Екс-заступник міністра оборони В'ячеслав Кредісов: Крим знову стане українським

На сайті "Главред" відбувся чат із колишнім заступником міністра оборони України, доктором економічних наук, заслуженим економістом України В'ячеславом Кредісовим. Спілкуючись із читачами, він розповів, наскільки висока ймовірність прямого вторгнення Росії на територію України, скільки ще може тривати АТО, скільки коштів знадобиться країні для відновлення інфраструктури в містах, що зазнали руйнувань, які цілі переслідує Москва, продовжуючи підігрівати конфлікт на Донбасі, а також яка доля може спіткати РФ в разі, якщо вона не змінить своєї поведінки щодо України.

Подаємо стенограму чату з В'ячеславом Кредісовим.

Arkadij:Вячеслав, насколько сегодня обеспечены наши военные, находящие в зоне АТО, всем необходимым (от оружия, защиты и до элементарных бытовых вещей)? Сохраняется ли та плачевная ситуация, которая была еще пару месяцев назад, когда только силами знакомых и родственников тех, кто оказался на войне, а также волонтеров наших военных обеспечивали и бронежилетами, и касками, и даже (самое простое) носками, стельками, моющими средствами и т.д.?

В'ячеслав Кредісов: Я обіймав посаду заступника міністра оборони у 2005-2006 роках, здебільшого займався питаннями економіки та фінансування Збройних Сил України. Тому про те, що відбувається зараз, можу говорити тільки в цілому.

Існує суттєва відмінність між фінансуванням армії в Росії та Україні. Так, якщо взяти фінансування ЗС в цілому, то у нас воно становить 1,6 мільярда доларів на рік, а в Росії – 80 мільярдів доларів. У нас танків – 4112, а в Росії – 15500; літаків у нас – 400, в Росії – 3082. А типова зарплата українського полковника становить 400 доларів на місяць, а в Росії – 2500 доларів; зарплата рядового контрактника у нас 150 доларів, в Росії – 670 доларів; призовники у нас отримують 5 доларів на місяць, в Росії – 70 доларів. Перекіс очевидний.

Хоча на сьогоднішній день ми не одні – нас підтримує весь світ. А для порівняння: річний бюджет міноборони Росії становить 77 мільярдів доларів на рік, а США – 612 мільярдів доларів. Тобто не все так погано – разом із нами практично весь світ.

Kinza:Чи не перебільшують українські ЗМІ значення обмежень, що стосуються продовольства, в Росії (заборону ввозити в РФ чималий перелік продуктів)? Якщо не перебільшують, то чому так спокійно і мовчки це сприймають самі російські громадяни?

В'ячеслав Кредісов: Сьогодні у нас йде "гібридна війна", яка включає в себе інформаційну та економічну війну (різні обмеження на ввезення продукції) та безпосередньо воєнні дії. А у війні ніхто наперед не розповідає про свої плани. Про все ми дізнаємося по факту. Те саме – в інформаційній війні: ми дізнаємося про все, коли це вже відбулося.

Всі обмеження, про які йдеться у Вашому запитанні, діють не миттєво. Так, санкції, за різними оцінками, починають діяти тільки через місяць, а якісь – через рік. Тож дії санкцій Росія відчує протягом року.

Kinza: В'ячеславе! Які цілі переслідує Росія в нинішньому конфлікті? Чому події на Донбасі настільки принципові й важливі для неї, що вона готова миритися і з ізоляцією, і з засудженням світом, і з санкціями, і з суттєвими економічними втратами?

В'ячеслав Кредісов: Відбувся жахливий факт анексії Криму. Це сталося через наявність у головах очільників Росії такої думки, що демократичні зміни в Україні можуть дуже швидко перекинутися на Росію. У моєму розумінні вони діяли на випередження: аналітики Кремля злякалися, що Революція Гідності в Україні може перекинутися на терени РФ. Саме тому вони прийняли рішення сховати керівництво України (колишнє - ред.) у себе, анексувати Крим, а потім відволікти увагу світової спільноти на щось інше – на турбулентність на теренах Донецької і Луганської областей. Для цього були направлені найманці з Росії, які створили зону неспокою на сході України. Скоріше за все, вони мали на меті показати, що Україна є ненадійним партнером, бо в ній постійно щось відбувається: то захоплення владних установ, то протистояння між різними групами населення. І головна ціль загарбника – відволікти увагу світу від факту анексії Криму на події на Донбасі.

s_67: Скажіть, а як насправді – Україна виграла чи програла в економічному сенсі від тимчасової втрати Криму? Перепрошую за не дуже коректне питання.

