Україні бракує грошей на космос

Російський дослідницький апарат "Фобос-грунт", який вже третій день перебуває на орбіті і не може почати свою програму, було доставлено – успішно! - на орбіту українським ракетоносієм Зеніт. Цього року це був вже шостий успішний запуск ракет, вироблених в Україні. За даними Державного космічного агентства України, на нашу промисловість припадає щороку від 9% до 11% усіх ракетних запусків у світі. Тим більше що Київ бере участь в розробці розгінних блоків для вантажних ракет в проектах НАСА та Європейського Союзу і будує для них блоки ракет.

Нарешті в програмі з освоєння космосу до 2017 року Україна планує запустити ще один власний супутник для дистанційного вивчення ситуації на поверхні землі та в її надрах і відправити апарат на Місяць. За умов фінансування космічної програми на рівні 60 млн. гривень ($7,5 млн) ці показники та досягнення є непоганими. Адже в США на одну розробку вантажної ракети Тaurus корпорації Orbital Sciences Corporation було виділено з бюджету $170 млн. Тож зрозуміло, чому, не зважаючи на певний потенціал, Україна не може проявити себе в інших розділах освоєння космосу, окрім будівництва ракетоносіїв.

Окрім того, головним недоліком української космічної програми є те, що зараз комерційні структури та державні організації не прагнуть використовувати інформацію, яка може прийти з космосу. Адже держава не бажає платити за дистанційне зондування землі для оцінки якості грунтів в певному регіоні чи пошуку корисних копалин.

А приватні компанії дивляться на використання космічних технологій як на дивну примху, яка не може допомогти їм робити гроші. Водночас Європейське Космічне агентство отримує приблизно 45% свого бюджету від приватних замовлень і може завдяки цьому забезпечувати свої оперативні витрати і дослідження близького космосу. Тому держава може зосередитися на пілотованій космонавтиці та освоєнні інших планет.

Нарешті, на думку голови департаменту НАСА зі стратегічних комунікацій Єріка Стренера, в наступні 10 років саме приватні замовлення визначатимуть дослідження землі з космосу. "Я впевнений, що НАСА та інщі агенства будуть головними в освоєнні нових планет та дослідженні Всесвіту. Але навколоземну орбіту більш широко будуть досліджувати приватні компанії, за конкретними замоленнями", - розказав він "Главреду".

Саме зараз Україна може залишитися поза цією тенденцією, яка набирає обертів, адже в нашій країні мало хто хоче дивитися вище неба.

Тяглові ракети

За час української незалежності вдалося укласти договори на старти більше 120 ракетоносіїв, які були збудовані в Дніпропетровську на Південному машинобудівному заводі. Здебільшого це були переобладнані та переоснащені бойові ракети, що розроблялися за радянських часів.

Сталося так, що Україна залишила в себе потенціал ракетного будівництва, яке здебільшого орієнтувалося на військову сферу. Пілотовані апарати та космічні супутники здебільшого розроблялися на території Росії, а головний пусковий майданчик був у Казахстані. Тому Києву потрібно було запропонувати свої послуги світу. Для цього за кілька років було переобладнано бойові ракети, а технологію їхнього виробництва переорієнтували для запуску в мирних цілях.

Першим великим проривом став контракт на запуски з морської платформи в Тихому Океані. Проте проект "Морський старт" кілька разів змінював програму свого фінансування і один раз, навіть оголосив про своє банкруство. Коли в 1999 році він почав діяти, ракетоносій Зеніт став головним транспортом для комерційних супутників на орбіту. В цих запусках головну роль грали приватні замовлення. Українські ракети вивели з цієї платформи 28 космічних апаратів, головним чином це були супутники зв’язку та платформи, які забезпечують телебачення.

За словами радника голови Державного Космічного агентства України Едуарда Кузнєцова, Україна щороку підписує приблизно 400-450 контрактів на запуски. "Здебільшого це, звичайно, російські замовлення. Лише 50-60 пропозицій надходять з інших країн", - заявив він під час конференції, присвяченій українській ролі в освоєнні космосу. Він також додав, що зараз Києвом в космічній сфері зацікавлені США та ЄС, проте лише в частині будівництва двигунів та блоків ракет-прискорювачів.

Так Україна бере участь в американському проекті "Taurus I" і має побудувати побудувати першу ступінь ракети. Перші пуски цієї ракети можуть пройти вже наступного року в США на космодромі Уолопс. Проте ця програма зараз не є основною для НАСА, адже, за словами Єріка Стернера, Конгрес США вирішив вкласти більшу частину коштів в розробку власного ракетоносія "Ares". Крім того, з часом НАСА планує залишити ракети лише власного виробництва.

З Європейським Союзом перспективи більш позитивні. Адже тут Україна за один крок від ратифікації угоди про співпрацю. Також в 2013 році буде нарешті сформовано систему супутників "Галілео", яка забезпечуватиме навігацію, в цій программі Києв також бере участь.

Україна також має домовленості з Бразилією про пуски 8 ракет на рік з космодрому Алькантара. Для цього спеціально розроблена ракета "Циклон 4". Тут замовниками також виступають приватні корпорації, адже в Бразилії зараз стрімко розвивається телекомунікаційна сфера.

Сліпа пляма

Не дивлячись на успіхи в запусках власних ракет, інші сфери освоєння космосу в Україні поки в занепаді. Адже пілотований польот українського громадянина можливий не раніше 2017 року, якщо вдасться домовитися про це з Росією.

Проте головною проблемою, на думку ректора Державної екологічної академії післядипломної освіти Олександра Бондара, є відсутність власних замовлень на космічне дослідження власної території з космосу. Адже сама держава не прагне виділяти достатньо коштів на використання українських супутників, які вже перебувають на орбіті. 17 серпня 2011 року на орбіту вивели апарат Січ-2, який має вивчати поверхню планети та зондувати її надра. Проте зараз він використовується не на повну потужність, адже замовлень на знімки з орбіти майже немає. Хоча апарат може проводити оцінку стану сільськогосподарських угідь, шукати, де відбуваються надзвичайні ситуації та стихійні лиха. Але держава не робить таких замовлень. Приватні інвестори також стоять осторонь.

Хоча, на думку профессора Генрі Херцфельда з National Science Foundation у США, саме такі замовлення стануть найбільш перспективними в майбутньому. "Дослідження земної поверхні з космосу можуть до 2015 року стати одними з основних в світовій екології та добуванні корисних копалин", - заявив він "Главреду".

Тому зараз Україна може залишитися осторонь тенденції, яка захоплює світову космонавтику, і втратити проекти, адже грошей на їхню розробку без внутрішніх замовлень не буде. Цю проблему не можна вирішити лише ракетами і успішними пусками, її треба розв’язувати передусім на землі.

фото: planobrasil.com, info.abril.com.br, democraciapolitica.blogspot.com