Тарас Чорновил

Политический аналитик, эксперт по вопросам международной политики
29 марта 10:00

  

Читать ответы
  • Не так давно виповнилося 25 років конфлікту в Придністровї, який швидко перейшов у заморожену фазу. Чи може Донбас спіткати та ж доля, і що конфлікт залишиться на десятки років?
    Якби наш Донбас, як і Придністров’я, не мав спільного кордону з Росією, то заморожена фаза була б вигідним для нас варіантом. Збройна, кривава фаза в Придністров’ї закінчилася доволі швидко через обмеженість ресурсів (у тому числі й людських) для тривалої війни. Ми на таку розкіш розраховувати не можемо. Можливість постачання зброї й гарматного м’яса з РФ спонукає ворога до постійного кривавого протистояння. Це війна Росії проти України саме на виснаження. Тому для нас таке значення мають усі прийнятні міжнародні ініціативи. Було б у нас таке ж географічне розміщення, як у Молдови, я б першим закликав переглянути Мінські домовленості та Нормандський формат.
  • О взрывах на складах в Балаклее уже сказано много. Основная версия - диверсия, теракт. А может ли быть такое, что этим пожаром и взрывами просто пытались скрыть расхищения припасов в огромных объемах? Ведь для наших реалий это не ново. И еще, даже если это в самом деле была диверсия, то неужели столь важный объект для обороны и безопасности страны не охранялся денно и нощно, причем несколькими линиями защиты?
    Я колись дуже серйозно займався розслідуваннями щодо розкрадання зброї та її незаконного продажу поза межі країни. Навіть створював відповідну слідчу комісію в Раді. Тому тему знаю не з чуток. У Балаклії була нормальна система наземної охорони, але всі наші військові й цивільні об’єкти погано захищені від атак з повітря, особливо з невеликих літальних апаратів – безпілотників. Якщо США таки роздобряться на надання нам озброєнь, то мусимо просити найперше про спеціальні радарні системи виявлення та засоби ліквідації малих і особливо малих повітряних цілей. У нас належних технологій бракує. У Балаклії теоретично можна припускати й халатність, але з кількох боків одночасно?.. Найімовірніша версія – прицільна атака з повітря, бо цілили з точним планом на миттєву детонацію. Спеціалісти сходяться в думці, що версія нападу з дистанційно керованих безпілотників єдино реальна. Та й звуки цих апаратів чули не лише зацікавлені особи, але й нейтральні люди, які цим ділилися з незалежними журналістами. А щодо версії про попереднє розкрадання, то тут є купа нестиковок. Я її зовсім не розглядаю. Ревізія там уже проводилася після епохи майже неприхованоної торгівлі озброєннями. А після цього вже сенс у вивезенні таких вантажів, як артилерійські снаряди й споряджені бойові ракети зник. Їх сьогодні вивезти абсолютно неможливо. От що й далі розкрадається, де лиш можливо, то це стрілецька зброя, гранати, гранатомети. А щодо масштабних озброєнь, то їх коли й викрадали раніше, то лише під чітку можливість негайно вивезти з країни. Ніхто не зберігатиме довше кількох днів ту ж «Точку У» чи бодай боєкомплект до «Градів».
  • В конце февраля несколько парламентских фракций подписали декларацию солидарности, но с тех пор особых последствий этого подписания не наблюдается. Вопрос: для чего подписывалась данная декларация? не значит ли это формирование новой коалиции?
    Вибачте, але я якось цю декларацію прозівав. Просто завжди дуже з нехіттю дивився на подібні «декларації єднання», бо добре знаю їм ціну ще з часів свого активного політичного життя. Тож не судіть строго. Виправлюся, вивчу питання й якимось способом про це висловлюся. Але, якщо Ви маєте на увазі декларацію про об’єднання націоналістичних сил якраз із цього часу, то це чергове окозамилювання. Найперше, йдеться про доволі маргінальні й непарламентські партії (найвідоміша з них Свобода), які мають лише кількох позафракційних депутатів у Раді. Я сам приймав присягу в ОУН (мельниківців) ще в часи СРСР і на своєму досвіді переконався, що націоналістичні сили у нас, на жаль, ніколи на тривало не об’єднувалися, лише активно дробилися. Саме ж це так зване єднання – більше пропагандистський трюк, щоб привернути до себе увагу. У мене нема віри в дієвість та довговічність цього процесу.