В'ячеслав Кредісов: Коли анексовано великий шмат території разом із 2,6 мільйонами населення, жодного економічного плюсу для країни бути не може. Але, по-перше, рано чи пізно Крим знову стане українським, а, по-друге, сьогодні весь світ, мені здається, буде суттєво допомагати економіці України. Факт підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС є підтвердженням тому. Крім того, Революція Гідності перетворила словосполучення "національна ідея" на сенс життя і місію української нації. А це точно плюс для України.

Pavlo:В'ячеславе, яка на сьогодні ймовірність прямого повномасштабного воєнного конфлікту між Росією та Україною, вторгнення російських військ на територію України?

В'ячеслав Кредісов: Дуже висока. Стримати Росію можуть тільки два чинники: перший – об'єднання нації навколо наших очільників, перш за все Президента України – Верховного Головнокомандувача. Адже ніколи агресор не нападає на країну, яка є єдиною і має національний стрижень. Нападають на пасивних і слабких, які не мають своєї позиції.

Друге, що завадить повномасштабному конфлікту – однозначна і жорстка позиція світової спільноти (це ми бачимо з заяв керівництва США та ЄС, які говорять, що не може в ХХІ столітті одна країна нападати на іншу і не нести за це відповідальність; відповідальність доведеться нести, але коли і як – питання до світової спільноти).

dim-dim:Чому Росію не стримують санкції: втрати, яких вона зазнає через них, не настільки суттєві, чи досягнення мети Москвою має покрити всі збитки, чи якісь інші причини? У скільки Росії насправді обходиться ця війна? І для порівняння – у скільки обходиться вона нам? Поясніть, будь ласка.

В'ячеслав Кредісов: Росія – це замкнута країна з практично нерозвинутим інститутом демократії, де громадяни практично не мають можливості висловлювати власну точку зору та впливати на рішення керівництва. Тож ефект від санкцій, введених світом проти Росії, які впливають і на російських громадян, і на російську економіку, замовчується.

Крім того, в Росії тільки-но хтось висловить свою точку зору, відмінну від офіційної, кремлівської, одразу стає вигнанцем, як, наприклад, Макаревич. Тобто, в Росії небезпечно вголос казати про ті речі, які суперечать позиції Кремля.

Слід згадати історію розпаду Радянського Союзу, який зайняв кілька десятиліть. Якщо Росія не змінить свою позицію щодо конфлікту в Україні, така ж історія повториться і з нею, але в більш короткий термін.

В Росії величезна кількість небагатих людей і невеличка купка мільярдерів, які тримають країну в жорсткому кулаці. За різними оцінками, за цей рік сума збитків Росії може сягнути 100 мільярдів доларів. Але Росія – це велика економіка, яка тонутиме довго, як "Титанік": перед тим, як корабель затонув, потрібно було, щоб затонула одна частина, друга, а потім і весь він. Тобто, якийсь час економіка Росії протримається на плаву.

Terri:Пане Кредісов, що ви думаєте про історію з російською гуманітаркою?

В'ячеслав Кредісов: Це, безумовно, російський піар. На першому місці сьогодні інформаційна війна: Росії треба було показати, що добрий сусід вирішив допомогти знедоленим шахтарям. Але, як кажуть, бійтеся данайців, що приносять дари, та безкоштовний сир – тільки в мишоловці. Тобто, Росія за допомогою піару намагається змінити ставлення до себе у світі. Думаю, що їй це не вдасться. Щоб досягти цієї мети, їй потрібно буде вивести своїх бойовиків з Донбасу, припинити фінансувати терористів та повернути Україні Крим. Тоді світова спільнота знову повернеться до позитивних відносин із Росією.

y-grek:У РНБО заявили, що українська армія уже почала підготовку до того, що АТО може затягнутися до зими. Скільки це може коштувати України, чи "потягне" вона це?

