Українська культура як успішний бізнес — міф?

Валентина Клименко, одна з найзнаковіших фігур сучасної української культурної журналістики, редактор розділу "Культура" журналу "VOGUE Україна", розповіла нам про те, як можна перетворити українську культуру на тренд та успішний бізнес-проект.

Ви маєте чималий досвід роботи у культурній сфері. Що можете сказати про загальні тенденції. Чи може культура в Україні вийти з підпілля і стати всесвітнім трендом?

Як людина "з чималим досвідом у культурній галузі", я отримала професійну деформацію: оскільки я майже кожен день ходжу на виставки, в театр, на презентації книжок, на концерти і зйомки кліпів і бачу розумних, активних людей, які цікавляться мистецьким життям, мені здається, що з культурою в Україні все добре :-). Вона точно не в підпіллі. Позитивний тренд: люди культури дуже швидко опановують маркетингові стратегії і бізнес-інструменти з просування свого творчого продукту, обговорення нових проектів не зводиться тільки до того, що і як ми зробимо, а й як знайти бюджет, як краще презентувати, де інформаційний майданчик для нашої цільової аудиторії.

Мене завжди страшенно зворушує у західних культурних практиках їхній баланс: послуговуючись філософськими категоріями Максима Рильського, "красивого і корисного" - піднесеного, творчого, інноваційного і прагматичного. Помалу розвивається система грантів, стипендій, премій для митців. Для такої великої країни це надзвичайно мало, але останнім часом їхня кількість збільшується. Освітні програми на зразок "Культурного проекту" або дискусій, екскурсій у PinchukArtCentre стали звичною частиною культурного ландшафту Києва. Негативні тренди: брак щоденної потреби в культурі — у книжці, виставці, спектаклі, і бездарне ставлення держави до естетичного виховання дітей.

Ситуація з культурою в Україні не є винятковою, просто у нас усі звикли рівнятися на США, Росію і Велику Британію, а варто ще подивитися на Польщу, Іспанію, Португалію, Швецію… Щойно налагодиться ситуація з "диверсифікацією джерел" фінансування за допомогою приватного капіталу, фондів та інституцій, все матиме значно привабливіший вигляд.

Як, на ваш погляд, впливає бізнес на культуру? Чи може творчість бути прибутковою, чи навпаки це справа тільки натхненних ентузіастів?

Бізнес має чудові можливості впливати на культурний ландшафт, але, на жаль, українські бізнесмени здебільшого не мають відповідного рівня освіти й культурного багажу, вони не бачать вільних ніш. Багаті люди завжди рухали культуру — тільки вони могли дозволити собі інноваційні речі, робити великі замовлення архітекторам, скульпторам, художникам, ювелірам, видавцям, вони вкладали гроші в те, що за 300, 500, 700 років залишиться у скарбниці шедеврів. Наталя Жеваго, засновниця "Культурного проекту" і "Нової художньої школи", яка читає лекції на тему прибутковості культурних проектів, сказала мені, що сподіватися на прибутки у сфері едьютейнменту (навчання у розважальному форматі - прим. ред.) або культурного просвітництва не варто, але організувати систему, яка сама себе підтримує і годує, цілком можливо. Цим же шляхом іде й бізнесвумен з Донецька Любов Михайлова, яка на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів робить креативне містечко. Видавництво "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га", здається, цілком успішний бізнес-проект, і це при тому, що видає книжки дуже високої якості. Борітеся — поборете! :-).

Яка ваша думка щодо організації "Мистецький Арсенал"? Чи насправді їй вдалося неабияк розхитати культурний рух в Україні?

"Мистецький Арсенал" — легкий об'єкт для критики, і в мене, як в кожного, хто слідкує за арт-процесом, до нього теж є свої зауваження, але це "нотатки стороннього". Їм же ніхто не давав зелене світло, "мигалки", не відкрив необмежений фінансовий трафік, ця величезна махіна працює в умовах "маємо те, що маємо". "Мистецький Арсенал", безумовно, один із ключових гравців в українському арт-просторі, амбітний, енергійний, з усіма атавізмами і синдромами, притаманними нашому суспільству в цілому. Створюючи арт-проекти із завидною регулярністю, він тим самим робить замовлення кураторам, художникам, мистецтвознавцям, галеристам, пришвидшує колообіг мистецтва і стимулює його розвиток.

Минулого року ви були експертом на Ukrainian Fashion Week. Чи може українська мода стати для нашої культури провідником до європейського вищого світу?

І не тільки в минулому. Я — експерт премії з дня її заснування, а пишу про моду років 7-8. Об'єктивно, мода тісніше пов'язана з поняттям ринку, ніж із поняттям культура, хоча я особисто до першої — економічної - іпостасі моди практично байдужа, а креативний її бік дуже люблю. Щоб українська мода вийшла на світовий рівень, потрібні економічні важелі на міжнародному рівні, а закидати скетчами і фотографіями українських колекцій світові модні журнали, якщо ці речі ніде купити, — це неефективний шлях. Успіхи окремих дизайнерів на міжнародних виставках, у шоу-рум — це повільний, step-by-step-шлях на світові ринки, втім якщо раптово вистрілить якась "українська шістка" на зразок антверпенської, буде чудово. Об'єктивних причин для дива немає, а роль випадку ніхто не відміняв.

Як редактор культури VOGUE, які маєте плани щодо витримки заявленої лінії національної автентичності видання?

Журнал VOGUE виходить для українського читача, який подорожує світом, включений у глобальний культурний контекст, але більше часу вариться у нашому "культурному бульйоні". Часто-густо люди нарікають на культурний вакуум через непоінформованість. "VOGUE Україна" має намір робити за них усю селекційну роботу і знайомити з найцікавішими режисерами, музикантами, письменниками, художниками, акторами, співаками, сценаристами тощо. Наприклад, у першому номері я писала про всесвітньовідому художницю і текстильного дизайнера Соню Делоне — її "симультанні" тканини ледь не щосезону надихають дизайнерів на свіжі колекції, а "оптична" сукня у 1925 році була на обкладинці британського VOGUE. Мало хто з моїх знайомих знає, що вона народилася в Одесі. Або Анна Шевченко, яка зробила чудову бізнес-кар'єру в Лондоні, а потім стала дуже успішною письменницею — в Британії видано два її романи. Повірте, далі буде.

Як щодо інтелектуальніших форм культури? Чи є для вас любов до книжки обов'язковою рисою культурної людини?

Не розумію терміну, тож моя відповідь означатиме щось інше, ніж сенс, закладений у запитанні. Я намагаюся уникати оціночних суджень і категоричних, однозначних тверджень, бо правила і винятки перебувають у магічній взаємодії. Безперечно, цікавіше спілкуватися з людиною, яка прочитала море різних книжок, зробила з них свої висновки, може сформулювати своє оригінальне бачення проблеми на підставі химерного плетива своїх і мимоволі присвоєних думок. Але я зустрічала людей, які марно прочитали цілі книжкові шафи, тому що все це пройшло повз їхню душу й розум. А ось, наприклад, Сергій Параджанов майже не читав книжок, але він сам був культурою у широкому розумінні. Тому сказати, що читання книжок — це "гарантія культури", було б занадто вульгарно. Читати взагалі — ВАЖЛИВО.

Чи згодні ви з тим, що книжкова культура в Україні останнім часом зростає, і дедалі більше молоді долучаються до читання?

Не згодна. За кордоном читають значно більше. Я спостерігала, як на фестивалі європейської літератури у французькому місті Коньяк люди "трудилися" над прочитаними творами українських письменників — уточнювали щось в авторів, висували гіпотези, порівнювали з іншими творами, вписували у світовий літературний контекст.

Як ви ставитесь до тенденції загального підключення, що невпинно зростає?

Це дуже зручно і полегшує робочий процес, а для креативного класу є оптимальним форматом існування :-).

Які гаджети допомагають вам у щоденній роботі? Якими програмами та додатками ви користуєтесь?

Телефон, ноутбук, плеєр, фотоапарат. Сучасні телефони — це просто-таки мультикомбайни: диктофон, GPS-навігатор, плеєр, фотоапарат, пошта — все передбачено в одному гаджеті. Я подарувала синові-підлітку MP3-плеєр, врешті-решт він передарував його мені, бо йому зручніше слухати плеєр у телефоні. Я все одно у поїздку беру всі гаджети. Словники, планери, Google reader, Photoshop, Power Point, Skype, додатки Facebook — це мої друзі. Коли матиму якийсь довгий переліт, планую розібратися з Instagram і Windows Movie Maker. Нещодавно тестувала ноутбук-трансформер Samsung ATIV Smart PC — цікаве та зручне поєднання комп'ютера на ОС Windows та планшета.

До речі, я маю одне особисте прохання до виробників — зробіть їх протиударними.

Наскільки вам зручно користуватися планшетом-трансформером Samsung ATIV Smart PC?

Я не підсіла на планшети тільки тому, що на них неможливо працювати у текстових редакторах, а це займає 75% моєї співпраці з комп'ютерними пристроями. Ось Samsung ATIV Smart PC — симпатичний трансформер робочого РС і елегантного тачпаду, плюс електронне перо, яке уможливлює роботу від руки — редагувати, виправляти, малювати, креслити, коментувати. Для мене дуже зручно мати таку велику лінійку шаблонів.



Які функції ATIV Smart PC вам було б зручніше використовувати для роботи, а які для відпочинку? Чи ви не розділяєте таким чином?

Чесно кажучи, не дуже вдається розділяти. Навіть такий "відпочинковий" шаблон як Travel note у додатку S Note зручно використовувати для ділових поїздок, у відрядженнях. Або дуже зручний шаблон Fashion, у якому можна створити загальний план верстки статті про моду та ілюстрацій до неї — у модному журналі це робота :-). Камеру я однаково експлуатую і під час роботи, і поза нею, електронне перо — так само. Можна сфотографувати щось цікаве, прямо на самій фотографії намалювати цікаві замітки та коментарі та поділитися цим або з друзями у Facebook, або з колегами по пошті. Сучасні гаджети, здається, проти розділення між особистим та публічним :-).

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять