заспівати одну з його пісень разом із ним.