Кінорежисер Любомир Левицький: фільм, який закінчується поцілунком, просто не може бути неуспішним

Якісне кіно в Україні — це виключно питання часу, вважає кінорежисер.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред
На сайті "Главред" відбувся чат із кінорежисером, сценаристом, продюсером Любомиром Левицьким, відомим, зокрема, за такими успішними картинами, як "Штольня", "Тіні незабутих предків" та "Selfieparty". А однією з останніх робіт Любомира стало спільне музичне відео з румунським гуртом Transylvania [Damn Fun], яке стало справжнім голлівудським екшном, знятим в Україні. Спілкуючись із читачами, він розповів, що заважає розвиватися українському кіно сьогодні, чим пояснюється поява великої кількості римейків старих відомих фільмів, на чому тримається кінобізнес у Голлівуді, чи може відома зірка врятувати бездарну картину і змусити глядача її дивитися, а також, виходячи з власного досвіду, розповів — у чому секрет затребуваного та успішного у комерційному плані кіно, адже його фільм "Тіні незабутих предків" окупився уже в національному прокаті.  

Про натхнення, нові роботи, любов до містики та багато іншого читайте у стенограмі чату з Любомиром Левицьким.

Julia Kostenko: Що вас надихає?

Любомир Левицький: Напевно, кожна творча людина має якісь елементи, які допомагають їй надихатися. Це переважно люди, місця, архітектура чи музика. Мене надихають три останні. Іноді можна почути один трек, одну композицію і можна придумати цілий фільм. І, звісно, люди, які допомагають тобі залишатися собою та ставати кращим. У моєму разі це сім'я.

Nino: Как вы познакомились с Марком Эберли?

Любомир Левицький: Марк Еберлі — це мій давній товариш, кінооператор, а також співпродюсер мого наступного фільму. Нас познайомив наш спільний друг — голлівудський продюсер JD Zack, який уже на той час довго працював у сфері. Перша робота, яку я створив із Марком, це був фільм "Тіні незабутих предків", який став молодіжним хітом у 2014 році. Зараз ми перебуваємо на етапі підготовки до нового голлівудського проекту у жанрі "психологічний трилер", де кінокомпанія, до якої входить Марк Еберлі, є одним із головних партнерів.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Asia: В вашей жизни много мистики? Ведь она нередко находит воплощение в ваших киноработах.

Любомир Левицький: Я справді є фанатом містики і завжди шукаю шляхи зробити її цікавою для глядача в кіно, але не надто нею захоплююся в житті. З цією темою треба бути дуже обережним, бо тільки-но в житті ти переходиш із категорії глядача в учасника, на тобі залишаються відбитки. Тому моє ставлення до містики винятково кінематографічне, адже фантастику знімати зараз дорого. І якщо думати в рамках українського кіно, то містика — це саме те, що потрібно глядачу. Адже ми хочемо бачити на екрані те, чого не бачимо в житті.

Pavlo: Як ви ставитеся до того, що зараз дедалі частіше перезнімають вже відоме кіно, яке полюбилося вже не одному поколінню: "Службовий роман", "Кавказька полонянка" тощо? Чи потрібні такі римейки, особливо якщо оригінал навіть близько не вдалося "переплюнути"? І чому вдаються до такого? Бракує власних ідей, фантазії та нових сценаріїв?

Любомир Левицький: Світ зараз переживає еру римейків, це правда. І це зовсім не через брак ідей. Великі студії не хочуть ризикувати великими бюджетами заради невідомих сюжетів. Тому і з'являються римейки коміксів, які повторюються з року в рік, а також римейки класики та старих фільмів. Завдання не стоїть — зробити римейк кращим за оригінал. Це приблизно те саме, як у моді: у нових колекціях модних дизайнерів ми бачимо відголоски старої моди, яка вже колись була. Все циклічно. І, швидше за все, це пошук нової мови з глядачем. Є один закон у кінобізнесі, який говорить: хочеш мати успіх, дай глядачу добре відоме, але по-новому.

Terenko_S.: Останнім часом потихеньку почали з'являтися картини українського виробництва — чи то фільми, чи то серіали. І не секрет, що все нове, що виходить, одразу потрапляє під шквал критики і "фукання" від наших же співвітчизників. Чому так? Чому у нас така публіка, що ладна заклювати своє ж, коли воно тільки-но робить перші кроки, тільки-но намагається сформуватися чи відродитися (як тут правильніше сказати). Адже зрозуміло, що одразу не народяться шедеври.

Любомир Левицький: Справді, наша країна є досить молодою, а шлях до якості — досить довгий. Десять років тому я був єдиним режисером, який знімав жанрове кіно. Всі мої фільми, які виходили на екран, ставали кращими і кращими з роками. Це поступовий процес. І навіть попри шквал критики, глядачі приходили і робили box office (касові збори). Це говорить про те, що потреба у своєму — висока, але конкуренція є не місцевою, а міжнародною. Я маю на увазі те, що глядач стоїть і вирішує біля каси, піти йому на мій фільм українського виробництва чи піти на черговий американський блокбастер. І якщо він зробить вибір на користь українського продукту і буде розчарований, ми втратимо його лояльність. І, розуміючи реалії сьогодення, я впевнено можу сказати, що глядач буде розчаровуватися більше, аніж отримувати задоволення, ще найближчі десять років. Це — не песимізм. Це — звичайний погляд на історичний розвиток. Це питання тільки часу. Ми повинні пройти хвилю великої кількості низькоякісного продукту, як це вже було в багатьох країнах, які ще розвиваються. Але тільки так можна дійти до якості. Я зробив достатньо українських проектів і перейшов до наступного етапу — міжнародні проекти для широкого світового прокату.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Vega: Кого из советских, украинских и современных отечественных актеров вы считаете гениями?

Любомир Левицький: Ми маємо чудових акторів, особливо багато геніїв серед акторів старшої школи, з якими я неодноразово працював. Але паралельно я страшенно люблю молодих акторів, нову хвилю, яку намагаюся постійно підтримувати і відкривати. Я не буду називати зараз конкретні прізвища, але скажу, що потенціал у українських акторів — величезний. Єдина проблема — відсутність індустрії, що не дає їм розвиватися як слід. Це знову ж таки питання часу.

Vega: Любомир, иногда бывает так, что весьма посредственную картину смотрят и идут на нее в кино, покупая билеты, только из-за того, что там в одной из главных ролей был задействован какой-то супер-популярный актер, звезда, и люди идут, скорее, на актера, а не на фильм... Как вы относитесь к такому приему, который порой используется вашими коллегами по цеху? Да и может ли звезда спасти бездарную картину?

Любомир Левицький: Це абсолютно нормальна ситуація, коли глядач іде на кінозірку. Для цього вони й існують. Кінобізнес у Голлівуді тримається тільки на кінозірках. Якщо у проекті є кінозірка, ви маєте продаж і дистрибуцію. Якщо зірки немає, то вам доведеться досить туго, щоб завоювати довіру дистриб'юторів. Але ні одна зірка не отримує свій високий гонорар просто так, і далеко не за акторську гру. Високі гонорари — це плата за десятикратні суми, які приносять глядачі, йдучи на цю зірку. На жаль, в Україні ще немає кінозірок, напевно, окрім зірок "95 кварталу", на яких може йти глядач.

Відповідь на запитання, чи може зірка врятувати бездарну картину, така: як художній твір — ні, як бізнес-проект — так. Але переважно голлівудські зірки — це супер-люди, які вміють усе: вони співають, танцюють, імпровізують, вивчають просто десятки й сотні листків текстів, володіють феноменальною пам'яттю та харизмою, адже недарма вони є кінозірками.

Joker: Как вы считаете, почему на украинские картины зритель идет в кинотеатры меньше, чем на зарубежные картины? Чего ему не хватает в наших работах, или чего в избытке, от чего мог устать зритель?

Любомир Левицький: Бракує поки що довіри до українського кіно. Це те саме, як в автомобільній індустрії — чому довіра до "Таврії" менша, аніж до BMW? Усе просто — ми платимо за якість і не хочемо бути розчарованими, це абсолютно нормальна річ.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Joker: Правда ли, что "Тени незабытых предков" полностью окупились в национальном прокате? В чем секрет востребованного и успешного в коммерческом плане кино?

Любомир Левицький: Так, це правда. Ми змогли окупити проект у національному прокаті виключно за рахунок продажу квитків. Ми старалися зробити фільм, який буде цікавим для молодої аудиторії. І намагалися зробити, щоб у цьому фільмі було все, щоб глядач міг і посміятися, і злякатися, і поспівчувати героям. Ну, і, звісно, фільм, який закінчується поцілунком, просто не може бути неуспішним. А якщо чесно, то це все мольфари... У нас на прем'єрі був мій товариш, відомий український мольфар Орест Стафійчук, який сказав зі сцени, що фільм збере найбільшу касу, і це все, напевно, він. А якщо бути до кінця відвертим, то все це — заслуга великої і дуже талановитої команди, особливо — виконавчого продюсера фільму Наталі Левицької, яка повністю займалися логістикою та організацією проекту в досить складних карпатських умовах.

Joker: О каком таком голливудском экшне, снятом в Украине, идет речь в анонсе?

Любомир Левицький: Це, можливо, мається на увазі моя остання маленька робота в жанрі музичного відео для дуже крутого румунського гурту Transуlvania [Damn Fun]. Ми відзняли справді гарячий екшн, наповнений драйвом, де взяли участь круті постановники трюків.

Inga: Питання на вічну філософську тему. Як гадаєте, чи виживе театр у часи кіно, окулярів віртуальної реальності та всього такого?

Любомир Левицький: Так, звичайно. Театр ніяк не конкурує з кіно. Це як автомобілі і велосипеди. Кожен отримує задоволення і від того, і від іншого. Персонально я не є великим фанатом театру, але є вистави, які справді мене зачепили.

Inga: За вашою оцінкою, наскільки наша держава сприяє розвитку вітчизняного кіно, і яких кроків з боку Ради чи Мінкульту не вистачає кіноіндустрії, щоб здійснити якісний прорив?

Любомир Левицький: Порівняно з попередніми роками Держкіно зараз робить великі потужні кроки щодо підтримки нової хвилі. Про це говорять відкриті пітчинги, які щороку проходять в кінотеатрі "Жовтень" і транслюються онлайн в інтернеті. Цього року заявки подало близько 150 проектів. І, наскільки мені відомо, виділено близько 500 мільйонів гривень на підтримку кінопроектів. Один із проектів, у якому я беру участь, є проект "Егрегор" — це міжнародний проект, який має бути зроблений в рамках копродукції з Європою та Ізраїлем. Я ніколи не беру участі в пітчингах як продюсер, тому що мені цікаво робити кіно самотужки. Але в проекті "Егрегор" я беру таку участь як режисер та автор сценарію. Такий проект потребує держпідтримки, тому що його бюджет досить великий.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Ginger: Любомир, сейчас многие известные и любимые многими картины, созданные в советские времена, оказались под запретом к показу в нашей стране. Являются ли разумными такие меры, и что они хорошего дают обществу? Разумно ли запрещать киноклассику?

Любомир Левицький: Ні, звісно. Будь-яка заборона — це зло. Людина повинна аналізувати і сама приймати рішення. А завдання держави — дати їй знання та освіту, щоб вона зробила правильний вибір. Тоді ми будемо мати націю, а не народ.

Olga__: Неумолимо уходят актеры-эпохи, актеры-гении... Одна из последних утрат Баталов. На ваш взгляд, появляются ли в нашей стране талантливые актеры такой величины и масштаба, или артист мельчает, а вместе с тем и среди картин все меньше шедевров? Что вы думаете на этот счет?

Любомир Левицький: Професія актора справді стає зараз більш технічною через вплив технологічного прогресу. Сама форма кіно трансформується, і воно стає більш технологічним. Але все одно залишаться фільми і жанри, де все буде триматися виключно на акторській грі. Перш за все, це комедії. Якщо актор погано грає, то спецефекти не врятують.

Simona: Как вы относитесь к запретам на въезд в Украину российским актерам? Вы считаете целесообразной такую меру? Спасибо.

Любомир Левицький: Якщо це актори, які конкретно несуть пропаганду країни-агресора, то, звісно, це правильний хід. Якщо мова йде просто про акторів, які комусь не подобаються, це неправильно. Можна було б сказати, що мистецтво поза політикою, але ми всі чудово розуміємо, як добре працюють політтехнології через медіа-персон. Тому для цього у нас є спеціальні служби, які володіють інформацією краще, аніж кожен із нас, і саме вони повинні робити цей вибір. Чи довіряю я українським спецслужбам? Так, довіряю.

Terentij: Что, на ваш взгляд, больше всего мешает развиваться украинскому кино?

Любомир Левицький: На мій погляд, це відсутність шкіл жанрового кіно. Ми маємо зараз велику проблему в розриві поколінь. Старі майстри, які навчають студентів у кіновузах, не розбираються в сучасних технологіях. І звичайний студент за тиждень з мережі інтернет може дізнатися більше, ніж за п'ять років навчання в українських кіноінститутах. І, звичайно, це відсутність індустрії. Але вірю, що це — питання часу.

Terentij: Как бы вы оценили состояние украинского кино на сегодняшний день? Происходят ли в последнее время хоть какие-то положительные подвижки и изменения к лучшему в этой сфере?

Любомир Левицький: Так, на сьогодні ми маємо рекордну кількість кінопроектів, які були запущені у виробництво, такого не було вже багато десятиліть. Вірю, що багато з цих проектів будуть якісними.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Ivanov: Розкажіть як режисер, тобто людина, яка тісно працює з оператором, які навички останній повинен мати, що має знати? Які шляхи є для відеооператора-аматора, щоб потрапити у кіновиробництво в нашій країні? Чи може потрапити на ваш (і не тільки) майданчик як оператор (і не тільки) просто талановита людина з вулиці, чи ж, навпаки, це тернистий шлях через купу відзнятих кліпів та реклам у зв'язці із професійною освітою? Дякую, ваші фільми — нове дихання українського кіно, peace. ;)

Любомир Левицький: Оператор для режисера — це більше, аніж творчий тандем. Це людина, яка має бути продовженням режисера, тобто вона повинна мати навіть схожий характер, смакові якості, витривалість, почуття гумору тощо. В Україні я працюю з двома кінооператорами протягом тривалого часу і з американськими на різних міжнародних роботах. Зізнаюся, українська операторська школа є досить сильною, і перспектива розвитку у оператора в Україні є набагато вищою, аніж навіть у режисера. Тому що якісний оператор завжди матиме зайнятість на зйомках реклам, музичного відео, кіно тощо. Іноді я роблю експерименти і працюю з новими операторами залежно від їхнього showreel (портфоліо). Тому цілком реально потрапити з вулиці прямо на мій майданчик, якщо ви до цього проявили себе на інших роботах. Дякую за комплімент!

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Oleksandr Borovko: Любомире! 1) Коли плануєте починати зйомки фільму "Black Friday"? 2) Розкажіть конкретніше про ваш наступний фільм "Відьомський супровід". Про що він, і чи написаний вже сценарій? 3) Коли будуть наступні знімальні дні фільму "Егрегор"? 4) Чи знімиться у фільмі "Егрегор" канадійський актор Істан Розумний? 5) Чи можете порадити якусь літературу для продюсерів. Якою інформацією треба володіти, щоб зняти свій власний фільм?

Любомир Левицький: 1) Зйомка американського фільму "Black Friday" має початися в листопаді цього року. Це стовідсотково голлівудське кіно для світового проекту, де я виступаю в ролі режисера, співавтора сценарію, співпродюсера. Зйомки пройдуть у США, а весь етап постпродакшну (монтаж, комп'ютерна графіка, звук) ми будемо виконувати в Україні, тому що маємо на сьогодні висококласних спеціалістів у цьому напрямі.

2) "Відьомський супровід" — це містичний екшн, який я хотів би відзняти 2019 року в Україні за участі голлівудських зірок. Сценарій уже в роботі і буде писатися мінімум рік. Це фільм, де багато екшну, романтики, містики і карколомних трюків. Найголовніше те, що мені б хотілося зробити цей проект справжнім мостом між Україною та Голлівудом. На відміну від "Black Friday", це має бути американо-українське виробництво.

3) Зараз ми представимо "Егрегор" на Одеському кінофестивалі в рамках Work&Progress, де розкажемо, на якому етапі знаходиться проект, та покажемо промоматеріал.

4) Так, я сподіваюся, що Істан потрапить у нашу картину, адже ми з ним розмовляємо про це вже дуже давно.

5) Я, швидше, пораджу дивитися багато інтерв'ю кінопродюсерів, які виробляють голлівудське кіно. Вони часто розказують багато секретів, які не прочитаєш у літературі. Єдине, що вам потрібно — знання англійської мови.

Якою інформацією треба володіти, щоб зняти свій власний фільм? Де лежить скарб. А якщо серйозно, то вам потрібно задіяти весь свій кінобагаж, а це переглянути вами фільми за все ваше життя. Всю інформацію ви здобудете по ходу ваших дій, або вам потрібно повчитися в кіношколі. Є два шляхи — через кіношколу або через практику. Я обрав другий шлях і не шкодую про це.

Nino: Откуда такая любовь к мистике? Вампиры, мольфары... Намного же интереснее снимать про любовь и добро. Или вы сам колдун?:)

Любомир Левицький: Я виріс у Карпатах, де ця тема вважається нормальною. Коли в тебе болить зуб, приходить сусідка, щось шепоче — і біль проходить. Звідти любов і взялася.

Я вважаю, що любов і добро — це те, чим повинно закінчуватися кіно. Але на контрасті обов'язково потрібно показувати і темні сили. Ми всі люди і, окрім фізичної оболонки, маємо й енергетичну, і сьогодні вплив на енергетичну оболонку набагато сильніший, аніж на фізичну. Для мене важливо робити людей кращими через кіно.

Чи я — чаклун? Ні, звісно. Просто читаю книгу проклять. :)

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Viko: Любомир, расскажите о Вашей последней режиссерской работе. Чего ожидать зрителю?

Любомир Левицький: Моя остання робота як режисера, не рахуючи повнометражного кіно, це музичне відео для гурту Transуlvania [Damn Fun]. Ми справді хочемо зробити щось унікальне, аби вирізнитися між великим пластом контенту. Хочеться, щоб цей музичний кліп був не просто музичним кліпом, а, радше, промофільмом артистів. Це буде трихвилинне відео, насичене екшном і хорошою музикою.

Viko: Вы сняли клип для румынской группы. Расскажите подробнее, о чем он?

Любомир Левицький: Це історія, де два учасники гурту — Konstantine та Vlad — подорожують брудною Англією ХІХ століття по закритих бійцівських клубах, де роблять ставки на свого бійця. Цим бійцем є дівчина, це такий собі недогодований вампір. Вони змушують повірити натовп, що вона програє. Але це не завжди так. Решту побачите у відео.

Julia Kostenko: Як українським акторам потрапити у голлівудський фільм "Black Friday"? Якщо так, то коли буде кастинг?

Любомир Левицький: На жаль, ніяк. Це американський фільм, де візьмуть участь тільки американські актори. Але не виключено, що ми можемо передумати та все ж таки взяти одного або одну акторку з України з вільним володінням англійською мовою. Наразі це залежить не від мене, а від нашого кастинг-директора у Лос-Анджелесі. Звичайно, це був би крутий шанс для українських акторів, оскільки фільм повинен вийти в прокат у всьому світі.

Фільм має досить сильний соціальний меседж, який крутиться навколо проблеми кібер-цькування. Тема досить гаряча. Всі ми знаємо, що мільйони тинейджерів сьогодні страждають від цієї проблеми. Вони замикаються в собі, а дехто навіть покінчує життя самогубством. Нам хотілося б, щоб фільм став якоюсь мірою вирішенням цієї проблеми або хоча б звернув увагу на неї.

А в цілому у фільмі буде багато гумору, напруги та непередбачуваних поворотів сюжету.

Любомир Левицкий
Любомир Левицький Главред

Надія Майна

Фото Олександра Синиці

ПО МАТЕРИАЛАМ:
Загрузка...