Сергей Згурец

Директор информационно-консалтинговой компании Defense Express
14 февраля 12:00

   

Читать ответы
  • Сергію, як прийняття закону "про реінтеграцію Донбасу" вплине на мінський процес? Чи не перекреслює цей закон цей процес?
    "Закон про реінтеграцію Донбасу" мені значно більше імпонує, ніж мінський процес. Тому що реінтеграція Донбасу передбачає визнання Росії агресором, а місцевих адміністрацій – окупованими адміністраціями. Фактично в рамках дії закону про реінтеграцію Донбасу ми маємо всі можливості для того, щоб звільнити окуповану територію власними силами. Коли ми говоримо про мінський процес, ми говоримо про наявність у перспективі миротворців і тощо, і фактично йдеться про "заморожування" конфлікту. І тоді будь-які наші спроби використати силовий потенціал для відстоювання національних інтересів будуть мінімізовані. Тому реінтеграція Донбасу та мінський процес рухаються в дещо різних напрямках. Але закон про реінтеграцію принаймні вносить більшу ясність в ситуацію, чітко визначаючи, що частина Донбасу – це окуповані території, що Росія є агресором. А це дещо спрощує для нас логіку розуміння ситуації щодо того, що це – наша територія.
  • Як гадаєте, після знищення російських найманців у Сирії зменшиться кількість охочих у Росії долучатися до найманців? Чи може таких найманців поменшати на Донбасі?
    В будь-якому разі ті, хто сподівалися на "долгий рубль" або "долгий доллар" за свої послуги найманців, мають замислитися після тих випадків, які сталися в Сирії з російськими найманцями. І це може зменшити бажання тих, хто думає, що таке заробляння грошей – це легкий хліб, і кількість таких людей суттєво зменшиться.
  • Пане Сергію, прокоментуйте будь-ласка перспективи розвитку бойової авіації в Україні. Чи можлива коперація державних підприємств в сфері авіабудування, також можливо за допомогою отримання ліцензії на виробництво бойової авіації від іноземних авіабудівних компаній Україна буде спроможна оновити парк винищувачів та штурмової авіації? І цікавить питання, чому ми відмовились від С-200, а займаємося модернізацією С-125?
    Насправді питання авіації – достатньо ґрунтовне, тому що з 2020-2023 років у нас починається зменшення кількості планерів і літаків, які можна використовувати. Тому питання глибокої модернізації впирається у старіння самих планерів. Тому треба шукати більш кардинальні рішення, які пов’язані або із закупівлями нових літаків, або виготовленням своїх. Ми розуміємо, що створення власних літаків – це надзвичайно дорога справа, як і створення власного зенітно-ракетного комплексу, тож тут потрібно співставляти свої амбіції із реальними фінансовими можливостями. Тож питання бойової авіації є настільки складним, що воно щороку відкладається за часовою шкалою все більше і більше вправо. Тому ми поки що проводимо ґрунтовну модернізацію Су-27 і Міг-29. Але це не відповідає на головне питання – що ми будемо робити після 2023 року, коли проведення цієї модернізації не матиме сенсу? Закупівля закордонних літаків – це дороговартісний процес, тому що досвід закупівлі таких літаків або їхній лізинг країнами східної Європи, зокрема, Польщею чи іншими країнами Вишеградської групи, показує, що одна ескадрилья коштує понад 1 мільярд доларів. Такі витрати є надзвичайно значними для України, тому я не вірю, що ми зможемо реалізувати цей проект. Тож питання авіації для мене відкрите. Ми не відмовилися від модернізації комплексу С-200. Зараз це питання поновлено. Виникає питання — чи можемо ми зробити цю ракету С-200 на основі твердопаливних двигунів, чи нам треба знайти варіанти отримання рідкого палива для ракет С-200, певна кількість яких у нас зберігається? Модернізація С-200 і С-125, С-300 В1, ремонт "Буків" і комплексів ЗРК С-300 є тим пакетом рішень, який сьогодні обговорюється і приймається Міністерством оборони. І частина з цих рішень уже реалізовується.
  • Добрый день! Каковы перспективы ВМСУ, в контексте того, что так называемый "год флота" не было заложено ни одного корпуса, нет решений о покупке новых или не новых кораблей за рубежом, а за четыре года после потери флота в Крыму удалось построить всего несколько малых артиллерийских катеров. При этом в ВМСУ сохраняется большой дисбаланс между боевыми кораблями (3 корпуса) и вспомагательными (30-40 корпусов). Спасибо.
    Що стосується Воєнно-морських сил, то йдеться про те, що зроблена ставка на будівництво малих ракетних кораблів типу "Гюрза", десантних катерів типу "Кентавр", а також очікування щодо закладки ракетного катеру типу "Лань". Також ухвалено рішення щодо продовження будівництва корвету за державні гарантії. В будь-якому разі питання флоту є найбільш болючим. З огляду на достатньо обмежений державний фінансовий ресурс я думаю, що у форматі ВМС наголос, скоріше, робитиметься на те, аби оснастити ВМС наземним береговим ракетним комплексом на основі комплексу "Нептун" і, таким чином, вирішити питання захисту акваторії за рахунок ракетного озброєння, а вже потім підтягувати безпосередньо кораблі і насичувати ними бойовий та допоміжний склад ВМС.
