Сергей Рахманин

Журналист, публицист, обозреватель газеты "Зеркало недели" и ведущий программы "Игра в классику" на телеканале ZIK
27 июня 14:00

   

Читать ответы
  • Пане Сергію, дякую за Вашу завжди ЯКІСНУ роботу. Зрозуміло, що Ви не спочиваєте на лаврах і постійно знаходите щось нове, продовжуєте власний розвиток, у т. ч. і завдяки книгам. Питання таке: що з прочитаного політичного/біляполітичного Вас вразило останнім часом? Щоб порадили почитати на літо wihout fail?
    Дуже люблю читати. У такий спосіб я відпочиваю від роботи. З іншого боку, література дозволяє тримати себе в формі. Завжди вважав, що якщо журналіст припиняє читати, у нього банально закінчуються необхідні слова. Але я намагаюся не читати політичне і навколополітичне, позаяк читаючи подібну літературу, я відчуваю себе знову на роботі. На мій розсуд, читаючи Шекспіра, Гессе, Дюренматта чи, наприклад, Загребельного, Ви знатимете про політику не менше, ніж читаючи мемуари якогось політичного діяча чи чергову біографію Кучми чи Путіна. 
  • Вы постоянно отказываетесь от членства в любых политических партиях. Мнение не изменилось?
    Ні, точка зору не змінилася. В осяжному майбуктньому планів бути членів чи активістом, чи симпатиком якоїсь політичної партії у мене немає. Це пов"язано з тим, що не маю планів займатися публічною активною політичною діяльністю. Мені все ще цікаво займатися журналістикою. Хоча зарікатися, напевно, не варто, тому що ніхто не знає, як складеться його життя за рік, за п"ять, чи за два. Поки що таких планів немає.
  • Последнее время очень много критики в сторону НАБУ. Оцените эффективность и качество работы этого органа, перспективы и т.п.
    По-перше, для того, щоб робота НАБУ була ефективною, потрібні три обставини, яких поки що немає. 1. Антикорупційний суд в Україні не створений і найближчим часом створений не буде. Навіть якшо офіційно буде проголошено його створення, то для того, щоб він запрацював знадобиться рік, а то й більше. Відповідно для того, щоб будь-яка справа, якою опікується НАБУ, була доведена до логічного завершення, необхідно мати об"єктивні неупереджені сумлінні суди. а щодо сумлінності та об"єктивності судів є багато персторог. 2. Для того, аби робота НАБУ була ефективною, вкрай важлива співпраця між Генпрокуратурою та Антикорупційним бюро. З суб"єктивних причин вони сьогодні виступають радше конкурентами, ніж спільникамии, і це позначається на результатах роботи НАБУ. 3. Брак кваліфікованих кадрів всепредині самого НАБУ. Вони просто фізично не в стані перетравити ту кількість справ, розслідувань, якими їм доводиться займатися. Їм не вистачає людей у принципі, та фахових вправних людей зокрема. Є ще одна ключова умова - якщо НАБУ не опиниться під контролем президента, то є шанс, що попри всі об"єктивні та суб"єктивні складнощі, воно за рік-два буде працювати ефективніше. Якщо владі вдасться встановити контроль над НАБУ. тоді його функції будуть просто декоративними.
  • Ви якось казали, що покликання журналіста - допомогти відрізнити чорне від білого. А як ви розрізняєте, де чорне, а де біле?
    Це цитата з дзенського коану. Насправді щоб відрізняти "чорне" від "білого", потрібно дуже ретельно ставитися до вибору окулярів. на речі не варто дивитися крізь темні або рожеві окуляри. Треба вдягати окуляри, які мають необхідну кількість діоптрій для того, щоб впритул розгледіти те, що приховане від людського ока. Тому що політика здебільшого не є ані чорною, ані білою - вона є переважно сірою. І цього сірого кілька сотень відтінків. Коли навчився їх розрізняти, тоді картина дійсності є більш правдивою.
  • Всегда было интересно, Вы когда-то имели кумира? Если да, то кто для Вас был авторитетным лицом и почему?
    Кумирів у мене ніколи не було. Мене завжди цікавили особистості, зокрема, історичні. У мене завжди викликали повагу люди, які не боялися плисти проти течії. Наприклад, де Голль, Тетчер чи Голда Мейер.
  • Пане Сергію, згідно твердженням Леоніда Ройтмана на американському телебаченні і записаною розмовою Мартиненка з Онищенком, (де він підтвердив, що з Могилевичем від імені Порошенка контактує Кононенко) наш"гарант" входить в банду нетитульної нації (ОЗУ) Могилевича. Прохання: зробити журналістське розслідування і передати в ВР для початку роботи з імпечменту Президенту.
    Імпічментом президента опікується ВР, і там є дуже складна процедура, яку практично неможливо довести до кінця. Це що стосується процедурної сторони питання. Що стосується Леоніда Ройтмана, то навряд чи цього персонажа можна вважати фаховим відвертим та сумлінним джерелом інформації. Що стосується журналістських розслідувань, то є чимало розслідувачів, які, можливо, зацікавляться цим питанням, в раз якщо будуть підстави вважати, що там є бодай дрібка правдивої інформації, а не чергова "качка".
  • Останнім часом соціальні мережі стають одними з основних платформ для висловлення чи то журналістів, чи то політиків, чи то експертів незалежно від того, компетентні вони в темі чи ні. В соціальних мережах публічні особи часто можуть дозволити собі написати те, що сказати наживо не завжди доцільно чи не завжди можуть, чи в житті потім просто не виконують, видаляючи пост чи щось на кшталт цього. Чи не вважаєте ви, що таким чином нівелюється все, що публічна особа може сказати/написати?
    З одного боку, цей ефект соціальних мереж насправді нівелює багато в чому і цінність політичних заяв, і цінність журналістсьскої роботи, тому що люди вважають, що на власному приватному майданчику, котрим слугує їхній аккаунт у соцмережі, вони можуть собі говорити більше, ніж з трибуни ВР, з екрану ТБ чи газетної шпальти. І коли їхня лексика та інтонації скидаються на базарні розмови, то, звісно, це підриває довіру до тих речей, про які вони говорять офіційно. З іншого боку, багато політиків намагаються використати те, що зараз отримало назву "ефект Трампа", який Твіттером фактично замінив звичну активну політичну діяльність. Направду мені дуже дивно спостерігати за кількістю постів деяких політичних осіб. У мене виникає природне запитання: коли ж вони встигають займатися своєю роботою? Думаю, що Фейсбук- або Твіттер-активність - це до певної міри ознака часу, мода, яка з часом зміниться. Цим речам не надаватимуть такої уваги і такої ваги. Це, власне, є хворобою часу.
  • Яка медійна платформа в найближчій перспективі може бути найбільш прогресивною: інтерактивне телебачення, розмовне радіо, Інтернет-мультимедіа? Врешті зникне чи ні преса, оце сакральне за горнятком ранкової кави пошелестіти сторінками друкованого видання, прочитати якісну аналітику? Чому Ви так вважаєте?
    Насправді я не знаю, яко\ю буде журналістика за 5 років, не кажучи вже про якусь віддалену перспективу. Я думаю, що так чи інакше майбутнє буде за тими медія, які намагатимуться ефективно працювати на різних майданчиках, створюючи своєроідні конвергентні редакції. Що стосується друкованих медіа, то вони справді переживають не найкращі часи. І це пов"язано не тільки зі зростанням впливу соцмереж та соціальтних медіа, а ще й з погіршенням економічної ситуації та відсутністю нормального ринку - і ринку медіа, і ринку рекламного. Втім, мені здається, що ті, хто передчасно ховає друковану пресу, дещо поспішають. Свого часу, коли розвивалася кіноіндустрія, що вважали, що театр приречений, але театр живе і розвивається в усіх країнах. Років 15 тому маркетологи стверджували, що книги, книговидання, література помруть, натомість їхнє місце займуть комікси і глянцеві журнали, що досі не заважає людям писати і читати книжки. Мені здається, що навіть якщо років за 10 закриється останнє друковане видання в світі, місяць по тому хтось зареєструє перше друковане видання, і в цього видання будуть мільйонні наклади. Думаю, що друкована преса виживе в світі загалом і в Україні зокрема, просто вона буде еволюціонувати під впливом науково-технічного прогресу, зміни смаків споживачів інформації. Попит на аналітику завжди був і завжди існуватиме. Просто вимоги до написання аналітичних матеріалів будуть змінюватися через те, що дуже сильно змінюється читач.
  • Добридень, Сергію. Чи є у вас своя версія, чому був убитий Павло Шеремет, для кого він був небезпечним?
    У мене немає своєї версії. Це не просто дуже драматично і дуже загадково - це ще дуже незрозуміла історія. Тому що замовники будь-якого політичного вбивства завжди мають конкретну мету або навіть кілька цілей. І з плином часу їхні наміри так чи інакше стають більш-менш зрозумілими, як це було, наприклад, із вбивством Георгія Гонгадзе. Що стосується жорсткого вбивства Павла Шеремета, то тут замовник жодним чином не проявився, і жоден із умовних замовників вбивства навіть не намагався скористатися наслідками цього вбивства. Тому для мене це є загадкою.
  • Как вы относитесь к тому, что журналисты уходят то в политику, то в пиар, а телеведущими становятся политологи, депутаты и прочие деятели?
    Не можна людям забороняти змінювати сферу своєї діяльності. Журналіст має право йти в політику, як і представник будь-якої іншої професії. З іншого боку, мені як журналісту дещо прикро, що представники медіа-сфери достатньо активно змінюють поле своєї діяльності саме в той час, коли вони найбільш потрібні саме у медіа-сфері. Тим більше, що сповна реалізувати себе, зокрема, в політиці, вдалося ліченим одиницям. Не захищаючи і не засуджуючи, а лише пояснюючи їхні наміри, можу лише зауважити, що журналістика сьогодні є не надто поважною з точки зору обивателя, не надто запитаною і не надто шанованою професією. І деякі люди, особливо молоді й амбітні, цілком природно намагаються реалізувати свій потенціал у тих царинах, які можуть забезпечити хутке кар"єрне зростання і кращі матеріальні умови. Що стосується політиків у якості телеведучих, то це просто тимчасова мода, це не триватиме довго. Дехто з них просто є шоуменом за вдачею, і направду їм байдуже, де влаштовувати шоу - у ВР, на вулиці чи у студії. Не думаю, що тенденція використовувати політиків у якості телеведучих матиме довге майбутнє.