Ярослава Руденко

Заслуженная артистка Украины, солистка Национальной филармонии Украины и Заслуженного академического ансамбля песни и танца ВСУ
16 марта 11:00

    

Читать ответы
  • Планируете ли вы со временем отойти от преимущественно народных песен и нарабатывать свой собственный репертуар, выступать на эстраде? Ведь у популярных артистов гораздо шире аудитория... Или вам вообще не интересен жанр поп-музыки и украинский шоу-бизнес?
    Я народній пісні ніколи не зраджувала і не зраджу. У мене у репертуарі є і авторські пісні, але стилістика їх виконання — народна. Тому перебудовуватися в інший жанр я не збираюся.
  • Як, на ваш погляд, Україна має повестися в ситуації з учасницею від Росії на "Євробаченні"? Чи повинні ми дати змогу брати участь у конкурсі людині, які виступала на окупованих Росією українських територіях?
    Я б заборонила Росії брати участь у будь-яких конкурсах, які проходять на території нашої держави. Країна-агресор — Росія, яка нищить наш народ, не має права стояти на нашій землі. Не важливо, кого вони посилають учасником на конкурс. Важливо розуміти, що ми повинні всьому світові і, в першу чергу, собі не зрадити і вкотре утвердити, що у нас іде війна, і воюємо ми із Росією. І буде дуже нездраво країні-окупанту взяти участь у національному конкурсі.
  • Ярослава, недавно вас наградили орденом Княгини Ольги третьей степени. Расскажите, как отметили это событие? За что вручен этот орден? Как вам вручали эту награду? И какие значение она имеет для вас? Расскажите есть ли у вас другие награды.
    Орден княгині Ольги мені вручили 9 лютого, а указ з’явився на сайті президента 9 листопада. Це для мене дуже велика перемога, адже я до неї завжди йшла. Часто мене запитують, чи не втомилася я своє життя присвячувати поїздкам в АТО, благодійним концертам по селам України. Я відповідаю, що ніколи не втомлюся. Це — моє покликання. Я не зупинюся, і в мене є грандіозні плани. Звичайно, поїздки в АТО — як я вже казала, що хочу провести в цьому році сто концертів у зоні АТО, поїздити по селах Чернігівщини. Плюс, звичайно, мій всеукраїнський проект — "Захисникам України". Хочу вшанувати родини загиблих воїнів АТО, родини воїнів АТО, які повернулися. Також планую наступного року зробити патріотичний концерт у палаці "Україна". Надіюся, що до того часу війна в Україні завершиться, і це вже буде концерт нашої перемоги. Нагороди дають потужне натхнення артистам, стимулюють їх творити, розвиватися, перемагати. Тому як відповідь на всі запитання, чи потрібні звання заслужених та народних, я кажу: звичайно, потрібні. Не забирайте в артистів те, що дає їм сили творити.
  • Ярослава, была на вашем рождественском концерте в национально филармонии. Вы исполняли там песни, которые я нигде не слышала до этого. Расскажите о том, как эти песни попали в ваш репертуар.
    Моя покійна 102-річна прабабуся все життя співала. І я з нею змалечку вчила українські народні фольклорні пісні. Саме вона привила мені ту любов до українського слова й пісні, навчила співати душею. Вона завжди говорила, що у важкі хвилини пісня її завжди рятувала. Навіть коли на війні вбили її чоловіка, і на руках у неї лишилася маленька донечка, вона рятувала себе піснею. А ще, жартуючи, вона казала, що сто років вона прожила тому, що співала: "Тому і ти, Ярославо, співай, і будеш жити довго, як я". З її голосу я записала багато автентичних пісень. У майбутньому планую випустити диск із цими піснями. Я хочу, щоб наша українська молодь виховувалася і знала цей пісенний скарб. Стосовно концерту у Національній філармонії України "Ніч перед Різдвом", це був не просто концерт, а пісенно-театралізоване дійство. У нас була і Солоха, і Чуб, і Чорт, і Дяк, і всі дійові особи, про яких писав мій земляк Микола Гоголь. Наступного року я хочу повторити такий концерт, тому що після його проведення мене запросили із ним відвідати декілька обласних центрів. І, звичайно, відгуки глядачів спонукають мене його повторити.
  • Ярослава, почему бы вам не снять клип? Вы исполняете народные песни. Многие люди их любят. Почему бы вам не популяризировать народные песни? Как вы относитесь к современной обработке народных песен?
    У мене в репертуарі дуже багато народних пісень у сучасній обробці. Багато танцювальних колективів зробили постановки на них, і мені це дуже приємно. Звичайно, я мрію відзняти відеокліп, але, на жаль, немає такої фінансової можливості, яка б дозволила зробити все професійно і якісно. У найближчому майбутньому, я думаю, скоро порадую моїх прихильників гарним відеокліпом.