  • 1.Существуют ли планы комлексного переоснащения армии новой автотехникой? 2.Модернизация "Гетьмана Сагайдачного" анонсировалась еще летом,что сейчас?
    1. Фактично переоснащення Збройних сил всіма видами техніки та озброєння передбачене в рамках Державної програми розвитку озброєнь і державної програми розвитку Збройних сил на період до 2021 року. В цих програмах визначені кількісні та якісні показники щодо кожного зразка техніки включно з автотехнікою. 2. Модернізація "Гетьмана Сагайдачного" почалася, на це виділені фінансові ресурси. Але в будь-якому разі це поки що флагман нашого флоту в його нинішньому вигляді. А, з точки зору вирішення проблем, там є ціла низка нюансів, яка потребує тісної кооперації українських підприємств. Тож питання "Гетьман Сагайдачний" стоїть, воно вирішується, але все не так просто.
  • Наскільки реально та доцільно обладнати ракетний крейсер "Україна" ракетами Нептун?
    Питання ракетного крейсеру "Україна" насправді потребує швидкого вирішення. А МО в цьому крейсері не зацікавлене – воно зацікавлене в окремих компонентах цього крейсеру для застосування цих елементів для інших бойових кораблів, які створюються в Україні. Тому питання щодо оснащення ракетами крейсеру "Нептун", думаю, просто не стоїть.
  • Чи розглядається питання заміни вітчизняних винищувачів на Saab JAS 39 Gripen чи іншу альтернативу? Адже Су-27 та Міг-29 не вічні.
    Це питання теж надзвичайно важливе, тому що воно стосується визначення майбутнього вигляду української бойової авіації. Літак Gripen – цікавий. Він використовується в країнах східного блоку, зокрема, в окремих країнах Вишеградської групи. Але закупівля ескадрильї Gripen потребуватиме мільярдних витрат. Їх треба планувати на довгострокову перспективу, якщо Україна ухвалить рішення в якості легкого винищувача мати літаки Gripen.
  • Чи ведуться роботи в Україні по створенню літака ДРЛО в партнерстві з Саабом чи вітчизняними підприємствами?
    Літаки дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) в Україні сьогодні не створюються. Їхнє виготовлення у партнерстві не обговорюється. Тому що зараз ставка зроблена на створення радіолокаційного поля за рахунок наземних станцій. Коли ми говоримо про літак ДРЛВ, так само йдеться про щонайменше три машини такого класу, і поки що інтересу до цього напрямку з боку МО немає.
  • Будут ли в обозримом будущем приниматься на вооружение управляемые боеприпасы в частности управляемые мины для минометов? Ведутся ли работы по созданию систем управления для неуправляемых ракет как например Talon LGR, чтоб уничтожать малоразмерные цели точечными ударами.
    Управляемые мины для минометов разрабатываются. В частности, такой проект реализовывает украинское предприятие "Луч" совместно с польскими партнерами. Эта мина может поражать цели на удалении до 8 км фактически с первого выстрела. Также разрабатывается вариант, когда мину, созданную по такому же принципу, можно использовать для самоходных установок типа "Нона", которые также используют мины, а в перспективе могут использовать и управляемые мины.
  • Кілька днів тому майор ізраїльської армії Віктор Верцнер, який допомагав ЗСУ, висловився з приводу того, що побачив в українській армії, причому він не був голослівним і навів конкретні приклади та замальовки. Зокрема, він вважає, що генерали, з якими йому доводилося спілкуватися, були «професійно непридатні, а часто й тупі», «ставлення до солдат принизливе, часто знущальне», «система навчання командного складу застаріла і не відповідає сучасним викликам», «нераціонально розподіляється бюджет», «повсюдне кумівство», «показуха понад усе», «корупція і розпили», «синдром – найсильніша армія в Європі». Скажіть відверто і об’єктивно, які з його зауважень (чи звинувачень) ви вважаєте цілком обґрунтованими? І чи бачите ви перспективи подолання цих «хвороб» та «вад»? У нас зі зрозумілих причин ЗМІ не подавали цю інформацію. Але хіба проблема зникає від того, що про неї не говорять… Дякую і сподіваюся на Вашу експертну оцінку й щиру думку.
    Насправді те, що говорить британський полковник Глен Гранд, є більш ґрунтовним і системним, ніж зауваження Верцнера. Тому я раджу ознайомитися зі статтею Глена Гранда, яка є в широкому доступі. І зауваження Гранда до системи управління українською армією є актуальними і важливими, але вони потребують системних перетворень, до яких МО поступово готується.
Подписывайтесь на
наш канал в Telegram
Узнавайте первыми все
самое важное и интересное
Подписаться