  • Чи існує на сьогодні у нас загроза дострокових парламентських або президентських виборів?
    Я такої загрози зараз не бачу. Є інша загроза: ті, хто в цих виборах зараз дуже зацікавлені, будуть робити все можливе, щоб створити для них певні передумови. Стануть ще активніше блокувати та саботувати законодавчий процес, провокувати протистояння в суспільстві, вибудовувати систему нереальних до виконання соціальних вимог, зриватимуть будь-які реформи тощо. Навряд чи зможуть добитися результату, але шкода від самого процесу вже буде чимала. Президентських дочасних виборів таки точно не буде, хіба б їх принесли на московських штиках асвабадітєлі (не дай, Боже). Для парламентських юридичні передумови не виникнуть. Навіть недостатня кількість формальних членів коаліції не є підставою для виборів. Розпад коаліції лише дає право, а не обов’язок, президенту на розпуск Ради. Згідно Конституції коаліція потрібна лише двічі: зразу після виборів та при внесенні кандидатури нового прем’єра. Саме тому так ошаліло Тимошенко бореться за зняття Гройсмана й відставку Кабміну. Бо розуміє – новий уряд сформувати навряд чи вдасться. Але головним аргументом і стримуючим фактором супроти дочасних виборів є потенційний склад новообраної Ради. Не схоже, щоб у ній було можливо створити нову коаліцію. А далі ще і ще одні перевибори… Точно таке вже відбулося в Німеччині напередодні приходу до влади Гітлера. Якщо нинішня Рада хоч якось подолає безвідповідальність частини депутатів і законодавчий процес піде нормальним темпом, а ще якщо продовжиться тенденція з повільним, але неухильним зростанням підтримки Президента та уряду, то вже на початок 2018-го нинішні ініціатори перевиборів перші проти них виступатимуть.
  • Пане Тарасе В'ячеславовичу, які ризики для України можуть створити навчання "Захід-2017"? Чи можуть бути вони використані як провокації або прикриття для наступу чи накопичення сил прямо на кордоні з Україною?
    Буду чесний, не розглядав матеріалів щодо цих навчань, їх тактичних цілей, обсягів залучених озброєнь та родів військ. Загальні фрази говорити не хочеться, але все ж припущу, що ці навчання, як і ціла серія надпотужних масових навчань за попередній період – це, найперше, залякування та шантаж. І навіть не впевнений, кого більше: нас, чи наших лякливих західних партнерів. Щоб оцінити ризики й цілі детальніше, треба таки ознайомитися з основними матеріалами.
  • Для чего Россия изменяет этнический состав Крыма и какие последствия это будет иметь?
    Те саме робили і Сталін (теж, до речі, в Криму), і Гітлер. Вони захоплюють для себе «життєвий простір» і зачищають його від усяких «хачів та укрів», які можуть становити хоча б потенційну загрозу. А ще Крим перетворюють на суцільну воєнну базу, потенційно нашпиговану ядерним озброєнням. На базі мають жити виключно лояльні громадяни. Навіть найвідвертіші прислужники Кремля з числа українців, кримських татар, греків, караїмів, кримчаків тощо не отримають від окупанта довіри. Це все лише підтверджує, що в нинішній РФ її розвивається саме нацизм, аналогічний до такого ж у гітлерівській Німеччині.
  • Зачем Путин назначил в прошлом году губернаторами немалого количества регионов силовиков, выходцев из структур госбезопасности?
    Для диктаторів це типово - їм навіть у снах постійно являються заколоти, зради, повстання… У чомусь тут логіка є. В Московській державі був негласний договір: ми вам хороший соціальний пакет, а ви нам не заважаєте гребти все підряд та впроваджувати повне свавілля у владі. І раптом виявилося, що благ на всіх уже не вистачає… Згадайте, звідки почалися масові виступи й протести напередодні розпаду Союзу. Гадаєте зі Львова? Та ні, раніше, масовіше й жорстокіше вибухнули південний Урал та Кузбас, коли їсти вже зовсім не було що і за що. А потім ще й сигарети не довезли й по дорозі розкрали… Щось подібне десь поступово вибруньковується у сусідів і зараз, хоча до великих змін ще може бути дуже далеко. Але диктатори завжди схильні перебільшувати загрозу й гіперболізувати упереджуючі дії.
  • чи підриває блокада мінські угоди? чи можна взагалі підірвати те, що і так не працювало, як годиться?
    Теоретично так, але пункти, яким вона суперечить, аж у кінці списку, а Москва досі не виконала навіть перших пунктів. І блокада так званих активістів, і блокада від РНБО викликали пропагандистську й дипломатичну істерію Кремля та створили для нас чималі проблеми із західними партнерами. Схоже, що відбилися. І навіть МВФ ніби визнав зміни макропоказників після втрати наших підприємств та здійснення блокади, як не критичні, хоча й тривожні.
  • до чого сьогодні зводяться цілі кремля щодо україни, наскільки суттєво вони змінилися і стали меньш амбітними за три роки?
    Цілі трохи змінилися. Про це можна розказувати годинами, але коротко – наступне: уже не йдеться про повне руйнування країни, про захоплення великих територій від Одеси й до Сум, включно зі значною частиною центру країни (найперше Дніпра). Не йдеться більше про тотальну дискредитацію нас перед Заходом, про легалізацію політики Кремля з анексій і прямого втручання у наші й не тільки наші внутрішні справи. Тут апетити трохи спали. Залишилося прагнення максимально розхитати країну зі середини, добитися дочасних виборів, доки відверто чи приховано пропутінські сили ще можуть узяти більшість. Стратегічний план – не допустити, щоб Україна могла стати успішною й прикладом для росіян, що демократія і свобода – це не хаос, а успіх, щастя й процвітання. Стараються всіма силами розвинути в нас депресивний синдром тощо. А на практичному рівні метою залишається – запихнути нам нині окуповані райони Донбасу на їхніх умовах з автономією замість децентралізації, з тотальною автоматичною амністією замість вибіркової і за судовою процедурою, з правом вето цих фейкових органів їхньої влади на основні питання зовнішньої і внутрішньої політики (усе це – так званий план Козака – є в них такий віце-прем’єр).
  • чи не відштовхуємо ви блокадою донбас остаточно і назавжди від себе, відсікаючи останні ниточки, що нас пов'язували?
    Так, згоден. Тому й виступав так жорстко проти блокади. До речі та блокада була не ОРДЛО ( у них же границя з Московією відкрита), а якраз України. Також і зараз не впевнений, чи всі пункти з рішення РНБО треба було вводити в дію (зокрема щодо середньо- і дрібногуртових переміщень споживчих товарів). Але припинення промислових переміщень в економічних масштабах після захоплення наших підприємств вважаю невідворотнім і правильним кроком. Хоча визнаю, що це крок абсолютно вимушений і краще було б якби цього не довелося робити, бо місцеве населення після цього ще більше настроять проти нас. А частину ще й відправлять зі зброєю в окопи. І ще одне – прогляньте отой розрекламований законопроект «Про окуповані території» від Самопомочі. Якщо коротко, то його зміст зводиться до такого: Донбас не має більше бути з Україною, нам не треба навіть думати про його повернення, нам треба відділитися так, щоб ніхто й ніколи вже не зміг зламати цю стіну розділення й відчуження.