В'ячеслав Кредісов: Це правильна заява. Війська мають бути готові до виконання своїх завдань за будь-якої погоди та пори року. Грошей не вистачає (бюджет нашого Міністерства оборони – невеликий), тому нещодавно було прийнято рішення про запровадження "військового податку". Нашій країні доводиться шукати різні механізми, аби знайти кошти. Українці мають бути готовими економити на всьому, і ми маємо підтримати уряд і президента щодо будь-яких їхніх ініціатив. Якщо ти не годуєш свою армію, то скоро годуватимеш чужу.

y-grek:У ЗМІ та серед громадськості часто лунає думка, що всі цьогорічні події на Донбасі – це наслідок лише імперських амбіцій Путіна, мовляв, вся справа в одній людині. З вашої точки зору, чи настільки все просто, чи справді все є наслідком всього-на-всього хворобливих амбіцій однієї особи?

В'ячеслав Кредісов: Роль однієї людини в історії не слід перебільшувати, але якщо ми говоримо про не дуже демократично розвинуту країну, як Росія, то там роль однієї людини, лідера, значно більша, ніж у більш розвинутих країнах. Як свого часу рішенням генсека КПРС Горбачова була зруйнована "залізна завіса", так і зараз рішення Путіна може вплинути і на ментальність росіян, і на подальший хід подій. Тобто – так, сьогодні рішення залежать від однієї людини.

polit_ua:Поділіться вашою оцінкою, скільки ще може тривати активна фаза АТО? І що – після неї, чи означатиме її завершення повернення Донбасу до мирного життя, або ж є ризик, що боротьба з сепаратистами, що діятимуть далі підпільно, затягнеться на роки? Дякую.

В'ячеслав Кредісов: На жаль, це неможливо спрогнозувати. Але АТО може тривати ще не один місяць, судячи з того, що пакет антикризових податкових законів був прийнятий на період до 31 грудня поточного року. Здебільшого тривалість залежить від трьох чинників: від дій нашої нації, яка має об'єднатися у протистоянні агресору, від реакцій і дій світової спільноти, від рішень президента РФ Путіна.

Війна закінчиться, а от, на жаль, відновлення триватиме десятиріччями. Швидко це не відбудеться. Щороку з державного бюджету в Донецьк вкладали більше 20 мільярдів гривень, а в Луганську область – більше 12 мільярдів гривень. Скільки зруйнувала війна – зараз неможливо підрахувати. Бо те, що будувалося десятиліттями, зараз руйнується ударом однієї бомби. Тому на Донбасі економіка не скоро повернеться до нормального функціонування.

Не думаю, що сепаратисти діятимуть підпільно. Донетчани і луганчани – громадяни України, тому не думаю, що вони так чинитимуть. Це нормальні працьовиті люди, які ніколи не займалися партизанськими рухами. Так можуть діяти тільки закинуті сюди російські найманці.

Odissey: 1. Почему не введено военное положение на Донбассе? Преимущества и недостатки ВП с точки зрения военных? 2. Нужно ли вводить визовый режим с Россией, отозвать аккредитацию у одиозных телеканалов? 3. Военные связи с Россией – обслуживание стратегических ракет, поставки двигателей, запчастей? 4. Локализация террористов, недопуск их в другие области. Что делается для этого? Введен ли должный контроль над транспортом, багажом? Охрана стратегических объектов по всей стране – АЭС, плотины, мосты, транспорт, энергоузлы, крупные предприятия? Не пора ли объявить это государственной приоритетной задачей, наряду с военными действиями на Донбассе?

В'ячеслав Кредісов: Сьогодні нація має об'єднатися навколо Президента, і якщо він вважає, що не треба вводити воєнний стан, то ми мусимо його підтримати. Те саме стосується і візового режиму. Чому зараз вважають, що Китай єдиний і міцний? Бо типовий китаєць навіть може не вміти рахувати, але знає п'ять правил: підкоряйся "жовтому правителю", підкоряйся батькові, дружина підкоряється чоловікові, молодший підкоряється старшому, а з іншими – ти рівний. За рахунок цього нація міцна. Тож ми маємо об'єднатися навколо нашого керівництва.

Economist:Правильным ли шагом было введение "военного налога", на ваш взгляд? Или вы бы что-то подкорректировали в этой идее?

В'ячеслав Кредісов: Вважаю, що так.

Economist:Г-н Кредисов, еще в июле правительство говорило, что денег на проведение АТО в августе у страны нет. Но АТО уже больше половины августа продолжается, причем успешно. Вопрос: откуда все-таки взялись средства?

В'ячеслав Кредісов: Країна працює, Міністерство оборони і Мінфін постійно взаємодіють щодо редагування бюджету МО. Крім того, почав діяти податковий пакет, спрямований на підтримку дій АТО. До того ж, армію підтримують люди в тій чи іншій формі.

Тож не варто турбуватися, що не вистачить грошей – головне, аби дух був незламний.

Konn:Переговори дипломатів у Берліні скінчилися нічим. Ви вважаєте, ситуацію на сході України взагалі можна врегулювати шляхом таких переговорів? Чого від них можна чекати? Чи тільки успішне завершення АТО буде запорукою миру в регіоні?

В'ячеслав Кредісов: Так, будь-яка війна закінчується перемовинами. Чим швидше це станеться, тим краще.

Konn:Чи погоджуєтеся ви із думками тих експертів, які вважають, що з конфлікту на Донбасі може розпочатися третя світова війна?

В'ячеслав Кредісов: Ні. Росія зараз одна, без підтримки, тому навіть формально не говорить, що введе війська. А світова спільнота єдина у своїй позиції. Вірю, що все закінчиться позитивно для України вже цього року.

y-grek:В'ячеславе, як ви гадаєте, скільки років і мільйонів гривень знадобиться Україні, аби відбудувати знову Донбас, відновити інфраструктуру там? Навіть якщо бойові дії скінчаться до холодів, чи зможуть, по-вашому, мешканці Донбасу повернутися цього року додому (ті, звісно, у кого полишалися домівки)?

В'ячеслав Кредісов: Якщо суто математично, то, думаю, йдеться не про десятки, а про сотні мільярдів гривень. Вірю, що люди зможуть повернутися додому, але доведеться багато в чому себе обмежувати.

Xxxyyyzzz: Еще год(ы) сосед может (и будет!) подбрасывать дрова в донецкий костер. Хватит ли военных/экономических/моральных сил, чтобы как-то и где-то удержаться? Ведь минимальный компромисс (по Крыму?) для части общества (и армии?) есть капитуляция...Эта группа и быстро растущее недовольство экономическими условиями снесет власть на радость соседу. Где выход?

В'ячеслав Кредісов: Вихід – об'єднання нації. Якщо ми не сваритимемося між собою, то дуже швидко агресор від нас піде. Як позитивний приклад – прибалтійські країни, де була спроба щось подібне зробити.

Pangelina:За повідомленнями ЗМІ, у нас є розробка протитанкового керованого ракетного снаряду, що не поступається світовим зразкам. Але його виготовлено було аж 10 екземплярів. Наскільки я розумію, питанням його виробництва зараз ніхто не займається (сподіваюсь, я помиляюсь), хоча АТО вже триває достатньо довго. Чи не так?

В'ячеслав Кредісов: Український воєнно-промисловий комплекс спроможний виробляти танки, броньовані машини та комплекси ППО. Подібна ситуація і в Росії. Конфлікт призведе до того, що виробництво військової продукції в Росії суттєво уповільниться. Величезна кількість української військової продукції постачалася в Росію (Росія закуповувала в України не менш ніж на 1 мільярд доларів на рік військової продукції), і без неї неможливо було б виробляти гвинтокрили, літаки тощо. Цей конфлікт призведе до втрат ВПК Росії. На жаль, це завдасть шкоди і нам, і нам доведеться шукати нові ринки збуту.

Pangelina: У нас легітимно обрані президент та уряд. Тоді чому ми не купуємо високоточне озброєння? Ми не маємо на це право?

В'ячеслав Кредісов: Ні, ми маємо на це право. Коли я працював заступником міністра оборони, спілкувався з представниками НАТО, основна задача, яка ставилася – привести технологічні вимоги і норми ВПК України до вимог НАТО. Те саме відбувалося при підписанні економічної частини Угоди з ЄС, і тепер наше законодавство треба привести до єдиної бази.

Pangelina: Питання до вас – виявляється, моніторингова група ОБСЄ наглядає лише за вказаними КПП і не використовує БПЛА для моніторингу кордону тому, що на це не дає згоду Росія, яка має певний вплив на ОБСЄ. То чому ж не залучити до цього Англію або США, які, хоча і лише на рівні поважання , але мають відношення до угоди 1994 року? Або чому ОБСЄ не може за нашим дозволом спостерігати прикордонну смугу з нашого боку? Чи для цього теж потрібна згода Росії?

В'ячеслав Кредісов: Дипломатія – це окрема наука, в якій свої правила, норми та канони. Просто так ніхто не казатиме речі, які ми говоримо на кухні. Дипломат говоритиме інакше. Механізм дипломатичної взаємодії – зовсім інакший. Тому зараз є сподівання, що дипломати таки досягнуть результатів, і терористи припинять насуватися на Донбас.

Pangelina: Чи вважаєте ви, що питання озброєння підрозділів Національної Гвардії, батальйонів тероборони, ВСУ знаходиться на належному рівні? Адже начебто у нас законсервованою зберігається велика кількість озброєння.

В'ячеслав Кредісов: Фінансування МО та ЗСУ у нас на низькому рівні: за законом, ми можемо витрачати 3% ВПП на потреби оборони, але насправді ми ніколи стільки не витрачали. В Росії на оборону йде навіть більше, ніж 3% ВВП. Тому точно нам треба збільшувати фінансування ЗСУ.

Озброєння підрозділів Національної Гвардії та батальйонів тероборони – це окреме питання, оскільки ці структури з'явилися зовсім недавно, і раніше не передбачалося їхнє фінансування. Потрібне точне розуміння їх місця в контексті РНБО, кому вони підпорядковані, за якою формулою працюватимуть.

Pangelina:Як ви оцінюєте економічну політику нинішнього уряду? Щоб ви зробили по-своєму?

В'ячеслав Кредісов: Як я вже говорив, вважаю, що сьогодні слід підтримати уряд та його ініціативи, бо йде війна. Коли вже настане мирний час, можна буде проводити круглі столи і дискутувати. Але, до речі, я і зараз співпрацюю з урядом. Проте економічна політика уряду може бути темою окремого чату.

Pangelina: Зараз у деяких ЗМІ зустрічаються матеріали щодо "ядерного блефу" Росії – збройного плутонію вона вже давно за міжнародними угодами начебто не виробляє, гарантійний термін наявних ядерних зарядів давно прострочений, і вони можуть взагалі не вибухнути і т.д. Чи це відповідає дійсності?

В'ячеслав Кредісов: Я не є фахівцем щодо ядерної зброї. Але думаю, що правильним рішенням була відмова України від ядерної зброї. Думаю, що правильною є і тенденція у світі: така зброя має рано чи пізно зникнути, бо інакше якийсь тиран може натиснути кнопку, і небесні сотні можуть перетворитися на небесні мільярди.

Paner:Вячеслав Анатольевич, 24 августа 1991 года Украина получила одни из самых мощных вооруженных сил на континенте, даже без учета ядерного оружия. Ни для кого в нашей стране сегодня не секрет, что все годы независимости военно-политическое руководство прилагало максимум усилий, чтобы уничтожить армию. И Вы, будучи заместителем министра обороны Украины, в том числе. Так как разграбить и разрушить в мирное время то, что страна получила, невозможно за то время, что был у власти Янукович. Вы имеете опыт "посещения" СИЗО. Не боитесь люстрации?

В'ячеслав Кредісов: Не думаю, що можна казати, що всі, хто працювали в уряді – казнокради. За період моєї роботи з Гриценком літаки почали літати, вояки стріляти, ми суттєво збільшили фінансування армії, побудували рекордну кількість житла для військових тощо. Тож люстрації я не боюся. Я відкритий для суспільства.

den_:Що далі буде з гривнею та курсом, якщо війна у нас триватиме?

В'ячеслав Кредісов: Економісти не ворожать на кавовій гущі. Але вплив військової операції на курс – надзвичайний. Якщо довго триватиме війна, гривня може теж падати. І навпаки, якщо протягом цього року все скінчиться, то, думаю, з гривнею все буде добре.

Фото Владислава Мусієнка

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред