На сайті "Главред" відбувся чат із дипломатом, керівником фонду "Майдан закордонних справ", колишнім генеральним консулом України в Стамбулі Богданом Яременком. Спілкуючись із читачами, він розповів, які вади має ідея введення на схід України миротворчої місії ООН, чи можливо спинити війну на Донбасі переговорами та дипломатичними зусиллями, скільки років може піти на врегулювання кризи в нашій країні, чому смерть Надії Савченко в результаті голодування стане "подарунком" для путінської Росії, чому Крим приречений бути українським, які цілі сьогодні переслідує Путін, а також яке диво може його зупинити.
Подаємо стенограму чату з Богданом Яременком.
gf_43:Яким чином, з вашої точки зору, можна змусити Росію виконувати ті домовленості, які вона підписує, та взагалі дотримуватися цивілізованих правил гри на міжнародній арені?Ні санкції, ні економічні втрати, ні вщент знищена репутація її зупиняють — як можна вибудовувати стосунки з такою країною-сусідом, коли вона непередбачувана, як психічно неврівноважена людина?
Богдан Яременко: Росія повертає нас у раннє Середньовіччя, де сила вирішувала все. Цивілізованими правила гри можуть бути тільки тоді, коли всі учасники гри — цивілізовані. Росія розуміє силу, значить, силу їй і треба демонструвати. Але сила має багато компонентів. Це — не лише оборона. Це і економіка, і дипломатія, і гуманітарна та інформаційна сфери. Загалом, під час війни дієвими можуть бути лише воєнні заходи. Повторюся ще раз, іншого шляху, ніж зупинити наступ Росії, українці не мають.
alex_sm:Як ви оцінюєте шанси України на повернення до її складу Криму?
Богдан Яременко: Господь задумав Крим таким, що не може жити без материкової України. Крим економічно не є самодостатнім регіоном. Політично Крим був відібраний в України нахабною брехнею і цинічним ігноруванням права. Іншого сценарію, аніж повернення Криму до складу України, я не бачу. Процес повернення та реінтеграції Криму буде складним і тривалим. Для успіху цього процесу необхідно вирішити масу соціальних, економічних, політичних, військових та інших проблем.
Наш фонд "Майдан закордонних справ" у грудні минулого року оприлюднив "Стратегію повернення Криму". Це якраз і є огляд тих проблем, які нам необхідно вирішити, а також процесу повернення контролю над Кримом. Ми спробували виписати стратегію таким чином, щоб кожен бажаючий (уряд, громадська організація чи окремий активіст) могли легко знайти своє місце в ній. Ми бачимо успіх цієї стратегії навіть за умови, якщо на початковому етапі українська влада опиратиметься цьому. Але повторюсь, ані найменших сумнівів у тому, що Крим повернеться до складу України, я не маю.
alex_sm:Пане Богдане, чи вірите ви, що переговорами та дипломатичними зусиллями можна остаточно припинити війну на Донбасі? Ваш прогноз — чи буде колись Донбас українським і за формою, і за змістом?
Богдан Яременко: Війни закінчують лише воєнними засобами. Дипломатія лише допомагає оформити результат. У світі є чимало прикладів, коли ефективна дипломатія допомагала обертати військові поразки на політичні перемоги. Але навіть найкраща дипломатія не скасовує обов'язку будь-якої країни захищати свою територію. Нам треба бути готовими боронити Україну.
Pangelina:Що означають слова державного секретаря Угорщини Арпада Яноша Потапи, що 94 тисячі жителів Закарпаття за спрощеною процедурою отримали громадянство Угорщини? То вони виїхали в Угорщину,чи у них тепер подвійне громадянство?
Богдан Яременко: Подвійне громадянство українським законодавством не передбачене, тож ідеться про два громадянства. Це правовий казус, за якого у людини може бути кілька громадянств, але при цьому кожна з держав, яка видала їй паспорт, визнаватиме її лише своїм громадянином. Слід зазначити, що Україна, з одного боку, потерпає від такої практики, оскільки в різних регіонах масово видають паспорти Румунії, Угорщини, Польщі, Росії. З іншого — Україна застосовує ту саму політику, наприклад, у Придністров'ї, де українські паспорти і громадянство отримали, якщо не помиляюся, десятки тисяч громадян Молдови.
Vasyl:Чи правда, все так сумно, як вважаєШтайнмайер, який заявив, що на врегулювання ситуації в Україні та подолання кризи можуть піти десятиліття?
Богдан Яременко: Прогнози — річ невдячна. В цьому рівнянні практично всі складові є невідомими: як розгортатиметься ситуація в Росії, скільки у неї ресурсів для продовження експансії і мілітаристської зовнішньої політики, скільки терпіння у росіян, за рахунок яких Путін збагачується і вибудовує свій рейтинг. Не зрозуміло, як розгортатиметься ситуація в Україні: чи зможе Україна консолідуватися заради оборони, виробити найбільш ефективний спосіб стримування Росії, наскільки українська влада буде здатна дати відповіді на величезні і, зізнаємося чесно, завищені очікування суспільства. Не зрозуміло, якою буде ситуація в ЄС і НАТО — як політична, так і економічна. Нема повної впевненості в тому, як розвиватиметься позиція і США, і Китаю. Всі перелічені складові і дають відповідь на питання, як довго триватиме війна на сході України. Але, окрім завершення бойових дій чи деескалації напруження, до розв'язання ситуації на сході України я відніс би відбудову і реінтеграцію окупованих територій. І, звісно, всі складові цього процесу: політичний, економічний, фінансовий і решту.
Якщо підходити до ситуації на сході без драматизму, трагізму, а цілком реалістично — процес не зможе завершитися раніше, аніж кільканадцять років. Але при цьому я зовсім не вважаю, що увесь цей період на Донбасі гинутимуть люди, вибухатимуть снаряди і стрілятиме артилерія.
Pilgrim:Паніка та скуповування продуктів, по-вашому, об'єктивна реакція на ситуацію в країніі нате, що відбувається з курсом гривні? Чи це самі люди влаштували таку істерику і спровокували обмеження по кількості товару, який вони можуть придбати, стрибок цін (бо хворобливий попит народив бажання торговельних мереж заробити на панічних настроях)?
Богдан Яременко: Це — паніка. Чи вона спровокована, чи має під собою реальні підстави — не має значення. Паніка хорошою не буває. Наша сім'я в ці дні купувала лише хліб і молоко. Думаю, що цю стихію цього разу ми переживемо без надзвичайних наслідків.
Katt:Неужели мир так и будет молча смотреть, как умирает Надежда Савченко? Страшно и, наверное, некорректно о таком спрашивать, но все-таки... если вдруг случится непоправимое, и Надежда умрет из-за голодовки, то что тогда ждет Россию, неужели мировое сообщество просто так это оставит и забудет?
Богдан Яременко: Надія Савченко помирає не через бездіяльність світу. Вона — жертва тирана Володимира Путіна і тиранії сучасного російського фашизму. Особисто я нещодавно через соцмережі закликав тих, хто має вплив на Надію, вмовити її відмовитися від страшного плану самознищення. Мені дуже імпонує звернення до неї з цього приводу Мустафи Джемілєва, який сам, будучи політв'язнем, пройшов через жах голодування. Я вважаю, що Надія має жити і продовжувати боротися. Хоча, напевно, її кати роблять все можливе, щоб кожна секунда її життя перетворювалася на тортури. Разом із тим я переконаний, що смерть Надії стане великим подарунком для путінської Росії. Зараз Росія змушена звиватися, відбріхуватися, опиратися міжнародному тиску. Не буде Надії — у Росії зникне потреба щось пояснювати. Але поза політикою є ще одна найважливіша річ — людське життя. І хочу вірити, що Надія виживе.
Vopros:Богдан Васильевич, что вы думаете о мнении директора Национальной разведки США Джеймса Клеппера, который считает, что бои на востоке Украины будут продолжаться весь 2015 год, и что Путин не намерен захватывать всю Украину, но, вероятно, планирует захватить весь Донбасс и пробить сухопутный коридор в Крым? Какими вы видите сегодняшние цели Путина?
