Виталий Портников

Журналист, публицист, политический обозреватель
22 мая 13:00

   

Читать ответы
  • Виталий, с вашей точки зрения, каким путем в России может произойти смена власти и при каких условиях? Оставит ли Путин мирно и добровольно кого-нибудь свой пост? Да и вообще, правильно ли говорить, что проблема только в Путине - не будет его, российский народ приведет такого же на его место, раз уж существует запрос на царя...
    Я б не став прогнозувати, як зміниться влада в Росії, і чи зміниться вона в найближчі роки. В історії будь-якого авторитарного режиму можливі неймовірні повороти. Але утримати територіальну цілісність Росії і захистити інтереси її олігархату за допомогою демократичної держави малоймовірно.
  • Как вы относитесь к идее крымскотатарской автономии? Какие проблемы на будущее закладывает создание такой автономии? И как могут действовать сторонники этой идеи, дабы ее реализовать? Спасибо за ответ
    Я — прихильник кримськотатарської автономії. Я взагалі не розумію, чим була АРК у складі України. Вона мала відновитися саме для захисту прав кримськотатарського народу, а вийшов великий обман. І за цей обман ми поплатилися. Якщо ти поважаєш власні національні права, треба навчитися поважати і національні права інших.
  • У нас довго дискутують з приводу того, як реінтегрувати Донбас в Україну з політичної точки зору. А що потрібно робити з людьми — як реінтегрувати їхні уми, свідомість? Чи можливо взагалі певну частину населення навчити (або змусити) більше любити українське, особливо більш старших людей зі сходу країни, для яких, що б там не казали, російська залишатиметься основною мовою спілкування, класика російської та зарубіжної літератури більш цікавою, які дивитимуться з більшим задоволенням старі-добрі радянські фільми?
    Україна така, якою вона є. І треба погодитися з тим, що ми або здатні змінити країну, і мова йде не тільки про окуповані, але й про звільнені території, та й взагалі про схід, або жити за логікою Путіна — що від Полтави починається "Новоросія", і вона нам не потрібна. Регіональні відмінності не роблять українців не українцями. А задача держави і суспільства повернути людям їхню гідність, людську і національну.
  • Пане Віталію, і ще таке питання... Як би ви на сьогодні оцінили ймовірність дострокових парламентських або президентських виборів? І чи потрібні вони країні зараз? Якщо склад Ради зміниться достроково, то наскільки суттєво розклад політичних сил у парламенті може змінитися?
    Дострокових виборів не буде
  • Чи потрібен країні новий майдан, і скільки їх ще потрібно, щоб змінилася якість українського політика, аби він принаймні припинив почувати вседозволеність і безкарність?
    Майдан — це повстання за незалежність. Останній Майдан був у 2013-2014 роках, наступний буде, якщо Росія поверне собі позиції в Україні і приведе до влади власну маріонетку. Якщо цього не станеться, майданів не буде більше ніколи.
  • Віталію Едуардовичу,чи не здається Вам очевидним те,що ті негативні процеси,які проходять у пострадянських Україні і Росії мають насамперед все ж таки соціально-економічні причини? Під виглядом реформування економіки,команди "реформаторів" в обох країнах своєю діяльністю призвели обидві країни до прірви соціально-економічної катастрофи,причому в Україні становище значно гірше.Звісно,я не заперечую,що російська верхівка не позбавилась імперського синдрому і не полишає мети знову перетворити Україну-- на Малоросію.Хочу також зазначити,що своїм питанням я ні в якому разі не підігрую українофобам з "КПУ" і "ПСПУ".
    Це не здається очевидним. Негативні процеси — результат зволікання з реформами або їхньої підміни. Україна після 2014 року впевнено просувається шляхом реформ. Наші успіхи є очевидними. Нам потрібно ще 20-25 років, щоб побудувати нормальну країну. Українці можуть все це зупинити наступного року, проголосувати за популістів. Це буде непогане щеплення новою скрутою і розчаруваннями. Після цього ми знову повернемося до реформ, але нам буде потрібно ще 30-35 років до їхнього закінчення. Враховуючи колоніальний досвід України, і те, і те непогано.
  • Пане Віталій, що Ви думаєте про те, що в Україні більшість людей не відчуває реформ? Як описати цей феномен, коли влада каже, що реформи є, а люди кажуть, що немає. Хто із нас сліпий: влада чи громадяни? Дякую.
    Результати реформ не завжди відчуваються одразу. Звичайно, реформи йдуть не так швидко, як хотілося б. Але у багатьох сферах вони вже відчуваються. Разом із тим, громадяни дуже часто відчувають те, з чим не зустрічаються. Соціологія демонструє, що більшість опитаних, що ніколи не стикалися з судами чи поліцією, впевнені в корумпованості цих структур. Це не означає, звичайно, що корупції немає, але означає, що багато висновків люди роблять не за власним досвідом, а за тим, що чують у медіа або у власному середовищі. Нова медицина, нове пенсійне забезпечення, нова освіта, нова структура державного управління, нова армія тощо. Це масштабні задачі. Коли я був маленьким, був свідком єврейської еміграції, тоді я запитував людей, для чого вони від’їжджали з Радянського Союзу, для чого вони залишають непогану роботу і зарплати, обмінюють їх на невідомість. Вони казали, що роблять це заради своїх дітей, щоб їхні діти виросли у вільному світі, єврейській державі. Прекрасна позиція. Реформи треба проводити заради власних дітей. Люди, які сподіваються на швидкі зміни у власному житті, глибоко помиляються. Треба діяти так, щоб ваші діти не відчували себе розчарованими. Інакше вже їм доведеться будувати державу для онуків.
+
Соглашаюсь
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности