Руслана

Певица, первая украинская победительница на "Евровидении", народная артистка Украины
21 мая 14:00

    

Читать ответы
  • У нас довго дискутують з приводу того, як реінтегрувати Донбас в Україну з політичної точки зору. А що потрібно робити з людьми — як реінтегрувати їхні уми, свідомість? Що тут в силах зробити люди від мистецтва, культурні діячі? Чи можливо взагалі певну частину населення навчити (або змусити) більше любити українське, особливо більш старших людей зі сходу країни, для яких, що б там не казали, російська залишатиметься основною мовою спілкування, класика російської та зарубіжної літератури більш цікавою, які дивитимуться з більшим задоволенням старі-добрі радянські фільми, того ж Гайдая чи Рязанова?
    З цього приводу маю зараз гучну заяву та несподівану пропозицію. Вона не політична. Вона стосується енергії, енергії миру. Щойно на економічному форумі в Астані я почула думку провідного діяча, спікера та законотворця відновлювальної енергії з Німеччини Ханса Йозефа Феля, який став мені зараз найбільшим другом та партнером у просуванні відновлювальної енергії. Його теорія полягає у необхідності відмовитися від атомної енергії, як такої, яку ми не в стані проконтролювати, яка є основою ядерної зброї, та переходу на стовідсотково відновлювальну енергію, як енергію миру. За сонце ніхто воювати не буде. Це світла енергія з неба, яка дається нам даром. Заклик пана Ханса Йозефа Феля у Астані у присутності 8-го секретаря ООН Пан Гі Муна стосувався унікальної території між Північною та Південною Кореєю, які разом мають розпочати проекти щодо відновлювальної енергії. Така енергія несе мир. Цю ідею я повністю перекладаю на Україну. Звичайно, враховуючи специфіку нашої ситуації. Це залишить вугілля, як носій старої енергії, що забруднює довкілля, у минулому. Можливо, якщо ми змістимо фокус нашої уваги і діяльності на такі проекти, це швидше дасть шанс повернути і Крим, і Донбас. Ми просто почнемо знову реалізовувати щось разом. Це утопічно. Так хотілося б. Але немає нічого неможливого. Мої друзі будували багато сонячних електростанцій у Криму, які в них відібрали. Та, можливо, нові подібні ініціативи, про які я говорю, за допомогою світових миротворчих місій та професійної дипломатії допоможуть нам реально повертати наші землі.
  • Руслано, чи буваєте ви із виступами на сході країни, у прифронтовій зоні, у звільнених містах або у військових шпиталях? Якщо так, то чим для вас особливі такі концерти, і який момент із них найбільше вразив або запам’ятався? Якщо ні, то чому? Заздалегідь дякую.
    Не хочу акцентувати вашу увагу на необхідності музики для прифронтових територій. Бо передусім нашим військовим, пораненим, інвалідам негайно потрібна якісна реабілітація. Перед Лісабоном ми виступили з нашим шоу на площі у Тернополі, де зустрічали 44-у бригаду. Я визволяла військових цієї бригади з полону і символічно безкоштовно дала свій концерт. Легендарна 44-а бригада, що була створена від початку АТО, повернулася у місце своєї дислокації. Після концерту до мене підійшов один із військових, молодий і дуже гарний хлопець, та попросив мене дати йому автограф на грудях. Коли він розщепнув сорочку, моя рука затремтіла – мені важко було писати йому на тілі, бо воно все було зраненим, у шрамах. Повірте, такі самі шрами в них на серці. І лише від нас залежить, яким буде їх життя далі, адже вони були готові віддати його за нас. Закликаю всіх активістів гуртуватися довкола реабілітаційних проектів для воїнів АТО. 
  • Замечаете ли вы разницу в восприятии вашего творчества и реакции публики на концертах или выставках в зависимости от региона Украины? По вашим наблюдениям, действительно ли такие разные украинцы востока и запада, юга и севера, Киева и регионов?
    Дикі танці – всюди for ever. Це проект, який існує і в Україні, і за її межами, не залежно від моєї активності. Сьогодні моє завдання – створити нову екзотику, знайти більш цікаві та більш вартісні елементи автентичної культури України та спробувати знову зробити популярними для всіх нас. Повірте, що такі є. Я знайшла їх, бо шукала весь цей час.
  • Як гадаєте, чому медійників довелося примушувати ставити українську музику в ефірах за допомогою введення квот? Чому тільки з-під палки можна було заставити звертати увагу на український продукт?
    Якщо Україна не буде промотувати та просувати саму себе, цього за неї ніхто не зробить. Це природно культивувати через найбільш демократичні й доброзичливі, але водночас необхідні міри свою культуру, мову, традиції. Що ми знаємо, крім шароварів? Чи запитували ви себе про справжню екзотику України, і чому вона зникла або зникає? Україна пройшла непростий шлях, щоб зберегти і не втратити свою самобутність. Вважаю, що сьогодні методи занадто м’які, щоб втримати своє, унікальне. Поставте на одну карту нібито незручності по відношенню до квот, а на іншу – елементи культури, якої в світі більше не існує. Що б ви обрали – матеріалізм чи духовність?
  • Для вас більш цілющий відпочинок «цивілізований» - із комфортом, у місті, з музеями-галереями, або «дикий» - природа, мінімум речей, намет і спокій?
    Їдьте в Карпати, піднімайтеся в гори за справжнім, чистим, диким. Ви відчуєте природу та стихію, об’єднаєтеся з ними та отримаєте їх енергію. Лише відкрийте своє серце, і природа сама з вами все зробить. У Карпатах є унікальні заповідники, праліси, які ми зобов’язані зберегти. Вони одні з небагатьох у світі, бо там не ступала нога людини. Вони збережені у своєму первісному стані. Дайте цьому краю себе зцілити і не знищити його. Карпати for ever! Не вирубуйте ліси, не накидайте гори сміття і не пийте алкоголь. Енергія цієї землі відновить вас повністю. Вам лише потрібно туди поїхати.
+
Соглашаюсь
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности