Євген Лавренчук та Іван Леньо

Режисер та виконавець головної ролі документальної рок-опери Got To Be Free
1 декабря 10:00

   

Читать ответы
  • Несподіване питання до вас обох:) Вам подобається, коли вас називають по імені й по-батькові? Як ставитеся до віку? На скільки самі себе відчуваєте?:)
    Євген Лавренчук: Питання віку для мене неймовірно важливе. Питання молодого віку. Якщо брати театр як жанр, то театр — це справа молодих. І мистецтво — це справа молодих. Поясню: тут не йдеться про паспортний вік — йдеться про молодість душі. Скільки б не було років артистові на сцені, на сцені завжди діти. Більше того, в глядацькій залі теж завжди діти. Діти дивляться на дітей. Іван Леньо: Ніколи не «парився» з приводу віку — ні свого, ні чужого. Щодо по-батькові — залежно від того, що вклади в цей зміст. У спілкуванні з людьми я легко сприймаю форму "на ти". Чомусь прийнято вважати, що звертання «на ви» апріорі виражає повагу. Я вважаю, що можна говорити людині "ви" і зневажати її. І, навпаки, можна говорити шевченківському лауреату "ти", але з величезною повагою. Між "ти" і "ви" є певна відстань. Думаю, що вигадали цю відстань ті, хто не хотів, щоб люди були ближчими один до одного. Не виключаю, що це одна з чергових знахідок НКВД, або її вигадали ще раніше — в часи царської Московії. Цю градацію дуже добре відчував Гоголь і описав у своїх творах.
  • Доброго ранку! Не секрет, що у деяких людей зараз, через кілька років після Революції Гідності, прийшло розчарування тими лідерами, які прийшли до влади внаслідок тих драматичних подій, їхніми часто-густо недостойними діями... Дивлячись на цих можновладців, їхні дії, від яких залежить життя всієї країни, чи завжди спокійні і задоволені ви? Які з сьогоднішніх процесів у державі, що розпочалися саме після Майдану, найбільше непокоять вас?
    Іван Леньо: Будь-хто, хто приходить до влади, для мене є всього-на-всього тимчасовим менеджером, якого я звільню одразу ж, тільки-но відчую його неефективність. Коли я кажу "я", маю на увазі весь свідомий народ України. Наразі ми маємо тих політиків, яких обирали самі. Очевидно, що тенденції розвитку диктують свої умови, за якими ці політики вже давно не встигають. Очікувати радикальних змін від будь-якої революції у сучасному суспільстві важко — є певна кількість обмежень (демократичних, інституціональних), тому зміни повільні, але вони є.
  • Напевно, вам складно буде коментувати позицію вашого друга та колеги по виставі і бути об’єктивними, але все ж таки… Міністр культури Нищук якось вступився за лайку та еротику у творах мистецтва, мовляв, їх використання інколи доцільне. А як до цього ставитеся ви? Може, краще, щоб публіка піднімалася до рівня мистецтва, а не воно опускалося до її рівня?
    Євген Лавренчук: За еротику в мистецтві вступилися ще Рембрандт та Гомер. За лайку вступився Франсуа Війон. Все вже було-перебуло. Питання, яке ви ставите, і яке ставив Федір Достоєвський — чи ми варті свободи чи ні? Однозначної відповіді немає. Я бачив фашистські наслідки "благої" цензури в Росії. Закінчується це арештами режисерів, їх майна і закриттям вистав.
  • 1) Чи підтримуєте ви ініціативу про введення акцизу на російські книжки? 2) Взагалі, чи не перегинають у нас палицю, захоплюючись усілякими заборонами щодо культурного продукту? Українець – не дурень, він і так здатен обрати, що дивитися або слухати. Час від часу це починає напружувати, ці «накази згори», як «совок». Sorry, за емоцію.
    Іван Леньо: Я відчуваю, що ви, шановний Петро, дійсно не дурень і здатні забезпечити себе українським продуктом та обмежитися від впливу чужої пропаганди. Але таких свідомих у нас, на жаль, недостатньо. Тому існують державні коригуючі органи, які, на мою думку, абсолютно справедливо обмежують існування в українському просторі російського культурного контенту як ворожого.
  • Розвійте побоювання: чи не стане мюзикл Got To Be Free суто протокольним заходом, який будуть тільки на річницю Майдану показувати?
    Іван Леньо: Така небезпека є. Але у нас дуже потужний менеджмент. Всі, хто дотичний до створення мюзиклу та його просування, є прогресивними і розумними людьми, які робитимуть усе можливе, щоб цей мюзикл став частиною культурного надбання, але не в межах однієї дати, а на постійній основі, як затребувана і завжди актуальна культурна подія.
  • Євгене, про Сергія Проскурню ми трошки знаємо, розкажіть трошки про себе - що ставили, чим займалися, цікаво))
    Іван Леньо: Я відповім за Євгена, оскільки йому незручно говорити про себе. Це дуже знакова фігура в сучасній режисурі. І я як актор, у даному випадку підлеглий Євгена, скажу, що я в захваті від його манери роботи. Він неймовірно сучасний, глибокий і авантюрний режисер. Все решту, формальне ви можете прочитати про нього у Вікіпедії.
  • Євген Нищук, Володимир Лавренчук, Іван Леньо, ... та й взагалі, така різношерстна команда... як ви взагалі познайомитися, зібралися разом та вирішили створювати цей проект? Дякую за відповідь
    Іван Леньо: З Володимиром Лавренчуком я познайомився у Відні 15 років тому, де на концерті Kozak System до нас підійшов симпатичний і статечний чоловік, який представився головою правління великого банку і шанувальником нашої творчості. Це було зворушливо. І з того доленосного моменту ми з Володею стали справжніми друзями. А що стосується Євгена Нищука — зрозуміло, що нас познайомив Майдан. Не одна безсонна ніч була проведена саме на його сцені. Майдан взагалі об’єднав багатьох цікавих людей в Україні і став точкою відліку для багатьох дружніх стосунків.
  • Цікавить платівка Got to be free - де можна придбати? Іване, яка пісня з альбому Ваша найулюбленіша? І питання стосовно самого Майдану - ваша пісня "Брат за брата" стала своєрідним символом Майдану. Розкажіть про найяскравіше враження та спогад з тих часів
    Іван Леньо: Актуальну платівку Got To Be Free ми випустимо для продажу згодом. Кожна пісня альбому для мене є цікавою, тому виділити якусь із них мені важко. Одна з пісень, яку я виконую, називається "Сотня моя". За весь свій творчий шлях у мене не було жодної пісні, після виконання якої в мене відбувалося б емоційне спустошення. Ця пісня потребує такої кількості емоцій та внутрішніх ресурсів, що не здивуюся, як у майбутньому перед її виконанням мені доведеться приймати якийсь допінг у вигляді віскі. :) А щодо спогадів, то кожен день, проведений нами на Майдані, був унікальним і неповторним. І в кожному із цих днів були події, про які можна розповідати безкінечно. Найяскравішою подією Майдану був сам Майдан як явище.
  • Класно!!! Прочитала, що Kozak System беруть участь - багато пісень граєте там? Обожнюю вашу музику, постійно на концерти ходжу.
    Іван Леньо: Так, Kozak System беруть участь у Got To Be Free. У повному складі ми граємо пісню "Брат за брата". Барабанщик Kozak System Сергій Борисенко відігрує повністю партію барабанів у всій рок-опері. Сергій Соловій, трубач Kozak System, грає в декількох піснях. А я, як вокаліст, граю роль позитивного героя Майдану і виконую чотири пісні.
  • Іване, а я була на першому показі мюзиклу, ще у 2016 році)) Круто було, не думала навіть, що ви можете бути таким органічним не тільки у співі, а ще й у акторській грі. Важко було? Не думаєте продовжити акторство та зіграти якогось, скажімо, гетьмана або ж козака, наразі ніби розвиток українського кіно якраз виділили кошти. Ну й успіхів вам, ви з козаками чудові!
    Іван Леньо: Дякую за комплімент. Скажу відверто, було непросто, адже акторська майстерність — це окрема професія, якій потрібно вчитися. І вчитися багато і сумлінно. Все, що мені вдавалося, я робив із натхнення, інтуїтивно. І якщо щось було переконливо у моєму виконанню, то тільки завдяки моїй вірі в те, що я робив. Якщо раптом цих моїх якостей буде достатньо для того, аби мене запросили зіграти в кіно, то, думаю, із задоволенням погоджуся. Але сам в це погано вірю. :)