Богдан Яременко: Про перспективи війни і врегулювання на Донбасі щойно відповідав. Що стосується планів Путіна — думаю, як виходець із певної школи мислення і менталітету, він веде складну багатопланову гру. Він хотів би змінити правила гри в світі, зафіксувавши право Росії діяти на власний розсуд там, де у неї вистачає сили. Україна — важливий, але лише один із інструментів досягнення цієї мети. Незалежна Україна, яка здатна проводити самостійну внутрішню і зовнішню політику, а тим більше держава, котра розвивається як демократія, становить для нього серйозний виклик та загрозу. Він не зупиниться, доки його не зупинимо ми, українці. Питання про те, скільки Росія має ресурсів для продовження війни — дискутивне. Мені здається, Путін розуміє, що вікно можливостей для нього закриється впродовж цього року. Можливо, з цим і пов'язані прогнози американських спецслужб.
Inga:Богдане Васильовичу, чи є ще якісь способи врятувати Надію Савченко? Згідно з міжнародною практикою, як чинятьіз країною, яка утримує громадянина іншої країни в ув'язненні, мовчки спостерігаючи за тим, як та людина повільно гине? Що ще можна зробити? Дякую.
Богдан Яременко: Я не впевнений, що можна зробити більше за те, що робиться у справі визволення Надії Савченко, адже, повторюсь, йдеться не про недостатність спроб врятувати її, а про варварство російської політичної системи. Тому Україна і світ повинні активно продовжувати робити те, що роблять, а Надія має зберегти себе і своє життя.
gf_43:Спочатку був "мінський" формат перемовин, потім — "нормандський"... Проте Кремль, як і раніше, робить своє, і доки українська сторона відводить своє важке озброєння, Росія завозить бойовикам купу нової техніки та озброєння. То чи є на сьогодні такий важіль або формат, або якесь диво, що здатне стримати та повернути Росію до тями, змусивши її дотримуватися цивілізованих правил гри та припинити підживлювати терористів, тим самим продовжуючи війну?
Богдан Яременко: Існує одне диво — мужність, стійкість і жертовність українців. Це і зупинить Путіна. Треба розуміти, що дипломатія може відвернути війну, яка ще не почалася, але коли війна йде, потрібно оборонятися, захищатися. Пізніше хороша дипломатія зможе допомогти отримати кращі умови миру. Але спосіб перемогти у війні дипломатичними переговорами у форматах із красивими назвами — це безумство.
Omega:Пане Богдане, як ви оцінили б імовірність введення миротворців ООН на Донбас на даний момент? Наскільки здатна Росія заблокувати це рішення?
Богдан Яременко: Я висловлювався щодо цього. Навіть якщо Україна та її друзі в ООН знайдуть правові механізми обійти вето РФ, це ще не перемога і навіть не напівперемога. Росія все ще матиме можливість дестабілізувати військову і безпекову ситуацію в регіоні, наводнювати Донбас зброєю і терористами, організовувати теракти по всій Україні. За таких умов розгортання будь-якого миротворчого контингенту буде неможливим. Загалом, Україна демонструє типову для неї непослідовність у питаннях зовнішньої політики: спершу ми запрошуємо до себе ОБСЄ як структуру, котра має гарантувати виконання перемир'я, фіксуємо роль ОБСЄ в мінських домовленостях, добиваємося того, що весь світ, включно з НАТО, "Великою сімкою" та Радбезом ООН, схвалює мінські домовленості, а після того вносимо якісь нові глобальні пропозиції, які не розуміють ні наші вороги, ні друзі.
Omega:Пане Богдане, чи має ідея введення в Україну миротворчої місії ООН якісь вади, застереження, з вашої точки зору? Бо всі говорять лише про позитиви та нагальну потребу цього, проте жодного слова — про зауваження...
Богдан Яременко: Гіпотетична миротворча місія ООН матиме ті ж вади, що й реальна місія ОБСЄ. Миротворчі війська, як і місія ОБСЄ, не воюватимуть на боці України. Розгорнутися і бути ефективними вони зможуть лише тоді, коли учасники конфлікту доб'ються деескалації і встановлять стійке перемир'я. Але якщо досягнення цієї мети (деескалація і перемир'я) можливе ще до введення миротворчого контингенту, то в чому ж тоді сіль цієї ідеї?
Але найбільшу загрозу становить не введення чи невведення миротворчих сил, а затверджений у мінських домовленостях сценарій мирного врегулювання. На мою думку, він призведе до замороження конфлікту в межах території України. Україна так і не отримає повного контролю і не відновить свою юрисдикцію над окупованими районами Донбасу, натомість візьме на себе зобов'язання сплачувати комфортне життя бойовикам. З моєї точки зору, нема принципової різниці, хто спостерігатиме за цим процесом — ООН, ЄС чи ОБСЄ.
Andrii Shevchenko:1. Почему не ведется работа по наращиванию экспорта? Есть ли стратегия поддержки украинских компаний зарубежом? Что для этого сделаноза последний год? 2. Почему не ведется работа с иностранными инвесторами (не донорами, а стратегами)? Да, у нас война, но она на 10-й части территории Украины. Но партизаны-инвесторы просачиваются к нам. Значит,есть интерес. Есть ли у нас стратегия привлечения инвестиций? Где наш "Ли Куан Ю", который не брезгует ездить с поклоном по крупнейшим компаниям и уговаривает их прийти в Украину и создать рабочие места на выгодных условиях? 3. Почему мы не развиваем внутренний рынок. Почему мы тратим на рефинанс умирающих банков десятки миллиардов гривен вместо того, чтобы эмиссионные деньги направить на развитие инфраструктуры и простимулировать тем самым экономический рост? Где наша стратегия развития внутреннего рынка и импортозамещения?
Богдан Яременко: Повністю відповісти на ці питання, напевно, не вистачить і цілого дня. Тому лише кілька думок.
Хай там як, війна, хоч і на невеликій частині території держави, — не найкраща умова для нарощування інвестицій. У світі є країни, куди можна інвестувати і без війни. У світі є країни, в яких корупція не зашкалює так, як в Україні. У світі є країни без війни і з нижчим рівнем корупції, де інвестор може розраховувати на відстоювання своїх прав у суді. Вирішимо ці проблеми — інвестиції докладуться.
Нарощування експорту — це окреме складне питання. Моя робота в зовнішньополітичному відомстві впродовж 20 років переконує, що в Україні нема дієвих механізмів підтримки експорту. Здебільшого відповідну роботу зводять до профанації рішень Кабміну чи Президента, які не підкріплені жодним ресурсом, а лише закликають підтримувати національного виробника і сприяти пошуку нових ринків. Частково це пов'язано з особливістю самого українського бізнесу: великим компаніям, котрі, як правило, належать олігархам, послуги держави у пошуку і освоєнні нових ринків не потрібні, малий і середній бізнес боїться і не знає, як скористатися допомогою держави, в тому числі й через корупційну складову зовнішньоторговельної діяльності.
Працюючи в Туреччині, я з заздрістю спостерігав за системою торговельних та промислових палат у Туреччині. У цій державі торговельні палати стали ефективним інструментом співпраці держави і бізнесу в освоєнні нових іноземних ринків. Через торговельні палати уряд чує і розуміє потреби бізнесу, вирішує, в якому куточку світу необхідно докласти максимум зусиль для укладення торговельних угод, угод про уникнення подвійного оподаткування або інших домовленостей, які відкривають дорогу турецькому бізнесу. Закордонні дипломатичні установи Туреччини мають широкий спектр тактичних інструментів для вирішення питання створення сприятливих умов для просування турецьких товарів за кордоном — аж до часткового покриття видатків на утримання офісів. Разом із тим, і турецький бізнес не може відмовитися від виконання тих державних завдань, які "спускаються" через торговельні палати від уряду. Це, звісно, спрощене пояснення, але система працює. Ми лише робимо перші кроки у цьому напрямі.
Stepovyk:Пане Богдане, чому, на вашу думку, влада практично не спілкується з людьми? Зрозуміло ж, що можна багато що перетерпіти, аби знати,заради чого,і мати бодай приблизне уявлення про перспективу. Гадаю, що має бути створений якийсь інформаційний центр, де б експерти готували щоденні виходи до публіки (і прес-конференції, і в студіях ТБ) Президента, прем'єра, ключових міністрів, секретаря РНБО, спікераВР, голови АП тощо. Якщо цього не робити, буде бунт (бо рівень життя падатиме),і тоді гарантовано зайде Путін. Не можуть цього не розуміти нинішні можновладці. Тоді чого мовчать, як риби? Нема що сказати — не вірю. Навіть я, підготувавшись, знайду, що сказати. Не вірятьубунт? Не може бути. Думають, що подужають бунт? Самі — можливо, але бунт підтримає Путін, і тоді — еміграція в кращому разі. Не мають інстинкту самозбереження,чи що? Але ж це зовсім недорого! І це не реформи, які всі вимагають і на які нема ні грошей, ні кадрів. Дякую, якщо дочитали.
Богдан Яременко: Комунікації нашої влади — це суцільна темрява. Можливо, з кількома світлими вкрапленнями. Особисто мені, наприклад, подобається, як працює Антон Геращенко, виступаючи як зв'язкова ланка між суспільством і міністром внутрішніх справ. Це допомагає знімати багато гострих моментів. Можна назвати ще пару подібних прикладів, але загалом наша влада не розуміє цінності спілкування зі своїм народом і не вміє цього робити. Чому? Зарозуміла, неефективна, корумпована... Можна продовжувати. Але хоч би які були причини, результат один — відсутність комунікації з народом посилює прірву недовіри, загострює соціально-політичну ситуацію в країні. І, думаю, витівками російських спецслужб тут усього не поясниш. Але і громадянське суспільство України повинно чітко розуміти свою роль у налагодженні процесу ефективної комунікації з владою. Завдання громадянського суспільства — не замінити окремих посадовців у владі на себе хороших, а організувати ефективну систему контролю за діяльністю влади. Влада почне говорити, і говорити конкретно, лише тоді, коли ми, громадяни, станемо вимогливими до неї, коли навчимося ставити їй професійні, але незручні питання. Тому я не вірю у тезу, що сьогодні критика влади є непатріотичною.
Pangelina:Що таке резолюція №377 від 1950 року, згідно з якою можна обійти вето від країни-агресора у Радбезі ООН?
Богдан Яременко: Не знаю. Обов'язково перечитаю. У подібних дискусіях бачу велику небезпеку. Ми намагаємося відшукувати юридичні зачіпки і ходи там, де нема чіткої концептуальної ясності — чи нам взагалі потрібен цей процес, а точніше, для мене цілком очевидно, що вирішення проблем України сховане не в резолюціях Ради Безпеки ООН, а в нашій здатності захистити країну і реформувати її.
Pangelina:Щодо "поліцейської" місії на Донбасі — що таке африканський варіант миротворчих сил? Чи можливий він на Донбасі?
Богдан Яременко: Відверто кажучи, знаю про миротворчі сили Африканського Союзу, знаю про участь національних контингентів країн Африки у різних миротворчих силах. Африканський варіант миротворчих сил — не цілком упевнений, про що йдеться. Але про миротворчі сили і операцію на Донбасі йшлося вище, не думаю, що зможу щось додати.
Numerico:Шановний Богдане Васильовичу! Враховуючи Ваш значний досвід дипломатичної діяльності в тюркомовному світі,прошу висловити свої думки щодо такого актуального процесу, як оголошені нещодавно позачергові президентські вибори у Казахстані.Чи дійсно вірогідним є сценарій операції "Наступник" у форматі "Назарбаєв — Масімов", на якому наполягав Мухтар Аблязов у інтерв'ю місячної давнини?Чи може повторитися "донбаський сценарій" упівнічному Казахстані?Чи не є "самогубство" Рахата Алієва результатом спецоперації ФСБ з метою впливуна політику Назарбаєва щодо України(мовляв,від Путіна допомога в усуненні скандального критика в обмін на перехід на більш чітки промосковські позиції щодо України)?
Богдан Яременко: Насправді тюркомовний світ (а я би назвав його цивілізацією) — це простір від Китаю до Туреччини. Не хочу "надувати щоки" — робота в одній із країн тюркського світу не робить нікого автоматично фахівцем в інших тюркомовних державах, тому вважав би нижче власної гідності прикидатися, що знаю результати всіх спецоперацій ФСБ у Казахстані. Але очевидно одне: Казахстан серйозно занепокоєний поведінкою путінської Росії. Знає про це і Росія. Але, схоже, РФ не готова рахуватися зі страхами і побоюваннями своїх союзників. Зрештою, це не в її характері. Також у Казахстані наростає незадоволення економічними наслідками інтеграції з Росією.
Тому мій прогноз: найближчим часом приховані і явні протиріччя між Казахстаном і Росією наростатимуть. Як із цієї ситуації хоче вийти Назарбаєв? Скажу відверто: це його проблеми, адже все, що відбувається — результат його дій. Загалом, недемократичні країни дуже складно прогнозувати. Зміна лідера тоталітарного чи авторитарного режиму, як правило, призводить до драматичних змін. Досвідчений Назарбаєв, який не створив демократичної саморегулюючої системи у своїй державі, змушений буде думати про наступника, як про єдину форму збереження стабільності. Наскільки людина, яка прийде до влади після Назарбаєва, буде авторитетною для всіх політичних сил і кланів Казахстану — велике запитання. Гадаю, у роботі з Казахстаном, як і іншими державами того регіону, Україна має проводити політику активних контактів, як на рівні політичних еліт, так і громадянського суспільства. Ми не повинні ігнорувати прагматичні інтереси торгівлі, але не повинні жертвувати при цьому ціннісним складником своєї політики. У найближчі роки ситуація в Казахстані і навколо нього буде цікавою.
slava_tur:Как вы оцениваете Порошенко икомпаниюкак дипломата? Ибо нет поданных, яужти не говорю о выигранных делах против России.Почему не требуют выполнения Будапештского меморандума от подписантов? Польше списали долги—как мне кажется,можно дорого продать и Украину, взамен Запад будет иметь"пояс безопасности"от Балтийского до Черного моря,и за это можно и нужно требовать 30-40миллиардов долларов.За эти деньги можно обустроить страну, отпустить с Богом Донбасс и Крым и начать жить по-европейски!
Богдан Яременко: У нас чомусь вважається, що будь-хто, хто розмовляє англійською, носить костюм і висловлюється туманно — це вже хороший дипломат. Разом із тим, найгеніальніший дипломат не зміг би нічого "вичавити" для своєї країни з Будапештського меморандуму. Причина в тому, що інші хороші дипломати склали цей меморандум таким чином, що з нього просто нема чого "вичавлювати". Це лише шість пунктів, найконкретніший із яких передбачає, що в разі загрози безпеці нашої країни підписанти проведуть консультації в ООН.
Списання боргів — хороша і перспективна тема, але для цього Україна має вести ризиковану агресивну політику. Поки українська влада на неї не здатна. Є ще й інша причина: дедалі частіше, коли Україна говорить про фінансову допомогу, наші партнери питають: "Навіщо вам 7 мільярдів допомоги МВФ? Просто поверніть украдені Януковичем 40-50 мільярдів". Але це вже не дипломатія.
Щодо Донбасу я висловлювався неодноразово. Не думаю, що є такий бог, який би благословив нас відпустити Донбас назовсім. Відмова від Донбасу буде гріхом проти наступних поколінь українців. Але, згоден, треба бути реалістами. Повернути, а головне — утримати Донбас Україна сьогодні не в змозі. Тому я дотримуюся думки, що статус тимчасово окупованої території і, таким чином, замороження конфлікту поза межами України в найближчий перспективі є "найменшим злом".
Tetyana:Чи існує можливість відкликання посла з ініціативи української громади країни,в якій він очолює посольство? Заздалегідь вдячна за відповідь.
Богдан Яременко: За Конституцією, послів України призначає Президент. Пропозицію вносить міністр закордонних справ. Як на мене, законодавство мало б також передбачати роль парламенту в цьому процесі. Спроби пропускати кандидатів на посади послів України через парламентське горнило слухань робилися в період правління Ющенка. Мені здається, повернення до такої практики було б бажаним і доцільним. Це збільшувало б громадський контроль над призначеннями через наших представників у парламенті. В іншому і Президент, і міністр закордонних справ, і парламент (всі існуючі й можливі учасники процесу призначення послів) не можуть нехтувати громадською думкою і повинні дослухатися української громади і громадян за кордоном. Я не обмежував би наміри громади одним лише відкликанням чи звільненням. А як щодо того, щоб спільними зусиллями примусити їх працювати краще?
Andrii Shevchenko:Президент, прем'єр і інші посадовці добре розуміютьсянаекономіці. Чому вони допустили обвал гривні? Кому це вигідно? Чому Президент не міняє політику НБУ? Президента влаштовує такий курс?
Богдан Яременко: Мене турбує величезна кількість здогадок, що шириться через ЗМІ і соцмережі, про корупційну складову ситуації з обмінним курсом гривні. Я не фінансист і не можу сказати, який курс гривні до долара є оптимальним, або чи використовують НБУ та уряд усі законні інструменти для підтримання курсу національної валюти. Але моїх загальних знань економіки і фінансів досить, щоб стверджувати: безконтрольне стрімке падіння обмінного курсу в експортно-імпортній економіці неодмінно негативно позначиться на реальному секторі і виробництві.
Мене також дивує, що це за фінансовий інструмент — кількагодинна зустріч Президента, прем'єра, міністра фінансів і голови НБУ, яка здатна змінити обмінний курс на 30%. Якщо це законно, чому вони не використовували цей інструмент раніше? Якщо ні — хто з них відповідатиме? Як бачимо, революція триває.
Pangelina:Великобританія анонсує оновлення ядерного арсеналу у "зв'язку зізниженням ядерного порогуРосією". То Англія не сподівається вирішити питання мирним, дипломатичним шляхом у разіагресії з бокуРосії?
Богдан Яременко: Через мілітаризм і агресивність Росії світ, очевидно, входить у новий період протистояння. Країни Заходу і "Великої сімки" свого часу повірили закликам Росії ставитися до неї серйозно і включити до клубу найбільших і найвпливовіших держав світу, які визначають порядок денний розвитку на майбутнє. Очевидно, на сьогодні країни Заходу зрозуміли, що, маючи у своєму розпорядженні певні ресурси, Росія не є відповідальним міжнародним гравцем. Війна в Грузії і війна в Україні остаточно переконали їх у тому, що Росія зловживатиме силою для досягнення політичних цілей, а також у тому, що політичні цілі Росії є ворожими.
Мені здається, що світ стоїть на порозі нової гонки озброєнь, принаймні схоже, що США вже почали реалізовувати довгостроковий план протидії РФ. Частиною цього плану є також спонукати своїх європейських партнерів до збільшення оборонного потенціалу. Проблема полягає в тому, що після розпаду Радянського Союзу найбільші країни НАТО лише скорочували видатки на оборону та національні збройні сили. Це призвело до того, що частка США у забезпеченні військового потенціалу НАТО зросла ледь не до 80%. З одного боку, США розгортатимуть і збільшуватимуть фінансування власних програм оборони, з іншого — спонукатимуть до цього і європейських партнерів. При цьому вже очевидно, що основні європейські гравці, як Великобританія, Німеччина та Франція, вже серйозно перелякані невідповідністю свого оборонного потенціалу загрозам із боку Росії. Я думаю, що найближчим часом ми спостерігатимемо за цікавими рішеннями не лише Великобританії, а й, не виключено, Німеччини.
Pangelina:Чи дійсно для будівництвамосту через Керченську протокуРосії потрібен офіційний дозвіл від України?
Богдан Яременко: Оскільки Росія наполягає на тому, що Крим "приєднано" до складу РФ законно, то відповідно ніякого дозволу на будівництво чогось у Керченській протоці Росія ні в кого не питатиме. Водночас я дуже скептичний щодо перспектив успішного будівництва мосту чи тунелю через Керченську протоку. Подібний шляхопровід полегшить, але не вирішить повністю проблему забезпечення Криму. Для мислячої людини цілком зрозуміло, що вирішення проблеми забезпечення Криму лежить не у спорудженні інфраструктури, але у площині вирішення проблеми незаконної анексії. Моя логіка дуже проста: вирішуємо проблему анексії - жодних проблем із забезпеченням Криму нема. Але, судячи з усього, Росія і тут дбає не стільки про задоволення потреб кримчан (ними, як ми вже бачимо, Росія не цікавиться абсолютно), а намагається створити ще один гігантський інфраструктурний проект для відмивання грошей. Поза сумнівом світовий чемпіонат "Як вкрасти бюджетні кошти" виграє Росія. Ми це вже бачили на Олімпіаді в Сочі. Крим же Росія розвиватиме передусім як гігантську військову базу, і всі наявні більше двох мільйонів населення Криму Росії там будуть явно не потрібні.
Lesia Yavorska:Шановний пане Богдане! Чи є в"Майданузакордонних справ"реальний план реорганізації МЗС? Хотілосяб почути хоч в основних рисах. Бо наразі в міністерстві законодавчо нічого не змінилося,тільки йде скорочення простих чиновників натлі тотального збідніння: працівники ЗДУ не отримали зарплатні за січень,і невідомо,чи отримають за лютий,не кажучи вже про функціональні потребипосольств і консульств України за кордоном.
Богдан Яременко: Минулого року ми намагалися створити конгломерат громадських організацій, які змогли б підготувати комплексну реформу МЗС. Зокрема, багато і активно спілкувалися на цю тему з Василем Філіпчуком (голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень, екс-директор Департаменту європейської інтеграції Секретаріату Кабмину, — Ред.) і Вадимом Трюханом (директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну, — Ред.). "Майдан закордонних справ" здійснив низку публікацій на тему реформи МЗС і окремих напрямів діяльності зовнішньополітичного відомства. Разом із тим, комплексної програми реформ МЗС на сьогодні немає і не може бути. Ми дійшли висновку, що комплексну реформу МЗС, як і будь-якого іншого відомства, можна підготувати, лише знаючи всі параметри реформи державної служби. Створити щастя в окремому відомстві нереально. Реформа МЗС, як я сказав, з одного боку, має врахувати тенденції розвитку державної служби та державного управління, з іншого — має відповідати вимогам політики Президента, а також вимогам низки законів України, передусім — про засади зовнішньої і внутрішньої політики. Ми дійшли висновку, що підготувати комплексний план реформи МЗС на сьогодні не є реалістичним, і вирішили натомість зупинитися на більш глибокому опрацюванні окремих аспектів зовнішньої політики. При цьому з названими тут фахівцями та їхніми організаціями ми підтримуємо активний діалог і співробітництво, у повітрі також витає ідея створити більш широке об'єднання громадських організацій, які спеціалізуються на зовнішній і безпековій політиці. Нам треба починати враховувати і доповнювати діяльність один одного, тим більше, що кожна з наших організацій відчуває серйозний брак комунікації з МЗС, АП і урядом.
Natalia Willard:Как Вы считаете,какая форма государственного правления подошла бы больше Украине и почему?
Богдан Яременко: Я переконаний, що Україна буде розвиненою демократією, республікою. Думаю, що з урахуванням сучасних політичних тенденцій в Європі та української історії Україна з часом прийде до парламентської форми правління. Хоча процес розвитку демократії є постійним і не варто зациклюватися на тому, щоб вирішити якесь питання раз і назавжди: змінюється ситуація, тож можуть змінюватися підходи і пріоритети.
Pavlo Zhovnirenko:Якби Вам зараз запропонували очолити МЗС — погодилися б?
Богдан Яременко: Я і зараз очолюю МЗС — "Майдан закордонних справ". Очолити співзвучне міністерство при Президенті Порошенку, оскільки погано уживаюся з керівниками, які вважають себе розумнішими за інших і за мене. Робота міністра закордонних справ може бути ефективною лише як члена великої команди. Команди Президент, прем'єр, міністр закордонних справ в Україні сьогодні не існує.
Фото Владислава Мусієнка
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