  • Не планируете ли вы сделать какой-то интересный дуэт. Например, с Катей Чили. Она ведь тоже любит аутентичные песни. Вот бы объединились! Было бы интересно!
    Катя Чілі — дуже цікава, нестандартна співачка. В цьому і є її особистий скарб. Звичайно, якби була така можливість заспівати з нею дуетом, я б з радістю погодилася. Ми зараз працюємо над репертуаром, щоб можна було б заспівати дуетом із гарним співаком. Це будуть пісні у народній стилістиці — як ліричні, так і патріотичні.
  • Ярослава, как вы относитесь к конкурсам красоты? Не хотели бы поучаствовать? Ведь у вас есть все данные для этого - и красота, и обаяние, и харизма...
    Звичайно, мріяла б. Але я низького зросту. Тому всі мої бажання лишаються мріями.
  • В одном из ваших интервью читала, что у вашей бабушки были пророческие способности. Можете рассказать об этом подробнее? Вам не передалось? Говорят, что передается через поколение.
    Моя прабабуся знала день своєї смерті. За чотири роки вона нам сповістила. Та ми до цього поставилися скептично, оскільки не вірили ні в паралельні світи, ані в паранормальні явища. Пройшов час, у переддень смерті прабабуся одяглася у все нове, як називають його в селі "на смерть", і сказала: "Сьогодні я помру, шкода, що тільки не дочекалася Ярослави". А в мене в той час у Полтаві повинен був бути сольний концерт. Я душею відчувала, що щось вдома не так. Із рідних мені ніхто нічого не говорив, щоб не засмучувати. Коли прабабуся знепритомніла і знаходилася в комі два дні, мені дідусь із бабусею сказали цю неприємну новину, і я відразу виїхала з Полтави, приїхавши вночі, зайшла до прабабуся в будинок, де вона знаходилася, а вона до того часу не реагувала ні на кого і ні на що. Лікарі сказали, що вона в комі, не відомо скільки буде в такому стані і навряд чи прийде до тями. Коли я переступила поріг її будинку, вона відкрила очі і сказала: "Дочекалася". Ми з нею довго говорили. Потім прабабусі вже було тяжко зі мною розмовляти, вона сказала, щоб я їхала, збиралася з силами на концерт, і ми із нею попрощалися. Я приїхала в Полтаву, і мені зателефонували й сказали, що прабабусі вже немає. Мені було дуже важко співати на концерті, але я розуміла, що не можу підвести ані організаторів, ані глядачів, а, в першу чергу, свою прабабусю, яка мене просила: "Співай!". Ось така історія нашої бабусі. Пройшло вже чотири роки, а її будиночок ми зробили міні-музеєм, у якому багато її вишитих картин, рушників, стоять старовинні лави, сундук, з яким, до речі, виходила заміж моя бабуся. Також вона сказала нам, що після її смерті буде в Україні війна. На той час ми не могли в це повірити, оскільки були впевнені, що сучасний світ не дозволить, щоб у центрі Європи у нас відбулося щось подібне, але маємо що маємо. Коли я працювала в Хорі Верьовки, я думала, що це робота всього мого життя, але прабабуся зразу сказала, що я там працювати не буду. Через три роки я звільнилася і стала солісткою Ансамблю Збройних Сил, а згодом — солісткою Філармонії. Бабуся навіть передбачила, що мій чоловік буде старший за мене. Ось такі на Полтавщині бувають чудеса... Недарма Гоголь писав, що на Полтавщині всі жінки — відьми. Це я відчуваю і на собі. У мене дуже розвинене інтуїтивне передбачення. Я наскрізь бачу людей. Інколи по життю мені це навіть шкодить. Дивно, але люди в селі, не маючи вищої освіти, були такими мудрими і освіченими, що нинішнім професорам треба було б у них повчитися. Та сільська доброта, вона була потужною і непідкупною. Я дуже сумую за тими часами і тими людьми, які оточували мене, виховували, робили людиною. Моя прабабуся завжди говорила: "Люби життя і люби людей". Я з цим кредо і живу. Дуже не люблю несправедливість і нещирість.
  • Читала, что у вас дома живут два котика. Кто за ними присматривает, когда вы на гастролях? Как они к вам попали?
    Я дуже люблю тваринок. Так, у мене вдома два котика — Малиш і Мишко. Вони були бездомними хворими кошенятками, я їх підібрала, вилікувала, і тепер вони проживають зі мною і моїм чоловіком. Мишко дуже талановите кошеня, він уміє носити м’ячик по команді. Ми робили дослідження — скільки найбільше разів принесе котик м’ячик, то він 48 разів приносив, а далі втомися, ліг на підлогу і нас ігнорував. Ось такі маленькі чуда в мене вдома.
  • Ярослава, где можно увидеть в ближайшее время ваше выступление? Не планируете ли вы как-то отправиться на гастроли по Украине.
    Я кожного дня виступаю на концертах — слідкуйте за моєю діяльністю в соцмережах. Запрошую на всі свої концерти — приходьте, співайте разом зі мною.