Будь-яка війна є злом, суцільним злом, в усіх його проявах. Я для себе, як людина, дотична до мистецтва, зробив один висновок: війна — це окреме явище, яке є тотальним злом.

Зараз, як на мене, Україна стала заручницею ситуації: чим довше вона відтягувала цей момент, тим менше шансів на розв’язання проблеми виключно зброєю, і все більше залежить від перемовин. Зараз вкрай важливо, щоб була зібрана проукраїнська команда, щоб був вироблений хоча б один проукраїнський сценарій розвитку подій, а не той, який влаштовує Європу чи проросійських бойовиків на Донбасі. Потрібно чітко сформулювати, якою саме є українська позиція, безвідносно до Європи чи всіх інше, і саме від неї потім відштовхуватися.

1. Однозначно це все через прорахунки командування, через те, що ми не використовували активну оборону. І це все результат того, що політичні рішення тиснуть на воєнні. 2. Основна причина в тому, що не приймаються необхідні воєнні рішення — приймаються виключно політичні.

Ця ситуація стала саме наслідком боротьби з контрабандою і з контрабандними потоками. Наголошую, що це була не «боротьба», не «спроба боротьби», як тут йдеться, і це — не метод (ми це прекрасно розуміємо).

Не можу відкрити цю інформацію. Якось дуже дивно, якщо їх уже оточили і досі не знають…

Громадськість не лишилася осторонь. Навпаки, вона одразу після появи перших публікацій вийшла з пікетами. Причому у багатьох містах.
Крім того, не йдеться про ескалацію конфлікту і його нарощування. Йдеться про підтримку. Тому не можна говорити про те, що пікет має ставати масовим, бо таким він міг би стати, тільки якби ми закликали до чогось. Ми ж просто попросили підтримати, аби не дати заговорити всю цю ситуацію та показати, що насправді є дуже велика підтримка людьми дій «Правого сектору».

Зараз уже четверо поранених представників «Правого сектору» вийшли і знаходяться в руках медиків і СБУ, дають свідчення. Прямо зараз цими запитаннями слід завалювати саме управління СБУ. Поясню, чому я так говорю. Бо вони прийняли рішення і вийшли спеціально для того, щоб прояснити всю ситуацію і не породжувати жодних нових домислів.

На всі 100%. Це була спланована і реалізована програма, яка все більше обростає новими подробицями.

Що мається на увазі під «відновленням справедливості»… Це дуже про вокативне запитання, і я розумію, чому воно постало. Скажу, як речник ДУКу, і як наш Провідник, який висловив однозначну позицію: вся наша зброя має працювати на фронті.

Враховуючи ту швидкість змін, які відбуваються за покоління, швидкість інформаційних змін (якщо моє покоління вже кілька разів змінилося!), не думаю, що на це підуть десятиліття. Але для цього потрібна політична воля. Але наскільки Донбас і Крим стануть українськими за суттю? Якщо всі зусилля будуть спрямовані на це, то, думаю, протягом одного покоління ми матимемо результат.

Звісно, кадрова проблема була і є. Це абсолютно нереально навіть на першому етапі перевірити всіх і виявити «ненадійних людей». У нас працюють відповідні внутрішні служби. Але абсолютно всіх провокаторів чи «засланих козачків» виявити неможливо. Люди показують все своїм відношенням, проявляють себе в боротьбі, і тоді в процесі, за плодами їхніх учинків ми можемо дивитися і оцінювати результати їхньої роботи. Якщо зайти на наш сайт, наприклад, можна продивитися хронологію, хто був відсторонений, хто не може нас представляти. Прописані формулювання до кожного з випадків, прописана поведінка, неприпустима для українського націоналіста (позиції, висловлювання, дії — і які покарання існують).

На театрі бойових дій… Коли війна стає твоєю особистою, коли ми поховали торік одного з наших друзів, якого привезли з батальйону «Айдар», насправді питання стояло не про те, як називатиметься підрозділ, у складі якого йти воювати, а про те, куди можна потрапити якомога швидше, і де можна отримати зброю і одразу воювати. «Правий сектор» — це були люди, які від самого початку були на передовій. І ми групою одразу туди й потрапили.

Зрештою, я є спікером Добровольчого українського корпусу, а не «Правого сектору»…

Можливо.

Про те, що, з одного боку, треба зберегти своє життя і своїх підопічних побратимів, а, по-друге, про те, як максимально ефективно використати ситуацію.

Однозначно всі хлопці, які там були, виконали завдання, поставлене чи своїм командиром, чи вищим керівництвом. Ми бачили, що прийшло бойове крило. Вони — однозначно герої. Вони грамотно спрацювали на місці, коли виявили, що то була засідка. Якщо їм вдається до цього часу витягувати на себе більш ніж півтори тисячі спец призначенців, бійців Нацгвардії, вертольоти, кінологів з собаками. Про них будуть знімати фільми.
Як із ними слід вчинити? Зараз, наскільки я бачу, вони забезпечили представленість. Люди вже дають свідчення. Інше питання — чому вже більше доби даються свідчення, а жодної інформації про це не з’являється?
Скільки часу вони зможуть переховуватися в лісах? Тут справа не в підготовці, а у високому рівні лояльності місцевого населення. Крайній із вояків УПА вийшов звідти у 1991 році. :) Це все завдяки високому рівні лояльності місцевих жителів.
Чи є з ними зараз зв’язок? Я, на жаль, не входжу до складу переговорної групи, тому не буду поширювати чутки.

Не можу сказати — я ж не експерт-політолог.

Це потрібно нинішній владі.
Ми намагаємося реагувати на такі повідомлення зі свого боку, давати спростування певної інформації, розміщувати зустрічні публікації.

Риторика, яку зараз намагаються нав’язати всім, що це, мовляв, був переділ контрабандних потоків. Це неприпустимо, тому що йдеться не про переділ контрабандних потоків, а саме про знищення таких потоків.

Навіть не маю уявлення.

Якщо йдеться конкретно про стрілянину, то це була спланована влаштована засідка. І коли «план А» не спрацював, включився «план Б», і одразу почали працювати на ліквідацію.